Рішення № 80534990, 15.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

15 березня 2019 року №826/16705/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ-ФУД"

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

від 04.09.2017 №0005911402, №0005910402,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ-ФУД» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2017 №0005911402, №0005910402.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ-ФУД» податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Роял Трейд Сервіс», не відповідають дійсності. Позивач посилається на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. Так, позивач вважає висновки акта перевірки від 14.08.2017 №308/26-15-14-02-04/40395025 необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 14.08.2017 №308/26-15-14-02-04/40395025 та відповідно, податкових повідомлень-рішень від 04.09.2017 №0005911402, №0005910402. Відповідач також посилався на неналежно складені первинні документи товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ-ФУД", відсутність фактично здійснених операцій, тобто, господарські операції позивача з контрагентом в особі товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Трейд Сервіс» не мали реального характеру.

Під час підготовчого провадження у справі судом, відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України, оголошувалась перерва.

Також, під час підготовчого провадження у справі позивачеві було відмолено у клопотанні про залучення товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Трейд Сервіс» у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2018 закрито підготовче провадження справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ-ФУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.04.2016 по 31.03.2017, валютного за період з 04.04.2016 по 31.03.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 04.04.2016 по 31.03.2017.

Перевіркою встановлено наступні порушення товариством з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ-ФУД»:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, наслідком чого стало заниження податку на прибуток на загальну суму 703 426, 00 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.2 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 04.04.2016 по 31.03.2017 на загальну суму 781 336, 00 грн.

За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 14.08.2017 №308/26-15-14-02-04/40395025 (далі - Акт перевірки).

На підставі висновків акта перевірки від 14.08.2017 №308/26-15-14-02-04/40395025 контролюючим органом 04.09.2017 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0005911402, яким товариству з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ-ФУД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 703 426,00 грн. та визначено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 175 856, 50 грн., тобто всього на суму 879 282, 50 грн.;

- №0005901402, яким товариству з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ-ФУД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) у розмірі 781 336,00 грн. та визначено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 195 334,00 грн., тобто всього на суму 976 670,00 грн.

Позивач не погоджуючись із висновками акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Розміри та порядок плати податку на прибуток, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння податку визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків та зборів.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку - резидентами є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції станом на час проведення перевірки), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно практики Верховного Суду при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ-ФУД" та його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю "Роял Трейд Сервіс"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Матеріали справи свідчать, що між товариством з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ ФУД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Роял Трейд Сервіс» було укладено договір поставки від 22.04.2016 №10/04/16-Р за умовами якого позивач виступав Покупцем, а конрагент в особі товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Трейд Сервіс» Постачальником.

Поставка товарів (продукції) за вказаним договором здійснювалась товариством з обмеженою відповідальністю «Роял Трейд Сервіс» на адресу бази позивача у м. Боярка, вул. 40-річчя Жовтня, 36, корпус 6.

Матеріали справи містять інформацію та документи про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ-ФУД» є орендарем двох виробничих баз у смт. Коцюбинському та м. Боярка, копії договорів оренди надані суду.

Так, за посиланнями позивача, зберігання та переробка товару, отриманого від контрагента в особі товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Трейд Сервіс», здійснювалось в орендованих складських приміщеннях, отриманих позивачем на підставі договорів оренди:

На підтвердження подальшої реалізації отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Трейд Сервіс» товару, товариство з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ-ФУД» надало суду копії наступних договорів поставки:

- договір поставки від 26.04.2016 №5 укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ПХ ГРУП;.

- договір поставки від 01.11.2016 №76 укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ХЕЛСФУД» ;

- договір поставки від 01.11.2016 №75 укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРФУД»;

- договір поставкивід 01.11.2016 №77 укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «АНТАРЕС-2016».

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії вказаних договорів, видаткових накладних, податкових накладних, товаро-транспортних накладних.

Водночас, суд вважає необхідним зазначити, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру),

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, вказані в акті перевірки порушення позивачем приписів податкового законодавства мотивовані неправомірним включенням до складу витрат вартості товарів/послуг по взаємовідносинам із товариством з обмеженою відповідальністю "Роял Трейд Сервіс" та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій. Так, контролюючим органом зроблено висновок про неможливість здійснення товариством з обмеженою відповідальністю «Роял Трейд Сервіс» операцій з поставки на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ-ФУД» зазначених у податкових накладних товарів, за відсутності у вказаного контрагента виробничих потужностей, складів, найманих працівників, транспорту.

Так, що стосується відсутності необхідної кількості працівників для проведення господарської діяльності та неможливості встановити ланцюг постачання суд зазначає, що згідно із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 30.01.2018 №К/9901/921/18, від 27.02.2018 №К/9901/4256/17, від 06.02.2018 №К/9901/8403/18, від 30.01.2018 №К/9901/5786/18, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Також, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Крім того, у відзиві на позовну заяву йде посилання на кримінальне провадження 312016110000000239, однак такі посилання суд не бере до уваги, оскільки контролюючим органом жодним чином не обґрунтовано причетність позивача чи його контрагента до вказаного кримінального провадження, крім того, матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню не є доказами, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Разом з тим, вироку суду відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Трейд Сервіс» відповідачем суду надано не було.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях по ланцюгу контрагентів контрагента позивача. При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Разом з тим, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, а висновки, викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договору, який укладався позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Роял Трейд Сервіс».

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Роял Трейд Сервіс» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, з огляду на що, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги щодо їх скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві від 04.09.2017 №0005901402 та №0005911402.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ-ФУД" (01004, м. Київ, вул. Басейна, 1/2, код ЄДРПОУ 40395025) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 27 839,30 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот тридцять дев'ять гривень 30 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.