Рішення № 80534987, 12.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 березня 2019 року № 826/11146/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства "СЕТАМ"доГоловного управління Держпраці у Київській області провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії ,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне підприємство "СЕТАМ" (далі також - позивач, ДП "СЕТАМ") з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі також - відповідач, ГУ Держпраці у Київській області), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить:

- визнати протиправним та скасувати направлення на проведення інспекційного відвідування від 01.06.2018 року №557 Головного управління Держпраці у Київській області;

- визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.07.2018 року №КВ557/58/АВ/СП/ФС-287.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу надано термін для подання Відзиву на позовну заяву, а позивачу для надання Відповіді на Відзив відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що дії відповідача щодо винесення направлення про проведення перевірки та постанови про накладення штрафу на ДП «СЕТАМ» за порушення законодавства про працю є протиправними та такими, що суперечать законодавству України.

Відповідачем в письмових заперечення проти адміністративного позову вказано, що оскаржувані направлення та постанова винесені із додержанням вимог чинного законодавства України, зазначаючи при цьому, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України.

Згідно з частиною восьмою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що 13.06.2018 року позивачем отримано копію Направлення ГУ Держпраці у Київській області на проведення інспекційного відвідування від 01.06.2018 року № 557.

Позивач, не допустивши перевіряючого до проведення перевірки, склав Акт від 15.06.2018 року, а 02.07.2018 року до ДП «СЕТАМ» надійшли Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № КВ 557/58/НД та Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № КВ557/58/АВ.

Позивач скористався своїм правом на досудове оскарження рішень відповідача.

10.07.2018 року ГУ Держпраці у Київській області було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ557/58/АВ/СП/ФС-287.

Позивач, не погоджуючись із вказаними направленням на перевірку та постановою звернувся з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту першого Положення Про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі також - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

У відповідності до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу положень п.п. 6 п. 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до п. 7 Положення № 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №386/2011 (далі по тексту також - Положення №386) Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з п. 7 Положення про Державну інспекцію України з питань праці Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до статті 1 Закону України 5 квітня 2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з частиною першою статті 4 вказаного закону встановлено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання заборонено (абзац четвертий частини другої статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності").

Підставами для здійснення позапланових заходів, серед інших, також є:

звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом (частина перша статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності").

Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:

найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;

найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід;

номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід;

перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові;

дата початку та дата закінчення заходу;

тип заходу (плановий або позаплановий);

форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо);

підстави для здійснення заходу;

предмет здійснення заходу;

інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт (частини перша-шоста статті 7 вказаного Закону).

З матеріалів справи вбачається, що 11.05.2018 року в 15:17 та 24.05.2018 року о 14:40 ОСОБА_2 звернувся до Урядової гарячої лінії 1545, повідомивши про порушення ДП «СЕТАМ» законодавства про працю щодо заявника.

Зазначені звернення було скеровано на адресу відповідача та прийнято ним, згідно з відмітки на штемпелі, 16.05.2018 та 29.05.2018 відповідно.

Надалі листом від 31.05.2018 року № 2610/3/4.1-зв-18 від Держпраці на адресу відповідача було скеровано лист ОСОБА_2 від 19.04.2018 року щодо порушення законодавства про працю керівником ДП «СЕТАМ», яке надійшло листом Секретаріату Уповноваженого ВР України з прав людини від 16.05.2018 року № 2/7-С316299.18/26-102, яким встановлено термін повідомлення про результати перевірки (зазначена копія листа знаходиться в матеріалах справи).

На підставі вказаних звернень відповідачем було винесено Направлення на проведення інспекційного відвідування від 01.06.2018 року № 557, в якому вказано, що перевірка буде проведена на предмет дотримання вимог законодавства про працю, з посиланням на Наказ № 1849 від 01.06.2018 року.

Досліджуючи вказаний Наказ судом встановлено, що в ньому є посилання на звернення ОСОБА_2 від 11.05.2018 року та 24.05.2018 року.

Підставами для здійснення позапланових заходів, як зазначалось вище, є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу (абзац п'ятий частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

Зважаючи на вказане, суд вважає, що лист Держслужби України з питань праці від 31.05.2018 року є погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), а звернення ОСОБА_2 на урядову лінію, про які зазначено в Наказі про проведення перевірки, вважаються, як нові звернення фізичної особи.

Доводи позивача, про те, що перевірка по зверненнях ОСОБА_2 вже проводилась, судом не приймається до уваги, адже надані до матеріалів справи Направлення на проведення інспекційного відвідування № 1828, Наказ № 2162 датовані 20.09.2017 року та були винесені на підставі звернення ОСОБА_2 від 08.09.2017 року № С-4452.

Направлення на проведення інспекційного відвідування № 1983 та Наказ № 2346 датовані 09.10.2017 року та дії вчинені з їх винесенням та проведенням перевірки було здійснено на підставі звернення ОСОБА_2 від 02.10.2017 року № С-4800.

Винесений Акт перевірки № 26-151/1025 чітко вказує на документи щодо здійснюваної перевірки, а саме, Наказ від 09.10.2017 року № 2346 та направлення від 09.10.2017 року № 1983.

А отже, суд дійшов висновку, що відповідач, при винесенні Направлення на перевірку, діяв в межах чинного законодавства.

Також, суд не приймає твердження позивача про те, що в суді знаходиться справа за позовом ДП «СЕТАМ» до ГУ Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу від 09.10.2017 № 2346, припису № 26-151/1025-735 від 24.10.2017 та постанови про накладення штрафу від 10.11.2017 № 648, що вважається позивачем повторним проведенням позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом, що був підставою для проведення вказаної перевірки, що оскаржується, адже звернення щодо яких проводилась перевірка в 2017 році та нові скарги щодо яких мала бути проведена перевірка в 2018 році хоч і надійшли від однієї фізичної особи, але суть їх в різних обставинах порушення законодавства про працю.

У зв'язку з не допуском інспектора до перевірки, останнім було складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № КВ557/58/НД від 25.06.2018, на підставі чого першим заступником начальника ГУ Держпраці у Київській області було винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ557/58/АВ/СП/ФС-287 від 10.07.2018.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» вказаний Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи).

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи) (п.1-2).

Згідно з п. 6 вказаної Постанови, якою встановлено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно частин першої та другої статті 265 Кодексу законів про працю України Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Зважаючи на вказане, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься доказ надіслання Акту інспекційного відвідування № КВ557/58/АВ від 25.06.2018, а тому відповідач діяв в межах чинних норм закону.

Зважаючи на вказані обставини, суд не знайшов зв'язку між раніше винесеними Актами перевірки позивача та Постановою про накладення штрафу та Актами і Постановою, які винесено в 2018 році, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню та вважаються судом необґрунтованими та не підтвердженими відповідними доказами, а дії відповідача, суд вважає, вчиненими в межах діючого законодавства, Наказ на проведення перевірки та Постанову про накладення штрафу такими, що не підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "СЕТАМ" до Головного управління Держпраці у Київській області.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Державне підприємство "СЕТАМ", 01001, м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6, код ЄДРПОУ 39958500;

Відповідач: Головне управління Держпраці у Київській області, 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214.

Суддя Л.О. Маруліна