Рішення № 80534939, 18.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 березня 2019 р. № 520/1179/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іпн.НОМЕР_2 ) до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області (просп. Незалежності, буд. 2,м. Ізюм, Харківська область,64309, код ЄДРПОУ40387920) про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: визнати протиправними дії Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо не виплати раніше призупиненої соціальної виплати (пенсії) за період з 01 липня 2017 року по 01 травня 2018 року; зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області виплатити раніше призупинену соціальну виплату (пенсію) за період з 01 липня 2017 року по 01 травня 2018 року, негайно після проголошення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Ізюмському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області, до 01.07.2018 року отримував пенсію, проте починаючи з 01.07.2018 року по 01.05.2018 року Пенсійним фондом припинено нарахування та виплату пенсії. З вказаними обставинами позивач не погоджується, через що звернувся до суду та просить стягнути заборгованість

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та надано відповідачеві строк для надання відзиву на адміністративний позов.

06.03.2019 року відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з тих підстав, що при виникненні спірних правовідносин управління діяло у відповідності до вимог чинного законодавства.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та відзиву, суд встановив наступне.

Позивач є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією відповідною довідкою від 27.07.2017 року № 0000280613 (а.с. 10).

На час спірних правовідносин позивач перебував на пенсійному обліку в Ізюмському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримувала пенсію, виплату якої призупинено з 01.07.2018 року.

Відповідач у відзиві на позов та у листі від 06.03.2019 року № 3061/17-06 зазначив, що виплата пенсії позивачу призупинялась на підставі інформації, отриманої з Управління праці та соціального захисту населення про скасування довідки внутрішньоперерміщеної особи.

Із долученого до матеріалів справи листа відповідача від 24.10.2018 року № 648/Р-14 (а.с.11) також встановлено, що рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньопереміщеним особам при виконавчому комітеті Ізюмської РДА від 11.08.2017 року № 23 позивачеві поновлено нарахування пенсії з 15.12.2017 року, пенсія виплачується з травня 2018 року та відповідно нарахована сума боргу з 01.07.2017 року.

Згідно довідки відповідача про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії від 05.03.2019 року за період липень 2017- грудень 2017 року позивачеві нарахована заборгованість у розмірі 24876.01 грн.

У відзиві на адміністративний позов зазначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного КМ України, отже, відповідно до постанови КМ України від 25.04.2018 року № 335 "Про внесення змін до постанови КМУ від 08.06.2016 року № 365" доплата буде виплачена за умови окремого порядку КМУ.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон України № 1058) цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України № 1058 встановлено, що Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону України № 1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України № 1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Тобто, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Отже, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України № 1058. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України № 1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Частиною 1 статтею 49 Закон України № 1058 визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України № 1058 поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Таким чином, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України № 1058. Доказів прийняття відповідного рішення про припинення виплати позивачу пенсії відповідачем до суду не надано.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, оскільки вимагає здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікацію особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Отже, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном порушено. Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в рішенні від 03.05.2018 року у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі № 805/402/18.

Беручи до уваги те, що позивачу пенсія нарахована за період липень - грудень 2017 року та посилання відповідача на те, що виплата пенсії у лютому 2018 року не поновлена з технічних причини, суд враховуючи приписи ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача нарахувати пенсію позивачу за період з січня 2018 року по квітень 2018 року.

Щодо посилань відповідача на окремий порядок при виплаті пенсій за минулий період, визначений Кабінетом Міністрів України, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, такий порядок не прийнято, тоді як право особи на виплату пенсійних виплат не може бути поставлено в залежність від наявності такого порядку, в силу норм прямої дії ст.ст.19,22,46 Конституції України.

Суд також зауважує, що відповідно до ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Отже, суд вважає за необхідне обтяжити відповідача обов'язком виплатити позивачу пенсію за період липень 2017-квітень 2018 року.

Вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати раніше призупиненої соціальної виплати, суд вважає такою, що не підлягає задоволенню, оскільки вона поглинається вимогою про зобов'язання відповідача здійснити виплату нарахованих сум.

Стосовно вимоги допустити негайне виконання рішення суду, суд зазначає, що пунктом 1 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Відповідно до ст. ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень, а отже вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.139 КАС України

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області (просп. Незалежності, буд. 2,м. Ізюм, Харківська область, 64309, код ЄДРПОУ40387920) нарахувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (іпн. НОМЕР_2) пенсію за січень - квітень 2018 року.

Зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області (просп. Незалежності, буд. 2, м. Ізюм, Харківська область, 64309, код ЄДРПОУ40387920) виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (іпн. НОМЕР_2) за період липень 2017- квітень 2018 року.

Рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (іпн. НОМЕР_2) пенсії у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Зоркіна Ю.В.