Ухвала суду № 80534744, 19.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/40/19

УХВАЛА

Про повернення позовної заяви

19 березня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області повернути оригінал вилученого паспорту громадянина Королівства Йорданія, виданого на ім'я ОСОБА_1, серії НОМЕР_1.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.01.2019р. вищеозначену позовну заяву, відповідно до положень ст.169 КАС України, залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю вимогам ст.ст.160, 161 КАС України. Зокрема, частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір, у тому числі, справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019рік" від 23 листопада 2018року №2629-VIII (зі змінами та доповненнями), з 1 січня 2019року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 1921грн.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, судом встановлено, що за звернення до суду з даною позовною заявою щодо зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області повернути оригінал вилученого паспорту громадянина Королівства Йорданія, виданого на ім'я ОСОБА_1, серії НОМЕР_1, позивач - ОСОБА_1 повинен сплатити судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 768,40грн. Водночас, судом встановлено, що позивачем - ОСОБА_1 до матеріалів позовної заяви не додано відповідних доказів на підтвердження сплати судового збору.

При цьому, викладене позивачем в адміністративному позові клопотання щодо звільнення від сплати судового збору по суті, є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Зокрема, як на підставу для звільнення від сплати судового збору за подання до суду даного адміністративного ОСОБА_1 посилається на тяжке матеріальне становище в силу відсутності постійного заробітку.

Відповідно до ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до положень ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що умовою зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат є незадовільний майновий (матеріальний) стан сторони, незалежно від того, чи є сторона фізичною особою чи юридичною.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що вказані норми законодавства встановлюють можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення статтей спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності (стаття 10 КАС України) усіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану, у зв'язку з чим застосування інституту звільнення від сплати судового збору можливе у разі тяжкого фінансового становища сторони.

Між тим, суд вважає за доцільне зауважити, що з урахуванням дії принципу змагальності, питання щодо звільнення від сплати судового збору вправі поставити перед судом позивач шляхом подання відповідного обґрунтованого клопотання, у якому повинно бути наведено обставини, котрі свідчать про незадовільне скрутне матеріальне становище особи, та подати суду відповідні докази. Такими доказами можуть бути, зокрема, документи про рівень доходу позивача, документи про стягнення заборгованості з позивача в межах виконавчого провадження, тощо.

Водночас, як з'ясовано судом, позивачем - ОСОБА_1 до матеріалів позовної заяви не додано жодного належного доказу на підтвердження тяжкого фінансового становища, а відтак клопотання про звільнення від сплати судового збору, на думку суду, не є обґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Також, згідно з п.11 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Натомість, позивачем до позовної заяви не додано власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

З огляду на наявність зазначених недоліків позивачу встановлено строк для їх усунення протягом десяти днів з дня отримання даного судового рішення, шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду доказів на підтвердження сплати судового збору, або доказів на підтвердження звільнення від його сплати, а також власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про залишення без руху його позовної заяви до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії, та необхідність протягом десяти днів з дня отримання Ухвали суду від 08.01.2019р. усунути визначені в судовому рішенні недоліки.

Зокрема, судом з'ясовано, що позивачем - ОСОБА_1 в адміністративному позові місце проживання самостійно визначено - АДРЕСА_1, проте наявна у матеріалах справи судова кореспонденція, яка надсилалася на зазначену у позовній заяві адресу позивача, повернулась до суду з відповідним поштовим повідомленням з відміткою органу зв'язку - «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч.11 ст.126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, судом з'ясовано, що позивач - ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про залишення його позовної заяви без руху.

Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не лише держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що позивачем у встановлений судом строк недоліки позовної заяви не усунуто, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених для повернення даної позовної заяви позивачеві, відповідно до приписів п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

Керуючись п.1 ч.4 ст.169, ст.ст.243, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії, повернути позивачеві.

Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали разом з позовною заявою та всіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду у строки визначені статтею 295 КАС України.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Харченко Ю.В.