Рішення № 80533773, 19.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2019 р. № 400/2958/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001

про:визнання незаконними та скасування наказу від 10.09.2018 № 253 о/с та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУНП) про визнання незаконним та скасування наказу від 10.09.2018 р. № 253 о/с в частині внесення змін до наказу від 18.06.2018 р. № 170 о/с, яким його зараховано у розпорядження ГУНП та увільнено від займаної посади з 14.06.2018 р.; зобов'язання відновити на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Баштанського відділу поліції ГУНП з 13.09.2018 р.; зобов'язання виплатити всі види грошового забезпечення (крім премії) з 14.06.2018 р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що обов'язковою підставою для зарахування поліцейського в розпорядження органів поліції за п. 3 ч. 1 ст. 67 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580) є фактичне тримання поліцейського під вартою, як засіб виконання запобіжного заходу. Однак позивач фактично не перебував під вартою, оскільки вніс заставу 14.06.2018 р. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.06.2018 р. позивача було відсторонено від займаної посади на строк до 11.08.2018 р. В подальшому судом строк відсторонення від посади був продовжений до 12.09.2018 року, а з 13.09.2018 р. строк відсторонення від посади судом не продовжувався. Таким чином, підстави які надавали Відповідачеві право на відсторонення позивача від виконання службових обов'язків, минули. Всупереч приписам ч. 7 ст. 70 Закону № 580 відповідач не видав наказ про допущення позивача до виконання службових обов'язків, що на думку Позивача й є порушенням його прав. Окрім того, починаючи з вересня 2018 р. Відповідачем взагалі не виплачується йому грошове утримання.

09.01.2019 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву (а. с. 67-70), де зазначено, що 11.06.2018 р. надійшла інформація про реєстрацію в ЄРДР відомостей кримінального правопорушення стосовно позивача. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.06.2018 р. позивачу обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави. Застосування до поліцейського такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, є підставою для зарахування його в розпорядження органів поліції відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 67 Закону України "Про Національну поліцію" . Наказом від 18.06.2018 р. № 170 о/с позивача помилково відсторонено від посади (замість зарахування в розпорядження) на виконання Ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.06.2018 р., у зв'язку з чим наказом від 10.09.2018 р. № 253 о/с внесено зміни до наказу № 170 о/с та зараховано позивача в розпорядження ГУНП. Позивачу неодноразово пропонувалося з'явитися до управління кадрового забезпечення ГУНП для ознайомлення з вакантними посадами та вирішення питання подальшого працевлаштування, але останній не з'являвся та не приймав пропозицій щодо працевлаштування. Крім того, відповідач наголошує, що позивачем порушений без поважних причин строк звернення до суду, так як про факт зарахування позивача в розпорядження йому було повідомлено листом, який Повивач отримав 10.10.2018 р.

12.02.2019 р. позивач подав відповідь на відзив (а. с. 118-121), де зазначив, що фактично під вартою він не перебував, а тому його зарахування в розпорядження ГУНП є протиправним. З 13.09.2018 р. строк відсторонення позивача від посади судом у межах КПК України не продовжувався, а тому правові підстави для відсторонення його від посади повністю скасовані. Не видавши наказ про допущення позивача до виконання службових обов'язків, відповідач грубо порушив гарантії держави щодо його прав поліцейського на працевлаштування.

06.03.2019 р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог в частині формулювання п. 3 позовних вимог, а саме: Позивач вважає за необхідне обрати шлях захисту порушеного права шляхом зобов'язання Відповідача видати Наказ про допуск ОСОБА_1 до виконання службових обов'язків за займаною посадою.

14.03.2019 р. позивачем подано заперечення проти доводів відповідача, відповідно до яких відповідач наполягає, що протиправно позбавив позивача належних йому видів грошового забезпечення, а відтак, позовні вимоги щодо зобов'язання виплатити ОСОБА_1 усі види грошового забезпечення, окрім премії, не належать задоволенню. Позивач, наголошує, що з 13.09.2018 р. строк відсторонення позивача від посади судом не продовжувався, а тому правові підстави для відсторонення від посади повністю скасовані. На думку Позивача, Відповідач повинен був видати наказ про допущення його до виконання службових обов'язків. А оскільки з 14.06.2018 р. по 13.09.2018 р. позивач фактично був відсторонений від виконання службових обов'язків відповідно до Ухвал Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.06.2018 р. та 10.08.2918 р., то нарахування грошового забезпечення відповідачем повинно було здійснюватися відповідно до положень ч. 6 ст. 70 Закону № 580. Незважаючи на це, відповідач нараховує грошове забезпечення (відповідно до Порядку від 14.09.2016 р. № 623, який стосується виключно осіб, що перебувають під вартою та зараховані в розпорядження). Окрім того, Відповідач з вересня 2018 р. припинив виплачувати позивачу грошове забезпечення.

Ухвалою від 14.03.2019 р. суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач проходить службу в органах Національної поліції та перебував на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Баштанського відділу поліції ГУНП.

11.06.2018 р. до відповідача надійшла інформація про реєстрацію в ЄРДР 26.04.2018 р. за № 42018150410000070 відомостей за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, стосовно позивача.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.06.2018 р. по справі № 490/4602/18 позивачу обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09.08.2018 р. включно з можливістю звільнення з під варти у разі внесення застави (а. с. 35). Одночасно суд відсторонив позивача від посади на строк до 11.08.2018 р. Ухвалою від 10.08.2018 р. суд продовжив строк відсторонення позивача від посади до 12.09.2018 р. включно (а. с. 36). В подальшому строк відсторонення позивача від посади не продовжувався (а. с. 37-38).

Наказом від 11.06.2018 р. № 708 за фактом кримінального правопорушення призначено службове розслідування, а позивача відсторонено від виконання службових обов'язків на час проведення службового розслідування (а. с. 34).

Наказом начальника ГУНП від 18.06.2018 р. № 170 о/с, на підставі ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.06.2018 р. по справі № 490/4602/18, позивача відсторонено від посади з 14.06.2018 р. до 11.08.2018 р. (а. с. 16).

11.07.2018 р. начальником ГУНП затверджено висновок службового розслідування за фактом надзвичайної події за участю позивача (а. с. 19-25), а наказом від 25.07.2018 р. № 871 о/с позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (а. с. 26-28).

Наказом від 10.09.2018 р. № 253 о/с внесено зміни до наказу № 170 о/с та зараховано позивача в розпорядження ГУНП, увільнивши від посади начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Баштанського відділу поліції з 14.06.2018 р. (а. с. 17).

Питання відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків та перебування в розпорядженні регулюються ст. 70 і 67 Закону № 580.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 67 Закону № 580 однією з підстав для зарахування поліцейських наказами по особовому складу в розпорядження органів поліції для подальшого проходження служби під керівництвом посадових осіб, уповноважених призначати на посади поліцейських, є застосування до поліцейського тримання під вартою як запобіжного заходу.

Згідно з ч. 2, 6 ст. 67 Закону № 580 поліцейські звільняються з посад та зараховуються в розпорядження наказами керівників, уповноважених призначати на такі посади.

Поліцейський, якого звільнено з посади і зараховано в розпорядження, вважається таким, що перебуває в розпорядженні відповідного органу (установи, закладу), з дня, що настає за днем звільнення з посади, до дня, з якого він почав виконувати обов'язки за новою посадою, на яку його призначено, або до дня зарахування в розпорядження іншого органу (закладу, установи) поліції для подальшого проходження там служби.

В наказі від 10.09.2018 р. № 253 о/с підставою для зарахування позивача в розпорядження ГУНП вказано саме п. 3 ч. 1 ст. 67 Закону № 580. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обрано позивачу ухвалою слідчого судді від 14.06.2018 р., однак фактично позивач його не відбував, оскільки розмір застави внесено того ж дня і 14.06.2018 р. о 17:20 год позивача звільнено з ізолятору тимчасового тримання (а. с. 39-40).

Буквальне тлумачення фрази "застосування до поліцейського тримання під вартою" дає суду підстави для висновку, що одного лише обрання запобіжного заходу недостатньо для застосування п. 3 ч. 1 ст. 67 Закону № 580, а обов'язковим є саме застосування такого заходу, тобто його фактичне відбування. Оскільки позивач фактично не відбував обраний запобіжний захід, то й підстав для зарахування його в розпорядження ГУНП згідно з п. 3 ч. 1 ст. 67 Закону № 580 не було. Тим більше, що на час видання наказу від 10.09.2018 р. № 253 о/с відповідачу було достеменно відомо, що позивач не утримується під вартою.

Викладене є підставою для задоволення вимоги позивача щодо визнання незаконним та скасування наказу від 10.09.2018 р. № 253 о/с в частині внесення змін до наказу від 18.06.2018 р. № 170 о/с. Водночас, суд звертає увагу на те, що процесуально правильним формулюванням позовних вимог є визнання індивідуального акта протиправним та його скасування, що відповідає приписам п. 2 ч. 1 ст. 5 і п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відновити позивача на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Баштанського відділу поліції ГУНП з 13.09.2018 р. шляхом видання відповідного наказу, суд виходить з наступного:

Згідно зі ст. 70 Закону № 580 поліцейський, щодо якого проводиться службове розслідування, може бути відсторонений від виконання службових обов'язків у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Національної поліції України.

Поліцейський, щодо якого здійснюється кримінальне провадження, може бути відсторонений від посади в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків є тимчасовим недопущенням поліцейського до виконання обов'язків за займаною посадою.

Поліцейський вважається відстороненим від виконання службових обов'язків з дня видання відповідного наказу до дня видання наказу про допуск до виконання службових обов'язків за займаною посадою.

У разі якщо поліцейського, відстороненого від виконання службових обов'язків (посади), звільнено зі служби в поліції до дня видання наказу про допуск до виконання службових обов'язків за займаною посадою, він вважається таким, що був відсторонений від виконання службових обов'язків за посадою до дня звільнення зі служби в поліції. Протягом періоду, коли поліцейського відсторонено від виконання службових обов'язків (посади), призначення такої особи на будь-яку іншу посаду заборонено.

Якщо поліцейського відсторонено від виконання службових обов'язків (посади), його можуть допустити до виконання службових обов'язків за займаною посадою або призначити на іншу посаду лише після скасування підстави відсторонення та видання відповідного наказу.

З аналізу даної норми суд дійшов висновку, що відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків можливе двома шляхами: 1) на період проведення службового розслідування за наказом керівника органу поліції в порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом; 2) у випадку здійснення щодо поліцейського кримінального провадження - ухвалою слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України.

Наказом від 11.06.2018 р. № 708 позивача відсторонено від виконання службових обов'язків виключно на час проведення службового розслідування. Тобто, в даному випадку, строк відсторонення мав закінчитися затвердженням висновку службового розслідування - 11.07.2018 р.

Однак, 14.06.2018 р. позивача відсторонено від посади ухвалою слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України. Тобто, в даному випадку, строк відсторонення мав закінчитися в строк, встановлений судом. Ухвалою від 10.08.2018 р. суд продовжив строк відсторонення позивача від посади до 12.09.2018 р. включно. В подальшому строк відсторонення позивача від посади не продовжувався. Отже, з 13.09.2018 р. позивач мав бути допущений до виконання службових обов'язків шляхом видання відповідачем відповідного наказу на підставі ч. 7 ст. 70 Закону № 580.

Доводи відповідача про неодноразові пропозиції з'явитися до управління кадрового забезпечення для ознайомлення з вакантними посадами та вирішення питання подальшого працевлаштування судом до уваги не приймаються, оскільки це жодним чином не перешкоджало відповідачу видати наказ про допуск позивача до виконання службових обов'язків за посадою, яку він займав до відсторонення.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням ч. 7 ст. 70 Закону № 580, відповідач має видати наказ про допуск позивача до виконання службових обов'язків за посадою начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Баштанського відділу поліції ГУНП з 13.09.2018 р. Саме такий спосіб захисту порушеного права позивача суд обирає як найбільш ефективний.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання виплатити всі види грошового забезпечення (крім премії) з 14.06.2018 р. суд зауважує, що відповідно до ч. 7 ст. 67 Закону № 580 грошове забезпечення поліцейських, зарахованих у розпорядження, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідний порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 р. № 623.

Згідно з п.п. 3 п. 2 вказаного порядку грошове забезпечення виплачується у разі застосування до поліцейського запобіжного заходу тримання під вартою протягом строку тримання його під вартою - в розмірі, який встановлюється виходячи з розрахунку окладу за спеціальним званням з урахуванням надбавки за стаж служби в поліції.

Натомість згідно з ч. 5 ст. 70 Закону № 580 за особою, відстороненою від виконання службових обов'язків (посади), зберігаються всі види грошового забезпечення, які були їй визначені до відсторонення, крім премії.

Таким чином, встановивши протиправність зарахування позивача в розпорядження ГУНП з 14.06.2018 р. та відсторонення від посади, суд дійшов висновку, що з 14.06.2018 р. позивач мав отримувати всі види грошового забезпечення, які були йому визначені до відсторонення, крім премії.

З наданих відповідачем матеріалів судом встановлено та не заперечується сторонами в судовому засіданні, що в червні, липні, серпні 2018 р. позивачу нараховувалось та виплачувалося грошове забезпечення, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання виплатити всі види грошового забезпечення (крім премії) з 14.06.2018 р. задоволенню не підлягають.

Водночас, враховуючи висновки суду, що позивач має бути допущений до виконання обов'язків за посадою з 13.09.2018 р., саме з вказаної дати позивач повинен отримувати повне грошове забезпечення, як особа що перебуває на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Баштанського відділу поліції ГУНП. Суд вважає, що позовні вимоги щодо виплати Позивачеві всіх видів грошового забезпечення (крім премії) не належать задоволенню, оскільки такий шлях захисту порушеного права може бути обраний для особи, яка була відсторонена від виконання службових обов'язків (в силу положень ч. 5 ст. 70 Закону № 580).

А оскільки з 13.09.2018 р. судом встановлено, що права позивача порушенні через невиконання Відповідачем Наказу про допуск Позивача до виконання службових обов'язків, то суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення та виплатити недоотриману частину грошового забезпечення позивачу починаючи з 13.09.2018 р. по день ухвалення судом рішення - 19.03.2019 р.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Суд вважає, що зобов'язання відповідача видати наказ про допуск позивача до виконання обов'язків за посадою є фактично поновленням його на посаді, а зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення та виплатити недоотриману частину - є фактично присудженням виплати заробітної плати. Викладене є підставою для допущення рішення у вказаній частині до негайного виконання.

Для вирахування суми заробітної плати позивача за місяць, що підлягає негайному виконанню, суд застосовує постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 р. № 100.

Згідно з п. 2 зазначеного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Останніми місяцями роботи позивача, за які виплата грошового забезпечення здійснена в повному обсязі, є квітень і травень 2018 р. Згідно з довідкою ГУНП від 12.03.2019 р. № 99/28/1-2019, середньомісячне грошове забезпечення позивача за вказаний період складало 10456,86 грн, що й підлягає стягненню з відповідача.

В решті сум, що підлягають виплаті Позивачеві починаючи з 13.09.2018 р. та по день прийняття рішення судом, суд вважає, що Відповідач повинен здійснити перерахунок грошового утримання ОСОБА_1 та виплатити різницю між нарахованими (але не виплаченими сумами грошового утримання з 01.09.2018 р. по теперішній час) та сумою, яка належить стягненню, виходячи з середньоденного заробітку за період з 13.09.2018 р. по день винесення рішення судом, але за мінусом середньомісячного грошового забезпечення позивача в сумі 10456,86 грн за один місяць (що підлягає негайному виконанню).

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 704,80 грн, відтак стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 352,40 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40108735) про визнання незаконним та скасування наказу від 10.09.2018 р. № 253 о/с в частині внесення змін до наказу від 18.06.2018 р. № 170 о/с, зобов'язання відновити позивача на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Баштанського відділу поліції ГУНП з 13.09.2018 р. шляхом видання відповідного наказу, зобов'язання виплатити всі види грошового забезпечення (крім премії) з 14.06.2018 р. - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 10.09.2018 р. № 253 о/с в частині внесення змін до наказу від 18.06.2018 р. № 170 о/с стосовно зарахування у розпорядження Головного управління Національної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції ОСОБА_1.

3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Миколаївській області видати Наказ про допуск лейтенанта поліції ОСОБА_1 до виконання службових обов'язків за посадою начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Баштанського відділу поліції ГУНП починаючи з 13.09.2018 р.

4. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Миколаївській області здійснити перерахунок грошового забезпечення та виплатити недоотриману частину грошового забезпечення ОСОБА_1 починаючи з 13.09.2018 р. по день ухвалення судом рішення - 19.03.2019 р.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40108735) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) грошове забезпечення за один місяць у сумі 10456,86 грн (десять тисяч чотириста п'ятдесят шість грн 86 коп.).

6. Рішення в частині зобов'язання Головного управління Національної поліції в Миколаївській області видати наказ про допуск ОСОБА_1 до виконання службових обов'язків та стягнення грошового забезпечення за один місяць підлягає негайному виконанню.

7. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

8. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40108735) судовий збір у сумі 352,40 грн (триста п'ятдесят дві грн 40 коп.) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 19.03.2019 р.

Суддя Н.В. Лісовська