Рішення № 80533768, 19.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2019 р. № 400/233/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2019 № 0000765006,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Миколаївського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області від 04.01.2019 р. № 0000765006.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб сплатив у повному обсязі та своєчасно. Здійснення помилки в реквізитах рахунку має кваліфікуватись як дія, хоча й помилкова, що не може бути підставою для покладення на платника податку відповідальності.

19.02.2019 р. відповідачем подано відзив на позов (а. с. 39-40), відповідно до якого розрахунковий рахунок, на який позивачем сплачено податок 08.06.2015 р., не діяв з 09.02.2015 р. Перераховані кошти були повернуті на рахунки банків, а тому не надійшли на рахунок ДПІ вчасно. Податок було перераховано лише у вересні 2016 р. трьома платіжними дорученнями. Податковим кодексом України (далі - ПК України) не передбачено обов'язку органів доходів і зборів щодо повідомлення платника податку про зміну розрахункових рахунків.

11.03.2019 р. позивач подав заперечення на відзив, де вказав, що сплачував грошові кошти на розрахунковий рахунок відповідача, вказаний на його офіційному сайті. Позивач вважає, що про зміну рахунку його повинен був повідомити відповідач належним чином або викласти його на офіційному сайті, чого зроблено не було.

14.03.2019 р. відповідач подав заперечення, які аналогічні відзиву на позов.

За клопотанням позивача справу розглянуто в письмовому провадженні.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

18.12.2018 р. відповідачем проведена камеральна перевірка своєчасності сплати позивачем самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з 08.09.2016 р. по 20.09.2016 р. Результати перевірки оформлені актом № 940/14-29-50-06-16/НОМЕР_2 (а. с. 17-18).

Перевіркою встановлено, що на порушення п. 179.7 ст. 179 ПК України позивачем несвоєчасно сплачено самостійно визначене грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 р., чим порушено вимоги п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Заперечення позивача на акт перевірки залишені відповідачем без розгляду (а. с. 19-20, 44).

04.01.2019 р. Миколаївським управлінням Головного управління ДФС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000765006, яким на позивача накладено штраф у сумі 5206,00 грн за затримку сплати грошового зобов'язання (а. с. 15-16).

На доказ того, що податок сплачено вчасно, позивач надав копії квитанцій Приватбанку на суму 1770,00 грн та Укрінбанку на суму 24260,00 грн, якими підтверджено перерахування коштів у загальній сумі 26030,00 грн 08.06.2015 р. на розрахунковий рахунок 33217801700003 (а. с. 23-24).

Як вбачається з наданих відповідачем документів, сплачені 08.06.2015 р. позивачем кошти 09.06.2015 р. повернуті на рахунки відповідних банків у зв'язку зі зміною рахунку (а. с. 41).

Сплачений позивачем податок на доходи фізичних осіб зараховано на вірний розрахунковий рахунок 07.09.2016 р. (1770,00 грн), 09.09.2016 р. (354,00 грн) і 20.09.2016 р. (24260,00 грн) (а. с. 43).

Оскільки граничним терміном сплати податку за 2015 р. є 31.07.2016 р., відповідач дійшов висновку про затримку перерахування коштів на 51, 40 і 39 днів відповідно.

Спірні правовідносини врегульовано приписами статей 54, 57, 168, 171, 176 ПК України та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо латник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Разом з тим, нормами Бюджетного кодексу України, а саме, ч. 1 ст. 43 та ч. 5 ст. 45, передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ст. 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 126.1 ст. 126 ПК України.

У свою чергу, відповідно до ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове зазначення розрахункового рахунку, який не діяв, у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК України строк, а відтак і для застосування на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України штрафних (фінансових) санкцій.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 14.03.2019 р. по справі № 825/2388/18.

З наданих сторонами доказів вбачається, що позивач у визначених законодавством термін та розмірі здійснив перерахування податку на доходи фізичних осіб. Проте, через допущену помилку в розрахунковому рахунку, вказані кошти було повернуто на рахунки банків, а після того, як помилку було виявлено, на підставі звернення позивача, кошти було перераховано в повному обсязі на відповідний розрахунковий рахунок.

Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті вищевказаних зобов'язань, не можуть бути підставою для застосування штрафу, передбаченого ст. 126 ПК України. З урахуванням висновків Верховного Суду, позивач не вважається таким, що пропустив строк сплати податку, у зв'язку з чим нарахування штрафу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є протиправним.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не навів суду переконливих аргументів та доказів на їх підтвердження, які б обґрунтовували правомірність оскаржуваного рішення. Викладене є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 768,40 грн (а. с. 4), що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Миколаївського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області від 04.01.2019 р. № 0000765006 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миколаївського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області від 04.01.2019 р. № 0000765006.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 19.03.2019 р.

Суддя Н. В. Лісовська