Рішення № 80533698, 12.03.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року ЛуцькСправа № 140/19/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСЕПОСТАЧ» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВСЕПОСТАЧ» (далі – ТзОВ «ВСЕПОСТАЧ», позивач) звернулося з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській обл., відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2018 №0009611405, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 1 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами фактичної перевірки діяльності ТзОВ «ВСЕПОСТАЧ» відповідачем складено акт перевірки від 17.08.2018 №001500, яким встановлено порушення товариством норм п.п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі – Закон №265/95-ВР). На підставі акту перевірки відповідачем 05.09.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення №0009611405, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 1 грн. Позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, є помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки розрахунки готівкою за поставлений товар відбуваються не за місцем його реалізації, а по спливу терміну відстрочки платежу контрагент здійснює внесення готівки в касу товариства на підставі прибуткового касового ордеру, керуючись вимогами Постанови Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148 «Про затвердження Положення Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі – Положення №148). При цьому товариство посилається на ту обставину, що основним видом економічної діяльності ТзОВ «ВСЕПОСТАЧ» є оптова торгівля м’ясом і м’ясними продуктами, при здійсненні якої платник податків звільняється від обов’язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання (т.1, а.с.1-1а).

Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов (т.1, а.с.41-42) вимог товариства не визнав та просив відмовити у їх задоволенні з тих підстав, що фактичною перевіркою встановлено порушення ТзОВ «ВСЕПОСТАЧ» вимог п.п.1, 2 ст.3 Закону №265. Вказане порушення полягає в тому, що у періоді, охопленому перевіркою, за місцем реалізації товарів через касу підприємства за адресою: м.Луцьк, вул.Лесі Українки, 16а, здійснювались розрахункові операції з покупцями за готівкові кошти за реалізовані ковбасні вироби (продукцію не власного виробництва), відвантажених зі складу за адресою: Луцький район, с.Всеволодівка, вул.Степова, 4а, з оформленням прибуткових касових ордерів, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, але без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі покупцям відповідних розрахункових документів встановленої форми (фіскальних чеків).

У поданій до суду відповіді на відзив (т.1, а.с.57-62) представник позивача зазначив, що основним видом діяльності позивача є оптова торгівля м’ясом і м’ясними продуктами. Дана продукція реалізовується у відповідності до укладених із контрагентами договорів та доставляється покупцеві власним транспортом позивача, при цьому контрагентам надається відстрочка в оплаті за товар. Отже, розрахунки відбуваються не за місцем реалізації товару, а через обумовлений договором термін шляхом внесення готівки в касу товариства. Позивачем видається прибутковий касовий ордер про отриману готівку, що відповідає вимогам Положення №148. Крім того, склад із товаром знаходиться за адресою: Луцький район, с.Всеволодівка, вул.Степова, 4а, а каса товариства знаходиться в офісному приміщенні: м.Луцьк, вул.Л.Українки, 16а. Приміщення складу позивач орендує на підставі договору оренди від 21.12.2017, укладеного між позивачем та орендодавцем ФОП ОСОБА_4 Отже, розрахунки за товар, після закінчення терміну відстрочки оплати, здійснюються покупцем не на складі, а в касі товариства, за адресою: 43016, м.Луцьк, вул.Л.Українки, 16а. Дане офісне приміщення орендується на підставі договору суборенди від 01.12.2017, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_4 При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не взято до уваги первинну бухгалтерську документацію та внутрішні локальні акти облікової політики на підприємстві, не надано об’єктивної оцінки фактичним обставинам справи.

Актом фактичної перевірки встановлено, що за період з 01.04.2018 року по 10.08.2018 року через РРО проведено 240,38 грн., однак будь-яких порушень в частині використання і ведення РРО та КОРО перевіркою не встановлено.

При здійсненні перевірки відповідачем перевірялись обставини та порядок здійснення розрахунків, зокрема реалізація товару зі складу позивача, однак не надано належної оцінки факту поставки товару покупцям власним транспортом позивача у відповідності до договорів поставки. Позивач здійснює відпуск товару зі складу відповідно до вимог ч.12 ст.9 Закону №265/95-ВР, а тому реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо). Викладені обставини підтверджують контрагенти у відповідях на адвокатський запит щодо порядку поставки товару, придбаного за період з 01.04.2018 по 10.08.2018, способу, термінів та місця здійснення розрахунків за поставлені партії товару згідно укладених договорів (т.1, а.с.63-64).

В запереченні (т.1, а.с.188) відповідач посилається на те, що не погоджується з відповіддю на відзив та позовом товариства, вважає їх безпідставними. Так, згідно з нормами Закону №265/95-ВР касовий чек є розрахунковим документом, який підтверджує факт продажу товару. Звертає увагу суду, що оформлення прибуткових і видаткових касових ордерів та видача відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою відповідного суб’єкта господарювання, можливе лише у разі здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (п.1 ст. 9 Закону №265/95-ВР). А в ході проведення перевірки встановлено, що ТзОВ «ВСЕПОСТАЧ» реалізує ковбасні вироби за готівкові кошти (продукцію не власного виробництва). Щодо посилання позивача на п.12 ст.9 Закону №265/95-ВР, то даний пункт Закону дозволяє суб’єкту господарювання не застосовувати РРО при проведенні розрахунків у безготівковій формі, а саме при переказі коштів з розрахункового рахунку суб’єкта господарювання за отримані товари на розрахунковий рахунок постачальника. Оскільки перевіркою встановлено, що розрахунок за поставлений товар проводився у готівковій формі, то ТзОВ «ВСЕПОСТАЧ» при здійсненні торгівлі продукцією не власного виробництва, допустив порушення вимог Закону №265/95-ВР в частині непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог товариства з підстав, викладених у відзиві, запереченнях на відзив, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що на підставі наказів від 09.08.2018 №№2924, 2925, виданих ГУ ДФС у Волинській обл., проведено фактичну перевірку каси, складу ТзОВ «ВСЕПОСТАЧ», які розташовані за адресою: м.Луцьк, вул.Лесі Українки, 16а та Луцький район, с.Всеволодівка, вул.Степова, 4а відповідно, за результатами якої складено акт перевірки від 17.08.2018 №12892/03-20-14-05/38897719 (бланк №001500) (т.1, а.с.7-10).

Згідно з висновками акту перевірки від 17.08.2018 №12892/03-20-14-05/38897719 позивачем, зокрема, порушено п.п.1, 2 ст.3 Закону України №265/95-ВР.

На підставі акту фактичної перевірки від 17.08.2018 №12892/03-20-14-05/38897719 ГУ ДФС у Волинській обл. 05.09.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення №0009611405, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 1 грн. (т.1, а.с.13).

Позивач, не погодившись з прийнятим ГУ ДФС у Волинській обл. податковим повідомленням-рішенням, подав скаргу від 28.09.2018 №86 в порядку адміністративного оскарження до ДФС України, яка своїм рішенням від 28.11.2018 №38561/6/99-99-11-06-01-25 залишила оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу – без задоволення (т.1, а.с.18-19).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі

Згідно із пунктами 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до статті 2 Закону №265/95-ВР розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Статтею 9 Закону №265/95-ВР передбачені випадки, за яких реєстратори розрахункових операцій не застосовується. Так, пунктом 12 вказаної статті визначено, що реєстратор розрахункових операцій не застосовується, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Отже, Закон №265/95-ВР визначає обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати реєстратор розрахункових операцій за сукупності таких умов:

- у разі здійснення розрахунків у готівковій (безготівковій) формі при продажу товарів;

- у разі проведення вказаних розрахунків за місцем зберігання реалізованих товарів.

Судом встановлено, що ТзОВ «ВСЕПОСТАЧ» є підприємством оптової торгівлі м’ясом і м’ясними продуктами, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с.31-35).

Як свідчить акт фактичної перевірки, в ході її проведення встановлено, що підприємство реалізує ковбасні вироби не власного виробництва. Реалізація вказаної продукції здійснюється із застосуванням РРО, що знаходиться на складі (с.Всеволодівка Луцького р-ну, вул.Степова, 4а) із проведенням розрахункових операцій через РРО та через касу підприємства (м.Луцьк, вул.Лесі Українки, 16а) без застосування РРО: готівкові кошти, отримані від покупця, оприбутковуються в касу підприємства із оформленням прибуткових касових ордерів та ведення касової книги. За період з 01.04.2018-10.08.2018 через РРО було проведено 240 грн. 38 коп. (згідно даних періодичного звіта РРО). За той же період через касу підприємства було реалізовано продукції не власного виробництва на суму 2363767,63 грн.

Таким чином, за висновками контролюючого органу ТзОВ «ВСЕПОСТАЧ» порушило вимоги п.п.1, 2 ст.3 Закону №265/95-ВР у зв’язку з не проведенням через РРО розрахунків на суму 2363767,63 грн.

Заперечуючи вказані висновки ГУ ДФС у Волинській обл., товариство вказує на те, що РРО застосовується лише в разі реалізації товару на складі кінцевому споживачу. При здійсненні оптової торгівлі м’ясними виробами згідно з укладеними договорами поставки із суб’єктам підприємницької діяльності РРО не застосовується, оскільки поставка продукції зі складу в с.Всеволодівка Луцького р-ну, вул.Степова, 4а проводиться силами товариства, а розрахунки за поставлений товар проводяться з відстроченням платежу в касі товариства, яка знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул.Лесі Українки, 16а.

Так, судом встановлено, що відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення від 01.12.2017 ТзОВ «ВСЕПОСТАЧ» орендує у ФОП ОСОБА_4 частину нежитлового приміщення, а саме: частину третього поверху (кабінети №№8, 9, 10) загальною площею 100,00 м.кв. за адресою: м.Луцьк, вул.Л.Українки, 16а (т.1, а.с.26-27). Водночас відповідно до договору оренди нежитлових приміщень №1 від 21.12.2017 позивач орендує у ФОП ОСОБА_4 нежитлові приміщення: а саме: частину ковбасного цеху А-1, що складається з: складу готової продукції, загальною площею 200,00 м.кв., кабінету персоналу, загальною площею 15,00 м.кв., охолоджувальної рампи, загальною площею 95,00 м.кв., за адресою: Луцький р-н, с.Всеволодівка, вул.Степова, 4а (т.1, а.с.28-30).

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що за адресою: м.Луцьк, вул.Л.Українки, 16а знаходиться каса ТзОВ «ВСЕПОСТАЧ», а за адресою: Луцький р-н, с.Всеволодівка, вул.Степова, 4а – склад товариства.

Відповідно до реєстру готівкових операцій за період з 01.04.2018 по 09.08.2018 ТзОВ «ВСЕПОСТАЧ» проведено розрахунки за товар на загальну суму 2363767,63 грн. (т.2, а.с.5-8, т.9, а.с.108-111).

Як встановлено судом та підтверджується копією касової книги (т.9, а.с.4-107), протягом вищевказаного періоду товариство приймало готівку в касі від суб’єктів підприємницької діяльності за поставлений товар згідно з укладеними договорами поставки, якими передбачалось проведення поставок товару силами ТзОВ «ВСЕПОСТАЧ» на умовах СРТ склад покупця, здійснення покупцями розрахунків за поставлений товар протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до наданих позивачем копій договорів поставок, видаткових накладних, прибуткових касових ордерів та квитанцій до них, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів вантажного автомобіля та карток 361 рахунку (т.2, а.с.38-221, т.т.3-7, т.8, а.с.1-229, т.9, а.с.117-139) вбачається факт здійснення ТзОВ «ВСЕПОСТАЧ» в період, охоплений фактичною перевіркою, господарської діяльності з постачання ковбасних виробів суб’єктам підприємницької діяльності на підставі укладених договорів.

Поняття оптової торгівлі наведене у ДСТУ 4303:2004, відповідно до підпункту 4.5 пункту 4 якого оптова торгівля – це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю, для виробничого споживання та надання пов’язаних із цим послуг.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, за правилами частини третьої статті 265 Господарського кодексу України сторонами договору поставки можуть бути тільки суб’єкти господарської діяльності, а саме: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що відповідно до укладених із суб’єктами господарювання договорів позивач реалізовував оптом товар (ковбасні вироби), поставку якого здійснював власними силами зі складу товариства, а розрахунки за поставлений товар проводились покупцями з відтермінуванням оплати в готівковій формі в касі товариства шляхом складення прибуткових касових ордерів. При цьому, доказів того, що в касі товариства відбувається відпуск товару, матеріали справи не містять.

Отже, відсутність факту отримання придбаного оптом товару за місцем проведення розрахунків за нього в силу вимог п.12 ст.9 Закону №265/95-ВР не передбачає обов’язку товариства застосовувати РРО при прийманні від покупця – суб’єкта господарювання готівкових коштів за поставлений товар.

Таким чином, суд вважає, що розрахункові операції із суб’єктами господарювання товариство правомірно не проводило через РРО, оскільки розрахунок за товар та передача товару здійснювались у різних місцях, що свідчить про здійснення оптової торгівлі товаром зі складу та відсутність приймання готівкових коштів від покупця за місцем реалізації товару.

При цьому суд зазначає, що контролюючий орган в ході фактичної перевірки не надав оцінку вказаним обставинам, обмежившись висновком про не проведення через РРО суми готівкових коштів, внесених в касу товариства.

Разом з тим, доводи ГУ ДФС у Волинській обл. про те, що платник податків звільняється від застосування РРО лише в разі продажу продукції власного виробництва, а ТзОВ «ВСЕПОСТАЧ» реалізовувало товар не власного виробництва, суд до уваги не бере, оскільки в даному випадку встановлено факт здійснення оптової торгівлі і проведення розрахунків не за місцем отримання товару, що є самостійною підставою для звільнення від застосування РРО.

Крім того, твердження відповідача про те, що пункт 12 статті 9 Закону №265/95-ВР дозволяє суб’єкту господарювання не застосовувати РРО при проведенні розрахунків лише у безготівковій формі, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки вказана норма Закону №265/95-ВР такого посилання не містить, водночас чинним законодавством України не заборонено проведення готівкових розрахунків з разі здійснення оптової торгівлі товарами.

Також судом встановлено, що в період, охоплений фактичною перевіркою, товариство реалізувало фізичній особі ОСОБА_5 візок гідравлічний DF 25 без застосування РРО, з проведенням розрахунку через касу товариства.

В обґрунтування правомірності своїх дій ТзОВ «ВСЕПОСТАЧ» зазначило, що в даному випадку відбулась реалізація списаного основного засобу, що не передбачає обов’язку проведення розрахункової операції через РРО.

Так, як свідчать матеріали справи, відповідно до видаткової накладної від 02.07.2018 №ВТ-0000002 товариство реалізувало ОСОБА_5 візок гідравлічний DF 25 вартістю 3411,32 грн. Оплату за придбаний товар проведено в готівковій формі через касу товариства шляхом оформлення прибуткового касового ордеру від 02.07.2018 №1107 (т.9, а.с.114-115).

Також оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 10 (місця зберігання; необоротні активи) за 01.01.18-09.08.18 підтверджується факт вибуття основного засобу візку гідравлічного DF 25 (т.9, а.с.116).

Згідно із п.п.14.1.138 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Разом з тим, п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 із змінами та доповненнями (далі – П(С)БО 7), визначено, що основні засоби – матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Облік основних засобів ведеться на рахунку 10 «Основні засоби», який призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об’єктів інвестиційної нерухомості. По дебету рахунку 10 «Основні засоби» відображаються записи по надходженню основних засобів на баланс підприємства. По кредиту цього рахунку відображається вибуття основних засобів внаслідок продажу, безкоштовної передачі, ліквідації, а також суми уцінки основних засобів. Облік основних засобів ведеться в таких розрізах: надходження, вибуття, амортизація, ремонт, переоцінка, а також облік орендованих основних засобів.

Об’єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом. Фінансовий результат від вибуття об’єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних з вибуттям основних засобів. Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

Враховуючи зазначене вище, у разі продажу основних засобів (основних фондів) за готівкові кошти, які вилучені з активів (списані з балансу) внаслідок їх продажу і які згідно бухгалтерського обліку обліковувались на рахунку 10 «Основні засоби», суб’єкти господарювання можуть проводити такі розрахунки у касах таких суб’єктів з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства (використання печатки не є обов’язковим), або у безготівковій формі через банківські установи.

Отже, реалізація позивачем списаного основного засобу за готівкові кошти через касу товариства відбулась в межах чинного законодавства і не передбачає застосування РРО.

Таким чином, аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що встановлені контролюючим органом в ході фактичної перевірки порушення товариством вимог п.п.1, 2 ст.3 Закону №265/95-ВР не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не доводяться належними та допустимими доказами.

Частинами першою та другою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач – ГУ ДФС у Волинській обл. як суб’єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте обґрунтовано, добросовісно, пропорційно, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для його прийняття.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 05.09.2018 №0009611405 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській обл. на користь ТзОВ «ВСЕПОСТАЧ» слід стягнути судовий збір в сумі 1921,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 03.01.2019 №2934 (а.с.2).

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 05 вересня 2018 року №0009611405.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСЕПОСТАЧ» (45606, Волинська обл., Луцький р-н, с.Рованці, вул.Промислова, 2, код ЄДРПОУ 38897719) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, м.Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) судові витрати в сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_6Плахтій

Повне судове рішення складено 18 березня 2019 року.