Ухвала суду № 80514072, 17.03.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/9019/18

Провадження № 1-кп/638/857/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року Дзержинський райсуд м. Харкова у складі : головуючого судді Семіряд І.В.

при секретарях Романової О.В., Комлєві Д.В.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові клопотання прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 про застосування примусових заходів медичного характеру по кримінальному провадженню № 12018220480001238 від 27.03.2018 у відношенні :

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, народженої в м. Харкові, громадянки України, українки, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженої, раніше не судимої, працюючої санітаркою аптеки КП « Хор-Фармація », яка зареєстрована та мешкає за адресою : м. Харків, вул. Новгородська 6/52,

у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 – 115 ч. 1 КК України, -

за участю :

прокурора Божко О.В.

потерпілого ОСОБА_5

представника недієздатної ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В :

23.06.2018 до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 про застосування примусових заходів медичного характеру по кримінальному провадженню № 12018220480001238 від 27.03.2018 у відношенні ОСОБА_4, у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 – 115 ч. 1 КК України.

Клопотання прокурора обґрунтоване тим, що 27.03.2018 слідчим СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківської області ОСОБА_8, ОСОБА_4 повідомлено по підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 – 115 ч. 1 КК України, в тому що 27 березня 2018 року, близько 10 години, у дворі будинку №51, розташованого по вулиці 23-го Серпня в Шевченківському районі м. Харкова, між ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_5 раптово стався конфлікт, на ґрунті неприязних відносин, в ході якого у ОСОБА_4, виник умисел на заподіяння смерті ОСОБА_5

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4, з наявного у неї пакету, дістала ніж та діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки у вигляді заподіяння смерті іншій людині, нанесла ножем близько п’яти ударів потерпілому ОСОБА_5 в область голови та шиї, чим спричинила останньому колото-різані рани м'яких тканин голови, які утворилися від дії гострого предмета, можливо, клинка ножа та відносяться до легких тілесних ушкоджень. Таким чином, ОСОБА_4 виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця, проте даний злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки смерть ОСОБА_5 не настала у зв’язку з своєчасним наданням йому медичної допомоги.

Вказані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками суспільно-небезпечного діяння - кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 – 115 ч. 1 КК України, а саме як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Відповідні відомості щодо вчинення ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення були внесені до ЄРДР 27.03.2018.

Згідно до висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 112 від 07.06.2018 ОСОБА_4 в період часу, що відноситься до інкримінованого її діяння, страждала і в теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїдної. Зазначене хронічне психічне захворювання позбавляло іспитовану можливість в період часу, що відноситься до інкримінованого їй діяння, усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. За своїм психічним станом в теперішній час іспитована також не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_4 потребує застосування щодо неї примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом.

При таких обставинах, приймаючи до уваги, що суспільно небезпечне діяння вчинене ОСОБА_4 в стані неосудності, прокурор просить суд застосувати до неї примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги з суворим наглядом.

У судовому засіданні прокурор Божко О.В. підтримала клопотання, зазначаючи, що є всі законні підстави для застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4, оскільки суспільно небезпечне діяння вчинене ОСОБА_4 у стані неосудності, тому просить застосувати до неї примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричний заклад, з визначенням виду нагляду на розсуд суду, з урахуванням всіх обставин кримінального провадження та даних, які характеризують особу ОСОБА_4

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5, законний представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_9 примусових заходів медичного характеру, з визначенням виду нагляду на розсуд суду з підстав на які посилається прокурор.

ОСОБА_4 в судове засідання не викликалася, у зв’язку з характером її психічної діяльності та наявного психічного захворювання.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, враховуючи приписи ст.ст. 93, 94 КК України, ст.ст. 512, 513 КПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові № 7 від 03.06.2005 « Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування », Закону України « Про психіатричну допомогу », вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 19 Закону України « Про психіатричну допомогу », примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінально-процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами.

Частиною 1 статті 513 КПК України імперативно передбачено, що під час постановлення ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує, чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, чи вчинено це діяння певною особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення в стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Обставини вчинення ОСОБА_4 суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 – 115 ч. 1 КК України, знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового розгляду, на підставі досліджених судом доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_4 він підтримує гарні стосунки на протязі тривалого часу. 27.03.2018 на вул. 23 Серпня в м. Харкові, під час спілкування з ОСОБА_4 він вжив горілку, після чого відчув удар в голову та втратив свідомість. Чим його вдарила ОСОБА_4 він не бачив, також він не бачив, як вона наносила йому ножові поранення. Претензій до ОСОБА_4 не має, вважає за необхідне лікування останньої в психіатричному закладі.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що 27.03.2018 близько 10 години він перебував по вул. 23 Серпня в м. Харкові та був очевидцем того, як ОСОБА_4 в напрямку лежачого на землі ОСОБА_5 здійснила три махи рукою, після чого намагалася втекти, однак він та ще один перехожий її затримали. Чи був в руках ОСОБА_4 ніж він не звернув уваги. Після затримання він бачив у потерпілого кров на голові, поряд лежав ніж. Під час затримання супротив ОСОБА_4 не здійснювала, вела себе не адекватно. Свої дії щодо ОСОБА_5 припинила сама, без примусу сторонніх осіб. ОСОБА_5 перебував в стадії алкогольного сп’яніння. Біля ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в момент заподіяння останньому тілесних ушкоджень, інших осіб не було.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні, щодо обставин заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень та затримання ОСОБА_4 дав показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_12 При цьому наголошував на тому, що він бачив як ОСОБА_4 предметом схожим на ніж нанесла ОСОБА_5 декілька ударів в область голови.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні, щодо обставин заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень та затримання ОСОБА_4 дала показання, аналогічні показанням свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 При цьому наголошувала на тому, що вона надала ОСОБА_5 первинну медичну допомогу, витягла кухонний ніж у нього з голови та поклала поряд на землю.

Крім пояснень потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, обставини вчинення ОСОБА_4 вищезазначеного суспільно-небезпечного діяння, в повному обсязі доведена доказами і ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному з’ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, а саме :

- протоколом огляду місця події від 27.03.2018, відповідно до якого в наслідок огляду було встановлено місце заподіяння ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, яке мало місце 27.03.2018 на дільниці місцевості біля будинку № 51 по вул. 23 Серпня в м. Харкові та вилучено знаряддя вчиненого злочину – ніж з нашаруванням рідини бурого кольору. ( т. 1 а.с.а.с. 30-36 );

- протоколом пред’явлення осіб для впізнання від 27.03.2018, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_4, як особу, яка 27.03.2018 заподіяла ОСОБА_5 тілесні ушкодження. ( т. 1 а.с.а.с. 43-46 );

- висновком судово – медичної експертизи № 12-14/316-А/18 від 18.04.2018, відповідно до якої при судово – медичному обстеженні потерпілого ОСОБА_5, було встановлено, що останньому були заподіяні тілесні ушкодження : не менше трьох колото-різаних ран м'яких тканин голови, які утворилися від дії гострого предмета, можливо, клинка ножа, відносяться до легких тілесних ушкоджень та могли утворитися при вищезазначених обставинах. ( т. 1, а.с.а.с. 102-103 );

- висновком судово – імунологічної експертизи № 14/714-Дм/18 від 24.04.2018, відповідно до якого на куртці вилученої у ОСОБА_4 в ході її затримання та особистого обшуку 27.03.2018 виявлена кров людини, походження якої від потерпілого ОСОБА_5 не виключається. ( т. 1, а.с.а.с. 126-127 );

- висновком судово – імунологічної експертизи № 14/715-Дм/18 від 20.04.2018, відповідно до якого на спортивних штанах вилученої у ОСОБА_4 в ході її затримання та особистого обшуку 27.03.2018 виявлена кров людини, походження якої від потерпілого ОСОБА_5 не виключається. ( т. 1, а.с.а.с. 135-136 );

- висновком судово – цитологічної експертизи 15 № 465-Дм/18 від 30.05.2018, відповідно до якого на клинку ножа, вилученого під час огляду місця події - 27.03.2018 на дільниці місцевості біля будинку № 51 по вул. 23 Серпня в м. Харкові виявлені сліди крові людини, походження якої від потерпілого ОСОБА_5 не виключається. ( т. 1, а.с.а.с. 170-175 ).

- протоколом про визнання речовими доказами від 28.03.2018, відповідно до якого до матеріалів кримінального провадження був долучений одяг ОСОБА_4, в якому вона була вдягнута 27.03.2018. ( т. 1 а.с.а.с. 74-75 ).

При цьому, вище досліджені процесуальні джерела доказів, як-то показання, речові докази, документи, висновки експертів, суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України, а безпосередніх порушень вимог КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено.

Враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про доведеність вчинення ОСОБА_4 суспільно-небезпечного діяння - кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 – 115 ч. 1 КК України, а саме як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині – потерпілому ОСОБА_5, яке мало місце 27.03.2018 за вищевказаних обставин, під час вчинення якого ОСОБА_4 вчинила всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, однак не закінчила з причин, що не залежали від її волі.

Згідно висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 112 від 07.06.2018 ОСОБА_4 в період часу, що відноситься до інкримінованого її діяння, страждала і в теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїдної. Зазначене хронічне психічне захворювання позбавляло іспитовану можливість в період часу, що відноситься до інкримінованого їй діяння, усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. За своїм психічним станом в теперішній час іспитована також не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_4 потребує застосування щодо неї примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом. ( т. 1, а.с.а.с. 204-207 ).

Відповідно до частини 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Таким чином та на підставі наведеного, суд приходить до висновку про доведеність у вчиненні ОСОБА_4 вищезазначеного суспільно - небезпечного діяння, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 – 115 ч. 1 КК України, скоєного у стані неосудності, який виключає можливість застосування покарання, оскільки остання на момент вчинення вказаного діяння та на теперішній час, за своїм психічним станом не могла усвідомлювати своїх дій (бездіяльності) та керувати ними.

Крім того, на момент судового розгляду, письмових даних щодо одужання ОСОБА_4 з КНП « Обласна психіатрична лікарня №1 », в якому вона на теперішній час утримується, до суду не надходило.

У відповідності до вимог ст.ст. 19, 94 КК України, до осіб, визнаних судом неосудними, залежно від характеру і тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру : госпіталізація до психіатричних закладів зі звичайним, посиленим чи суворим наглядом або їм може бути надана у примусовому порядку амбулаторна психіатрична допомога за місцем проживання.

Щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно - небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду, судом може бути застосована госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 94 КК України, застосування визначених законом примусових заходів медичного характеру є правом, а не обов’язком суду.

Відповідно до роз’яснень п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.2005 « Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування », для об’єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб (ч. 1 ст. 94 КК України) суд має спочатку з’ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів

медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме).

Крім того, в пункті 3 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.2005 визначено, що неосудність та обмежена осудність є

юридичними категоріями, а тому визнання особи неосудною (ч. 2

ст. 19 КК Украъни ) чи обмежено осудною (ч. 1 ст. 20 КК Украъни ) належить

виключно до компетенції суду. Разом з тим слід враховувати, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі

обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа

страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які

зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають

потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове

лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу,

що становить небезпеку для здоров'я інших осіб (ст. 96 КК Украъни ), - висновку судово-медичної експертизи. Суди повинні критично оцінювати зазначені висновки з точки

зору їх наукової обґрунтованості, переконливості й мотивованості,

оскільки згідно з приписами КПК Украъни ці висновки

є доказами у справі, які не мають наперед установленої сили, не є

обов'язковими для суду, але незгода з ними має бути вмотивована у

відповідних ухвалі, вироку, постанові суду.

За даними висновку проведеної щодо ОСОБА_4 стаціонарної судово-психіатричної експертизи вона визнана неосудною, виявлені у неї на час вчинення суспільно-небезпечного діяння ознаки психічного розладу у вигляді хронічного психічного захворювання у формі шизофренії параноїчної, позбавляли та позбавляють останню можливості розуміти свої дії та керувати ними. При цьому експертами рекомендовано застосування щодо ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом.

Між тим, з вказаного висновку стаціонарної судово – психіатричної експертизи вбачається, що під час судово – психіатричного обстеження в умовах стаціонару ОСОБА_4 будь – яких даних, які б свідчили, що остання за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно - небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування саме в умовах суворого нагляду, встановлено не було. Натомість під час обстеження було встановлено, що остання поводить себе спокійно, впродовж життя, під час перебування в лікарняному закладі та місцях попереднього ув’язнення фактів агресії зафіксовано не було, режим утримання місцях попереднього ув’язнення та в лікарняному закладі не порушує, не ухиляється від проходження відповідного лікування.

Крім того, як вбачається з вказаного висновку стаціонарної судово – психіатричної експертизи, рекомендація визначення примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги, саме з суворим наглядом, а не з іншим, було обумовлено лише вчинення ОСОБА_4 суспільно - небезпечного діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а не психологічним портретом її особи та наявним станом її психіки.

Крім того, в судовому засіданні при вивченні даних про особу ОСОБА_4 було встановлено, що вона раніше судимою не була, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувалась, на момент вчинення суспільно - небезпечного діяння працювала, за місцем мешкання характеризується з позитивної сторони, на диспансерному обліку в КЗОЗ «ОНД» не перебуває, за останні 5 років за медичною допомогою в КЗОЗ « ХМПД № 3 » не зверталась.

Відповідно до інформації наданої КНП « Обласна психіатрична лікарня № 1 », в якої, відповідно до ухвали Дзержинського райсуду м. Харкова від 26.06.2018, з вказаної дати по теперішній час, перебуває ОСОБА_4, остання за час перебування в зазначеному закладі режим відділення не порушує, інструкції медичного персоналу виконує, психічний стан хворої стабільний, не ухиляється від проходження відповідного лікування, згодна з його проведенням.

Крім того, в судовому засіданні, після дослідження всіх зазначених доказів, прокурор також вважав, можливим обрання ОСОБА_4 примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з визначенням виду нагляду саме судом.

Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, вважає, що ОСОБА_4 потребує госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим, а не з суворим наглядом, оскільки вона хоча й вчинила суспільно-небезпечне діяння проти життя іншої особи, однак тяжкість її хвороби не дає підстав вважати, що вона становить особливу небезпеку для суспільства, що існує великий ризик вчинення нею повторно агресивних дій проти життя інших осіб.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178, 508 КПК України, у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку ОСОБА_4, а саме в КНП « Обласна психіатрична лікарня № 1 », суд вважає за необхідне залишити без змін до набрання ухвалою законної сили.

При проведенні судово – дактилоскопічної експертизи експертною установою – ХНДЕКЦ МВС України було витрачено 1144 гривень, які судом відносяться, у відповідності зі ст. 122 КПК України, до процесуальних витрат.

Суд вважає, що дані процесуальні витрати не підлягають стягненню з ОСОБА_4 і підлягають прийняттю на рахунок держави, тому що у відповідності до ст. 124 КПК України, витрати на проведення експертизи, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь експертної установи, лише при ухвалені судом обвинувального вироку.

Ухвалами слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 29.03.2018 було накладено арешт на належне ОСОБА_4 майно : куртка та спортивні штани; знаряддя злочину - ніж і які були визнані речовими доказами по зазначеному кримінальному провадженню.

Приймаючи до уваги, що вказане майно не відповідає ознакам майна, визначеним в ч. 1 ст. 96-2 КК України, як таке, що підлягає спеціальної конфіскації, так як одяг належить ОСОБА_4, ніж було використано останньою як знаряддя злочину, суд вважає за необхідне, відповідно до приписів ч. 4 ст. 174 КПК України, скасувати арешт щодо зазначеного майна.

Речові докази, які зберігаються в камері зберігання речових доказів СВ Шевченківського ВП ГУ НП в Харківської області : куртка, спортивні штани, - підлягають поверненню ОСОБА_4 за належністю; ніж, 4 пакети з зразками для експертних досліджень, - підлягають знищенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 93, 94 КК України, ст.ст. 1-29, 100, 369-372, 376, 395, 503, 512, 513 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 про застосування примусових заходів медичного характеру по кримінальному провадженню № 12018220480001238 від 27.03.2018 у відношенні ОСОБА_4, у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 – 115 ч. 1 КК України, - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4, примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом.

До набрання ухвалою суду законної сили запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4, у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, а саме до КНП « Обласна психіатрична лікарня № 1 », розташованої за адресою : Харківська область, Харківський район, с. Стрілеча, вул. Бєлгородська, 1, - залишити без змін.

Процесуальні витрати, що полягають із витрачених експертною установою – ХНДЕКЦ МВС України при проведенні судово – дактилоскопічної експертизи коштів в сумі 1144 гривень, - прийняти на рахунок держави.

Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 29.03.2018, на належне ОСОБА_4 майно : куртка та спортивні штани; знаряддя злочину - ніж.

Речові докази : куртку, спортивні штани, - повернути ОСОБА_4 за належністю; ніж, 4 пакети з зразками для експертних досліджень, - знищити.

Копію ухвали скерувати для виконання до КНП « Обласна психіатрична лікарня № 1 », розташованої за адресою : Харківська область, Харківський район, с. Стрілеча, вул. Бєлгородська, 1, - для відома.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На ухвалу суду протягом 30 днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Дзержинський райсуд м. Харкова.

Ухвала виготовлена нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: І.В. Семіряд