Рішення № 80509202, 14.03.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 березня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/470/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістр - Д" (вул Острозького, 47А, м Тернопіль, 46006)

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул ОСОБА_2 , 8, м Тернопіль, 46001)

про стягнення 76959,85 грн заборгованості

За участю від:

позивача - ОСОБА_3

відповідача - не з'явився

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістр - Д" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості на загальну суму 2158828, 30 грн, яку складають 2081868,45 грн основного боргу та 76959,86 грн санкцій.

Разом з цим, у прохальній частині позовної заяви позивач просив суд покласти на відповідача сплачену ним, при зверненні до суду, суму судового збору, а також вартість послуг на професійну правничу допомогу в сумі 6750 грн.

Свої вимоги ТОВ "Магістр - Д" мотивував неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №4/1 від 30.01.2018 закупівлі товарів, а саме щодо оплати за поставлений товар (дизпаливо, бензин А-92 та бензин А-95).

Ухвалою суду від 16.11.2018 відкрито провадження у справі №921/470/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у даній справі призначено на 06.12.2018, яке неодноразово відкладалось, в ньому оголошувалась перерва, зокрема до 14.02.2019.

В порядку ч 3 ст 177 ГПК України, за ініціативою суду продовжено строк підготовчого провадження у даній справі, про що постановлено ухвалу від 10.01.2019.

В ході розгляду справи позивачем до матеріалів справи долучено: супровідний лист б/н від 30.11.2018 (вх №22066 від 30.11.2018) з додатком; заяву б/н від 30.11.2018 (вх №22065 від 30.11.2018) про відкладення розгляду справи, з додатком; заяву б/н від 10.01.2019 (вх №525 від 10.01.2019) про зменшення розміру позовних вимог; заяву б/н від 24.01.2019 (вх №1493 від 25.01.2019) про уточнення суми позовних вимог; супровідний лист б/н від 11.02.2019 (вх №2358 від 11.02.2019) з додатком; заяву б/н від 12.02.2019 (вх № 2407 від 12.02.2019) про розгляд справи без участі представника позивача; письмові пояснення б/н від 20.02.2019 (вх №3069 від 21.02.2019) з додатком.

В свою чергу відповідачем до матеріалів справи подано: клопотання №06-2/2821 від 05.12.2018 (вх №22253 від 05.12.2018) про відкладення розгляду справи, з додатком; клопотання №06-2/17 від 02.01.2019 (вх №42 від 03.01.2019) з додатком; заперечення №06-2/269 від 14.02.2019 (вх №2645 від 14.02.2019).

У клопотанні №06-2/17 від 02.01.2019 ДП "Тернопільський облавтодор" зазначає про відсутність у даній справі предмету спору, у зв’язку із сплатою боргу на загальну суму 2400000 грн, а відтак наявність підстав для закриття провадження у справі. В підтвердження цьому ним зроблено посилання на платіжні доручення №№: 119 від 22.11.2018; 171 від 28.11.2018; №174 від 30.11.2018; 102 від 14.12.2018; 225 від 19.12.2018; 18 від 27.12.2018.

Враховуючи зміст вищевказаного клопотання відповідача, позивач звернувся до суду із заявою б/н від 10.01.2019 про зменшення позовних вимог, в якій зазначаючи про погашення суми основного боргу, просив суд зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 8718,23 грн - 3% річних, 67178,82 грн – інфляційних нарахувань, 1060,72 грн – пені, а також судові витрати.

Ухвалою від 10.01.2019 судом прийнято заяву ТОВ "Магістр - Д" б/н від 10.01.2019 про зменшення розміру позовних вимог та запропоновано, серед іншого позивачу уточнити остаточну стягувану суму по кожному виду нарахувань, зазначених у позові та наступній заяві.

На пропозицію суду, викладену в ухвалі від 10.01.2019, позивачем подано заяву б/н від 24.01.2019 про уточнення суми позовних вимог, із змісту якої вбачається, що він просить суд стягнути з відповідача 76959,85 грн, до складу яких входить: 8718,23 грн – 3% річних; 67178,82 грн – інфляційних нарахувань; 1060,72 грн – пені та 2,08 грн – штрафу.

Вказану заяву, якою позивачем остаточно визначено зменшену суму позовних вимог, 25.01.2019 надіслано на адресу відповідача та одержано останнім 28.01.2019.

Подане згодом відповідачем заперечення №06-2/269 від 14.02.2019 також містило прохання про закриття провадження у справі, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Попри це, у ньому зазначено: всупереч нормам ГПК України позивач не направив на адресу відповідача заяву б/н від 24.01.2019; ДП «Тернопільський облавтодор» лише із змісту ухвали Господарського суду Тернопільської області від 07.02.2019 стало відомо те, що позивач зазначає про існування між сторонами у справі нібито інших правовідносин; факт існування інших правовідносин, окрім тих, що існують на підставі договору № 4/1 від 30.01.2018 належними документами не підтверджено; відповідно до п 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004), реквізит „призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „призначення платежу”; у платіжних дорученнях, долучених до матеріалів справи в призначеннях платежу вказано рахунок (підстава договір поставки) або договір №4/1 від 30.01.2018; в долучених до справи платіжних дорученнях ДП «Тернопільський облавтодор» вказано призначення: згідно договору №4/1 від 30.01.2018 та рахунок №727 від 12.06.2018 виписаний на виконання умов договору №4/1 від 30.01.2018; однією з філій відповідача - філія «Збаразький облавтодор» ДП «Тернопільський облавтодор» здійснено подальші проплати по договору №4/1 від 30.01.2018, підтвердженням чого являються копії платіжних доручень: №176 від 29.01.2019 на суму 260000 грн; №97 від 25.01.2019 на суму 300000 грн; №44 від 24.01.2019 на суму 200000 грн; наведене засвідчує, що ДП «Тернопільський облавтодор» отримувало товар та сплачувало кошти відповідно договору №4/1 від 30.01.2018; посилаючись на зміст ст 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зазначає що видаткові накладні можуть вважатися достатніми доказами здійснення господарської операції у випадку, якщо такі накладні відповідають вимогам первинного документу, встановленим ст 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; відповідно до приписів ст 692 ЦК України визначає, що «покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; повторюючи зміст п 4.2 договору №4/1 від 30.01.2018, наводить численні справи у господарських спорах щодо стягнення відповідачем із замовника – Служби автомобільних доріг у Тернопільській області заборгованості; відповідно до умов п 4.4 договору в першу чергу погашається сума основного боргу; з врахуванням приписів ст 613 ЦК України, до моменту поступлення коштів від Служби автомобільних доріг у Тернопільській області обов’язок з оплати за договором не міг виникнути, а відповідно вимоги про стягнення коштів основного боргу, та штрафних санкцій з відповідача в даному спорі наразі є передчасними; позивачем не вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору; акти звірки ніколи не підписувався між сторонами, а також вони не є первинними бухгалтерськими документами.

Разом з цим, у запереченні відповідач зазначає, що витрати у сумі 6750 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у господарському суді, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що ДП «Тернопільській облавтодор» проплачував та й проплачує ТОВ «Магістр-Д» грошові кошти, їх стягнення з ДП «Тернопільський облавтодор» становить надмірний тягар для підприємства, у зв’язку із тим що Служба автомобільних доріг у Тернопільській області боргує значні кошти підприємству. У зв’язку з тим, що підприємство оплатило заборгованість і в подальшому оплачує грошові кошти за продукцію, просить в задоволені витрат на правову допомогу відмовити.

За результатами розгляду названих заперечень відповідача №06-2/269 від 14.02.2019, судом зазначено наступне.

Згідно з ч 8 ст 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Після подання позивачем відповіді на відзив, відповідач має право на надання письмових заперечень в них він викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення (ч 1 ст 167 ГПК України) .

Окрім того, відповідно до ч 3 ст 80 ГПК України, відповідач повинен подати суду докази разом з поданням свого відзиву.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч 8 ст 80 ГПК України).

На пропозиції суду, викладені в ухвалах від 16.11.2018, від 06.12.2018, від 10.01.2019 відповідач не подав суду відзиву на позов у строк, встановлений йому востаннє до 30.01.2019.

У зв'язку з чим, позивачу не пропонувалось надсилання відповіді на відзив.

В судове засідання 14.02.2019 (останній день строку, визначеного ч 3 ст 177 ГПК України для проведення підготовчого провадження) відповідачем через канцелярію суду подано заперечення на позовну заяву та докази у справі.

А відтак, враховуючи приписи ст ст 80, 165 ГПК України, відсутність обґрунтування ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" неможливості надання ним названих заперечень з доказами у встановлений законом і судом термін, вони не приймаються судом до розгляду, що відображено в ухвалі від 14.02.2019.

Ухвалою суду від 14.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/470/18 до розгляду по суті на 14.03.2019.

З огляду на подані позивачем заяви від 10.01.2019 та від 24.01.2019, предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістр - Д", заявлені до ОСОБА_1 підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", які полягають у стягненні з останнього 8718,23 грн – 3% річних, 67178,82 грн – інфляційних нарахувань, 1060,72 грн – пені та 2,08 грн – штрафу.

Представником позивача в судовому засіданні під час розгляду справи по суті підтримано позовні вимоги, з врахуванням поданих заяв від 10.01.2019 про зменшення та від 24.01.2019 про уточнення позовних вимог.

Також в процесі з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами позивачем зазначено: відповідачем оплата згідно платіжних доручень №№ 119 від 22.11.2018, 171 від 28.11.2018, 174 від 30.11.2018, 102 від 14.12.2018, 225 від 19.12.2018, 18 від 27.12.2018 проведена після подання позову і призначення платежу у них не торкається заявлених до стягнення санкцій; відповідачем цими платіжними дорученнями оплачено суму основного боргу у даній справі, який виник на підставі договору №4/1 від 30.01.2018, а також інших поставок по згаданому договору.

Представник відповідача в жодне із підготовчих судових засідань, так і судове засідання під час розгляду справи по суті не з’явився.

В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення, якими на адресу останнього надсилались копії ухвал про відкриття провадження у справі, відкладення підготовчих судових засідань та повідомлення про оголошення у ньому перерви, закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до у в судовому засіданні по суті, із відмітками про вручення адресату.

З урахуванням одержання перелічених ухвал, додатково про рух розгляду справи та призначені в ній засідання, зокрема і судове засідання 14.03.2019, відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https:// te.court.gov.ua/sud5022, а також з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень" http: //reyestr. court. gov. ua/ (названий веб-портал, згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування).

Також, про обізнаність ДП "Тернопільський облавтодор" про розгляд судом даної справи свідчать подані ним до матеріалів справи клопотання від 05.12.2018 про відкладення розгляду справи, а також клопотання від 02.01.2019 та заперечення від 14.02.2019, з викладеними у них проханням про закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Судом також враховано, що у силу вимог ч 1 ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч 1 ст 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Запис розгляду судової справи в підготовчих судових засіданнях 10.01.2019, 07.02.2019, а також судового засідання під час розгляду справи по суті 14.03.2019 здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) “Акорд”. Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер NJ 27 VF 25 D 8135743 B 1.

В порядку ч 3 ст 222 ГПК України, внаслідок неявки всіх учасників справи, фіксування судового процесу в підготовчих судових засіданнях 06.12.2018 та 14.02.2019 за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістр - Д" (продавцем) та Дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупцем) 30.01.2018 укладено договір закупівлі товарів №4/1, відповідно до п 1.1 якого продавець зобов’язався поставляти та передавати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити товар.

Згідно п 1.2 правочину найменуванням (номенклатурою, асортиментом) товару є: дизпаливо в кількості 400000 л; бензин А-92 в кількості 200000 л; бензин А-95 в кількості 5000 л. Кількість товару є орієнтовною, остаточна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначається відповідно до заявок покупця, оформлених згідно вимог цього договору. Покупець на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку товару та не зобов’язаний замовляти товар на всю суму, визначену сторонами як ціна договору.

Загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього договору (п 3.2 договору).

Відповідно до п 4.1 правочину розрахунки за придбаний товар проводяться шляхом: оплати покупцем рахунку продавця за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2. договору, проте у будь-якому випадку після отримання покупцем повного розрахунку від Служби автомобільних доріг у Тернопільській області на відповідні цілі.

Рахунок приймається до оплати при отриманні товару та всіх документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ покупця, який безпосередньо отримав партію товару, ТТН, акти прийому - передачі товару та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару. Продавець має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів (у тому числі електронних) продавець зобов’язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витрати) (п 4.2 договору).

У п 4.3 договору вказано, що покупець зобов’язується розрахуватися з продавцем за отриманий товар на протязі 30-60 банківських днів з моменту отримання від продавця документів, зазначених в п 4.1, п 4.2 цього договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від Служби автомобільних доріг у Тернопільській області на відповідні цілі. У випадку затримки продавцем передачі повного пакету документів, визначених договором цінним листом з описом вкладення покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання продавцем взятих на себе зобов'язань.

Пунктом 4.4 правочину обумовлено, що у разі недостатності суми проведеного покупцем на продавця платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги продавця у такій черговості: за будь - яких умов у першу чергу сплачується (погашається) сума основного боргу; всі інші нарахування та платежі сплачуються (погашаються) виключно після сплати (погашення) суми основного боргу.

Згідно п 4.5 договору платіжні документи за цим договором оформляються згідно з чинним законодавством із дотриманням усіх вимог, що звичайно ставляться до змісту і форми таких документів, з обов'язковим зазначенням номера договору, за яким здійснюється переказ грошових коштів.

Після передачі товару та виконання обов’язку з його продажу уповноважена покупцем особа підписує видаткові накладні на товар та передає їх продавцю. Обов’язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п 4.2 договору (п 5.4 правочину).

Згідно 5.5 договору датою передачі товару від продавця покупцю, вважається дата підписання ОСОБА_4 приймання - передачі товару, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально - відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами та виконання постачальником умов договору.

У п 5.6 правочину зазначено, що перехід права власності на товар, що є предметом поставки за цим договором відбувається за умови надання постачальником: видаткових накладних, що виписуються на філії покупця, які є фактичними одержувачами продукції; рахунку, який виписуються безпосередньо на покупця.

Відповідно до п 6.1 договору покупець зобов'язаний, серед іншого своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари; приймати поставлені товари згідно з видатковими накладними актом приймання-передачі товару.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. Передбачена законами України відповідальність застосовується з врахуванням положень цього договору (п 7.1 правочину).

Згідно п 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов’язань продавець сплачує покупцю штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі, передбаченому даним розділом договору для продавця, а у разі здійснення попередньої оплати, продавець, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції.

В разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу продавця зобов’язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,0001% від суми боргу (сплачується одноразово) (п п 7.3.7 п 7.3 правочину).

Згідно п 10.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018.

Станом на дату укладення договору невід'ємною частиною цього договору є: додаток 1 (п 12.1 правочину), який являє собою перелік та реквізити філій ДП "Тернопільський облавтодор" – отримувачів товару.

На виконання умов правочину у період червень - липень 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістр - Д" поставило для ОСОБА_1 підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" продукцію, в тому числі по неповністю оплачених видаткових накладних:

від 01.06.2018 №№:1580 на суму 109930,80 грн; 1581 на суму 78970,80 грн; 1582 на суму 88620 грн; 1583 на суму 78970,80 грн; 1584 на суму 78970,80 грн; 1585 на суму 78970,80 грн; 1586 на суму 83718 грн; 1587 на суму 78970,80 грн; 1588 на суму 82536 грн; 1589 на суму 18360 грн;

від 18.06.2018 №№: 1759 на суму 84534; 1760 на суму 78945; 1761 на суму 99540; 1762 на суму 78970,80 грн; 1763 на суму 107014,80 грн; 1764 на суму 36720 грн; 1765 на суму 14250 грн;

від 19.06.2018 №№: 1772 на суму 94638 грн; 1773 на суму 78970,80 грн;

від 22.06.2018 №1816 на суму 152481,60 грн;

від 03.07.2018 №1938 на суму 72240 грн;

від 20.07.2018 №№: 2171 на суму 73581 грн; 2172 на суму 31560 грн; 2173 на суму 21120 грн; 2174 на суму 31560 грн; 2175 на суму 58140 грн; 2176 на суму 21120 грн; 2177 на суму 26340 грн; 2178 на суму 26340 грн; 2179 на суму 26340 грн; 2180 на суму 21393 грн; 2181 на суму 37020 грн; 2182 на суму 31560 грн; 2183 на суму 31560 грн; 2184 на суму 11400 грн, всього на загальну суму 2125357,80 грн.

Приймання - передача товару по перелічених накладних посвідчується, зробленими на них, відмітками та печатками сторін за договором та по справі.

Свідченням факту прийняття на дану суму, відповідачем продукції, переданої йому позивачем, також слугують підписані у двосторонньому порядку ОСОБА_4 приймання-передачі пального по договору від 30.01.2018 №4/1, датовані 01.06.2018, 18.06.2018, 19.06.2018, 22.06.2018, 03.07.2018 та 20.07.2018 в кількості 35 шт.

ОСОБА_4 підписані представниками філій ДП "Тернопільський облавтодор" без будь-яких заперечень.

На вказані господарські операції, ТОВ "Магістр - Д" (продавцем) було видано ДП "Тернопільський облавтодор" (покупцю) податкові накладні, які згідно з Податковим кодексом України є податковим документом та складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Продавцем виставлялись покупцю до сплати рахунки №№ 727 від 01.06.2018, 804 від 18.06.2018, 989 від 03.07.2018 на загальну суму 2546362,80 грн (разом з ПДВ).

Наявність 2081868,45 грн заборгованості по оплаті перелічених накладних на час пред'явлення позову не заперечувалась відповідачем.

У тексті позовної заяви позивач/ТОВ "Магістр - Д" стверджує, що між ним та відповідачем/ДП "Тернопільський облавтодор" існують тривалі господарські правовідносини, зокрема по вищевказаному договору №4/1 від 30.01.2018. В матеріалах справи містяться платіжні доручення, які вказують про перерахування відповідачем, на протязі періоду з 02.02.2018 по 19.07.2018 коштів на загальну суму 7550000 грн, зокрема платіжні доручення №№: 693 від 02.02.2018 на суму 1000000 грн; 728 від 13.02.2018 на суму 950000 грн; 911 від 20.03.2018 на суму 500000 грн; 1029 від 30.03.2018 на суму 600000 грн; 1069 від 03.04.2018 на суму 300000 грн; 1110 від 16.04.2018 на суму 1000000 грн; 1231 від 10.05.2018 на суму 100000 грн; 1286 від 29.05.2018 на суму 1500000 грн; 1424 від 15.06.2018 на суму 800000 грн; 1458 від 22.06.2018 на суму 300000 грн; 1521 від 19.07.2018 на суму 500000 грн.

З приводу цього, у позові позивачем зазначено, що частина з цих проплачених коштів, а саме 2533157,63 грн ним зарахована на погашення заборгованості за поставлений товар згідно інших договорів, укладених до 30.01.2018. Решта сплачених коштів в сумі 5016842,37 грн зараховано як часткову оплату за поставлений товар згідно договору №4/1 від 30.01.2018.

При цьому, видаткова накладна № 1580 від 01.06.2018 на суму 109930,80 грн залишилась неоплаченою частково в сумі 66441,45 грн.

А відтак, несплата решти зобов'язання в сумі 2081868,45 грн мало наслідком звернення позивача даним позовом до суду.

Під час підготовчого провадження у справі №921/470/18 відповідачем 03.01.2018 подано до її матеріалів копії платіжних доручень №№: 171 від 28.11.2018 на суму 200000 грн; 174 від 30.11.2018 на суму 100000 грн; 102 від 14.12.2018 на суму 1000000 грн; 225 від 19.12.2018 на суму 200000 грн; 18 від 27.12.2018 на суму 1000000 грн, загальна сума по яких складає 2500000 грн, з зазначеним призначенням платежу в них: оплата за ПММ, згідно дог №4/1 від 30.01.2018. ДП "Тернопільський облавтодор" також долучено копію платіжного доручення №119 від 22.11.2018, яким ним перераховано на рахунок ТОВ "Магістр - Д" 800000 грн за ПММ згідно рах 727 від 12.06.2018. Загальна сума проплати склала 3300000 грн.

З вказаних платіжних документів вбачається, що всі проплати здійснено відповідачем після звернення позивачем з позовом до суду та відкриття провадження у справі №921/470/18. Також, у їх змісті відсутні будь-які посилання з приводу того, що вони призначені на погашення заявлених до стягнення санкцій у справі №921/470/18.

В ході розгляду справи представником позивача стверджено, що частина коштів з вищевказаних проплат відповідача на суму 3300000 грн зарахована позивачем лише на погашення суми основного боргу у справі №921/470/18. Наслідком чого і було звернення до суду у даній справі із заявами про зменшення позовних вимог.

Таким чином, несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, стало підставою для підтримання позивачем вимог про відновлення його порушених прав, які торкаються стягнення з ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "Магістр - Д" 8718,23 грн – 3% річних, 67178,82 грн – інфляційних нарахувань, 1060,72 грн – пені та 2,08 грн – штрафу за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань.

З'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову з огляду на таке.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст 530 ЦК України).

Нормами ст 599 ЦК України, ст 202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1,2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом з'ясовано, що в порушення умов договору №4/1 від 30.01.2018, приписів перелічених норм, а також ст ст 11, 14 ЦК України, ст ст 173, 174, 193 ГК України, повний розрахунок по оплаті вартості отриманого товару у строк визначений у договорі (тобто протягом 30-60 банківських днів з моменту отримання документів , зазначених у п 4.2 договору (видаткових і податкових накладних, ТТН, актів прийому-передачі товару та інших документів)), боржник не провів, заборгувавши станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду 2081868,45 грн.

Отримання ДП "Тернопільський облавтодор" товару за договором №4/1 від 30.01.2018 на суму 2081868,45 грн (у червні – липні 2018 року), а також повна сплата цієї суми підтверджується вищезгаданими первинними документами (копіями видаткових накладних, копіями платіжних доручень за листопад-грудень 2018 року, що містяться в матеріалах справи).

Таким чином, станом на момент звернення ТОВ "Магістр - Д" з позовною заявою від 08.11.2018 до господарського суду з позовними вимогами до ДП "Тернопільський облавтодор", сума основного боргу останнього складала 2081868,45 грн.

Проведення відповідачем проплат згідно платіжних доручень №№: 119 від 22.11.2018; 171 від 28.11.2018; №174 від 30.11.2018; 102 від 14.12.2018; 225 від 19.12.2018; 18 від 27.12.2018 (на загальну суму 3300000 грн) теж вказує на визнання ним факту одержання товару.

Представником позивача стверджено про те, що здійснена відповідачем проплата – 3300000 грн зарахована ТОВ "Магістр - Д" лише на погашення основного боргу у справі №921/470/18, який становив 2081868,45 грн. Решта проплати (від суми 3300000 грн) торкається інших поставок по договору №4/1 від 30.01.2018, які не стосуються предмету спору у даній справі і не входять до предмету доказування.

Доказів на підтвердження іншого, у т ч проведення повної сплати, заявлених 76959,85 грн санкцій у справі №921/470/18, станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено. Як вже зазначалось, надані суду платіжні доручення на загальну суму 3300000 грн не містять жодного посилання на сплату ним санкцій, обґрунтованість нарахування яких є предметом дослідження у справі №921/470/18.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору, а відтак і задоволення клопотання ДП "Тернопільський облавтодор" №06-2/17 від 02.01.2019.

У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання, позивачем враховуючи умови п 7.3.7 договору №4/1 від 30.01.2018 заявлено до стягнення з відповідача 1060,72 грн пені, нарахованої ним в розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення та 2,08 грн штрафу - в розмірі 0,0001% від суми боргу. А також, в порядку ст 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 67178,82 грн - інфляційних нарахувань та 8718,23 грн - 3% річних.

Серед додатків до позовної заяви містяться розрахунок заявлених до стягнення сум пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань, нарахованих на неоплачені суми боргу.

Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань").

Згідно з ч 1 ст 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч 1 ст 612 ЦК України).

За домовленістю сторін, що викладена в п 4.3 договору №4/1 від 30.01.2018 вказано, покупцем проводиться оплата на протязі 30-60 банківських днів з моменту отримання від продавця документів, зазначений в п 4.1, п 4.2 цього договору.

Відповідно до ч 1 ст 251, ч 1 ст 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

В силу ч 2 ст 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст 230 ГК України, ст 549 ЦК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч 2 ст 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України вказано, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 ЦК України передбачає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 (з наступними змінами), регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на наведене, приписи згаданих норм закону, визначені договором терміни виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті за отриманий товар, вказані в розрахунку позивача суми зобов'язання, період нарахування, судом здійснено перерахунок сум пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних, заявлених до стягнення.

Згідно проведеного перерахунку, в межах визначених позивачем періодів, сум на які здійснювалось нарахування, з врахуванням того, що обумовлена у договорі база нарахування пені є меншою за подвійну облікову ставку НБУ, встановлено, що заявлені до стягнення суми 8718,23 грн – 3% річних, 2,08 грн штрафу, 1060,72 грн - пені є правомірними (проведені судом перерахунки – в матеріалах справи).

Також, судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань. Згідно проведеного перерахунку, в межах визначених позивачем періодів, сум на які здійснювалось нарахування, встановлено, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 54967,15 грн (проведений судом розрахунок в матеріалах справи).

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12211,67 грн – інфляційних нарахувань є безпідставними та необґрунтованими, а відтак не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п 3 ч 2 ст 129 Конституції України, ст 13, ч 1 ст 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст 14, ч 4 ст 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч 1 ст 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч 1 ст 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Магістр - Д" підлягають до задоволення частково, шляхом стягнення із ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 1060,72 грн – пені, 2,08 грн - штрафу, 54967,15 грн – інфляційних нарахувань та 8718,23 грн - 3% річних.

В задоволені вимог про стягнення 12211,67 грн – інфляційних нарахувань, слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Щодо розподілу судових витрат у справі слід зазначити наступне.

У позовній заяві від 08.11.2018 позивачем зазначено ціну позову 2158828,30 грн.

Згідно ч 1 ст 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп 4 п 2 ч 2 ст 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», а саме ст 7 встановлено, що у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2018 року складав 1762 гривні.

При зверненні до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою від 08.11.2018 позивачем згідно платіжного доручення №2498 від 07.11.2018 сплачено суму судового збору в розмірі 32382,42 грн (2158828,30 грн * 1,5%).

Статтею 123 ГПК України зазначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до п 2 ч 1 ст 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вже зазначалось, в ході підготовчого провадження у справі №921/470/18, позивачем зменшено позовні вимоги, внаслідок чого заявлена до стягнення ним сума склала 76959,85 грн.

Згідно п 1 ч 1 ст 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Однак, враховуючи приписи пп 4 п 2 ч 2 ст 4 Закону України «Про судовий збір» щодо обов’язкової мінімальної ставки сплати судового збору за розгляд судом позовної вимоги майнового характеру, сума судового збору за розгляд позовної вимоги ТОВ "Магістр - Д" про стягнення 76959,85 грн з ДП "Тернопільський облавтодор" складає 1762 грн.

Таким чином, внаслідок зменшення позивачем позовних вимог, в порядку ст 7 Закону України «Про судовий збір» за його клопотанням може бути повернено судовий збір в розмірі 30620,42 грн (32382,42 грн – 1762 грн).

Решта суми судового збору – 1762 грн, в порядку ст ст 123,129 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6750 грн витрат на правову допомогу.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст 123 ГПК України судові витрати складаються, зокрема з витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до п 1 ч 2 ст 123 ГПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч 1 ст 126 ГПК України).

Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Як вбачається з матеріалів справи 23.07.2018 між Адвокатом ОСОБА_3, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №000281 (виданого Радою адвокатів Тернопільської області 29.03.2018, на підставі рішення №118/6 від 29.03.2018) (надалі – адвокат/виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магіст-Д», в особі директора ОСОБА_5 (надалі - замовник) укладено договір №1 про надання правничої допомоги (адвокатських послуг), за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання по наданню замовнику на строковій основі комплексу адвокатських послуг (правничої допомоги) консультаційно-правового характеру у відповідності з умовами цього договору та наступними додатковими письмовими угодами, а замовник зобов'язується здійснювати оплату таких послуг (п 1.1 правочину).

Згідно п 1.2 договору до складу комплексу послуг консультаційно-правового характеру включається наступне:

1) консультування з правових питань діяльності замовника: а) надання усних консультацій, роз'яснень; б) надання письмових консультацій; в) надання рекомендацій з питань діяльності замовника; г) надання консультацій за телефоном; д) участь у будь-яких переговорах за участю замовника, пов'язаних з його діяльністю, в тому числі з іноземними партнерами.

2) підготовка та аналіз документів з правових питань діяльності замовника: а) підготовка юридичних висновків та правових експертиз; б) правове обґрунтування проектів діяльності замовника, включаючи рекомендації стосовно оптимальних шляхів досягнення поставленої мети.

3) надання адвокатської допомоги та представництво інтересів замовника в судових органах на всіх стадіях судового справи, в органах Державної виконавчої служби та інших органах державної влади та управління: а) підготовка, підписання та подання заяв, запитів, клопотань, пояснень, претензій, відповідей на претензії, позовних заяв, заперечень на позовні заяви та інших документів; б) виконання повноважень представника замовника під час досудового врегулювання спору, безпосередньо при розгляді справ в суді.

4) кодифікація та систематизація чинного законодавства стосовно сфери діяльності замовника: а) інформування замовника про зміни в поточному законодавстві України, якщо ці зміни пов'язані з діяльністю замовника; б) інформування замовника про проекти законодавчих та підзаконних нормативних актів, що стосуються діяльності замовника; в) підготовка аналітичних висновків з питань зміни чинного законодавства України;

5) надання інших юридичних послуг за погодженням із замовником.

Оплата виконаних робіт і наданих послуг здійснюється на підставі актів прийому- передачі наданих послуг, які по мірі виконання оформляються сторонами та є невід’ємними додатками до цього договору (п 2.1 правочину).

Згідно п 2.2 договору вартість наданих послуг становить 450 грн за одну годину роботи виконавця, затрачену на виконання завдання замовника та може змінюватись за домовленістю сторін в залежності від складності та характеру робіт, що погоджується сторонами.

У п 2.3 правочину зазначено, що замовник оплачує отримані роботи та послуги, а також відшкодовує витрати протягом п’яти банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до п 5.1 договору він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до моменту виконання сторонами своїх зобов’язань.

Представником позивача долучено до матеріалів справи розрахунок від 07.11.2018 вартості правничої допомоги (адвокатських послуг) (додаток №4 до договору №1 про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) від 23.07.2018), з пункту 1 якого вбачається, що в період з 01.11.2018 по 07.11.2018 адвокатом надано замовнику послуги пов’язані з підготовкою, написанням та поданням до Господарського суду Тернопільської області позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістр-Д» (код ЄДРПОУ 21141124) до ОСОБА_1 підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31995099) про стягнення 2158828, 30 грн, а саме:

- 01.11.2018 здійснено вивчення та аналіз матеріалів, що стосуються виконання доручення замовника, з затратою на це часу тривалістю 4 год, з вартістю послуги 1800 грн;

- 02.11.2018 проведено збір та систематизацію доказів по справі, на що витрачено час тривалістю 2 год, а вартість послуги склала 900 грн;

- 05.11.2018 виконано розрахунок суми позовних вимог, витрачено на це час тривалістю 6 год, вартість цієї послуги склала 2700 грн;

- 06.11.2018 підготовлено та написано позовну заяву, оформлено копії документів, на що витрачено час тривалістю 3 год, а вартість послуги склала 1350 грн. Загальна вартість перелічених у розрахунку послуг становить 6750 грн.

При цьому, як із змісту договору, так і розрахунку вбачається, що в основу для проведення такого розрахунку покладено вартість однієї години послуг - 450 грн.

Окремим пунктом 2 вказаного розрахунку зазначено, що він є невід’ємною частиною договору №1 про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) від 23.07.2018.

По акту від 07.11.2018 виконавцем передано, а замовником прийнято наведені у розрахунку послуги, із зазначенням того, що всі послуги надані вчасно, якісно і належним чином.

В матеріалах справи міститься як копія, так і оригінал квитанції до прибуткового касового ордера №2 від 08.11.2018, згідно якої адвокатом ОСОБА_3 прийнято від ТОВ "Магістр - Д" на підставі договору №1 від 23.07.2018 кошти в сумі 6750 грн.

Окрім того, в матеріалах справи знаходиться свідоцтво серії ТР №000281 від 29.03.2018, видане на підставі рішення Ради адвокатів Тернопільської області №118/6 від 29.03.2018, відповідно до якого ОСОБА_3 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст 628 ЦК України).

З огляду на наведене, суд вважає, що підписаний договір про надання послуг адвоката від 23.07.2018, сплачені кошти в сумі 6750 грн на виконання саме даного правочину, згідно наявної у матеріалах справи квитанції до прибуткового касового ордера №2 від 08.11.2018, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю є належними доказами понесених позивачем витрат на правову довомогу в сумі 6750 грн.

Відповідно до ч 2 ст 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.3, ч.4 ст.126 ГПК України).

За приписами ч 5 та ч 6 ст 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вже зазначалось у встановлені судом строки відповідачем не подано до відзиву на позовну заяву.

Подане відповідачем клопотання №06-2/2821 від 05.12.2018, клопотання №06-2/17 від 02.01.2019 не містить будь-яких зауважень щодо заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, а також про зменшення їх розміру.

Разом з цим, заперечення ДП "Тернопільський облавтодор" №06-2/269 від 14.02.2019, в якому ним викладено свої міркування щодо заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу не прийнято судом до розгляду з вже наведених підстав.

А обов'язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч 6 ст 126 ГПК України) (Постанови Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17, від 16.01.2019 у справі №922/577/18, Додаткова Постанова Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №907/357/16).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, відповідно до ст ст 123, 126, 129 ГПК України, виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, не своєчасної та не в повному обсязі на момент відкриття провадження у справі №921/470/18 оплати отриманого товару, позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 5678,94 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст ст 3, 4, 12-13, 16, 20, 73-80, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

1. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул ОСОБА_2, 8, м Тернопіль, 46001, код 31995099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістр - Д" (вул Острозького, 47 А, м Тернопіль, 46006, код 21141124) 1060 грн 72 коп (одна тисяча шістдесят гривень сімдесят дві копійки) – пені, 54967 грн 15 коп (п’ятдесят чотири тисячі дев’ятсот шістдесят сім гривень п’ятнадцять копійок) – інфляційних нарахувань, 8718 грн 23 коп (вісім тисяч сімсот вісімнадцять гривень двадцять три копійки) – 3 % річних, 2 грн 08 коп (дві гривні вісім копійок) - штрафу, 5678 грн 94 коп (п’ять тисяч шістсот сімдесят вісім гривень дев’яносто чотири копійки) – витрат на професійну правничу допомогу, 1482 грн 41 коп (одна тисяча чотириста вісімдесят дві гривні сорок одну копійку) - сплаченого судового збору.

Видати наказ.

2. В решті позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст ст 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18 березня 2019 року.

Суддя І.П. Шумський