Рішення № 80506793, 12.03.2019, Сумський окружний адміністративний суд

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2019 р. Справа № 480/278/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шаповала М.М.,

за участю секретаря судового засідання - І.С. Іуткіної,

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Н.В. Ювченко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/278/19 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - ГУ ДФС), в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 14.11.2018 № Ф-1329-52 про сплату боргу (недоїмки) по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 15819,54 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що є фізичною особою-підприємцем. 14.11.2018 відповідачем протиправно прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1329-52 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) в сумі 15819,54 грн. на підставі облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Позивач вважає таку вимогу протиправною. Зазначає, що жодних перевірок відносно нього не проводилось, у оскаржуваній вимозі обставин щодо наявності акту перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску не відображено. Звітів платника про нарахування єдиного внеску на підставі яких могла бути сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) матеріали справи не містять. Наголошує, що підставою для відповідальності є саме несплата чи несвоєчасна сплата, а не відображення облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Ухвалою суду від 29.01.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, зазначив, що фактично припинив свою підприємницьку діяльність, однак до державного реєстратора із заявою про припинення підприємницької діяльності не звертався.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, зазначила, що відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції № 449 та ст. 25 Закону України № 2664, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, у зв'язку з чим твердження позивача стосовно того, що підставою для відповідальності є саме несплата чи несвоєчасна сплата, а не відображення облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів є хибним. Так в інформаційній системі органу доходів і зборів, а саме в ІКП, відображено стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Пояснює, що враховуючи обов'язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування зобов'язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік щонайменше 8448 грн. (3200 * 12 * 22%).

З прийняттям Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесені зміни до Закону № 2464, що діють з 01.01.2018, зокрема щодо строків сплати фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 01.01.2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону № 2464 категорії страхувальників, зобов'язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (п. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464). Законом України від 07.12.2017 № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 - 3723,00 грн.

Вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є обґрунтованою, правомірною та законною, винесеною у відповідності до вимог та з додержанням строків, а позов - безпідставним, та таким, що задоволенню не підлягає.

Вислухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд визнає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с. 56-57), перебуває на загальній системі оподаткування, обліку та звітності з 17.08.1992.

14.11.2018 ГУ ДФС сформувало вимогу № Ф-1329-52 про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн. (а.с. 13).

Спеціальним законодавчим актом, що регулює правові відносини нарахування і сплати єдиного внеску є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464) у відповідності до якого видана Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).

Відповідно до ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VІ).

Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VІ, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн., з 1 січня 2018 року - 3723 грн.

Частиною п'ятою ст. 8 Закону № 2464-VІ для зазначеної категорії платників встановлена обов'язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22 % бази нарахування.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта ст. 4 Закону № 2464-VІ).

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями не передбачено. Фактичне не здійснення підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства, що чинне з 01.01.2017 не звільняє платника від сплати єдиного внеску.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Враховуючи обов'язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобов'язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448грн. (3200 * 12 * 22% = 8448грн.).

Крім того, з прийняттям Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесені зміни до Закону № 2464-VІ, що діють з 01.01.2018, зокрема щодо строків сплати зобов'язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 01.01.2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону № 2464-VІ категорії страхувальників, зобов'язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій ч.8 ст. 9 Закону № 2464-VІ).

Статтею 6 Закону України "Про збір та облік єдиного на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

Відповідно до п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Статтею 25 цього ж Закону визначено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Суд не визнає переконливим посилання позивача на протиправність вимоги у зв'язку з тим, що він фактично не здійснював підприємницьку діяльності, не отримував доходу від неї, оскільки доказів проходження необхідної процедури зняття з обліку платників єдиного соціального внеску ані в органах ДФС, ані в органах Пенсійного фонду України позивачем не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога ГУ ДФС у Сумській області від 14.11.2018 № Ф-1329-52 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску сформована відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, а отже, є законною і обґрунтованою, а тому, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємцю ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.03.2019.

Суддя М.М. Шаповал