Рішення № 80505283, 04.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року справа № 2340/5146/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ліквідаційна комісія управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України, в якій просить:

- визнати протиправними відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" №565-ХІІ у зв'язку зі встановлення І групи інвалідності;

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до ч.2 ст. 23 Закону України від 20.12.1990 №565-ХІІ "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 у зв'язку зі встановленням І групи інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 03.09.1970 по 07.07.1998 проходив службу в органах внутрішніх справ України та звільнений у відставку через хворобу. Під час проходження служби отримав захворювання, пов'язане з проходженням служби, внаслідок чого 16.06.2004 йому встановлено другу групу інвалідності, а в подальшому 18.06.2018 першу групу інвалідності.

В зв'язку із встановленням першої групи інвалідності позивач вважає, що набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб.

В ході судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримував та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив у його задоволенні відмовити повністю, оскільки зміна групи інвалідності у позивача відбулась понад дворічний термін, а тому виплата одноразової допомоги йому не передбачена.

З аналогічних підстав представником третьої особи подано відзив на позовну заяву.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду спору повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в ході судового розгляду справи заперечувала проти задоволення позову, підтримавши викладені у відзиві твердження відповідача.

Дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні, керуючись положеннями ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд постановив ухвалу від 31.01.2019 із занесенням до протоколу судового засідання про подальший розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що позивач у період з 03.09.1970 по 07.07.1998 проходив службу в органах внутрішніх справ України та звільнений у відставку через хворобу.

Згідно відомостей, які містяться у виданому військово-лікарською комісією УМВС України в Черкаській області свідоцтві про хворобу від 26 червня 1998 року №397, захворювання позивача пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Як вбачається з довідки до акту медико-соціальної експертної комісії серії 12ААБ №124311, виданої 18.06.2018 обласною МСЕК №1 м. Черкаси, позивачу встановлено I групу інвалідності безтерміново.

За результатами розгляду поданої позивачем заяви від 20.08.2018 та документів, УМВС України в Черкаській області підготувало висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги та направило матеріали до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення.

Листом Міністерство внутрішніх справ України №15/2-3451 від 17 вересня 2018 року повідомило ліквідаційну комісію УМВС України в Черкаській області про повернення матеріалів позивача без прийняття рішення з тих підстав, що з дати первинного огляду МСЕК минуло більше 2 років, тому останній не має права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі.

Листом №К-743 від 28.09.2018 УМВС України в Черкаській області повідомило позивача про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку з тим, що після первинного огляду МСЕК минуло більше двох років.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначеної статті постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).

Згідно із п.3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи.

Відповідно до п. 7-8 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

За п. 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

З наведених норм Порядку № 850 вбачається, що саме Міністерство внутрішніх справ України вирішує питання про виплату одноразової грошової допомоги на підставі документів, направлених керівником органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції.

З 07.11.2015 набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VІІІ), згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VІІІ встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Пунктом 4 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VІІІ встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідач мотивував свою відмову у виплаті одноразової грошової допомоги наявністю обставин, передбачених пунктом 4 Порядку №850.

Згідно з вказаною нормою, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Однак, Законом України «Про міліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №850. Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

Вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку №850, і підстави, з якої виходив відповідач, вказана норма не містить.

В розумінні п. 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності є дата, визначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підсумовуючи зазначене, суд погоджується з доводами позивача, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію».

Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16 та від 13 лютого 2018 року у справі № 806/845/16.

Згідно пункту 9 Порядку № 850, уповноважений орган в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний прийняти рішення стосовно виплати одноразової грошової допомоги, а не повертати матеріали відносно позивача, ухиляючись від розгляду поданих документів та від прийняття обґрунтованого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 19 вересня 2018 року у справі №530/1280/17, від 03 жовтня 2018 року у справах № 361/7249/17, № 361/7249/17 та від 06 березня 2019 року у справі №822/1616/18.

За змістом ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В силу положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги, що позивач просить визнати протиправною відмову відповідача, однак останній відповідного рішення не приймав, надавши відповідь листом, чим допустив протиправну бездіяльність, тому суд для повного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати неправомірною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

З урахуванням наведеного для відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення за результатами розгляду питання та про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, з урахуванням висновків суду, викладених в описовій частині судового рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, зважаючи, що відповідач не довів правомірність вчинених ним дій, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684, вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601) щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за заявою від 20.08.2018 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, у зв'язку із встановленням І групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, з урахуванням висновків суду, викладених в описовій частині судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко