Рішення № 80504591, 18.03.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 березня 2019 р. Справа № 120/479/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанов,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Могилів-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі - Могилів-Подільське ОУПФУ Вінницької області, позивач) з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (да - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - третя особа) про скасування постанов.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови заступника начальника Управління - начальника управління відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Вінницькій області Калинчука С.І. від 22.01.2019 за №1/02.1-11 "Про результати перевірки законності виконавчого провадження" в силу необґрунтованості останньої та, як наслідок, постанови старшого державного виконавця відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. від 23.01.2019 ВП №52194554 про відновлення виконавчого провадження.

Ухвалою від 05.03.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 13.03.2019.

В судовому засіданні 13.03.2019 судом після заслуховування пояснень представників сторін в судовому засіданні оголошено перерву для надання сторонам можливості подати додаткові докази до 18.03.2019 об 12:30 год.

В судове засіданні 18.03.2018 представник позивача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Натомість в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, покликаючись на обґрунтування наведені у позовній заяві. Зокрема вказав, що рішення суду за виконавчим листом №138/3354/15-а від 08.09.2016 виконано Могилів-Подільським ОУПФУ Вінницької області в повному обсязі, в зв'язку з чим державним виконавцем правомірно було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. В свою чергу, постанова начальника управління відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Вінницькій області Калинчука С.І. від 22.01.2019 за №1/02.1-11 "Про результати перевірки законності виконавчого провадження" прийнята без врахування всіх обставин справи, є необґрунтованою, в зв'язку з чим підлягає скасуванню. Також представник позивача зауважив, що при прийнятті постанови по справі № 138/3354/15-а від 27.01.2016 Ямпільський районний суд Вінницької області керувався законодавством, яке діяло до вступу Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-УІІІ, а Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII набрав чинності лише 30.09.2016. Тобто, постанова по справі №138/3354/15-а від 27.01.2016 Ямпільського районного суду Вінницької області повинна регулювати правовідносини, які діють до 30.09.2016.

Додатково, обґрунтовуючи протиправність прийнятих відповідачем рішень, представник Пенсійного фонду зазначив, що в Рішенні Верховного Суду України від 01.11.2018 у зразковій справі №0640/3835/18 зазначено, що різниця у правах суддів, які вийшли у відставку до 30.09.2016, і суддів, які вийдуть у відставку, відпрацювавши в нових умовах щонайменше через три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, має конституційну основу та випливає з різних вимог, за яких особа набуває (підтверджує) статус судді та в яких здійснюється правосуддя. Крім цього вказано, що проходження і результат кваліфікаційного , оцінювання має значення для визначення розміру суддівської винагороди працюючих суддів, а також для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, який іде у відставку через три роки після оцінювання, тому ця обставина повинна братися до уваги і під час перерахунку - цього ж виду утримання і для суддів, які вийшли у відставку раніше, до 30.09.2016.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.03.2019 щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Зокрема вказав, що оскаржувана постанова від 22.01.2019 за №1/02.1-11 була прийнята начальником відділу примусового виконання рішень за наслідками повного та всебічного розгляду поданої ОСОБА_1 скарги. Так, в ході розгляду скарги було встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 29.09.2016 винесена передчасно, оскільки вимоги виконавчого документа виконані частково, а саме лише в частині перерахунку ОСОБА_1 призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за останньою посадою з доплатою за виконання адміністративної посади заступника голови Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. В іншій частині виконавчий документ не виконано, що відповідно порушує право стягувана в майбутньому на перерахунок призначеного довічного грошового утримання судді у відставці, у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів відповідної посади. Враховуючи вимоги статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону від 04.11.2010 року), відповідачем 23.01.2019 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, яка була надіслана сторонам виконавчого провадження.

Третя особа - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, натомість свою позицію щодо заявлених позовних вимог виклав у поданих до суду письмових поясненнях (вх. №13516 від 12.03.2019), справу просив розглянути у його відсутність. Зміст вказаних пояснень зводиться до того, що на переконання третьої особи, частина рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 27.01.2016, а саме щодо «права в майбутньому на перерахунок призначеного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів відповідної посади» носить періодичний характер і виконується залежно від дії законодавчих актів, пов'язаних з підвищенням зарплати суддів місцевих судів відповідної посади та не має обмеження в часі, оскільки дія цієї частини судового рішення застосовується кожний раз при підвищенні зарплати суддям місцевих судів відповідної посади, що є підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. В зв'язку з підвищенням грошової винагороди суддям місцевих судді, ОСОБА_1 вважає правомірним скасування постанови старшого державного виконавця відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. від 29.09.2016 ВП №52194554 про закінчення виконавчого провадження, та як наслідок правомірність рішень відповідача, оскаржуваних в даній справі.

Після оголошення 18.03.2019 перерви до 16:00 год. цього ж дня представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

В силу положень частини 3 статті 268 КАС України, неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

У пункті 10 частини 1 статті 4 КАС України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку про розгляд та вирішення справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив наступне.

Постановою Ямпільського районного суду Вінницької області від 27 січня 2016 року у справа №138/3354/15-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди, заподіяної бездіяльністю органу державної влади було зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області перерахувати ОСОБА_1 призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з дня призначення у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді за останньою посадою з доплатою за виконання адміністративної посади заступника голови Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та права в майбутньому на перерахунок призначеного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів відповідної посади.

На виконання судового рішення, Ямпільським райсудом Вінницької області 08.09.2016 був виданий виконавчий лист за №138/3354/15-а, який направлений для виконання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

В подальшому, в рамках зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.09.2016, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону від 04.11.2010).

10.01.2019 на адресу відповідача надійшла скарга ОСОБА_1 щодо незаконних дій державного виконавця при винесені постанови про закінчення виконавчого провадження.

22.01.2019 заступником начальника Управління - начальником управління відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Вінницькій області Калинчуком С.І. було прийнято постанову за №1/02.1-11 «Про результати перевірки законності виконавчого провадження» (а.с. 21), якою:

- скаргу ОСОБА_1 від 10.01.2019 задоволено;

- скасовано постанову старшого державного виконавця відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. про закінчення виконавчого провадження №52194554 від 29.09.2016;

- зобов'язано держаного виконавця відновити виконавче провадження та провести виконавчі дії в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

23.01.2019 відповідачем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №52194554 (а.с. 20).

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем постановою "Про результати перевірки законності виконавчого провадження" від 22.01.2019 №1/02.1-11 та "Постановою про відновлення виконавчого провадження" №52194554 від 23.01.2019, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404 визначеного, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Для належного виконання повноважень з примусового виконання рішень виконавець наділений низкою прав та обов'язків.

Так, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України №1404 передбачає, серед іншого, обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Також, частиною 3 статті 18 визначено права виконавця, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Частиною 1 статті 63 Закону України №1404 передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 9 частини 1 статті 39 Закону України №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З аналізу наведених норм вбачається, що виконавець зобов'язаний здійснювати примусове виконання рішень у відповідності до встановленого таким рішенням способу та порядку, зокрема, для виконання покладених на нього обов'язків виконавець проводить перевірку виконання рішень. Рішення про закінчення виконавчого провадження приймається виконавцем лише в разі фактичного виконання рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби, виконавців визначений Закону України №1404.

Згідно з ч.1 ст.74 Закону України №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України №1404-VIII, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

При цьому, перевірка законності виконавчого провадження здійснюється в порядку передбаченому розділом ХІІ "Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження" Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі "Інструкція"), затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5.

Так, згідно із абз. 3 п.1 розділу ХІІ Інструкції, перевірити законність виконавчого провадження має право начальник управління державної виконавчої служби, зокрема, виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані.

У відповідності до п.7 розділу ХІІ Інструкції, про результати перевірки законності виконавчого провадження виноситься постанова, у якій, окрім іншого, зазначаються:

- у мотивувальній частині - номер виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, дата відкриття виконавчого провадження, державний виконавець, який здійснює (здійснював) виконання, коротко зміст проведених виконавчих дій та їх відповідність вимогам чинного законодавства з посиланням на відповідну норму Закону;

- у резолютивній частині - висновок з урахуванням вимог законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, у разі оскарження дій (бездіяльності) начальника органу державної виконавчої служби - щодо його дій, визначаються особа, яку зобов'язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства (у разі їх виявлення), особа, на яку покладено здійснення контролю за виконанням цієї постанови. У разі якщо під час перевірки виконавчого провадження виявлено порушення вимог Закону, посадова особа, зазначена в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, в резолютивній частині постанови доручає начальнику органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, провести дії, передбачені абзацами другим і третім частини третьої статті 74 Закону.

Отже, законодавцем, у розумінні вищезазначених норм права, віднесено до виключної компетенції начальника управління державної виконавчої служби вчиняти дії та приймати відповідні рішення, у разі наявності підстав для проведення перевірки законності виконавчого провадження. Прийняте за наслідками такого розгляду рішення в обов'язковому порядку повинно відповідати критеріям встановленим п.7 розділу ХІІ Інструкції. Зокрема, в розрізі правовідносин, що є предметом в межах розгляду даної справи, відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови від 22.01.2019 за №1/02.1-11 "Про результати перевірки законності виконавчого провадження №52194554" повинен був зазначити в мотивувальній частині рішення короткий зміст проведених виконавчих дій та їх відповідність вимогам чинного законодавства з посиланням на відповідну норму Закону.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови від 22.01.2019 за №1/02.1-11 "Про результати перевірки законності виконавчого провадження №52194554", відповідач, мотивуючи підстави для скасування постанови державного виконавця "Про закінчення виконавчого провадження №52194554" від 29.09.2016, єдиним аргументом зазначив надходження на адресу управління скарги ОСОБА_1 При цьому, інших аргументів, що зумовили прийняття оскаржуваної постанови, як то проведення аналізу вчинених державним виконавцем дій під час прийняття постанови від 29.09.2016, так і надання оцінки наведеним у скарзі мотивам, вказана постанова не містить.

В контексті наведено суд вважає за потрібне вказати на принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, який полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В той же час, дослідивши зміст оскаржуваної постанови судом констатовано недотримання відповідачем положень п.7 розділу ХІІ Інструкції, в частині не зазначення мотивів із посиланням на відповідну норму Закону, які стали підставою для скасування постанови старшого державного виконавця відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. про закінчення виконавчого провадження №52194554 від 29.09.2016.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні спірних дій, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій (прийняття рішення), з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотримання принципу верховенства права.

Також, з огляду на отримані від третьої особи письмові пояснення вважає за потрібне зазначити, що при прийнятті постанови по справі № 138/3354/15-а від 27.01.2016 Ямпільський районний суд Вінницької області керувався законодавством, яке діяло до вступу Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 за № 1402-VІІІ, в той час як вказаний Закон набрав чинності лише 30.09.2016. Тобто, постанова по справі №138/3354/15-а від 27.01.2016 Ямпільського районного суду Вінницької області регулює правовідносини, які діяли до 30.09.2016.

При цьому, як вбачається з наданих третьою особою письмових пояснень, в зв'язку з підвищенням заробітної плати суддям місцевих суддів відповідної посади влітку 2018 року, на переконання ОСОБА_1, в Пенсійного фонду з'явились підстави для перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці. Тому, 25 червня 2018 року він звернувся до позивача з заявою про перерахунок призначеного йому довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до виданої на його ім'я довідки Територіального управління державної судової адміністрації України у Вінницькій області від 18.06.2018 за №4-35/0824. Однак у перерахунку призначеного довічного грошового утримання судді у відставці в добровільному порядку йому було відмовлено.

Саме отримана від Пенсійного фонду відмова змусила ОСОБА_1 звернутись до відповідача з відповідною скаргою на постанову старшого державного виконавця відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. про закінчення виконавчого провадження №52194554 від 29.09.2016 .

В той же час суд звертає увагу на те, що обставини не здійснення позивачем перерахунку пенсій з врахуванням положень Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 за № 1402-VІІІ не може бути предметом виконання в межах виконання виконавчого провадження №52194554 з примусового виконання рішення Ямпільський районний суд Вінницької області № 138/3354/15-а від 27.01.2016, адже таке рішення було прийняте ще до набрання чинності вказаним Законом. Втім, це не позбавляє третю особу оскаржити отриману від Могилів-Подільського ОУПФУ Вінницької області відмову у проведенні перерахунку пенсії - до суду.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова від 22.01.2019 за №1/02.1-11 не відповідає критеріям встановленим п.7 розділу ХІІ Інструкції, та принципу правової визначеності.

Також, зважаючи на протиправність прийнятої заступником начальника Управління - начальником управління відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Вінницькій області Калинчуком С.І. постанови від 22.01.2019 за №1/02.1-11 про результати перевірки законності виконавчого провадження №52194554, скасуванню підлягає й прийнята за її наслідками та на її виконання постанова старшого державного виконавця відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. від 23.01.2019 ВП №52194554 про відновлення виконавчого провадження.

З огляду на викладене, наявні підстави для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 139 КАС України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову заступника начальника Управління - начальника управління відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Вінницькій області Калинчука С.І. від 22.01.2019 за №1/02.1-11 про результати перевірки законності виконавчого провадження.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. від 23.01.2019 за ВП №52194554 про відновлення виконавчого провадження.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Могилів-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (вул. Вірменська, 19, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, код ЄДРПОУ 40351983)

Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, а/с 391, код ЄДРПОУ 34939304)

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна