Ухвала суду № 80504565, 14.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.001145

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

14 березня 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Коморного О.І.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

за участю без виклику

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень Виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області.

Встановив:

ОСОБА_1 13.03.2019 року звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій містяться вимоги :

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області від 29 січня 2019 року № 30;

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області від 29 січня 2019 року № 31.

Разом з позовною заявою позивач подав клопотання вх.№ 8352 про забезпечення позову шляхом :

- зупинення дії рішення Виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області від 29 січня 2019 року № 30;

- зупинення дії рішення Виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області від 29 січня 2019 року № 31;

- заборони Виконавчому комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області (80400, Львівська область, м. Кам'янка-Бузька, вул. Шевченка буд. 2), Комунальному підприємству «Кам'янкаводоканал» Кам'янка-бузької міської ради (ЄДРПОУ 20794427 80400, Львівська обл., Кам'янка-Бузький район, місто Кам'янка-Бузька, вулиця Героїв Небесної сотні, будинок 12 а) та іншим третім особам вчиняти дії щодо демонтажу належної ОСОБА_1 тимчасової споруди, розміщеної біля будівлі Кам'янка-Бузької ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. І.Франка (АДРЕСА_1).

Заява мотивована тим, що позивач є власником тимчасової споруди - торгового кіоску, який знаходиться по АДРЕСА_1. Підставою для розміщення позивачем тимчасової споруди є паспорт прив'язки, за реєстраційним № 1, виданим 08 травня 2014 року на ім'я позивача Відділом містобудування, архітектури та будівництва Кам'янка-Бузької райдержадміністрації. Паспорт прив'язки дійсний до 08 травня 2024 року. Розміщення у 2014 році позивачем тимчасової споруди відбулося за погодженням з Виконавчим комітетом Виконавчим комітетом Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області, що підтверджується рішенням Виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області № 229 від 28 листопада 2013 року. Відповідач 29 січня 2019 року прийняв рішення № 30, яким відмовив позивачу у продовженні терміну дії дозволу, наданого на розміщення тимчасової споруди у зв'язку з проведенням робіт по облаштуванню зупинки для шкільних автобусів та легкового автотранспорту, а також позивача зобов'язано в термін до 01 квітня 2019 року забрати тимчасову споруду (п. 2. Рішення від 29 січня 2019 року № 30), а у разі невиконання позивачем п.2 цього рішення, КП «Кам'янкаводоканал» зобов'язане провести демонтаж вказаної тимчасової споруди. Окрім того, 29 січня 2019 року відповідач прийняв рішення № 31, яким вирішено влаштувати зупинку шкільних автобусів та легкового автомобільного транспорту з метою висадки та посадки учнів по АДРЕСА_1 (біля будівлі ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. І. Франка). Вказаним рішенням виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області відповідачу вказано демонтувати тимчасову споруду. Позивач не погоджується із рішенням № 30 від 29 січня 2019 року та з рішенням № 31 від 29 січня 2019 року, вважає такі протиправними та такими, що порушують його право на використання тимчасової споруди за призначенням. Вказує, що строк дії паспорту прив'язки станом на час прийняття відповідачем Рішення № 30 від 29 січня 2019 року та Рішення № 31 від 29 січня 2019 року не закінчився. Тому, вважає, що за умови чинності паспорта прив'язки у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних рішень. Позивач вважає, що внаслідок безпідставного та протиправного прийняття відповідачем оскаржуваних рішень існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача через демонтаж, належної йому тимчасової споруди, внаслідок реалізації найближчим часом таких рішень, а саме після 01 квітня 2019 року, що матиме незворотні наслідки. Відтак, позивач зазначає про необхідність забезпечення позову у зв'язку з тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, тому що у випадку незаконного демонтажу розміщеної на законних підставах тимчасової споруди, останній понесе значні збитки, і не зможе відновити стан належної йому тимчасової споруди до того стану, який був на момент подачі позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

При вирішенні заяви про забезпечення позову суд керується ч. 1 ст. 2 КАС України відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Забезпечення позову згідно ч. 2 ст. 150 КАС України допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Суд відповідно до ч.1 ст.150 КАС України за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Згідно ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч.1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд згідно ч.2 ст. 151 КАС України може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Наведені доводи позивача, не підтверджені належними та допустимими доказами про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернулися до суду.

Позивач просить зупинити дію рішення Виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області від 29 січня 2019 року № 30 та дії рішення Виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області від 29 січня 2019 року № 31, а також заборонити Виконавчому комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області (80400, Львівська область, м. Кам'янка-Бузька, вул. Шевченка буд. 2), Комунальному підприємству «Кам'янкаводоканал» Кам'янка-бузької міської ради (ЄДРПОУ 20794427 80400, Львівська обл., Кам'янка-Бузький район, місто Кам'янка-Бузька, вулиця Героїв Небесної сотні, будинок 12 а) та іншим третім особам вчиняти дії щодо демонтажу належної ОСОБА_1 тимчасової споруди, розміщеної біля будівлі Кам'янка-Бузької ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. І.Франка (АДРЕСА_1).

Позивач надав рішення Виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області від 28.11.2013 року № 229, паспорт прив'язки від 08.05.2014 року, договір про встановлення особистого сервітуту від 16.12.2013 року.

Однак, як встановлено судом з долученого позивачем договору про встановлення особистого сервітуту від 16.12.2013 року, строк дії такого до 28.11.2014 року.

Позивачем на підтвердження продовження строку договору суду не надано додаткових угод передбачених підп. 2.2. пункту 2 вказаного договору.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів». Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

За змістом ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-IV малі архітектурні форми є елементами (частинами) об'єктів благоустрою. Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

В розумінні Закону України «Про благоустрій населених пунктів» територія - це сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту.

Отже, розміщення та використання тимчасової споруди, малої архітектурної форми передбачає використання земельної ділянки.

У позовній заяві та поданому клопотанні позивач зазначає, що є власником тимчасової споруди, проте нележних та допустимих доказів даному твердженю позивачем не надано.

Таким чином, вказаний спосіб забезпечення позову є неспівмірним із заявленими позивачем позовними вимогами, оскільки позивачем не надано доказів того, що у нього є право особистого сервітуту на земельну ділянку, де розміщена вказана тимчасова споруда. З цих підстав, суд вважає, що вжиття зазначених заходів буде мати непропорційний характер, тобто не буде дотримано баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення (дії) відповідача.

З урахуванням вищевикладеного та встановлених судом на підставі поданих заявником доказів фактичних обставин , суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 77, 90, 150-154, 248 КАС України, суд -

постановив :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішень Виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області - відмовити.

Відповідно до ч.8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складений 18.03.2019 р.

Суддя Коморний О.І.