Рішення № 80503910, 18.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2019 р. Справа№200/2267/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в (спрощеному) письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача в незастосування при розрахунку пенсії за віком показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за два календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016-2017 роки при переведенні виду пенсії на інший;

- зобов'язати відповідача переглянути заяву ОСОБА_1 та призначити йому перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за два календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016-2017 роки, з дати звернення за призначенням пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач набув право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі зниженням пенсійного віку та з 19.09.2010 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України і отримує пенсію, призначену на пільгових умовах.

У зв'язку із тим, що у позивача виникло право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 (далі по тексту - Закон № 1058-IV), тобто, на його думку за іншим законом, вважає протиправною відмову відповідача у призначенні та перерахуванні за її заявою пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три попередні роки перед відповідним зверненням.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, проти позову заперечив з підстав того, що відносно позивача не відбулося переходу на інший вид пенсії, через що просив відмовити у задоволенні позову.

З'ясовуючи, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено таке.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 19.09.2010 року перебуває на обліку у відповідача та з цього часу йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 із зменшенням пенсійного віку в порядку пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

29 березня 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 (а.с.7), але листом відповідача від 12 грудня 2018 року № 99/34-2/03 (а.с.8) позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з тих підстав, що позивач вже отримує пенсію за віком відповідно до вказаного Закону.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Дослідивши спірні правовідносини, суд зазначає про таке.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах..

Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Матеріалами пенсійної справи підтверджується, що позивач з 19.09.2010 року перебуває на обліку у відповідача та з цього часу йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до Закону № 1058-IV із зменшенням пенсійного віку в порядку пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV закріплено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У випадку призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Приписи частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV визначають, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Позивач стверджує, що при її зверненні із заявою до Управління після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, він набув право на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону № 1058-IV.

Вказані доводи суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку. Втім вид пенсії відповідає та порядок її призначення здійснюється на умовах, що визначені Законом № 1058-IV. Оскільки заява позивача до Управління фактично стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої зарплати працівників зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком.

Вказаний висновок не суперечить правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14 та від 29 листопада 2016 року у справі № 21-6331а15, які полягають в тому, що особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV у зв'язку із досягненням такого віку вона (пенсія) має обраховуватися на підставі положень статті 40 Закону № 1058-ІV як вперше.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 20 березня 2018 року у справі №316/734/16-а (2а/316/55/16), адміністративне провадження №К/9901/12053/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 КАС якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі. Враховуючи, що ухвалою від 18 лютого 2019 р. позивачу за його заявою було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі та відмову у задоволенні позову, сума передбаченого законом судового збору за подачу позову немайнового характеру в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27 «а») про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 18 березня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.