Постанова № 80503, 04.07.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.06 р. Справа № 38/183

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засідання Тулаінової І.А.

розглянувши матеріали справи за позовом: Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк

до відповідача: Державного відкритого акціонерного товариства «Трест Красноармійськшахтобуд» - дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Донбасшахтобуд» м. Красноармійськ Донецької області

про стягнення 81063грн.34коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: Вдовін М.М. гол.спец.юрслужби за довю № б/н від 25.04.2006р

від відповідача: Червинна Н.Г. юрисконсульт за дов. № 102 від 03.07.2006р.

Суть справи:

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного відкритого акціонерного товариства «Трест Красноармійськшахтобуд» - дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Донбасшахтобуд» м. Красноармійськ Донецької області про стягнення штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005р. в розмірі 80087 грн. 80коп. та суми нарахованої пені у сумі 975грн.54коп. ( усього 81063грн.34коп.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.ст.19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, копію державної статистичної звітності ф.10-ПІ та на те, що відповідачем не створено 10 робочих місць у 2005р. для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог п. 3 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314.

Оскільки Фонд соціального захисту інвалідів та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з підприємствами ( об”єднаннями), установами та організаціями, зокрема, у зв”язку із застосуванням штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, реалізує владні управлінські функції щодо іншого суб”єкта, який є учасником спору, такий спір має встановлені нормами КАС України ознаки справи адміністративної юрисдикції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено у законодавчому порядку, 01.06.2006р. судом було відкрите провадження у адміністративній справі № 38/183 та призначено попереднє судове засідання на 20.06.2006р.

Сторони у попереднє судове засідання 20.06.2006р. не з'явились, але відповідач надіслав телеграму від 20.06.2006р., в якій повідомив про причину неприбуття та просить суд відкласти розгляд справи, яка судом розглянута та залучена до матеріалів справи.

Попереднє судове зсідання відкладалося у зв’язку з неявкою сторін та необхідністю представлення ними витребуваних судом документів.

04.07.2006р. позивач у попередньому судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог, яка судом розглянута а залучена до матеріалів справи. В заяві позивач уточнив найменування відповідача по справі, а саме «Державне відкрите акціонерне товариство «Трест Красноармійськшахтобуд» - дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Донбасшахтобуд» м. Красноармійськ Донецької області ».

Позивач у попередньому судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у попередньому судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву від 29.06.2006р. № 01/39-10, в якому позовні вимоги визнає у повному обсязі відзив судом розглянутий та залучений до матеріалів справи. Крім цього, відповідач надав суду клопотання від 29.06.2006р. № 01/40-10, в якому просить суд розстрочити виконання рішення на 24 місяці, яке судом розглянуто та залучено до матеріалів справи.

Позивач не заперечує щодо заявленого відповідачем клопотання.

Сторонам у судовому засіданні роз’яснені права та обов’язки згідно вимог ст.ст. 49,51 КАС України.

Судом складений протокол попереднього судового засідання згідно вимог ст. 45 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до показників статистичної звітності форми №10-ПІ за 2005р., середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача у 2005р. становила 968 осіб. З урахуванням вказаних даних та вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” норматив робочих місць для інвалідів становить 39 робочих місць.

На підставі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та даних статистичної звітності Ф№10-ПІ позивачем нарахована сума штрафних санкцій за нестворені 10 робочих місць, яка складає 80087грн.80коп. та нарахована пеня у сумі 975грн.54коп.

Відповідач до теперішнього часу не перерахував штрафні санкції, тому позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача у доход Державного бюджету штрафних санкцій у розмірі 80087грн.80коп. та пені у сумі 975грн.54коп..

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на державну статистичну звітність Ф №10-ПІ за 2005р., лист Красноармійського міського центру зайнятості № 02-980 від 28.04.2006р., лист Красноармійського міського управління праці та соціального захисту населення № 03/1912 від 04.05.2006р., розрахунок штрафних санкцій, заяву про уточнення позовних вимог від 04.07.2006р., правоустановчі документи тощо.

Відповідач посилається на відгук на позов від 29.06.2006р. № 01/39-10., клопотання від 29.06.2006р. № 01/40-10, лист від 12.09.2005р. № 01/22-742, довідку про заборгованість по заробітній платі станом на 01.05.2006р., статтю із газети “Шахтер України”, правоустановчі документи тощо.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні відповідно ч.1 ст.86 КАС України.

Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( далі – Закон) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Відповідно до ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції Закону України від 23.02.2006р. № 3483-1У підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніш установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, в тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом .

Згідно із ст.18 Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Крім того, відповідно до п.10 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 (далі Положення), працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту, місцевими радами, суспільними організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до п.2 Положення “Робочим місцем інваліда може бути:

- звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування;

- спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда.

Тобто, інвалід може бути працевлаштований як на спеціалізоване робоче місце так і звичайне робоче місце.

Разом з тим, згідно з пунктом 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до вимог пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов’язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Відповідач не інформував зазначені органи про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджується листами Красноармійського міського управління праці та соціального захисту населення № 03/1912 від 04.05.2006р. та Красноармійського міського центру зайнятості № 02-980 від 28.04.2006р.

Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998 за № 464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” і № 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників”, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої:

- звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;

- у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у між звітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;

в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр “14”).

Відповідачем по справі суду не були представлені звіти форми 3-ПН за 2005р.

Відповідно до частини 6 ст. 20 Закону порядок і терміни сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду України соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. № 1434:

Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому ( пункт 10);

Основними завданнями Фонду є

- участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів;

- здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами, організаціями

всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (пункт 3);

- Фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів ( підпункт 3 пункту 4);

- Фонд має право, зокрема, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів ( підпункт 3 пункту 5).

У приписах пункту 11 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами

і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767, визначено: “Контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства.

У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку”.

Згідно частинам 3, 4 ст.20 Закону сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов”язкових платежів).

Відповідачем представлений суду звіт про фінансові результати роботи підприємства у 2005р, згідно якого підприємство відповідача не мало прибутку. Але відсутність прибутку не звільняє від сплати штрафу за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 14.06.2005р. зі справи № 6/324.

Невжиття відповідних заходів щодо створення робочих місць для інвалідів підтверджується представленими позивачем документами по справі та не спростовується жодним доказом відповідача. На підставі наведеного, можна зробити висновок щодо вини підприємства у невиконанні вимог чинного законодавства щодо додержання встановленого нормативу та створення робочого місця для інваліда.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання ( п.1 ст. 218 ГК України).

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України (далі – ГК) встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України “Про охорону праці” працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Статтею 12 цього Закону визначено, що підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій. Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії.

Особливості господарської діяльності підприємства та відповідні умови праці лише обмежують коло робочих місць, на яких може використовуватись праця інвалідів, але не можуть бути підставою для зменшення встановленого статтею 19 Закону № 875 нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Отже, посилання відповідача на те, що норматив не може бути виконаний у зв”язку з шкідливими умовами праці на підприємстві, судом не приймається до уваги.

Згідно абзацу другого ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції Закону України від 23.02.2006р. № 3483-1У передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В цій же статті передбачено, що адмінітративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями..., самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги стосовно стягнення з відповідача пені у розмірі 975,54 грн. грн. за період з 15.04.2006р. по 24.05.2006р. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, що підтверджується відгуком на позовну заяву.

У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову ( ч. 3 ст. 112 КАС України).

Суд, розглянувши клопотання відповідача щодо надання розстрочки виконання рішення на 24 місяці у зв’язку з скрутним фінансовим положенням підприємства відповідача, вважає його таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідач надав суду докази у підтвердження тяжкого фінансового становища підприємства, а саме довідку про заборгованість заробітної плати станом на 01.05.2006р., відповідно до якої вона складає 3519тис. грн., листа першому заступнику Міністерства палива та енергетики України від 12.09.2005р. № 01/22-742, в якому відповідач у зв’язку з кризовою ситуацією на підприємстві просить фінансової підтримки із сторони держави.

На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005р. у розмірі 80087грн.80коп. та пені у розмірі 975грн.54коп. є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно вимог ч.4 ст.94 КАС України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 121, 129 Конституції України, ст.ст.17, 48, 69, 71, 87, 89, 94, 121, 160, 162, 163, 263, пунктів 2-1, 6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 218 Господарського Кодексу України, Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Державного відкритого акціонерного товариства «Трест Красноармійськшахтобуд» - дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Донбасшахтобуд» м. Красноармійськ Донецької області про стягнення штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005р. в розмірі 80087 грн. 80коп. та суми нарахованої пені у сумі 975грн.54коп. ( усього 81063грн.34коп.) задовольнити повністю.

Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства «Трест Красноармійськшахтобуд» - дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Донбасшахтобуд» м. Красноармійськ Донецької області (85300, Донецька область, м.Красноармійськ, вул.Леніна, 111, р/р 26005302620087 в АК ПІБ м. Красноармійськ, МФО 334497, ЄДРПОУ 00180798) на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк (83073 м.Донецьк, вул.Університетська,91, УДК у Донецькій області, р/р 31219230600001 в ВДК м. Донецька, МФО 834016, код ЄДРПОУ 24164870) штрафні санкції за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005р.в розмірі 80087грн.80 коп. та пеню у розмірі 975грн.54коп., а всього 81063грн.34коп.

Розстрочити виконання постанови суду строком на 24 місяці з виплатою щомісячно суми у розмірі 3377грн.63 коп.

Текст постанови оголошений у судовому засіданні 04.07.2006р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Радіонова О.О.

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі