Ухвала суду № 80502115, 24.09.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

24.09.2018 Єдиний унікальний номер 205/6798/18

Єдиний унікальний номер 205/6798/18

Провадження 2/205/3054/18

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

24 вересня 2018 року м. Дніпро

Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Приходченко О.С., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра, третя особа: ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту, –

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2018 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Новокодацького ВДВС м. Дніпра, третя особа: ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту.

Зазначені матеріали передані в провадження судді канцелярією суду 20 вересня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верхового Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих у постанові № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих у постанові № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження. У зв'язку із цим боржник не може пред'являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання. У разі пред'явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК, а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК.

З наведеного вбачається, що правом звернення до суду із відповідним позовом щодо зняття арешту з майна наділений власник, особа якого є відмінною від особи боржника, а також особа, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику.

У даному випадку із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є боржником по виконавчому провадженню про стягнення аліментів, в межах якого державним виконавцем накладений арешт на нерухоме майно.

Оскільки вказаний позивач має відповідний статус боржника у виконавчому проваджені, то законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання, порушеного такою особою у своєму позові. Зокрема, чинним процесуальним законодавством передбачений порядок оскарження дій державного виконавця шляхом подання відповідної скарги в порядку розділу VII ЦПК України.

Таким чином, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не може бути розглянуто в порядку позовного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра, третя особа: ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту.

Керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя –

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у справі в частині позовних вимог за позовною заявою ОСОБА_1 до Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра, третя особа: ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту відмовити.

Роз'яснити позивачеві, що він має право звернутись до суду із зазначеними вимогами у передбаченому ЦПК України порядку, встановленому розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя: