Ухвала суду № 80501160, 18.03.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 183/6737/17

(1-кп/199/205/19)

У Х В А Л А

18 березня 2019 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючий - суддя Сенчишин Ф.М.

судді Скрипник О.Г.

Лисенко В.О.

За участі секретаря судового засідання Павлюка С.М.

прокурора Шаповала А.М.

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника Несінова О.М.

завершивши у відкритому підготовчому засіданні підготовку до судового розгляду у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12017040350001275, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Під час підготовчого провадження угоди про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшли, підстави для закриття провадження з обставин, визначених пунктами 4 - 8 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України, повернення обвинувального акту з причин не відповідності вимогам КПК України або направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності не встановлені.

З урахуванням думки сторін, кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду.

Захисником Несіновим О.М. заявлене клопотання, підтримане обвинуваченим ОСОБА_4, за яким захисник просить:

-зобов'язати сторону обвинувачення надати всі матеріали отримані від операторів мобільного зв'язку про дозвіл на які були звернення до суду і отримані судові ухвали на такі дозволи в цьому кримінальному провадженні;

-витребувати з Новомосковської місцевої прокуратури та Управління внутрішньої безпеки відомості щодо результатів перевірки скарг ОСОБА_4 та його батька ОСОБА_6 щодо незаконності вилучення 08 травня 2017 та утримання протягом майже двох місяців автомобіля ДЕО Ланос, д.н. НОМЕР_1;

-відповідно до вимог ст. 333 КПК України доручити слідчому пред'явити для впізнання відео, що вилучене на диску у ОСОБА_7;

-доручити слідчому провести з ОСОБА_4, слідчий експеримент;

-призначити та провести фоноскопічну (технічну) експертизу та перевірити відсутність монтажу відео на диску з камери відеоспостереження;

-організувати та провести перевірку незалежним органом порушеннь чинного законодавства під час проведення слідчих (розшукових) дій, в тому числі застосування до ОСОБА_4 недозволених методів дізнання та досудового слідства;

-надати оцінку невиконанню в період досудового розслідування вимог чинного законодавства щодо всебічного, неупередженого та повного розслідування та забезпечення прав обвинуваченого на захист;

-вчинити дії щодо судового контролю та з'ясування підстав відхилення клопотань сторони захисту на стадії досудового розслідування;

-витребувати з Новомосковського міськрайонного суду всі матеріали (в тому числі технічний запис судового процесу), на підставі яких слідчі судді Лила В.М. та Крохмалюк І.П., а також судді Сорока О.В. та Майна в даному провадженні приймали судові рішення в період досудового розслідування.

Прокурор Шаповал А.М., потерпіла ОСОБА_2 і її представник ОСОБА_3 заперечили проти задоволення клопотань посилаючись на їх безпідставність.

Вирішуючи клопотання в частині зобов'язання сторони обвинувачення надати матеріали, отримані від операторів мобільного зв'язку, суд виходить з того, що на стадії підготовчого розгляду суд не виконує вимоги ст. 349 КПК України та не визначає обсяг доказів, що підлягають дослідженню, отже прокурор ще не висловився з приводу того, які докази потрібно дослідити. За таких обставин, до висловлення прокурором думки з приводу того, які докази потрібно дослідити, зобов'язання прокурора надати суду певні докази буде непропорційним втручанням в дискреційні повноваження прокурора, не відповідає вимогам змагальності сторін та є передчасним, отже відповідне клопотання задоволенню не підлягає.

Вирішуючи клопотання в частині витребування в прокуратурі та Управлінні внутрішньої безпеки відомостей щодо перевірки скарг ОСОБА_4 та його батька ОСОБА_6, суд виходить з того, що клопотання є обґрунтованим, відповідає вимогам п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України та підлягає задоволенню.

Вирішуючи клопотання в частині доручити слідчому пред'явити для впізнання відео, що вилучене на диску у ОСОБА_7, відповідно до вимог ст. 333 КПК України, та провести з ОСОБА_4 слідчий експеримент суд виходить з того, що надання доручення на проведення слідчих (розшукових) дій згідно приписів частини 3 ст. 333 КПК України можливе лише на стадії судового розгляду. За наведених обставин, клопотання в цій частині є передчасним, не може бути оцінене судом по суті та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи клопотання в частині призначення фоноскопічної (технічної) експертизи, суд виходить з того, що частина 1 ст. 332 КПК України передбачає можливість призначення експертизи судом лише під час судового розгляду. За наведених обставин, клопотання в цій частині також є передчасним, не може бути оцінене судом по суті та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи клопотання в частині організації та проведення перевірки незалежним органом порушенням чинного законодавства під час проведення слідчих (розшукових) дій, в тому числі застосування до ОСОБА_4 недозволених методів дізнання та досудового слідства, суд виходить з того, що відповідна заява сторони захисту не може бути оцінена судом по суті, однак виходячи із положень статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенції), за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства та дізнання, у поєднанні із загальним обов'язком держави за статтею 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (правова позиція ЄСПЛ, викладена в рішеннях у справах «Яременко проти України» (п. 57 рішення від 12 червня 2008 року), «Вергельський проти України» (п. 97 рішення від 12 березня 2009 року), «Олексій Михайлович Захарків проти України» (рішення від 24 червня 2010 року), «Нечипорук і Йонкало проти України» (рішення від 21 квітня 2011 року). Як визначив Європейський суд з прав людини у справі «Вергельський проти України» (п. 97 рішення від 12 березня 2009 року) та у справі «Яременко проти України» (п. 57 рішення від 12 червня 2008 року), в тих справах, коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб'єктів владних повноважень в порушення ст. 3 Конвенції, це положення, якщо його тлумачити у світлі загального обов'язку держави відповідно до ст. 1 Конвенції, вимагає за своїм змістом, щоб було проведено ефективне офіційне розслідування.

З огляду на викладене, заява сторони захисту потребує ефективного офіційного розслідування і клопотання в цій частині підлягає задоволенню.

Вирішуючи клопотання в частині надання оцінки невиконанню в період досудового розслідування вимог чинного законодавства щодо всебічного, неупередженого та повного розслідування та забезпечення прав обвинуваченого на захист, то оцінка зазначених обставин виходить за межі повноважень суду під час підготовчого розгляду, однак такі доводи сторони захисту будуть оцінені судом під час винесення остаточного рішення у справі. За наведених обставин, клопотання в цій частині також є передчасним, не може бути оцінене судом по суті та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи клопотання в частині вчинення дій щодо судового контролю та з'ясування підстав відхилення клопотань сторони захисту на стадії досудового розслідування, суд виходить з того, що таке клопотання по суті є декларативним зверненням до суду з виконання останнім вимог КПК України під час судового розгляду та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи клопотання в частині витребування з Новомосковського міськрайонного суду всіх матеріалів (в тому числі технічного запису судового процесу), на підставі яких вирішувалися питання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, продовження строку його дії, заміни на інший, про відвід суддів, за результатами розгляду скарг на дії прокурора та слідчих, суд виходить з того, що ухвали слідчого судді, не передбачені ч. 1 ст. 309 КПК України, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Оскільки ухвали стосовно обрання, продовження строку дії чи заміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягали апеляційному оскарженню, перевірка їх обґрунтованості, як і ухвал суду за результатами вирішення заяв про відвід, законом не віднесена до повноважень місцевого суду під час розгляду кримінального провадження по суті, а зазначені стороною захисту їх скарги на дії прокурора та слідчих по суті не розглядалися, відповідне клопотання задоволенню не підлягає.

Захисником Несіновим О.М. заявлене клопотання, підтримане обвинуваченим ОСОБА_4, про виклик та допит в судовому засіданні певних осіб в якості свідків

Прокурор Шаповал А.М. не заперечив проти клопотання, потерпіла ОСОБА_2 і її представник ОСОБА_3 заперечили проти задоволення клопотання посилаючись на його безпідставність.

Вирішуючи клопотання суд виходить з того, що п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України відносить до повноважень суду з метою підготовки до судового розгляду здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту.

Разом з тим, зазначена норма підлягає застосуванню з урахуванням приписів ст. 349 КПК України, яка відносить визначення обсягу дослідження доказів до стадії судового розгляду.

Сторона захисту просить про допит у якості свідків певних осіб, які не допитувалися в такому статусі на стадії досудового розслідування. З огляду на викладене, вирішення такого питання на цій стадії, на думку суду, буде передчасним, що не буде перешкодою для повторного його вирішення при виконанні вимог ст. 349 КПК України.

Захисником Несіновим О.М. в межах підготовчого розгляду подані скарги, підтримані обвинуваченим ОСОБА_4 на дії та бездіяльність слідчого і прокурора.

Прокурор Шаповал А.М., потерпіла ОСОБА_2 і її представник ОСОБА_3 заперечили проти задоволення скарг посилаючись на їх безпідставність.

Суд виходить з того, що для обґрунтованого вирішення скарг суду необхідно дослідити відповідні матеріали кримінального провадження, що суд не може зробити на стадії підготовчого розгляду. У зв'язку з наведеним, скарги, в межах компетенції суду, підлягають прийняттю до розгляду у межах кримінального провадження з подальшим розглядом на стадії судового розгляду.

Під час підготовчого провадження представником потерпілої ОСОБА_3 заявлене клопотання про накладення арешту на будинок АДРЕСА_1, що належить обвинуваченому ОСОБА_4 Клопотання обґрунтовується необхідністю забезпечити цивільний позов потерпілої ОСОБА_2, який поданий у межах кримінального провадження і попередити спроби ОСОБА_4 здійснити відчуження належного йому майна або формально змінити власника.

Потерпіла ОСОБА_2 і прокурор Шаповал А.М. підтримали заявлене клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_4 і його захисник Несінов О.М. заперечили проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що суд ще не вирішував питання прийняття цивільного позову і клопотання є необґрунтованим.

Вирішуючи клопотання суд виходить з того, що разом з обвинувальним актом до суду був спрямований цивільний позов ОСОБА_2, за яким вона просить суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь відшкодування майнової та моральної шкоди у загальному розмірі 512085 грн. Цивільний позов ґрунтується на висунутому ОСОБА_4 обвинуваченні та відсутні ознаки, за яких позов міг би бути визнаний судом явно безпідставним або проявом зловживання потерпілої своїми процесуальними правами.

Суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

За п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення … відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Як визначено ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

До клопотання представником потерпілої ОСОБА_3 додано копію довідки КП «Новомосковське бюро технічної інвентаризації» ДОР», за якою станом на 08 вересня 2017 року власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_4.

На час розгляду клопотання учасниками розгляду не надані докази на підтвердження того, що власник будинку змінився, чи власником будинку є особа відмінна від обвинуваченого ОСОБА_4

Правовою підставою для арешту зазначеного майна є п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України - забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Арешт зазначеного майна є розумним та співмірним з завданням кримінального провадження і вищенаведені конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає над приватними інтересами особи, яка є володільцем зазначеного майна.

Арешт майна не тягне за собою непоправного обмеження охоронюваних законом прав та законних інтересів власника зазначеного майна.

Суд вважає обґрунтованими доводи представника про наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Зокрема, арешт вказаного майна є необхідним та достатнім для запобігання можливості його подальшого відчуження,

На підставі викладеного, клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Заперечення сторони захисту в частині того, що судом ще не вирішувалося питання прийняття цивільного позову, судом відхиляється, оскільки цивільний позов спрямований до суду разом з обвинувальним актом і КПК України не містить окремої процедури прийняття його до розгляду в такому випадку.

Інші заперечення сторони захисту ґрунтуються на власній довільній оцінці приписів чинного законодавства, зволяться до незгоди з накладенням заборони на відчуження майна та з цих підстав судом відхиляються.

Керуючись ст.ст. 170-173, 314-316 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська на 11 год. 30 хв. 27 березня 2019 року.

Клопотання захисника Несінова О.М. про витребування речей, документів та вчинення інших дій - задовольнити частково.

Витребувати з Новомосковської місцевої прокуратури Прокуратури Дніпропетровської області та Управління внутрішньої безпеки в Дніпропетровській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України відомості щодо результатів перевірки скарг ОСОБА_4 та його батька ОСОБА_6 щодо незаконності вилучення 08 травня 2017 та утримання протягом майже двох місяців автомобіля ДЕО Ланос, д.н. НОМЕР_1, за умови отримання та розгляду таких скарг протягом 2017-2018 року.

Доручити Державному бюро розслідувань в особі його Територіального управління, розташованого у місті Полтаві, перевірити заяву захисника Несінова Олега Миколайовича про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 незаконних методів досудового розслідування, вжити заходів для проведення відповідної перевірки зазначених фактів та про результати такої перевірки повідомити суд, для чого виконати вимоги ст. 214 КПК України.

У задоволенні клопотання захисника Несінова О.М. про витребування речей, документів та вчинення інших дій в іншій частині, а також про виклик та допит свідків - відмовити.

Скарги захисника Несінова О.М. на дії та бездіяльність слідчого і прокурора, окрім оскарження нездійснення ними процесуальних дій, які вони зобов'язані були вчинити у визначений КПК України строк, прийняти до розгляду у межах кримінального провадження.

Клопотання представника потерпілої ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - задовольнити.

З метою забезпечення цивільного позову ОСОБА_2 накласти арешт на будинок АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, з забороною будь-яким особам відчужувати вказане майно.

В судове засідання викликати прокурора, потерпілу, представника потерпілого, захисника, обвинуваченого.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Ухвала в частині накладення арешту на майно підлягає негайному виконанню.

___ ___ ___

Сенчишин Ф.М. Скрипник О.Г. Лисенко В.О.

18.03.2019