Постанова № 80497947, 22.02.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6421/18 2-а/335/14/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря Гончаренко М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до уповноваженої посадової особи Державної міграційної служби - заступника начальника УДМС України в Запорізькій області Тихонського М.В. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до уповноваженої посадової особи Державної міграційної служби - заступника начальника УДМС України в Запорізькій області Тихонського М.В. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

У позовній заяві вказує, що постановою уповноваженої посадової особи Державної міграційної служби - заступника начальника УДМС України в Запорізькій області Тихонського М.В. від 30.05.2018 року серія ПН МЗП №137517 його - громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн..

Відповідно до вказаної постанови 30.05.2018 року о 10-30 був виявлений громадянин Туреччини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який з 20.05.2018 року проживає на території України за недійсними документами, а саме: протягом 10 днів не повідомив орган або підрозділ ДМС, який видав посвідку на тимчасове проживання в Україні про зміну відомостей у документах, зазначених у п.п. 4 п.6 постанови КМУ №251 від 28.03.2012 року, що є порушенням абзацу 4 пункту 10 постанови КМУ №251 від 28.03.2012 року.

Крім цього, відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, зміст якого відповідає оскаржуваній постанові.

З фактом притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення він не згоден, так як він законно перебуває на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання серії ТР 162368, термін якої до 04.09.2018 року. Жодного порушення, передбаченого п. 10 постанови КМУ №251 від 28.03.2012 року він не вчиняв і у відповідача не було жодної підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову від 30.05.2018 року серія ПН МЗП №137517 про накладення адміністративного стягнення на громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 за ч.1 ст.203 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 5 1000 грн..

Відповідач УДМС України в Запорізькій області надав відзив на адміністративний позов у якому зазначив наступне.

Закон України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.08.2011 року №3773-VІ, визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в України та виїзду з України.

Відповідно до ч.13 ст.14 Закону №3773-VІ (в редакції 18.06.2016 року) іноземці та особи без громадянства, які прибули в України з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій-дванадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

Згідно п.1 ч.3 ст.4 Закону України „Про імміграцію" від 07.06.2001 №2491-ІІІ, дозвіл на імміграцію в Україну надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з якім він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України.

01.04.2017 року позивач уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_5. 15.08.2017 року позивач прибув на територію України через КП „Запоріжжя" по паспорту НОМЕР_1, по багаторазовій візі типу Д, НОМЕР_2, мета поїздки 03/13 на возз'єднання сім'ї з громадянкою України.

Відповідно до п.13 ст.4 Закону №3773-VІ (в редакції 18.06.2016 року) позивач був документований посвідкою на тимчасове проживання ТР162368, виданою УДМС України в Запорізькій області 11.09.2017 терміном дії до 04.09.2018 року.

Відповідно до норм ч.13 ст.5 Закону №3773-VІ (в редакції 18.06.2016 року) підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому ч.13 ст.4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування.

Приписами абз. 4 п.10 постанови КМУ від 28.03.2012 №251 „Про затвердження порядку оформлення, виготовлення, видачі посвідки на постійне проживання і технічного опису їх бланків та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983" в редакції 29.07.2016, вказано, що у разі коли протягом строки дії посвідки на тимчасове проживання та документах, зазначених у п.6 цього Порядку, змінилися відомості, такі документи подаються до територіального органу або підрозділу ДМС, який видав посвідку, протягом місяця з моменту настання змін (для документів зазначених у підпунктах 1 і 2 пункту 6 цього Порядку) або протягом 10 днів (для документів, зазначених у підпункті 4 пункту 6 цього Порядку).

Підпунктом 4 пункту 6 Постанови №251 зазначено, що разом із заявою для оформлення посвідки на тимчасове проживання подаються клопотання (подання) приймаючою сторони щодо оформлення іноземцеві та особі без громадянства посвідки на тимчасове проживання і документи, зазначені в частинах четвертій - п'ятнадцятій ст.5 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до категорії іноземців, осіб без громадянства, які прибули в Україну на тимчасове проживання, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

В даному випадку таким документом є документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України ( ч.13 ст.5 Закону №3773-VІ в редакції 18.06.2016 року).

10.05.2018 року Гуляйпільскім районним відділом державною реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Запорізькій області шлюб між позивачем та громадянкою України ОСОБА_5 розірвано.

У строк, встановлений нормою абз. 4 п.10 постанови №251, позивач про зміни в документі, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянкою України до УДМС не повідомив.

З 11.05.2018 року у позивача на має підстав для перебування на території України, встановлених ст.4 Закону №3773-VІ. У зв'язку з розірванням шлюбу посвідка на тимчасове проживання в Україні серії ТР162368, видана позивачеві на підставі свідоцтва про шлюб з громадянкою України, є недійсною з моменту розірвання шлюбу та втрати чинності документу, що підтверджував перебування позивача у шлюбі з громадянкою України.

За порушення вимог абз. 4 п.10 Постанови №251, у відношення позивача 30.05.2018 року працівниками відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС України в Запорізькій області був складений протокол про адміністративне правопорушення МЗП 137517, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.203 КУпАП та заступником начальника УДМС в Запорізькій області 30.05.2018 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на позивача у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. Вказану постанову винесено з дотриманням вимог статей 33, 283, 203 КУпАП.

На підставі викладеного УДМС України Запорізькій області просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, наполягаючи на підставах та обставинах викладених у позовній заяві.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Згідно ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом встановлено, і сторонами не оспорюється, що позивач ОСОБА_1 є громадянином Турецької Республіки, що підтверджується паспортом НОМЕР_1. 01.04.2017 року позивач уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3. 15.08.2017 року позивач прибув на територію України через КП „Запоріжжя" по багаторазовій візі типу Д, НОМЕР_2, мета поїздки 03/13 на возз'єднання сім'ї з громадянкою України. Позивач був документований посвідкою на тимчасове проживання ТР162368, виданою УДМС України в Запорізькій області 11.09.2017 терміном дії до 04.09.2018 року. 10.05.2018 року Гуляйпільскім районним відділом державною реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Запорізькій області шлюб між позивачем та громадянкою України ОСОБА_5 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_4.

30.05.2018 року уповноваженою особою УДМС України в Запорізькій області, головним спеціалістом Нестеренко А.В. складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МЗП 137517, про те що 30.05.2018 року об 10-30 був виявлений гр. Туреччини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який з 20.05.2018 року проживає на території України за недійсними документами а саме: протягом 10 днів не повідомив орган або підрозділ ДМС, який видав посвідку на тимчасове проживання в Україні про зміну відомостей у документах, зазначених у п.п. 4 п.6 постанови КМУ №251 від 28.03.2012 року, що є порушенням абзацу 4 пункту 10 постанови КМУ №251 від 28.03.2012 року, за що передбачена відповідальність відповідно до ч.1 ст.203 КУпАП.

Постановою уповноваженої посадової особи Державної міграційної служби - заступника начальника УДМС України в Запорізькій області Тихонського М.В. від 30.05.2018 року серія ПН МЗП №137517 громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1, на підставі вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн..

Проаналізувавши надані суду докази, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП, виходячи з наступного.

Закон України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.08.2011 року №3773-VІ, визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в України та виїзду з України.

Відповідно до ч.13 ст.14 Закону №3773-VІ (в редакції 18.06.2016 року) іноземці та особи без громадянства, які прибули в України з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій-дванадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

Згідно п.1 ч.3 ст.4 Закону України „Про імміграцію" від 07.06.2001 №2491-ІІІ, дозвіл на імміграцію в Україну надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з якім він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України.

Відповідно до норм ч.13 ст.5 Закону №3773-VІ (в редакції 18.06.2016 року) підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому ч.13 ст.4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування.

Приписами абз. 4 п.10 постанови КМУ від 28.03.2012 №251 „Про затвердження порядку оформлення, виготовлення, видачі посвідки на постійне проживання і технічного опису їх бланків та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983" в редакції 29.07.2016, вказано, що у разі коли протягом строки дії посвідки на тимчасове проживання та документах, зазначених у п.6 цього Порядку, змінилися відомості, такі документи подаються до територіального органу або підрозділу ДМС, який видав посвідку, протягом місяця з моменту настання змін (для документів зазначених у підпунктах 1 і 2 пункту 6 цього Порядку) або протягом 10 днів (для документів, зазначених у підпункті 4 пункту 6 цього Порядку).

Підпунктом 4 пункту 6 Постанови №251 зазначено, що разом із заявою для оформлення посвідки на тимчасове проживання подаються клопотання (подання) приймаючою сторони щодо оформлення іноземцеві та особі без громадянства посвідки на тимчасове проживання і документи, зазначені в частинах четвертій - п'ятнадцятій ст.5 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до категорії іноземців, осіб без громадянства, які прибули в Україну на тимчасове проживання, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

В даному випадку таким документом є документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України ( ч.13 ст.5 Закону №3773-VІ в редакції 18.06.2016 року).

10.05.2018 року Гуляйпільскім районним відділом державною реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Запорізькій області шлюб між позивачем та громадянкою України ОСОБА_5 розірвано і у строк, встановлений нормою абз. 4 п.10 постанови №251, позивач про зміни в документі, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянкою України до УДМС не повідомив.

Таким чином, з 11.05.2018 року у позивача на має підстав для перебування на території України, встановлених ст.4 Закону №3773-VІ. У зв'язку з розірванням шлюбу посвідка на тимчасове проживання в Україні серії ТР162368, видана позивачеві на підставі свідоцтва про шлюб з громадянкою України, є недійсною з моменту розірвання шлюбу та втрати чинності документу, що підтверджував перебування позивача у шлюбі з громадянкою України.

Відповідно до ст.16 КУпАП, іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.

Відповідно до ч.1 ст. 203 КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищевикладене, за порушення вимог абз. 4 п.10 Постанови №251 заступником начальника УДМС в Запорізькій області 30.05.2018 року правомірно прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення на позивача у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. Вказану постанову винесено з дотриманням вимог статей 33, 283, 203 КУпАП.

Відповідач довів належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП, тому законні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Керуючись ст.ст. 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного судучерез Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Воробйов