Рішення № 80497095, 05.03.2019, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1566/15-ц

Провадження № 2/307/25/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Ільницькій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Нересницька сільська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинно збудованих споруд,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Нересницька сільська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинно збудованих споруд. В позовній заяві зазначив, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.03.2013 року за НОМЕР_1 він є власником земельної ділянки площею 0,068 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Суміжною земельною ділянкою володіє ОСОБА_3. Його матір'ю, відповідачкою ОСОБА_2, на його земельній ділянці, без будь-яких на те підстав та дозволів, самовільно побудовано фундамент. Відповідачка самовільно зайняла належну йому земельну ділянку, встановивши на ній споруду, що перешкоджає йому в належному використанні земельної ділянки. В добровільному порядку звільнити земельну ділянку відповідачка не бажає, і намагалася захопити вищезазначену ділянку, скасувавши свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку в судовому порядку, в чому їй було відмовлено за безпідставністю рішенням Тячівського районного суду від 9 вересня 2014 року з урахуванням ухвали суду від 19.09.2014 року про виправлення описки, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 28 листопада 2014 року. Так, згідно листа інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Закарпатської області №7/7-1000 від 27.05.2013 року, на підставі його заяви та із залученням землевпорядника Нересницької сільської ради ОСОБА_4, в присутності забудовника ОСОБА_2, була здійснена перевірка щодо будівництва споруди на земельній ділянці ОСОБА_1 в АДРЕСА_1. За результатами перевірки було встановлено, що забудовником є ОСОБА_2, яка дійсно здійснила будівництво фундаменту на земельній ділянці, яка належить йому. За результатами перевірки складено акт, протокол та винесено припис забудовнику про припинення будівельних робіт, усунення виявленого порушення шляхом знесення чи демонтажу збудованого фундаменту, приведення земельної ділянки в попередній стан. 27 травня 2013 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності у відповідності до ч.5 ст. 96 КупАП. За таких обставин вважає, що його право на землю, яке порушене відповідачкою, підлягає захисту. Так, об'єкт нерухомого майна збудований відповідачкою, розташований на земельній ділянці, яка перебуває у його власності, а тому є самочинним будівництвом.

Просить суд зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, загальною площею 0,068 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення та вивезення за межі земельної ділянки самочинно збудованого фундаменту.

Позивач ОСОБА_1.в судове засідання не з'явився, так як надіслав до суду заяву в якій просить провести розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Відповідачка в судовому засіданні пояснила, що земельна ділянка позивача знаходиться через дорогу. Фундамент на їхній земельній ділянці зробив раніше ще її чоловік, який на даний час помер. Просять в задоволенні позову відмовити.

Представник Нересницької сільської ради в судове засідання не з'явився, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних в справі доказів.

Заслухавши сторін та дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на майно від 13 березня 2013 року за №1193035. Витягів з Державного реєстру речових прав позивач ОСОБА_1 на підставі рішення 13 сесіє 6 скликання Нересницької сільської ради від 26 грудня 2012 року за №588 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,068 га. в АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2 (Т.1 а.с.3, Т.2 а.с.52-57).

Відповідно до рішення 1 сесії 6 скликання Нересницької сільської ради від 15.11.2010 року за №10 ОСОБА_3 вирішено надати дозвіл на збір матеріалів щодо передачі у власність земельної ділянки, площею 0,14 га, в с. Нересниця, ур. «Тернівське», б/н, для будівництва та обслуговування житлового будинку (Т.1 а.с.87).

Рішенням 8 сесії 6 скликання Нересницької сільської ради від 09.12.2011 року за №261 ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки) в с.Нересниця, ур. «Тернівське» (Т.1 а.с.88).

Згідно державного акту серії НОМЕР_3 від 12.03.2012 року ОСОБА_3 належить земельна ділянка, площею 0,14 га., в с. Нересниця, урочище «Тернівське», для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_4 (Т.1 а.с.90).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Нересницької сільської ради від 29.11.2013 року за №82 ОСОБА_3 вирішено відкрити дворогосподарство в АДРЕСА_2 (Т.1 а.с.91).

Рішенням Нересницької сільської ради від 30.12.1999 року за №46 надано у приватну власність громадянам земельні ділянки, які були у їх постійному користуванні, а саме: ОСОБА_3 в АДРЕСА_3 земельні ділянки біля будинку по АДРЕСА_3, площею 0,07 га та в урочищі «Тернівське» - площею 0,07 га (Т.2 а.с.20).

В листі інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області №7/7-1000 від 27.05.2013 року зазначено, що 16 травня 2013 року інспекцією було проведено перевірку щодо будівництва споруди ОСОБА_3 на земельній ділянці ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, із залученням землевпорядника Нересницької сільської ради ОСОБА_4 За результатами перевірки встановлено, що забудовником є ОСОБА_2, а не ОСОБА_3, яка дійсно здійснила будівництво фундаменту на земельній ділянці ОСОБА_1 За результатами перевірки було складено акт, протокол та винесено припис забудовнику про припинення будівельних робіт та усунення виявленого порушення шляхом знесення чи демонтажу збудованого фундаменту, а земельну ділянку привести в попередній стан. 27 травня 2013 року забудовника ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 96 КупАП на суму 4250 гривень (Том 1 а.с.7).

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає АДРЕСА_1. На земельній ділянці ОСОБА_2 знаходиться фундамент, який з'явився ще коли жив чоловік ОСОБА_2 Також там є дорога, яка розділяє земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 має земельну ділянку в с. Нересниця. Земельні ділянки ОСОБА_1 і ОСОБА_3 розділяє дорога. Він та ОСОБА_9 допомагав ОСОБА_3 будувати фундамент в кінці 90-х років. На той час спорів щодо земельної ділянки не було. Огороджена на той час земельна ділянка не була.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що він знає де знаходиться спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1. Сім'я ОСОБА_3 користувалася земельною ділянкою ще до 2010 року. Він бачив як на цій земельній ділянці ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_3 косили сіно. Огорожа на цій земельній ділянці з'явилася ще до 2010 року. Хто будував фундамент йому не відомо, але на момент смерті чоловіка відповідачки в 2005 році фундамент вже був збудований.

Допитана як свідок відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що в 1997 року під сінокосіння їм виділили спірну земельну ділянку з чоловіком, а на сінокосі дали 0,07 га. земельної ділянки під будівництво. В 1999 році вони побудували фундамент, а в 2005 році її чоловік помер. Вони цю земельну ділянку обробляли. Дід її померлого чоловіка впустив позивача ОСОБА_1 в старий будинок. Коли забирали земельні ділянки вони також забрали свою. Частину своєї земельної ділянки вони віддали під дорогу. Сільський голова їй порекомендував здійснити державну реєстрацію земельної ділянки на її сина. Після цього ОСОБА_1 почав претендувати на їх земельну ділянку. Коли вони з сином відновлювали фундамент ОСОБА_1 прийшов і сказав, що він зробить приватизацію. Фактично збудований фундамент знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1, але він державну реєстрацію земельної ділянки здійснив в 2013 році, тобто після того як фундамент був вже збудований. Її син здійснив державну реєстрацію земельної ділянки у 2011 році. Після того як ОСОБА_1 здійснив державну реєстрацію земельної ділянки вони не проводили ніякі роботи щодо відновлення будівництва фундаменту.

Відповідно до ч.2 ст.4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В судовому засіданні встановлено, що спір між сторонами виник з приводу усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою в АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1, шляхом знесення та вивезення за межі земельної ділянки самочинно збудованого фундаменту, який знаходиться на вказаній земельній ділянці.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи представника позивача щодо протиправних дій саме відповідачки ОСОБА_2 щодо будівництва фундаменту в АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1, суд вважає безпідставними, оскільки під час розгляду справи позивачем та його представником належними та допустимими доказами не підтверджено, що саме відповідачка ОСОБА_2 збудувала фундамент на земельній ділянці позивача після 30 січня 2013 року, тобто після державної реєстрації цієї земельної ділянки за ОСОБА_1

Суд не бере до уваги як доказ надану позивачем копію листа інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області №7/7-1000 від 27.05.2013 року щодо порушення вимог будівельного законодавства з боку відповідачки ОСОБА_2 щодо будівництва фундаменту на земельній ділянці ОСОБА_1 в АДРЕСА_1, Тячівського району, оскільки він не містить даних щодо часу здійснення будівництва фундаменту.

При цьому, суд зазначає, що під час розгляду справи ні позивачем, ні його представником, не надано належних доказів щодо притягнення відповідачки ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення вимог будівельного законодавства щодо будівництва фундаменту на земельній ділянці ОСОБА_1 в АДРЕСА_1.

Інших належних і допустимих доказів сторонами не наведено.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази, суд вважає, що позивачем та його представником в судовому засіданні не доведено факту порушення права позивача щодо користування його земельною ділянкою в АДРЕСА_1, Тячівського району саме з боку відповідачки ОСОБА_2, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Нересницька сільська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинно збудованих споруд, слід відмовити

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 81, 209, 223, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 4, 152 ЗК України, ст.391 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Нересницька сільська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинно збудованих споруд, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця АДРЕСА_4.

Відповідач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканка АДРЕСА_3.

Третя особа - Нересницька сільська рада, адреса: 90540, с. Нересниця, вул.. Грушевського, 25.

Повний текст рішення складено 15 березня 2019 року.

Головуючий : В.І.Бобрушко