Рішення № 80497044, 14.03.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

227/4266/18

2/243/228/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Гусинського М.О.,

при секретарі - Мірошниченко В.В.,

за участю представника позивача Легезіна О.Г.,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

26 вересня 2018 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду від 24.10.2018 року вказану справу було передано за підсудністю до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області.

Позовна заява мотивована тим, що 06.12.2011 року між АБ «УКРГАЗБАНК» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2203-317/04/9, відповідно до якого Банк зобов'язався надати відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов'язався повернути їх та сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки передбачені кредитним договором. Сума кредиту 112 875,00 грн., процентна ставка за користування кредитом 15% річних. За користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором, процентна ставка встановлюється у розмірі 20 % річних. Строк повернення кредитних коштів до 05.12.2016 року. Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором від 06.12.2011 року, а відповідач ОСОБА_2 припинив виконання своїх обов'язків з 01.06.2014р., на час подання позову позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, в результаті чого утворилась прострочена заборгованість за зобов'язаннями по кредитному договору.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором від 06.12.2011 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 2203/9-А/1 від 06.12.2011 року, відповідно до п 1.1. якого ОСОБА_4 зобов'язалася в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед банком за виконання у повному обсязі позичальником зобов'язань по кредитному договору.

З урахуванням вимог уточненої позовної заяви ПАТ АБ «Укргазбанк» від 08.02.2019р. про збільшення позовних вимог, просять стягнути з обох відповідачів на власну користь заборгованість за кредитним договором станом на 16.01.2019 року у загальній сумі 124 540,17 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту простроченої - 67 786,24 грн.; заборгованості по процентам простроченої - 56 753,93 грн.

Представник позивача ПАТ АБ «Укргазбанк» Легезін О.Г. у судовому засіданні підтвердив уточнені позовні вимоги, надав пояснення, які співпадають із викладеним у позові, на задоволені позовних вимог наполягав, зазначивши, що банк не нараховує штрафні санкції (штрафи, пеню), просить стягнути тільки заборгованість за тілом кредиту та проценти, додатково суду повідомив, що банк дізнався про невиконання ОСОБА_2 своїх обов'язків з наступного дня після їх невиконання та не сплати грошей, так, як став обліковувати іншу суму процентів. Також пояснив, що ОСОБА_4 банк не повідомляв письмово про невиконання обов'язків за кредитним договором позичальником ОСОБА_2, так, як у зв'язку із проведенням АТО був відсутній зв'язок із ОСОБА_4 ОСОБА_2. не повідомляв банк про настання форс-мажорних обставин, відповідного свідоцтва Торгівельно-промислової палати не надавав.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, пояснив суду, що він отримав кредит у сумі 112875,00 грн., до червня 2014 року він свої обов'язки за кредитним договором виконував у повному обсязі, але з червня 2014 року у зв'язку із захопленням терористами частки території Донецької області, в тому числі і за місцем його постійного мешкання, він був позбавлений можливості здійснювати перерахування платежів банку. Банк його не повідомив про зміну свого місця знаходження, він не повідомляв банк про настання форс-мажорних обставин. Банк також не присилав будь-якого листа з вимогою сплати за нього заборгованість його дружині ОСОБА_4, яка є поручителем за договором кредиту і з якою він постійно мешкає разом. Так, як він сплатив банку 86912,00 грн. на повернення кредиту, то позовні вимоги визнає частково, на суму, яка відповідає залишку неповернутого кредиту - 25963,00 грн., які згоден сплатити, але не однією сумою, так, як зараз він таких грошей не має. Вважає, що строк позовної давності, зазначений у кредитному договорі сплив та просить суд також застосувати строк позовної давності та стягнути з нього лише заборгованість по тілу кредиту.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 надала пояснення, які співпадають із викладеним відповідачем ОСОБА_2, додатково пояснила наступне: п. 5.5. кредитного договору №2203-317/04/09 від 06.12.2011рю., укладеного між ПАТ КБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було передбачено, що сторони погодилися, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили), що не залежить від волі Сторін, як: війни, військові дії, блокади, ембарго, інші міжнародні санкції тощо, Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень цього Договору на період дії зазначених обставин, у зв'язку з чим просила суд звільнити ОСОБА_2 від відповідальності за невиконання умов договору, з урахуванням строку позовної давності стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача невиплачене тіло кредиту у сумі 25963,00 грн.

Відповідач ОСОБА_4, яка була належним чином повідомлена про дату та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила відмовити у задоволенні позову щодо неї як поручителя, оскільки жодного письмового повідомлення від позивача, про те, що вона зобов'язана замість ОСОБА_2 сплачувати заборгованість за договором кредиту, не отримувала.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

06.12.2011 року між АБ «УКРГАЗБАНК» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2203-317/04/9, відповідно до якого Банк зобов'язався надати відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов'язався повернути їх та сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки передбачені кредитним договором. Сума кредиту 112 875,00 грн., процентна ставка за користування кредитом 15% річних, за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором, процентна ставка встановлюється у розмірі 20,0% річних. Строк повернення кредитних коштів до 05.12.2016 року (а.с.17-20).

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором від 06.12.2011 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 2203/9-А/1 від 06.12.2011 року. Відповідно до п 1.1. якого, ОСОБА_4 зобов'язалася в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед банком за виконання у повному обсязі позичальником зобов'язань по кредитному договору (а.с.21).

Банк належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором.

Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, в результаті чого утворилась прострочена заборгованість за зобов'язаннями по кредитному договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст. 525 ЦК України передбачено неможливість односторонньої відмови від виконання зобов'язання або його зміна, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватись у строк, що встановлений у договорі.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця.

Згідно з вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) в строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти.

Оскільки відповідач своєчасно не виконував зобов'язання за кредитним договором, суд приходить до переконання про необхідність стягнення простроченої заборгованості по кредиту, яка визнана відповідачем, та станом на 16 січня 2019 року складає 67 786,24 грн.

У відзиві на позов відповідач ОСОБА_2 заявив клопотання про застосування строку позовної давності до вимог банку.

Надаючи оцінку заяві про застосування строку позовної давності до вимог банку, суд робить наступні висновки.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Досліджений судом Договір не містить положень про збільшення строку позовної давності за будь-якими вимогами банку. Пунктом 5.8 договору встановлений трирічний строк позовної давності, тому суд робить висновок про дію загального строку позовної давності до вимог банку про стягнення кредиту.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 29 жовтня 2014 року (справа № 6-169цс14), за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового погашення кредиту, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, якщо за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником шляхом сплати рівних один одному платежів, щомісячно з 1-го по 10-те число кожного місяця шляхом внесення коштів на відповідний рахунок, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками цих зобов'язань.

Судом установлено, і це випливає з умов Договору та розрахунку заборгованості, що банком здійснювалось нарахування процентів щомісяця, а відтак початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником цих зобов'язань.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в п. 91 постанови від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу вищезазначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Оскільки позивачем нараховувались щомісячно проценти за період із 06 грудня 2011 року по 16 січня 2019 року, позивач, який є банківською установою, дізнався про невиконання відповідачем свої обов'язків за кредитним договором саме в день невиконання цих обов'язків, позивач, який звернувся із даною позовною заявою до суду 26 вересня 2018 року, має право вимагати проценти за користування кредитом (з урахуванням строку позовної давності) за період з 26 вересня 2015 року по 26 вересня 2018 року (в межах строку позовної давності і з урахуванням правової позиції висновків Великої Палати Верховного Суду, яка наведена вище).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, слідує, що заборгованість по процентах, нарахованих на суму поточної заборгованості за період з 01.06.2014р. по 30.04.2015р. за 334 дні із розрахунку 15% річних складає 8,06283 грн., а заборгованість по процентах, нарахованих на суму поточної заборгованості за період з 29.10.2014р. по 30.04.2015р. за 184 дні із розрахунку 20% річних складає 1394,39 грн. Загальна сума заборгованості по процентах, нарахованих на суму поточної заборгованості за період з 01.06.2014р. по 30.04.2015р. складає 9457,22 грн.

Виходячи з диспозитивності цивільного судочинства, враховуючи що з 01.06.2014р. заборгованість за кредитом склала 67786,24 грн., яка станом на 26.09.2018р. є прострочена і її розмір в подальшому не змінювався, що станом на 25 травня 2018р. (як зазначив у позові позивач) загальна заборгованість складає 77243,46 грн. з розрахунку: 67786,24 грн. (заборгованість за кредитом) + 9457,22 грн. (нараховані проценти за користування кредитом), станом на 26.09.2018р. розмір процентів за користування кредитом з 01.06.2014р. по 26.09.2018р. складає 13976,30 грн. з розрахунку:

9457,22 + (1129,77х4) = 13976,30 грн., де 1129,77 - сума щомісячно нарахованих процентів за період з червня по вересень 2018 року включно.

З урахуванням строку позовної давності розмір заборгованості за кредитним договором, якій підлягає стягненню, складає 72305,32 грн., з яких: 67 786,24 грн. - заборгованість по кредиту прострочена; 4519,08грн. (1129,77х4) - заборгованість по процентах прострочена.

Вказана сума процентів за користування кредитом (4519,08грн.) і підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

Стосовно звільнення ОСОБА_2 від відповідальності за невиконання умов договору відповідно до п. 5.5. кредитного договору суд виходить з наступного:

п. 5.5. кредитного договору №2203-317/04/09 від 06.12.2011р., укладеного між ПАТ КБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2, передбачено, що сторони погодилися, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили), що не залежить від волі Сторін, як: війни, військові дії, блокади, ембарго, інші міжнародні санкції, валютні обмеження, інші дії держави, що створюють неможливість виконання Сторонами своїх зобов'язань, пожежі, повені, інші стихійні лиха або сезонні природні явища, Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень цього Договору на період дії зазначених обставин. Про настання форс-мажорних обставин Сторона, на яку вплинули такі форс-мажорні обставини, зобов'язана повідомити іншу Сторону протягом 7-ми календарних днів з моменту виникнення таких обставин.

п. 5.6 цього кредитного договору передбачено, що доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий відповідними державними органами. Обов'язки по доказуванню форс-мажорних обставин покладаються на Сторону, яка через настання таких обставин не може виконувати зобов'язання за цим Договором належним чином.

В судовому засіданні встановлено, що ПАТ КБ «Укргазбанк» свої зобов'язання стосовно виплати ОСОБА_2 кредиту у сумі 112875,00 грн. виконав у повному обсязі, а ОСОБА_2 свої зобов'язання в частині щомісячного повернення кредитних коштів разом із відсотками річних припинив виконувати у червні 2014р.

Так, як ОСОБА_2 не виконав умови кредитного договору, передбаченого у п.п. 5.5. та 5.6 кредитного договору, в частині як повідомлення в 7-ми денний строк ПАТ КБ «Укргазбанк» про настання форс-мажорних обставин, так і в частині надання ПАТ КБ «Укргазбанк» виданого відповідними органами документу на підтвердження настання форс-мажорних обставин, то суд приходить до висновку про те, що дія п. 5.5. кредитного договору №2203-317/04/09 від 06.12.2011р., укладеного між ПАТ КБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 відносно ОСОБА_2, не застосовується у саме у зв'язку із невиконанням саме ОСОБА_2 дій, передбачених цим договором для врахування форс-мажорних обставин.

Стосовно стягнення заборгованості з ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2011 року, в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 2203-317/04/9 між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки № № 2203/9-А/1 (а.с.21).

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно з п.4.2.3 Кредитного договору банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій у разі, якщо позичальник несвоєчасно або не в повному обсязі здійснював зарахування грошових коштів на погашення кредиту, сплату відсотків тощо.

Пунктом 2.1 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором Кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов'язань до Позичальника та Поручителя. У разі одержання вимоги Кредитора Поручитель зобов'язаний повідомити про це Позичальника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення позичальника до участі у справі.

За п. 2.2 Договору поруки Поручитель зобов'язаний не пізніше 2-х днів з дати письмової вимоги перерахувати суму заборгованості Позичальника за кредитним договором на рахунки, на яких враховується заборгованість позичальника в АБ «Укргазбанк», МФО 320478. Номери рахунків зазначаються в письмовій вимозі кредитора.

Отже, Договір поруки передбачає не лише обов'язок Банка направити письмове повідомлення Поручителю про невиконання Позичальником зобов'язань по кредитному договору, а й обов'язок Банка зазначити в такому повідомленні номери рахунків, на які Поручитель має перерахувати грошові кошти (заборгованість за кредитом).

Тобто, Договір поруки пов'язує виникнення права вимоги у Банка до поручителя через 2 дні після отримання поручителем письмової вимоги Кредитора про сплату боргу.

Наразі зазначене письмове повідомлення-вимога про необхідність повернення кредиту та сплати боргу за Кредитним договором, на порушення вимог п. 2.2. Договору поруки, Поручителю не направлялося. Водночас, саме така вимога має містити номери рахунків, на які Поручитель мав би здійснити такі платежі.

Пояснення представника позивача в той частині, що позивач не мав змоги повідомити відповідача ОСОБА_4 про необхідність виконання нею вимог за кредитним договором у зв'язку із невиконанням їх з боку відповідача ОСОБА_2 у зв'язку із форс-мажорними обставинами, суд визнає неналежними, так, як позивач не виконав умови п.п. 5.5. та 5.6 кредитного договору - не повідомив відповідачів в 7-ми денний строк про настання форс-мажорних обставин та не надав суду документу на підтвердження для нього цих форс-мажорних обставин.

Відтак, вимоги ст.ст. 12, 84 ЦПК України щодо доведення правомірності своїх позовних вимог, Позивачем не виконано, докази надіслання в адресу Поручителя письмової вимоги не надано, у зв'язку із чим в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з поручителя належить відмовити.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача ОСОБА_2 потрібно стягнути на користь позивача заборгованість по кредиту прострочену у розмірі 67 786,24 грн., заборгованість по процентах прострочену у розмірі 4519,08 грн. та судовий збір у сумі 1684,20 грн., що пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 13, 82, 90, 141, 263-265 ЦПК України, статтями 256-267, 525-527, 536, 543 - 611-613, 629, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця сел. Зуївка м. Харцизька, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, тимчасово зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

на користь публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280) заборгованість за кредитним договором № 2203-317/04/9 від 06.12.2011 станом на 14.03.2019 року в загальному розмірі 72305,32 грн., з яких: 67 786,24 грн. - заборгованість по кредиту прострочена; 4519,08грн. - заборгованість по процентах прострочена та понесені по справі процесуальні витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн., а усього 74226,32 грн. (Сімдесят чотири тисячі двісті двадцять шість гривень 32 копійки).

Усі інші позовні вимоги залишити без задоволення.

На рішення суду сторонами може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення виготовлено 18 березня 2019 року.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду М. О. Гусинський