Ухвала суду № 80493068, 18.03.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" березня 2019 р. м. Київ Справа № 911/665/19

Суддя А.Ю. Кошик, розглянувши матеріали заяви б/н б/д Приватного підприємства «Велідіт» (02160, м. Київ, просп. Возз’єднання, буд. 7-А, офіс 320, код 37292373) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Житлово-комунального підприємства «Немішаєве» (07853, Київська обл., Бородянський р-н, с.м.т. Немішаєве, вул.Чкалова, буд. 642, код 23579528) 28553,71 грн. заборгованості

встановив:

До Господарського суду Київської області Приватним підприємством «Велідіт» подано заяву б/н б/д про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Житлово-комунального підприємства «Немішаєве» 28553,71 грн. заборгованості за договором № 07/12/15-04 від 07.12.2015 року про надання юридичних послуг, яка складається з 17 011,92 грн. основного боргу, 3 087,5 грн. пені, 6 959,53 грн. інфляційних збитків, 1 495,01 грн. 3% річних.

За змістом ст.ст. 147, 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу.

Статтею 148 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 509, ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу вказаних норм закону слідує, що штрафні санкції та проценти за своєю правовою природою хоча й виникають з договору, однак не є грошовою заборгованістю безпосередньо за договором.

Заявлена до стягнення заборгованість є частиною заборгованості за договором та містить додаткові нарахування, що потребує здійснення розрахунку і перевірки його обґрунтованості як щодо самої заявленої до стягнення частини заборгованості, так і проведеного нарахування на таку заборгованість, що в межах наказного провадження не передбачено з огляду на ч. 1 ст. 148 та п. 7 ч. 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України. Також серед наведених в ст. 150 Господарського процесуального кодексу України вимог до оформлення заяви про видачу судового наказу не передбачено надання розрахунку вимог і підрозумівається, що про заборгованість безпосередньо має бути зазначено в договорі.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Як вже встановлено судом, хоча заява про видачу судового наказу містить вимоги стосовно основної заборгованості, однак такі вимоги взаємопов'язані з рештою вимог, які не підлягають розгляду в порядку наказного провадження. Таким чином, заявлені в заяві б/н б/д Приватного підприємства «Велідіт» вимоги в сукупності не відповідають ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, що з врахуванням п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п. 3 ч. 1. ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Крім того, суд доводить до відома заявника, що відповідно ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст.ст. 148, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

Ухвалив:

Відмовити Приватному підприємству «Велідіт» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Житлово-комунального підприємства «Немішаєве» 28553,71 грн. заборгованості

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик