Рішення № 80477956, 15.03.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2019 року Чернігів Справа № 620/653/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Шевченко А.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2019 ВП № 58335046, що винесена приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2019 ВП № 58335046 щодо виконання виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 15.01.2019 № 833, оскільки його повноваження розповсюджуються на виконавчий округ м. Києва, однак місце проживання позивача зареєстроване у м. Чернігові, тим самим відповідачем порушено вимоги статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки майно боржника (грошові кошти) перебуває у м. Києві, тому відповідно до положень статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем правомірно прийнято до виконання виконавчий напис нотаріуса за місцезнаходженням майна боржника.

В судове засідання учасники справи не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що згідно вимог частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15.01.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 винесено виконавчий напис № 833 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, яка є боржником за кредитним договором № GP - 4768051 від 16.07.2013, на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» в розмірі 15400,00 грн. (а.с. 32-33).

Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» 08.02.2019 звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 з заявою про примусове виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 833 від 15.01.2019 про стягнення із боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 15400,00 грн. та зазначено місце знаходження майна боржника (грошових коштів) на картковому рахунку № 29091019202907 відкритого в АТ «Перший український міжнародний банк», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4 (а.с. 23).

На підставі вказаної заяви, відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2019 ВП № 58335046 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 12.02.2019 № 833 (а.с. 34-35), яку було направлено боржнику за адресою: вул. Довга, буд. 60-А, м. Чернігів, 14000.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Положеннями абзацу другого частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі – Закон № 1403-VIII) фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 1403-VIII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

В свою чергу місце виконання рішення, в тому числі виконавчого напису нотаріуса, визначено в статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», в частині другій якої зазначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

З аналізу наведених норм слідує, що право вибору пред’явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, належить стягувачу. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться в межах його виконавчого округу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи у тому числі за місцезнаходженням майна боржника.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

У відповідності до пунктів 6.1, 6.2 статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків (абзац перший пункту 7.1, підпункти 7.1.4, 7.1.5 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Як вбачається з матеріалів справи стягувачем було подано до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 № 833 від 15.01.2019 саме за місцем знаходження майна боржника (грошових коштів), оскілки картковий рахунок № 29091019202907, відкритий в АТ «Перший український міжнародний банк», який розташований за адресою: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ.

Факт відкриття позивачем рахунку № 29091019202907 від 16.07.2013 в валюті гривня в АТ «Перший український міжнародний банк», що знаходиться за адресою: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ підтверджується копією довідки АТ «Перший український міжнародний банк» від 14.03.2019 № 1_01 (а.с. 24).

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно прийняв до виконання виконавчий напис нотаріуса за місцезнаходженням майна позивача та постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2019 ВП № 58335046 відповідає вимогам статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відхиляючи доводи позивача про те, що відсутність грошових коштів на банківському рахунку свідчить про відсутність у позивача майна на території міста Києва, а відтак і про безпідставність відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі міста Києва, суд виходить з такого.

Пунктом 1 частини першої та частини третьої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до абзацу першого частини п’ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Отже, до відкриття виконавчого провадження на державного виконавця покладено обов'язок перевірити повноту поданих документів та їх відповідність закону, проте вчинення дій стосовно перевірки майнового стану боржника та виявлення нерухомого та рухомого майна боржника і його майнових прав до відкриття виконавчого провадження Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено.

Оскільки про існування у боржника карткового (банківського) рахунку зазначено стягувачем у заяві про примусове виконання виконавчого напису, відповідач, не маючи обов'язку перевіряти наявність грошових коштів на цьому рахунку до відкриття виконавчого провадження, повинен був на підставі заяви та доданих до неї документів винести постанову про відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження безготівкових коштів боржника (рахунку в банківській установі, місцезнаходження якої зареєстровано у місті Києві).

Крім того, рух коштів на рахунку може змінюватися, і відсутність коштів на конкретну дату не вказує на їх відсутності в будь-яку іншу дату до завершення виконавчого провадження.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

У зв’язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов’язані зі зверненням до суду не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (вул. Довга, буд. 60-а, м. Чернігів, 14021, РНОКПП НОМЕР_1) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 (вул. Юрія поправки, буд. 6, оф. 15, м. Київ, 02094), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829) про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 15 березня 2019 року.

Суддя В.О. Непочатих