Рішення № 80477936, 21.02.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/1214/18

Номер провадження 2/404/1775/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В. за участі секретаря - Вітохіної Н.А.,

учасники справи:

представник позивача- Серпак В.Є.,

представник відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом Комунального закладу “Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення , -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Комунальний заклад “Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що є власником квартири №35, що розташована за адресою: м. Кропивницький, вул.Андріївська, 10- а. Квартира до числа службової не відноситься та на неї не розповсюджуються Правила, передбачені ОСОБА_5 Міністрів УРСР №37 від 04.04.1988 року (із змінами) “Про службові жилі приміщення”. Професія “Артистичний персонал театру” була внесена до переліку категорій працівників, яким може бути надано службове житлове приміщення, лише в 2010 році. 16 серпня 2003 року наказом №76-к директора Комунального закладу “Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького, відповідач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду артиста драми вищої категорії. Крім того, цим же наказом , на роботу в театр на посаду артистки драми була прийнята і ОСОБА_3 В свою чергу, наказом №68-к від 17.04.2012 року була також прийнята на роботу і ОСОБА_4 03.09.2003 року між власником квартири №35, що розташована за адресою: м. Кропивницький, вул.Андріївська, 10- а та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір найму житлового приміщення, згідно якого , власник квартири(наймодавець), на підставі трудових правовідносин, надав відповідачу ОСОБА_1 та членам його сім”ї, на період роботи в театрі, зазначене житлове приміщення. В свою чергу, 14.05.2015 року наказом директора театру №44-к відповідача ОСОБА_1 було звільнено з роботи, згідно з п.1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін. Надалі, 21.07.2017 року наказом директора №68-к була звільнена з роботи і відповідач ОСОБА_4 , а 30.11.2017 року згідно наказу №158 - к звільнена відповідач ОСОБА_3 Вважає, що у відповідачів, які припинили трудові правовідносини з власником квартири, відпали підстави проживання у ній. Однак, останні до теперішнього часу не звільнили житлове приміщення та не передали його , як це передбачено договором.

Крім того, зазначає, що відповідачі, які являлись наймачами квартири в порушення вимог ст.ст.64,66-68 ЖК України, п.п.2.2.3 Договору найму від 03.09.2003 року плату за користування житлом та отримані комунальні послуги своєчасно не вносили на протязі року, в зв”язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 25 000,00 грн. Окрім того, неналежним чином утримують надане їм у найм житло, квартира знаходиться у занедбаному стані.

Вважає, що оскільки договір найму житлового приміщення закінчився(припинився), позивач небажаючи надалі надавати відповідачам можливість безпідставно користуватися квартирою, наприкінці 2017 року письмово звернувся до наймачів з пропозицією добровільно виселитися зі спірної квартири в строк до 30.04.2018 року. Двічі на адресу відповідачів направлялися рекомендовані листи-пропозиції, які їм були доставлені та вручені, однак проігноровані.

Зазначає, що відповідачі мають у власності квартиру, яка знаходиться у місті Луцьку.

Оскільки, позивач не має у повній мірі володіти, користуватися та розпорядитися своєю власністю-квартирою, надати її в оренду діючому працівнику театру, або ж її відчужити у разі потреби, то змушені звертатися до суду із заявленим позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Бершадську О.В. для розгляду справи про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 березня 2018 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження , розпочато 23.05.2018 року підготовче судове засідання, та яке було закрито 13 серпня 2018 року, а справа призначена до судового розгляду по суті (а.с. 92).

17 липня 2018 року представник відповідача ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву , згідно якого у задоволенні вимог просила відмовити, так як вважає, що пред”явлений позов є безпідставним. Вказує на той факт, що договором найму від 03.09.2003 року не було визначено строк , на який його було укладено. Не зазначено, що договір укладено на час перебування у трудових правовідносинах з театром. З довідки від 26.12.2017 року №6591 КП ”ЖЕО №3 ” КМР” вбачається, що квартира є відомчою, однак у чинному законодавстві таке поняття , відсутнє. Водночас, відомчий житловий фонд призначений для задоволення потреб у житлі працівників відповідного міністерства, відомства, підприємства або установи.

Зазначає, що відсутні підстави для висновків, що договір найму від 03.09.2003 року укладався на час перебування сторін у трудових відносинах, а відтак є припиненим, та, як наслідок, відсутні підстави вважати, що відповідачі незаконно проживають у спірній квартирі.

Крім того, квартира була передана відповідачу ОСОБА_1 у безоплатне користування, оплата комунальних послуг проводиться, але із тяжким матеріальним становищем, з певним запізненням. Докази того, що відповідачі неналежно утримують надане їм у найм житло, в зв”язку з чим квартира знаходиться у занедбаному стані взагалі відсутні ( а.с. 74-77).

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити, пославшись на обставини, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 також в судовому засіданні підтримала поданий відзив, згідно якого у позові просила відмовити.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з”явилися, повідомлялись належно, правом подачі відзиву не скористалися( а.с. 119,120).

Суд, вислухавши виступ представника позивача, представника відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити , із наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Разом з тим, однією із засад судочинства, регламентованих п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У відповідності до положень ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 26 жовтня 1999 року Кіровоградський державний обласний музично-драматичний театр ім.М.Л.Кропивницького , який в подальшому було перейменовано в Кіровоградський академічний обласний український музично- драматичний театр ім.М.Л.Кропивницького, на підставі наказу Міністерства культури і туризму України №68 від 23.02.2006 року, та який перейменовано у Комунальний заклад “Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького, на підставі розпорядження Голови Кіровоградської обласної ради №58-гр від 28.02.2012 року, купив належну продавцю квартиру за номером 35, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград (нині ОСОБА_6), вулиця Андріївська, 10”а”, та зареєстровано в реєстрі за №3477 ( а.с. 7-8, 11-12) .

Право власності на вказану квартиру за позивачем підтверджено також архівною довідкою ОКП”Кіровоградське ООБТІ” від 05.01.2018 року ( а.с. 9), Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.01.2018 року ( а.с. 10).

Згідно довідки №03-24 від 16.02.2018 року, виданої директором Комунального закладу “Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького, квартира№35 , яка знаходиться за адресою: м. Кропивницький , вул.Андріївська,10а, обліковується на балансі закладу, інвентарний номер 10300001, та до числа службових не відноситься ( а.с. 14).

Згідно інформації, яка надана позивачу 05.01.2018 року за вих.117/12-05-20 керуючим справами виконавчого комітету Міської ради міста ОСОБА_6 щодо квартири№35 , яка знаходиться за адресою: м. Кропивницький , вул.Андріївська,10а, та мешканців даної квартири, а також стосовно перебування їх на квартирному обліку за місцем проживання, повідомлено, що гр.ОСОБА_1 та члени його сім”ї на квартирному обліку за місцем проживання при виконавчому комітеті Міської ради міста ОСОБА_6 , не перебувають. Квартира за вищевказаною адресою до числа службових не відноситься. Власником даної квартири є театр ( а.с. 15).

Згідно інформації, яка надана позивачу 25.01.2018 року за вих.№75 т.в.о. начальника відділу реєстрації місця проживання особи міської ради, за адресою:

м. Кропивницький , вул.Андріївська,10а,кв.№35, зареєстровані: ОСОБА_1, з 24.03.2006 року та ОСОБА_4, з 27.06.2007 року ( а.с. 16).

03 вересня 2003 року між Кіровоградським обласним українським музично-драматичним театром імені ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладено Договір найму житлового приміщення, згідно предмету якого, наймодавець надає наймачу і членам його сім”ї в користування ізольоване житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, у стані придатному для цільового використання, а наймач зобов”язується дотримуватися Правил користування приміщенням, щомісячно вносити квартирну плату, при виїзді разом зі своєю сім”єю із квартири звільнити і здати за листом наймодавцю житло.

Договір може бути розірвано з ініціативи будь-якої сторони при наявності умов і в порядку, передбаченому ЖК України ( а.с. 17-18).

Судом також з”ясовано та матеріалами справи підтверджується, що відповідач ОСОБА_1 з 16 серпня 2003 року працював у позивача на посаді артиста драми вищої категорії та згідно наказу №44-к від 14.05.2015 року був звільнений з роботи згідно ст. 36 п.1 КЗпП України, за згодою сторін ( а.с. 19-20); відповідач ОСОБА_3 з 16 серпня 2003 року також працювала у театрі на посаді артистки драми вищої категорії та згідно наказу №158-к від 30.11.2017 року звільнена з роботи , з 08.12.2017 року у зв”язку із закінченням строку дії контракту, згідно п.2 ст.36 КЗпП України ( а.с. 19-22); відповідач ОСОБА_4 , яка працювала у театрі майстром реквізиторського цеху, звільнена з роботи , з 27.07.2017 року , за згодою сторін згідно наказу №68-к від 21.07.2017 року ( а.с. 21).

Згідно довідки №6591 від 26.12.2017 року , виданої начальником КП”ЖЕО”№3”КМР”, на ім”я ОСОБА_1, про те що він та його донька ОСОБА_4 зареєстровані у квартирі та борг по квартплаті складає на 01.01.2018 року 3427,23 грн. ( а.с. 33). Згідно довідки №183 від 31.01.2018 року заступника директора Центргаз, заборгованість станом на 31.12.2017 року по квартирі №35 , що по вул.Андріївській, 10-а в м. Кропивницькому складає 1331,77 грн. ( а.с. 34) та розрахунку заборгованості по ДП”Кіровоградтепло” становить на 01.02.2018 року борг у сумі 19 453,84 грн. ( а.с.35-36).

22.12.2017 року за вих.№№01-13/331, 01-13/332, 01-13/333 позивачем направлено відповідачам пропозицію щодо досудового врегулювання спору та повідомлено про розірвання договору найму жилого приміщення від 03.09.2003 року та запропоновано наймачу і членам його сім”ї в порядку досудового врегулювання спору , в строк до 30.04.2018 року самостійно звільнити квартиру позивача, шляхом виселення з неї . Дані повідомлення відповідачами було отримано 29.12.2017 року ( а.с. 23-31).

02.02.2018 року за вих.№№01-13/45, 01-13/43, 01-13/44 позивачем направлено відповідачам повторно пропозиції щодо досудового врегулювання спору , які було отримано останніми 08.02.2018 року ( а.с. 37-42).

Крім того, судом з”ясовано, що на відповідача ОСОБА_3 зареєстровано право власності 17.08.2006 року на квартиру№5, що по вулиці Кривий Вал,10, у м. Луцьк, Волинської області, що підтверджено Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.02.2018 року ( а.с. 32).

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК України встановлено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод(1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За правилами ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В ст. 391 ЦК України закріплено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положення ст. ст. 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім”ї.

Виселення є категорією житлового законодавства, тому при розгляді цивільних справ за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення предметом доказування є втрата відповідачем права на житло, або взагалі його відсутність, або інші передбачені Житловим Кодексом підстави для позбавлення права на житло. При цьому, вирішення питання про наявність правових підстав для виселення особи із житлового будинку залежить, зокрема, від вирішення питання про правомірність набуття права користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства, від ставлення до своїх обов'язків по утриманню житла, а також відношення до прав та свобод інших співмешканців.

Відповідно до статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов"язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.За положеннями ч. 1 ст. 821 ЦК України договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п'ять років.

Як передбачено ч.1 ст.822 ЦК України, у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк. Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.

Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк (ч. 2 ст. 763 ЦК України).

Як було зазначено вище, позивач неодноразово повідомляв відповідачів про необхідність звільнення спірної квартири, про що останні не заперечували, однак вимоги позивача залишилися відповідачами без належного реагування.

Доводи відповідача про те, що договором найму від 03.09.2003 року не визначено строк, на який його було укладено, безпідставні, оскільки позивач відмовився від договору , письмово направивши пропозицію відповідачам щодо звільнення його квартири, шляхом виселення з неї самостійно та з власної ініціативи на підставі п.4.1 договору , розірвав його. Суд також критично відноситься до наданих відповідачем копій квитанцій про оплату комунальних послуг ( а.с. 78-82), так як їх оплата проведена була вже після звернення позивача до суду, а частина квитанцій проведено особою, яка не має відношення до даної справи.

Суд звертає увагу, що правомірність зайняття відповідачами квартири не є беззаперечним фактом користування нею після звільнення з роботи, оскільки законодавцем захищено інститут права власності і позивач, як власник спірної квартири, має право на користування своїм майном. Тим більше, що позивачем в установленому законом порядку було також повідомлено відповідача про свій намір використовувати спірне житло у власних інтересах, зокрема, передачі квартири діючим працівникам театру в оренду.

Таким чином, суд вважає, що оскільки відповідачі набули право користування спірним жилим приміщенням, у зв»язку з роботою у театрі , та зі звільненням з роботи вони таке право втратили, тому власник має законні підстави заявляти вимоги про їх виселення. Будь-яких пільг щодо виселення з обов»язковим наданням іншого житла відповідачі не мають, а отже, позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України, № 63566 / 00, § 23, Європейського суду з прав людини , від 18 липня 2006 року ).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню по 587,33 грн., з кожного, судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Комунального закладу “Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення -задовольнити .

Усунути перешкоди у володінні та користуванні квартирою №35 в будинку №10-а по вулиці Андріївській у м. Кропивницькому, що належить на праві власності Комунальному закладу “Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького, шляхом виселення ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Комунального закладу “Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького - по 587,33 грн., з кожного, судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: Комунальний заклад “Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького, місцезнаходження: вул. Дворцова, 4, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 02225476;

відповідач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1; відповідач: ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2;

відповідач: ОСОБА_4, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3.

Повне судове рішення складено 01.03. 2019 року

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда