Рішення № 80477926, 15.03.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/140/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Чернівецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

У поданому до суду адміністративному позові Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНКПОПП НОМЕР_1) податковий борг у сумі 10162,70 грн. до місцевого бюджету.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 10162,70грн. Оскільки борг є узгодженим та в добровільному порядку відповідачем не сплачений, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення такого боргу в судовому порядку.

Ухвалою суду від 13.02.2019р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою, серед іншого відповідачу встановлено 15-денний термін з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Станом на дату розгляду даної справи відповідачем не надано відзиву на позовну заяву.

За таких обставин, суд у відповідності до вимог ч.6 ст.162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (вул.І. Богуна,19, с.Вашківці Сокирянський район Чернівецька область, 60222, РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 08.10.2013р. та взятий на податковий облік з 09.10.2013р. (Сокирянська ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області). Відповідачем 20.03.2017р. подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування №760, відповідно до якої він є платником єдиного податку 2 групи зі ставкою 20% до розміру мінімальної заробітної плати, вид діяльності згідно з КВЕД 43.39 - "інші роботи із завершення будівництва" (а.с. 7).

Позивачем за період з квітня 2017 року по червень 2018 року на підставі поданої відповідачем заяви нараховано відповідачу єдиного податку на загальну суму 10162,1 грн., що підтверджується даними інтегрованої картки платника податку (а.с. 11-12).

Оскільки відповідачем станом на день подання даного позову заборгованість зі сплати авансових платежів по єдиного податку добровільно не погашена, податковий орган звернувся до суду для того, щоб стягнути її в судовому порядку.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до п.291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п.293.1 ст.293 ПК України).

Пунктом 294.1 статті 294 ПК України визначено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи, серед яких зокрема: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Згідно поданої відповідачем заяви від 20.03.2017р. №760 останній є платником єдиного податку 2 групи (а.с.10).

Згідно з п.294.1 ст.294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (п.295.1 ст.295 ПК України).

У відповідності до п.295.2 ст.295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

З матеріалів справи видно, що контролюючим органом на підставі поданої відповідачем заяви №760 від 20.03.2017р., в порядку, визначеному в п.295.2 ст.295 ПК України, нараховано останньому авансові внески єдиного податку в сумі 10162,70грн. Згідно з розрахунком заборгованості станом на 17.12.2018р. та даними інтегрованої картки платника податку ФОП ОСОБА_1 за останнім обліковується борг зі сплати указаних вище авансових внесків у сумі 10162,70грн. (а.с. 5, 11-12).

Відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В свою чергу, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України).

Оскільки відповідач не сплатив узгодженої суми податкового зобов'язання відповідно до заяви про спрощену систему оподаткування, таку суму грошового зобов'язання необхідно вважати податковим боргом.

Пунктами 59.1 та 59.5 ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення; якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що позивачем сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу форми "Ф" № 484-17 від 18.12.2017р. на суму 5065,83грн. Вищевказана податкова вимога, отримана відповідачем 29.12.2017р. (а.с.13).

Оскільки після вручення податкової вимоги сума податкового боргу у відповідача збільшилася, але борг відповідачем не було погашено повністю, позивачем повторно податкова вимога не надсилалася (не вручалася).

За змістом п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Зважаючи на те, що відповідачем сума податкового боргу станом на день звернення позивача з даним позовом добровільно не сплачена, суд дійшов висновку, що заборгованість позивача зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в сумі 10162,70грн. підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач довів суду правомірність заявлених вимог, в той час як відповідач не надав належні, допустимі та достовірні докази відсутності або погашення ним податкового боргу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, а відтак позов підлягає задоволенню повністю.

У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У зв'язку із відсутністю таких витрат питання щодо повернення судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНКПОПП НОМЕР_1) податковий борг у сумі 10162 (десять тисяч сто шістдесят дві)грн. 70коп. до місцевого бюджету.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Головне управління ДФС у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39392513, вул.Героїв Майдану, 200-А, м.Чернівці 58013).

Відповідач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, вул.І. Богуна,19, с.Вашківці Сокирянський район Чернівецька область, 60222).

Суддя В.О. Кушнір