Рішення № 80477806, 14.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року справа № 580/435/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гараня С.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Черкаській області щодо невиплати їй додаткової пенсії за шкоду здоров’ю (як особі віднесеної до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліду ІІ групи) в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та державної пенсії, як інваліду ІІ групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до вимог ст.ст.50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- зобов’язати ГУ ПФУ в Черкаській області провести їй перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду здоров’ю (як особі віднесеної до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліду ІІ групи) в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та державної пенсії, як інваліду ІІ групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до вимог ст.ст.50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з 01.11.2011 року;

- зобов’язати ГУ ПФУ в Черкаській області проводити їй в подальшому виплату додаткової пенсії та державної пенсії, як інваліду ІІ групи, відповідно до вимог ст.ст.50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є інвалідом ІІ групи та потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС І категорії. Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.05.2011 у справі № 2-а-3163/2011 за її позовом до УПФУ в м. Каневі суд визнав за ОСОБА_1 право на проведення перерахунку та виплати належної їй державної пенсії та додаткової пенсії у відповідності до вимог ст.ст.50, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 17.09.2010. Так, на виконання вимог вказаної постанови УПФУ в м. Каневі було здійснено відповідний перерахунок, натомість з 01.11.2011 розмір пенсії ОСОБА_1 був суттєво зменшений з посиланням на постанову КМУ від 23.11.2011 №1210, що спонукало останню звернутись з відповідним позовом до суду.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Гараня С.М. від 11.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти позову заперечив. 28.02.2019 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що при нарахуванні та виплаті пенсії позивачу з 01.11.2011 відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, постанови КМУ № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджений порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: мінімальна пенсія для інвалідів ІІ групи встановлена в розмірі 125% прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, а розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю інвалідам ІІ групи щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою затверджено в розмірі 227,76грн., в зв’язку з чим вимоги позовної заяви є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи та потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС І категорії.

У стравні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до Канівського міськрайонного суду з позовом в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті сум пенсій відповідно до ст. ст. 39,50,54,67 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими передбачено, що інвалідам ІІ-ї групи І категорії встановлена державна пенсія із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком, як це передбачено ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також на вимоги ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - особам, віднесеними до 1 категорії ІІ групи встановлено додаткову пенсію в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 травня 2011 року у справі № 2-а-3163/2011 адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області про перерахунок та виплату пенсії був задоволений:

- визнано неправомірною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в м. Каневі Черкаської області щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з підвищенням її розміру відповідно ст. 54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 17.09.2010. Відповідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 17.09.2010. Відповідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 17.09.2010.

- зобов’язано управління Пенсійного Фонду України в м. Каневі Черкаської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з підвищенням її розміру відповідно ст. 54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 17.09.2010 в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідно ст. 50,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 17.09.2010 року в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Відповідно ст. 39,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 17.09.2010 в розмірі мінімальної заробітної плати.

В поданій заяві позивач зазначила, що на виконання вимог вказаної постанови УПФУ в м. Каневі було здійснено відповідний перерахунок, натомість з 01.11.2011 розмір її пенсії був суттєво зменшений з посиланням на постанову КМУ від 23.11.2011 № 1210.

Вважаючи такі дії суб’єкта владних повноважень протиправними, ОСОБА_1 звернулась з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” від 04 червня 2011 року №3491-VI, який набрав чинності 19 червня 2011 року, зокрема пп.7 ч.1 зазначеного Закону, Прикінцеві положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” доповнено пунктом чотири, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, статей 14, 22, 37 та частиною третьою статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року норми пункту четвертого Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2012 рік”, норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини 2 статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Також, пунктом четвертим Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2013 рік” встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статті 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Законом України від 31 липня 2014 року №1622-VII “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік”, який набрав чинності 03 серпня 2014 року, доповнено “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” п.6-7, яким встановлено, що норми і положення статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного Фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Аналогічна норма встановлена п.9 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік”.

Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року №76-VIII положення ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено у новій редакції.

Відповідно до ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.54 вказаного Закону пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Закон України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року № 76-VIII не визнавався таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним), є чинним, а тому підлягає застосуванню до спірних відносин.

Разом з тим, п.26 розділу VІ “Прикінцеві і перехідні положення” Бюджетного кодексу України встановлено, що норми і положення, серед іншого, ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Вказана норма Бюджетного кодексу України діє у редакції Закону України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин” №79-VІІІ від 28 грудня 2014 року, який набрав чинності з 01 січня 2015 року.

Наведена норма є чинною та не визнавалась такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин положення ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Так, Кабінетом Міністрів України 23 листопада 2011 року було прийнято постанову № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якої було затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 01 січня 2012 року.

Пунктом 1 Порядку передбачено, що він визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно п. 11 вказаного Порядку, мінімальний розмір пенсії для осіб з ІІ групою інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою становить - 125% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 року.

В свою чергу, п.13 Порядку передбачено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, що належать до категорії І та мають ІІ групу інвалідності щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою виплачується в розмірі 227,76грн.

Суд зазначає, що в рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії узгоджуються з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у справі “ОСОБА_2 проти України”, яка полягає в тому, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Крім того, суд стверджує, що перша і найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначає, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.

Відповідно до положень статей 113 та 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування тощо.

Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Тобто, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, суд дійшов висновку, що в даному випадку виплата ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності, а також додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю правомірно проводиться відповідачем у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В даному випадку суд не приймає до уваги твердження позивача про обов'язок відповідача здійснювати нарахування її пенсії гідно постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 травня 2011 року у справі № 2-а-3163/2011, якою встановлені розміри пенсії позивача, оскільки ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на підставі яких постановлено судове рішення, в подальшому викладені в новій редакції.

Суд додатково зазначає, що визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду врегульовано ст.383 КАС України.

Так, відповідно до ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, нормами процесуального законодавство передбачено можливість впливу на відповідача - суб’єкта владних повноважень, у випадку наявності бездіяльності щодо виконання судового рішення, яке набрало законної сили, шляхом визнання такої бездіяльності протиправною та постановлення окремої ухвали, передбаченої ст.249 КАС України, в порядку, визначеному ст.383 КАС України, на підставі відповідної заяви особи-позивача.

В той же час, порядок розгляду заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду є відмінним від розгляду позовного провадження та нормами процесуального законодавства не передбачено можливості в порядку позовного провадження визнавати протиправною бездіяльність суб’єктів владних повноважень щодо не виконання рішення суду, яке набрало законної сили, оскільки в даному випадку законодавством передбачено юридичну відповідальність.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, враховуючи, що нормами законодавства, яке регулює спірні правовідносини, передбачено, що положення ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, і розрахунок та виплата позивачу пенсії відбувається у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на їх необґрунтованість, оскільки здійснюючи виплату позивачу державної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210, відповідач діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, що регулює спірні правовідносини.

Суд також зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного, на його думку, права, та відповідні правовідносини мають бути досліджені судом в порядку, передбаченому ст.383 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Гарань