Рішення № 80477401, 14.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 р. Справа № 520/1107/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати противоправною бездіяльність Головне управління Пенсійного Фонду України у Харківській області та зобов'язати провести перерахунок і виплату пенсії позивача з урахуванням 55% основного розміру, починаючи з 01.01.2016 року;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду (ст. 382 КАС України).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Проходив службу в Харківському РВУМВС України в Харківській області до 05.02.2001 року, звільнився в запас Збройних Сил України за ст. 64 п. "б" (через хворобу). Пенсія позивачу призначена із розрахунку 50 % грошового забезпечення при вислузі 20 років. Позивач вважає, що з 01.01.2016 року у нього виникло право на включення додатково до розрахунку пенсії 5 % грошового забезпечення у зв’язку зі звільненням зі служби за станом здоров’я та у зв'язку із внесенням Законом від 23.12.2015 року № 900-VIII до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до яких у разі на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки), пенсія призначається з урахуванням таких змін, а призначена пенсія підлягає перерахунку.

31.10.2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з 01.01.2016 року з врахуванням додатково 5% грошового забезпечення до основного розміру пенсії а також з урахуванням компенсації за несвоєчасно виплачені суми. Проте, листом Головного управління Пенсійного Фонду України у Харківській області від 23.11.2018 року йому було відмовлено у перерахунку пенсії виходячи з 55 % розміру грошового забезпечення, оскільки позивача звільнено не у відставку а в запас за станом здоров'я, тому відсутні підстави для такого перерахунку з врахуванням додатково 5% грошового забезпечення до основного розміру пенсії.

Просив суд задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 року відкрито спрощене провадження по даній справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Окрім того, ухвалою суду від 11.02.2019 року було витребувано у відповідача документи по справі.

Копія вказаних ухвал були надіслані та вручені уповноваженому представнику відповідача 15.02.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено, витребуваних документів на виконання ухвали суду також не надано.

ОСОБА_2 положень ч.4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Західна, 32) проходив службу в Харківському РВУМВС України в Харківській області.

ОСОБА_2 з наказу управління МВС України в Харківській області від 05.02.2001 року № 15 о/с (по особовому складу) згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено в запас Збройних Сил України за ст. 64 п. "Б" (через хворобу) майора міліції ОСОБА_1 (С-434217), начальника чергової частини Харківського РВ управління, з 05.02.2001 року. Вислуга років складає 20 років 26 днів (а.с. 12).

З 05.02.2001 року позивач перебуває на обліку у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пенсійне посвідчення № 17958, видане позивачу УФРЕ УМВСУ в Харківській області 05.02.2001 року) (а.с. 11).

Позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 50% від суми грошового забезпечення (вислуга - 20 років).

ОСОБА_2 копії Свідоцтва про хворобу № 30 від 25.01.2001 року, виданого військово - лікарською комісією УМВСУ в Харківській області, захворювання ОСОБА_1, так, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час (а.с. 13).

Як підтверджено матеріалами справи, 31.10.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою, в якій просив здійснити йому перерахунок пенсії з 01.01.2016 року з врахуванням додатково 5 % до основного розміру пенсії, а також з нарахуванням компенсації втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену суму перерахованої пенсії (а.с. 14 - 16).

Проте, листом Головного управління Пенсійного Фонду України у Харківській області від 23.11.2018 року № ВЕБ-20001-ФС-18-025104 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії з 01.01.2016 року виходячи з 55 % розміру грошового забезпечення у зв’язку із відсутністю підстав. Посилаючись на ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в якій зазначено, що особам, які мають право на пенсію за цим Законом, пенсії призначаються в нормі: за вислугу 20 років - 50 %, а звільненим у відставку за віком ) за станом здоров'я - 55 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення, пенсійний орган вказав, що за матеріалами пенсійної справи 05.02.2001 року ОСОБА_1 звільнено по статті 64 «б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас, а не у відставку через хворобу.

Таким чином, на думку пенсійного органу, пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі документів, наданих уповноваженим органом в розмірі 50% грошового забезпечення, підстави для перерахунку пенсії позивача із врахуванням 5 % грошового забезпечення відсутні (а.с. 17).

Не погоджуючись із відмовою пенсійного органу в перерахунку пенсії з 01.01.2016 року з урахуванням 5 процентів від суми грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 pоку № 2262-XII (у редакції від 21.12.2000 року, що діяла на момент призначення пенсії) (далі - Закон № 2262-XII), особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

ОСОБА_2 зі ст. 10 Закону № 2262-XII, призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону № 2262-XII, пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Так, згідно ч.1 ст. 43 вказаного Закону № 2262-XII, пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що його одержували військовослужбовці до призову на військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається у порядку, встановленому Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільнені зі служби за станом здоров’я пенсія призначається, виходячи із 55 процентів сум грошового забезпечення.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звільнено зі служби за станом здоров’я (через хворобу) згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено в запас Збройних Сил України за ст. 64 п. "Б" на підставі наказу управління МВС України в Харківській області від 05.02.2001 року №15 о/с (по особовому складу) (а.с. 12).

При цьому, пенсія позивача була призначена з 2001 року, виходячи із вислуги років, але без урахування факту звільнення у відставку за станом здоров’я, незважаючи на те, що всі документи, що стосуються підстав звільнення направлялися відповідачу із поданням про призначення пенсії, що не спростовується відповідачем.

Як вбачається із листа Головного управління Пенсійного Фонду України у Харківській області від 23.11.2018 року № ВЕБ-20001-ФС-18-025104 пенсія позивачу призначена у 2001 році виходячи із 50 % грошового забезпечення (а.с.17).

У листі відповідач також підтверджує, що пенсія позивачу призначена згідно п. «а» ст. 13 Закону № 2262-XII, але основний розмір взято 50% суми грошового забезпечення. Таким чином, пенсія позивача була призначена виходячи із вислуги років (20 років), але без урахування звільнення позивача з військової служби за станом здоров’я, що є порушенням п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки таким особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільнені зі служби за станом здоров’я пенсія призначається виходячи із основного розміру 55% сум грошового забезпечення.

У той же час, відмовляючи у перерахунку пенсії, відповідач зазначив, що оскільки позивач звільнений через хворобу у запас, а не звільнений у відставку через хворобу, він не має права на вказану доплату.

Суд не погоджується з вказаною позицією пенсійного органу, оскільки Законом №2262-XII чітко передбачені підстави звільнення військовослужбовців і такого визначення як звільнення у відставку за станом здоров’я вказаний Закон не містить.

В той час, Законом № 2262-XII передбачено звільнення військовослужбовця за станом здоров’я, тому позиція відповідача щодо незастосування вказаної норми до позивача є хибним тлумаченням норм чинного законодавства.

Оскільки позивача було звільнено з органів внутрішніх справ "за хворобою", позивач згідно пункту "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" має право на пенсію у розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Доказів на спростування вказаного представником відповідача до суду не надано.

З приводу вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити йому перерахунок і виплачу пенсії з урахуванням 55 процентів грошового забезпечення у зв'язку із звільненням в запас за станом здоров'я з 01.01.2016 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Суд зазначає, що у цій нормі йде мова про нараховані суми пенсії та про вину органу ПФУ. Ненарахування сум пенсії може бути наслідком вини органу ПФУ, проявом якої є порушення законодавства про пенсійне забезпечення, тобто факт ненарахування будь-яких складових пенсії може бути спірним.

В даному випадку, порушення відповідачем є триваючим. На звернення позивача відповідач не виправив помилки при визначенні відсотку, який позивач повинен отримувати враховуючи звільнення з військової служби в запас за станом здоров'я, позивач просить здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016 року.

ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року в розмірі 55 % грошового забезпечення та зобов’язання здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 в розмірі 55 % грошового забезпечення з 01.01.2016 року є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

ОСОБА_2 зі статтею 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. ОСОБА_2 статей 21, 22 Основного Закону України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України в рішенні № 10-рп/2008 від 22.05.2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Враховуючи визначене у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема пенсіонерів, які отримують пенсію Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Пенсія є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції). Так, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, необхідно зазначити, що частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

В пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31). Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003).

Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, отримуючи пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", мав законні сподівання на призначення пенсії в розмірі, який визначений законодавством без будь-яких обмежень.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги ж такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("МАLTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY" №71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду (ст. 382 КАС України), суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю та зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись положеннями ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Західна, 32) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: 61002. м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 3-й під., 2 пов.) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року в розмірі 55 % грошового забезпечення.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 55 % грошового забезпечення з 01.01.2016 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.В.Шевченко