Рішення № 80477400, 14.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"14" березня 2019 р. № 520/1560/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (м. Харків, майдан Свободи буд. 5, 2 під., 3 пов.) про зобов'язання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд зобов'язати відповідача повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 7 863 (сім тисяч вісімсот шістдесят три) грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем під час укладення договору купівлі-продажу квартири було помилково сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 7 863 грн., а отже зазначена сума підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою суду від 18.02.2019 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачу - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

27 лютого 2019 року представником відповідача - Київським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова подано відзив, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує, оскільки позивач, зазначаючи про помилковість сплати суми 7863 грн., не надала до суду доказів помилковості сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. Відповідач зазначає, що обов'язок зі сплати збору у розмірі 7 863 грн. для позивача було встановлено нотаріусом при посвідченні договору, а не відповідачем. Крім того, представником відповідача вказано, що в управління відсутні підстави для проведення перевірки щодо встановлення факту сплати судового збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна, оскільки позбавлене змоги самостійно встановити чи дійсно позивач придбала нерухомість вперше. Отже, на думку Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом КАС України) зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Судом встановлено, що позивачкою - ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16.01.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_2, було придбано у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 786 300 грн. 00 коп.

Право власності на придбану квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 16.01.2019 року, реєстраційний номер 61, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.01.2019 року №1743777863101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також судом було встановлено, що під час укладення договору купівлі-продажу квартири, позивачкою було сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 7863 грн. 00 коп. (1% її вартості), що підтверджується копією квитанції від 16.01.2019 року №206410160.

З матеріалів справи встановлено, що придбання житла за вищевказаним договором купівлі-продажу квартири було здійснено вперше, а отже у відповідності до норм діючого законодавства не мала сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

24 січня 2019 року позивачка звернулась із заявою до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Харкові про повернення коштів.

Листом від 30 січня 2019 року за № 2481-47/03 відповідач - Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Харкові повідомив, що повернення коштів можливо за наявністю позитивного рішення суду.

Позивачка, вважаючи відмову Київського об'єднаного Управління пенсійного фонду України м. Харкова неправомірною, звернулась до суду з даним позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 9 ст. 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є, для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом № 400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок).

Згідно з абзацом першим п. 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до п. 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналогічні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17) та 31 січня 2018 року (справа №819/1667/17).

Водночас, у постанові від 03 липня 2018 року (справа № 819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем до суду не надано на виконання положень ст. 77 КАС України належні та допустимі докази щодо правомірності відмови позивачу у поверненні помилково сплаченого збору.

Суд зауважує, що доводи відповідача, викладені в листі від 30.01.2019 №2481-47/03, про те, що відповідач не наділений повноваженнями щодо визначення прав власності громадян на нерухоме майно та звільнення від сплати збору, що придбавають майно вперше, є необґрунтованими, оскільки відповідач не позбавлений можливості подати у встановленому законом порядку запит на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (м. Харків, майдан Свободи буд. 5, 2 під., 3 пов.) про зобов'язання вчинити певні дії –задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 7 863 (сім тисяч вісімсот шістдесят три) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.