Рішення № 80476986, 15.03.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/96/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С.,

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа: управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

10 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа: управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про зобов'язання розглянути заяву про призначення пенсії від 20.09.2017 разом з поданням про призначення пенсії ОСОБА_1 від 07.06.2017 №316/11/39/01-17-2674 УМВС України в Полтавській області та доданими до нього документами; зобов'язання призначити пенсію за вислугу років довічно з дня виникнення права на пенсію, тобто з наступного дня звільнення зі служби, а саме: з 26.04.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що розпорядженням ГУ ПФУ в Полтавській області від 19.06.2017 № 03-48/466 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки позивач на момент звільнення не мав вислуги років в календарному обчисленні тривалістю 21 років 6 місяців, не досяг 45-річного віку, дані про надання статусу інваліда війни відсутні, крім того, в наданих для призначення пенсії документах відсутня відповідна заява встановленого зразка. Позивач посилається та те, що достатність вислуги років для призначення пенсії ОСОБА_1 встановлена судовим рішенням, а тому не потребує доказування. Зазначає, що ОСОБА_1 направлено заяву про призначення пенсії від 20.09.2017, однак належного розгляду останньої не здійснено, відтак вважає за необхідне зобов'язати розглянути заяву про призначення пенсії від 20.09.2017 разом з поданням про призначення пенсії ОСОБА_1 від 07.06.2017 №316/11/39/01-17-2674 УМВС України в Полтавській області та доданими до нього документами, а також зобов'язати призначити пенсію.

Ухвалою суду від 11 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

22 лютого 2019 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, у якому представник відповідача просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, посилаючись на те, що позивачем порушено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою правління пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1. Зазначає, що розпорядженням відповідача від 19.06.2017 № 03-48/466 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв’язку з відсутністю права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні становить 19 років 01 місяць 00 днів, на час звільнення ОСОБА_1 зі служби (25.04.2014) вік позивача становив 44 роки, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який підлягає застосуванню до спірних правовідносини, оскільки має вищу юридичну силу по відношенню до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393. У зв'язку з чим, додаткове рішення за результатами розгляду заяви від 20.09.2017 не приймалось /а.с. 86-89/.

06 березня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягав на наявності правових підстав для задоволення його вимог та просив суд відхилити відзив.

Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

З урахуванням наведеної норми процесуального закону, подана позивачем відповідь на відзив не є заявою по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до наказу УМВС України в Полтавській області від 25 квітня 2014 року № 150 о/с капітан міліції ОСОБА_1 – дільничний інспектор міліції сектору ДІМ Кременчуцького РВ УМВС України в Полтавській області, звільнений відповідно до пункту 66 (у запас за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.

Судом встановлено, що постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 30 листопада 2016 року у справі №816/892/16-а позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області, треті особи: ОСОБА_1 управління Національної поліції, ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Кременчуцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною відмову Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області у формі листа № 39/140 від 04.08.2016 року в оформленні документів для призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1. Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області оформити та подати до територіальних органів Пенсійного фонду України документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1.

На виконання постанови Кременчуцького районного суду Полтавської області від 30 листопада 2016 року, УМВС України в Полтавській області 07 червня 2017 року оформлено подання про призначення пенсії №316115/39/01-17-2674 про представлення до призначення пенсії за вислугу років, з наданням відповідних документів.

Відповідачем розглянуто подання та документи на позивача, звільненого зі служби 25.04.2014, та за результатами розгляду прийнято розпорядження №03-48/466 від 19.06.2017, яким відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років позивачу, відповідно до ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Не погодившись з таким рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 536/1381/17 від 11 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 по справі № 536/1381/17 змінено з підстав та мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Крім того, 20 жовтня 2017 року на адресу відповідача надійшла заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 20.09.2017, яка направлена листом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 18 жовтня 2017 року № 738-115/39/01-17.

Зважаючи на нерозгляду такої заяви, та вважаючи за необхідне зобов'язати розглянути заяву про призначення пенсії від 20.09.2017 разом з поданням про призначення пенсії ОСОБА_1 від 07.06.2017 №316/11/39/01-17-2674 УМВС України в Полтавській області та доданими до нього документами, а також зобов'язати призначити пенсію, позвач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII /надалі – Закон № 2262-XII/.

Пунктом "б" частини 1 статті 1-2 Закону № 2262-XII /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до приписів пункту "а" частини 1 статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Статтею 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.

Відповідно до відзиву відповідача, останній наполягав на відмові у задоволенні позову з підстав відсутності вислуги років у календарному обчисленні тривалістю 21 р. 6 міс., та недосягнення позивачем 45 років.

Не погоджуючись з викладеним, суд зауважує, що право позивача на призначення пенсії за вислугою років, з урахуванням вислуги – 23 роки 1 місяць 1 день, за п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", встановлено судовим рішенням у справі № 816/892/16-а від 30 листопада 2016 року, про що наголошувалось Харківським апеляційним адміністративним судом в межах розгляду справи № 536/1381/17, тому наведені обставини мають статус преюдиціальних фактів.

У відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач приймав участь у справ № 8169/892/16 та № 536/1381/17, тому підстави незастосування правила ч. 4 ст. 78 КАС України у суду апеляційної інстанції – відсутні.

Крім цього, викладений вище п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не містить обмежень у віці особи, яка звернулась, за призначенням пенсії за вислугу років.

Виходячи із викладеного, суд вважає, що відповідачем помилково зроблені висновки щодо відсутності у позивача вислуги років та недосягнення ним віку для призначення пенсії, на підставі п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

У той же час, у відповідності до п. п. 6, 17, 18 Постанови Правління ПФУ № 3-1 від 30 січня 2007 року "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення(перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.

У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз'яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата

відправлення документів поштою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.

Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.

Згідно до ст. 50 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", Пенсії відповідно до цього Закону призначаються: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.

Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Відповідно до матеріалів справи, суд наголошує, що вимоги позивача про зобов'язання розглянути розглянути заяву про призначення пенсії від 20.09.2017 разом з поданням про призначення пенсії ОСОБА_1 від 07.06.2017 №316/11/39/01-17-2674 УМВС України в Полтавській області та доданими до нього документами підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідачем в межах розгляду подання про призначення пенсії ОСОБА_1 від 07.06.2017 №316/11/39/01-17-2674 УМВС України в Полтавській області та доданими до нього документами прийнято розпорядження від 19.06.2017 № 03-48/466, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, що за результатами судового розгляду залишено без в силі.

Позаяк заява ОСОБА_1 про призначення пенсії, яка направлена листом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 18 жовтня 2017 року № 738-115/39/01-17, та датується 20 вересня 2017 року відповідачем розглянута не була.

Листом від 04 жовтня 2018 року № 1503/Г-03 ОСОБА_1 управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області позивачеві повідомлено, що, зважаючи на розгляд подання про призначення пенсії ОСОБА_1 від 07.06.2017 №316/11/39/01-17-2674 УМВС України в Полтавській області та прийняття розпорядження від 19.06.2017 № 03-48/466, додаткове рішення за результатами розгляду заяви від 20 вересня 2017 року не приймалось /а.с.133/.

Відповідачем належного нормативного обґрунтування підстав нерозгляду заяви позивача від 20 вересня 2017 року встановленої форми суду не наведено.

Тож відсутність належним чином оформленого розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про призначення пенсії чи про відмову у її призначенні після спливу встановленого законом строку розгляду заяви особи, не зважаючи на факт надіслання відповідачем заявнику листа від 04 жовтня 2018 року № 1503/Г-03, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що мала місце протиправна бездіяльність, що є порушенням прав позивача на розгляд суб'єктом владних повноважень його заяву у встановленому законодавством порядку, що потребує судового захисту.

З урахуванням вказаного, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне, вийшовши за межі позовних вимог в силу частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в розгляді заяву про призначення пенсії від 20.09.2017 та зобов'язати ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 20.09.2017 з урахуванням висновків суду.

Надаючи оцінку вимогам ОСОБА_1 в частині зобов'язання призначити пенсію за вислугу років довічно з дня виникнення права на пенсію, тобто з наступного дня звільнення зі служби, а саме: з 26.04.2014, суд виходив з наступного.

З наведеного вище слідує, що відповідач має виключні повноваження на вирішення питання щодо призначення пенсії.

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 №16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

Враховуючи те, що клопотання позивача не вирішувалося по суті уповноваженим органом, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача призначити пенсію з огляду на втручання в дискреційні повноваження останнього, є такими, що виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (пров. 1-й Зарічний, 4, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 13967927), третя особа: управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 08592276) про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в розгляді заяву про призначення пенсії від 20.09.2017.

Зобов'язати ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 20.09.2017 з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 (пров. 1-й Зарічний, 4, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.С.Бойко