Рішення № 80476881, 06.03.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2019 року м. Рівне №460/258/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення від 25.06.2018 №12/06-30 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №2.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 26.12.2018 адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії передано на розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмовому провадженні).

20.02.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (а.с.64-66).

22.02.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (а.с.70-76).

На обґрунтування позовних вимог вказано, що в червні 2018 року позивач звернувся до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області з заявою про призначення пенсії за віком пільгової пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2. Зазначено, що на час звернення його загальний трудовий стаж становив 34 роки 10 місяців, з яких 14 років 9 місяців 21 день становив стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, що відповідає Списку №2. Однак органом Пенсійного фонду було відмовлено у призначенні пільгової пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах. Вважає дії відповідача щодо відмови у призначення пенсії з таких підстав протиправними, оскільки ним було подано всі необхідні документи для призначення йому пенсії. За таких обставин, сторона позивача просила позов задовольнити повністю.

Згідно з відзивом відповідача 1 - Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, на позовну заяву, відповідач 1 позов не визнав та на обґрунтування своїх заперечень зазначив, що в матеріалах пенсійної справи позивача відсутні документи, які б підтверджували проведення атестації робочих місць за умовами праці, а атестаційною комісією по умовах праці ЗАО "Моспромстрой" робочі місця електрогазозварювальників та електрозварювальників ручного зварювання атестовані умовно. На підставі цього відповідач 1 стверджує про відсутність підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці за результатами атестації робочих місць, а тому підстав для призначення позивачу пенсії за віком по Списку №2 немає. За таких обставин, сторона відповідача 1 просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно з відзивом на позовну заяву відповідача 2 – Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, відповідач 2 позов не визнав та зауважив, що не є належним відповідачем у справі. Зазначив, що відсутність підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці за результатами атестації робочих місць не дає права позивачу на пенсію за віком на пільгових умовах. Вважає, що у зв'язку з відсутністю стажу роботи зі шкідливими та важкими умовами праці відповідно до заяви позивача від 21.06.2018, підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відсутні. З огляду на це, сторона відповідача 2 просила в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

В червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.

Листом від 25.06.2018 за №12/06-30 Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, у відповідь на звернення позивача, повідомило, що в пенсійній справі відсутні документи, які б підтверджували проведення атестації робочих місць за умовами праці. Згідно з протоколом №1 від 29.12.2008 атестаційною комісією по умовах праці ЗАО "Мопромстрой" робочі місця електрогазозварювальників і електрозварювальників ручного зварювання атестовані умовно, не надано висновок відповідного органу Державної експертизи умов праці Російської Федерації про дотримання всіх умова щодо зарахування періодів роботи до пільгового стажу. Згідно з наданими документами загальний стаж заявника становить – 34 роки 10 місяців. З огляду на це, відповідачем 1 зазначено, що підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 відсутні, у зв'язку з відсутністю стажу роботи зі шкідливим та важкими умовами праці згідно заяви №12/71-3315 від 21.06.2018 (а.с.9-10).

Не погоджуючись з правомірністю дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України №1058-ІV від 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) та Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788).

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788.

Умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 визначено пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788.

Так, відповідно до пункту "б" статті 13 цього Закону право па пенсію за віком мають чоловіки, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими й важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт і професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць, після досягнення віку 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з яких не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Аналогічну за змістом норму вміщує і стаття 144 розділу XIV-1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058.

Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 визначено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються до органу Пенсійного фонду України.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

В період роботи позивача у фірмі "Промстрой" ЗАО "Моспромстрой" в періоди з 26.04.2001 по 09.11.2001, з 15.05.2002 по 30.05.2008 – на посаді електрогазозварника та з 31.03.2008 по 14.03.2011, з 16.03.2011 по 21.01.2012, з 23.01.2012 по 21.11.2012, з 22.11.2012 по 30.05.2013, з 14.03.2014 по 10.10.2014, з 01.04.2015 по 23.10.2015, з 22.03.2016 по 27.02.2017, з 01.03.2017 по 30.06.2017, з 03.07.2017 по 31.01.2018, з 02.02.2018 по 28.02.2018 – на посаді електрозварника ручного зварювання, діяли списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 за №1173, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.

Судом встановлено, що професія електрогазозварника та електрозварника ручного зварювання, за якою працював позивач у вказаний період передбачена Списком №2, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

Зайнятість позивача повний робочий день на цих роботах підтверджена уточнюючою довідкою філіалу "Фірма ордена Леніна трест Мосстрой-4" ПАТ "Моспромстрой" про особливий характер роботи та умови праці, необхідні для призначення дострокової пенсії і, яка підтверджує постійну зайнятість на роботах з особливими умовами праці №40/03-25 від 30.06.2017, довідкою філіалу "Фірма ордена Леніна трест Мосстрой-4" ПАТ "Моспромстрой" №38/03-501 від 12.09.2017, довідкою філіалу "Фірма ордена Леніна трест Мосстрой-4" ПАТ "Моспромстрой" №48/03-705 від 18.09.2018 (а.с.25-27). Ці довідки чинні, не скасовані та містять всю необхідну інформацію.

Відповідно до положення ст.48 КЗпП України, статті 62 Закону №1788 та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, трудова книжка є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника.

Як свідчать записи трудової книжки позивача, в період з 26.04.2001 по 09.11.2001 та з 15.05.2002 по 30.05.2008 – позивач працював у ЗАО "Моспромстрой" на посаді електрогазозварника 5 розряду та в період з 31.03.2008 по 14.03.2011, з 16.03.2011 по 21.01.2012, з 23.01.2012 по 21.11.2012, з 22.11.2012 по 30.05.2013, з 14.03.2014 по 10.10.2014, з 01.04.2015 по 23.10.2015, з 22.03.2016 по 27.02.2017, з 01.03.2017 по 30.06.2017, з 03.07.2017 по 31.01.2018, з 02.02.2018 по 28.02.2018 – на посаді електрозварника ручного зварювання 5 розряду (а.с.11-19). На підтвердження вказаного періоду роботи в ПАТ "Моспромстрой" позивачем також долучено накази про прийому на роботу №СА-60-к від 31.03.2015, №СА-233-к від 23.10.2015, №СА-75-к від 21.03.2016, №СА-90-к від 27.02.2017, №СА-96-к від 28.02.2017, №СА-240-к від 30.06.2017, особисті картки працівника ОСОБА_1 по трудовому договору від 01.04.2015 №46, від 21.03.2016 №200, довідки про доходи за 2015-2018 роки (а.с.28-44).

Згідно з п.п.1, 2, 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою КМУ №442 від 01.08.1992 року, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форми власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здоров'я й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41.

Відповідно до зазначених нормативних актів, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Так, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №521/10502/14-а. Разом з тим, суд вважає, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації. Таким чином, позивач не може нести тягар неналежного виконання обов'язку проведення атестації робочих місць своїм роботодавцем, а несвоєчасне проведення атестації не бути підставою для відмови у зарахуванні позивачу зазначеного судом періоду роботи до спеціального трудового стажу. Правова позиція аналогічного змісту також була висловлена Верховним Судом України у постанові по справі №21-307а14 від 16.09.2014.

До матеріалів справи позивачем долучено протокол №1 від 29.12.2008 атестаційної комісії по умовам праці та зведені відомості робочих місць і результатів їх атестації по умовам праці в організації і в підрозділі (а.с.20-24), що підтверджує проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою КМУ №442 від 01.08.1992.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази підтверджують роботу позивача за Списком №2, що надає право на включення періоду роботи з 31.03.2008 по 14.03.2011, з 16.03.2011 по 21.01.2012, з 23.01.2012 по 21.11.2012, з 22.11.2012 по 30.05.2013, з 14.03.2014 по 10.10.2014, з 01.04.2015 по 23.10.2015, з 22.03.2016 по 27.02.2017, з 01.03.2017 по 30.06.2017, з 03.07.2017 по 31.01.2018, з 02.02.2018 по 28.02.2018 до стажу на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідачів, що ці періоди роботи позивача в ПАТ "Моспромстрой" не підтверджені первинним документами, зокрема, такими, що підтверджують особливий характер роботи та проведення атестації робочих місць, як безпідставні та такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Суд зауважує, що надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно лише у випадку відсутності трудової книжки або коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах. Вказана позиція також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 22.03.2018 по справі №208/235/17 (2-а/208/105/17) та постанові від 17.04.2018 по справі №668/3386/15-а.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до приписів ст.6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992 (далі – Угода), призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Статтею 11 Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Разом з тим, ст.5 Угоди визначено, що дана Угода розповсюджується на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Отже, наведені положення Угоди передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Безпосередній зміст Угоди не містить обмежень щодо врахування його положень при призначенні чи перерахунку пенсії.

Разом з тим, суд зазначає, що довідки, видані на підставі російського законодавства, не можуть бути ідентичними за формою та змістом, таким, що видані, у порядку передбаченому українським законодавством, а тому твердження відповідачів щодо порушення порядку проведення, оформлення результатів атестації робочих місць у період роботи позивача у підприємстві на території Російської Федерації, судом до уваги не беруться.

Суд вважає, що позивач не може бути позбавлений свого права на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, підтвердженого належними доказами, лише у зв'язку з не наданням висновку відповідного органу Державної експертизи умов праці Російської Федерації про дотримання всіх умов щодо зарахування періодів роботи до пільгового стажу на підтвердження проведення атестації робочих місць.

Зі свого боку, позивач вчинив всі необхідні для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 дії та надав усі необхідні для цього документи.

Крім того, суд зазначає, що дії управління при відмові у призначення пенсії позивачу є непропорційними заявленій легітимній меті, тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, адже відповідач 1 у даному випадку не врахував той факт, що позивач надав необхідні первинні документи та позбавлений можливості надати додаткові документи на підтвердження роботи у ПАТ "Моспромстрой" у спірний період на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України").

Згідно з п.п.4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" № 137-V 14.09.2006, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За результатами розгляду справи, суд вважає, що рішення Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 25.06.2018 за №12/06-30 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні свободи позивача, а отже підлягає скасуванню.

За правилами частини першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Таким чином, з метою повного судового захисту порушених прав позивача слід зобов'язати зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи в ПАТ "Поспромстрой" з 31.03.2008 по 14.03.2011, з 16.03.2011 по 21.01.2012, з 23.01.2012 по 21.11.2012, з 22.11.2012 по 30.05.2013, з 14.03.2014 по 10.10.2014, з 01.04.2015 по 23.10.2015, з 22.03.2016 по 27.02.2017, з 01.03.2017 по 30.06.2017, з 03.07.2017 по 31.01.2018, з 02.02.2018 по 28.02.2018, який дає право на пільгову пенсію по Списку №2.

Водночас, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2, оскільки призначення позивачу пенсії не належить до компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. В даному випадку, належним відповідачем є Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, яке згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань хоча перебуває в стані припинення, однак не припинене та виконує повноваження у відповідності до чинного законодавства.

З огляду на це, суд вважає, що для повного захисту порушеного права позивача слід зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Визначаючи дату, з якої слід відновити порушені права, свободи та інтереси позивача, суд враховує, відповідно до пункту першого частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.

Отже, Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області слід зобов'язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з дати звернення про призначення пенсії - 21.06.2018.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 належать до часткового задоволення.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 33000, РНОКПП НОМЕР_1) до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (вул.Яворницького,34, м.Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 40373305), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, 7, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 25.06.2018 за №12/06-30 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах.

Зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи в ПАТ "Поспромстрой" з 31.03.2008 по 14.03.2011, з 16.03.2011 по 21.01.2012, з 23.01.2012 по 21.11.2012, з 22.11.2012 по 30.05.2013, з 14.03.2014 по 10.10.2014, з 01.04.2015 по 23.10.2015, з 22.03.2016 по 27.02.2017, з 01.03.2017 по 30.06.2017, з 03.07.2017 по 31.01.2018, з 02.02.2018 по 28.02.2018, який дає право на пільгову пенсію по Списку №2.

Зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з дати звернення про призначення пенсії - 21.06.2018.

В задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 06 березня 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.