Рішення № 80476762, 15.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5675/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1 (згідно ордеру),

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промсантехніка-1» до Одеської митниці ДФС, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна» про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 01 листопада 2018 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промсантехніка-1» до Одеської митниці ДФС, третя особа на стороні позивача – товариство з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна» про визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500010/2018/000008/2 від 21.08.2018 року.

Ухвалою від 05 листопада 2018 року судом адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промсантехніка-1» залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

03 грудня 2018 року ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промсантехніка-1» (вх.№35724/18), відкрито провадження у справі та визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників процесу, призначено підготовче судове засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20 серпня 2018 року позивач через декларанта (товариство з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна» код ЄДРПОУ 34930385, м. Одеса), подав до Одеської митниці ДФС (далі відповідач) митну декларацію № UA500010/2018/013308 від 20.08.2018 року для митного оформлення наступного товару: 1) Вироби для зварювання встик трубопроводів, з найбільшим зовнішнім діаметром не більш як 609, 6 мм, зі згибом 90 градусів, з не корозійностійкої сталі марки 20, призначенні для плавної зміни напрямку трубопроводу, маркування та розміри нанесені на деталі (діаметр та товщина). Відводи ГОСТ17375, R=1.5D. 45*5 - 100 шт.; 57*3-1500 шт.; 57*4 - 1000 шт.; 57*5 - 500 шт.; 57*6 - 100 шт.; 76*4 - 500 шт.; 76*6 - 150 шт.; 89*4 - 600 шт.; 89*8 - 50шт.; 89*6 - 300 шт.; 108*4 - 300 шт.; 108*6 - 200 шт.; 114*6 - 50 шт.; 114*8 - 30 шт.; 133*6 - 50 шт.; 159*8 - 50 шт.; 159*10 - 100 шт.; 168*10 - 10 шт.; 219*6 - 40 шт.; 219*8 - 40 шт.; 219*10 - 50 шт.; 219*12 - 10 шт.; 273*8 - 20 шт.; 273*10 - 30 шт.; 273*12 -10 шт.; 325*10 - 30 шт.; 426*10 - 30 шт. Відвод ГОСТ30753, R=1D. 530*10 - 10 шт.; 630*10 - 10 шт.; Виробник: TIANJIN GOLDEN HUGELSNE CO. LTD Країна виробництва: CN (ОСОБА_3); 2) Вироби для зварювання встик трубопроводів, з найбільшим зовнішнім діаметром не більш як 609,6 мм, з не корозійностійкої сталі марки 20, призначені для плавкої зміни діаметру трубопроводу, маркування та розміри нанесені на деталі (діаметр та товщина). Перехід ГОСТ 17378. 159*8 - 57*4 - 20 шт.; 219*6 - 89*5 - 20 шт.; 219*6 - 108*4 - 20 шт.; 219*7 -159*7 - 20 шт.; 219*10 - 159*8 - 30 шт.; 273*7 - 108*4 - 10 шт.; 273*7 - 159*4 - 10 шт.; 273*10 - 159*8 - 20 шт.; 328*8 - 108*4 - 10 шт.; 325*12 - 219*10 - 5 шт.; 530*10 - 325*10 - 5 шт.; 530*10 - 426*10 - 5 шт.; 426*10 - 219*8 - 8 шт.; 426*10 - 273*8 - 5 шт.; Трійник ГОСТ 17376. 57*3 - 30 шт.; 57*5 - 50 шт.; 89*4 - 20 шт.; 89*6 - 40 шт.; 108*4 - 20 шт.; 108*6 - 30 шт.; 159*8 - 10 шт.; 159*4,5 - 20 шт.; 159*10 - 10 шт.; 219*6 - 10 шт.; 219*8 - 10 шт.; 273*10 - 10 шт.; 325*10 - 5 шт. Призначені для приєднання до магістрального трубопроводу бічних відгалужень. Заглушка ГОСТ17379. 325*10 - 10 шт.; 273*10 - 10 шт.; 108*8 - 30 шт.; 159*6 - 20 шт.; 219*6 - 10 шт.; 108*8 - 30 шт.; 159*6 - 20 шт.; 219*6 - 10 шт.; 219*8 - 20 шт.; 89*6 - 20 шт. Призначена для закривання кінцевих отводів в трубопроводах. Вказаний товар позивач придбав у виробника/продавця - китайського підприємства TIANJIN GOLDEN HUGELSNE CO. LTD, на підставі контракту № 10/04-1 від 10.04.2018 року, та у відповідності до специфікації № 1 від 10.04.2018 року. Ціна за придбаний товар на момент укладення контракту та специфікації до нього відповідали прейскуранту (прайс-листу) наданому виробником/продавцем станом на 10.04.2018 року. За придбаний товар позивач сплатив виробнику/продавцю (Китайському заводу TIANJIN GOLDEN HUGELSNE CO. LTD, China) кошти в повному обсязі в розмірі 28323,43 долара США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті №3 від 15.05.2018 року на суму 8497,03 долари США; № 4 від 21.06.2018 року на суму 9000,00 долари США; № 5 від 17.07.2018 року на суму 10826,40 долари США (копії додаються). Також позивач оплатив транспортно-експедиційні послуги в сумі 46369,73 грн. від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги (морське перевезення за маршрутом порт ОСОБА_3, Китай - порт Одеса, Україна у відповідності до рахунку фактури № СФ-6697 від 17.08.2018 року. 17.08.2018 року, в якості передплати за митне оформлення вищевказаного товару позивач сплатив на користь Одеської митниці ДФС - 216000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2347 від 17.08.2018 року. В розділі 43 митної декларації № UА500010/2018/013308 від 20.08.2018 року позивач через декларанта вказав Код МВВ - 1 (основний метод), що вказує на визначення митної вартості товару основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортовано. Одночасно разом з митною декларацією № UА500010/2018/013308 від 20.08.2018 року, через декларанта ТОВ «ТГЛ Україна» позивач надав відповідачу, в тому числі, наступні документи на товар: контракт № 10/04-1 від 10.04.2018 року; специфікацію № 1 від 10.04.2018 року до контракту № 10/04-1 від 10.04.2018 року; додаткову угоду № 1 від 04.05.2018 року до контракту № 10/04-1 від 10.04.2018 року; платіжні доручення в іноземній валюті: № 3 від 15.05.2018 року на суму 8497,03 долари США; № 4 від 21.06.2018 року на суму 9000,00 долари США; № 5 від 17.07.2018 року на суму 10826,40 долари США; сертифікат якості на товар 1806025-3 від 20.06.2018 року; пакувальний лист від 26.06.2018 року до інвойса GHL20180408F; рахунок-фактуру (інвойс) № GHL20180408F від 26.06.2018 року; домашній коносамент 177GACACAXJEN2602 від 02.07.2018 року; навантажувальний документ (наряд) № 3185 від 17.08.2018 року з номером контейнера CAIU2304663; сертифікат про походження товару № 18C1200C2117/00008 від 10.07.2018 року; комерційну пропозицію від 10.04.2018 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б\Н від 10.04.2018 року; каталог виробника продукції; опис товару від 26.06.2018 року; технічні характеристики товару: ГОСТ 17375-2001 (ИСО3419-81); ГОСТ 17376-2001 (ИСО3419-81); ГОСТ 17378-2001 (ИСО3419-81); копію митної декларації країни відправлення (ОСОБА_3) № 021720180000203535 від 28.06.2018 року; калькуляцію товару. Доказом тому, що відповідач отримав від декларанта вищевказані документи є картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2018/00206, в якій міститься перелік вказаних документів. Подані документи містять достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною контракту. 21.08.2018 року відповідач відмовив у митному оформленні товару та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2018/000008/2, яке позивач отримав від третьої особи по електронній пошті в електронному вигляді. В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500010/2018/000008/2 від 21.08.2018 року відповідач вказав надумані підстави, які не відповідають дійсності та виклав невірну інформацію відносно того, що митному органу не були надані докази про повну сплату ціни інвойсу; що інвойс до митного органу не подавався; що прайс-лист виробника товарів є нечинним; що у документах містяться суперечливі дані та відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. 21.08.2018 року платіжним дорученням № 2349 від 21.08.2018 року позивач сплатив на користь Одеської митниці ДФС - 169790 грн. з призначенням платежу - передплата за митне оформлення. 22.08.2018 року з урахуванням рішення про коригування митної вартості позивач через декларанта змушений був подати до митного органу митну декларацію № UA500010/2018/013577 від 22.08.2018 року, в графі 43 якої зазначено код МВВ-6, та збільшено платежі по коду 020 та по коду 028. Таким чином позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2018/000008/2 від 21.08.2018 року є протиправним, так як на момент його винесення, на підтвердження ціни ввезеного товару позивач надав відповідачу усі необхідні документи, які не містять неточностей та розбіжностей і в повній мірі підтверджують складову декларованої позивачем митної вартості товару, однак відповідач безпідставно визначив іншу митну вартість імпортованих товарів і відмовив позивачу у їх митному оформленні. Як вбачається зі змісту абзацу 2 рішення Одеської митниці ДФС №UА500010/2018/000008/2 від 21.08.2018 року відповідач здійснив коригування митної вартості товарів у зв'язку з тим, що в документах містяться суперечливі дані та відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Одночасно в абзаці 1 спірного рішення відповідач вказав (пряма мова) «... у поданих до митного оформлення документах відсутні наявні розбіжності...». Таким чином відповідач сам собі суперечить, вказуючи спочатку про відсутність наявних розбіжностей в документах, а потім про наявність суперечливих даних. У спірному рішенні про коригування митної вартості відсутні відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності відповідач прийняв рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Ухвалою суду від 27 грудня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження у даній справі та призначено підготовче засідання. Клопотання представника позивача задоволено та доручено Крюківському районному суду м.Кременчука забезпечити проведення підготовчого засідання з розгляду адміністративної справи №420/5675/18 в режимі відеоконференції.

02 січня 2019 року до суду від відповідача за вх.№31/19 надійшов відзив на позов (т.2 а.с.39-46), у якому зазначає, що 20.08.2018 декларантом позивача для здійснення митного оформлення товарів "вироби для зварювання встик трубопроводів зовнішнім діаметром не більш як 609,6 мм", а також "вироби для зварювання встик трубопроводів зовнішнім діаметром не більш як 609,6 мм, зі згібом 90 градусів" до Одеської митниці ДФС подано митну декларацію (МД) № UА500010/2018/013308, у якій митну вартість товарів визначено за ціною договору. Для підтвердження заявленої митної вартості товарів за вказаною МД декларантом позивача були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір від 10.04.2018 № 10/04-1, рахунок-фактура від 26.06.2018 № GHL20180408F, коносамент від 02.07.2018 № 177GАСАСХJЕN2602 та інші товарно-супровідні документи. Під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) №UА500010/2018/013308 від 20.08.2018 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв’язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних), товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UА500010/2018/013308 від 20.08.2018 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності» а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей) що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) згідно з відомостями зовнішньоекономічного інвойсу має бути передоплата у розмірі 100%. Банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують передоплату товарів у визначеному інвойсом розмірі надано, при цьому сумарна вартість згідно з пред’явленими до митного оформлення платіжних доручень відрізняється від суми зовнішньоекономічного інвойсу, а саме: складає 19323,43 долари США, в той час як інвойс на ціна складає 28323,43 долари США; 2) у сертифікаті походження товарів наявні відомості про дату інвойсу, яка відрізняється від дати інвойсу, поданого разом з іншими документами для здійснення митного оформлення товару позивача; 3) поданий для здійснення митного оформлення товару прайс-лист виробника товарів чинний до 10.04.2018, тобто на час подання цього документу для підтвердження митної вартості товарів він є нечинним, а відтак неспроможним підтвердити заявлену митну вартість товарів. Таким чином, надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. 21.08.2018 декларант позивача шляхом надання на адресу митниці електронного листа повідомив про неможливість надання додаткових документів у зв’язку з довгим часом їх збору. Отже, витребувані митницею додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем надано не було, тобто правом спростувати виявлені митницею розбіжності позивач не скористався. З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та Одеською митницею ДФС була проведені консультації шляхом обміну електронними повідомленнями, про що наявний запис у рішенні про коригування митної вартості товарів № UА500010/2018/000008/2 від 21.08.2018. За результатом проведених консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - резервний, про що зазначено у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500010/2018/000008/2 від 21.08.2018. За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) встановлено, що рівень митної вартості товарів (застосовано обґрунтовану гнучкість у застосуванні резервного методу), митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, а саме: по товару № 1 - 2.17 долара США за кг нетто (МД № UА110150/2018/219862 від 02.08.2018); по товару № 2 - 2.17 долара США за кг нетто (МД №UА110150/2018/214971 від 19.06.2018). У зв’язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № UА500010/2018/000008/2 від 21.08.2018.

11 січня 2019 року від позивача до суду за вх.№1054/19 надійшла відповідь на відзив (т.2 а.с.111-115), аналогічний за змістом позовній заяві.

15 січня 2019 року до суду від відповідача надійшли за вх.№1483/19 заперечення (а.с.119-125), аналогічний за змістом відзиву на позов.

15 січня 2019 року ухвалою суду клопотання представника позивача задоволено. Продовжено строк підготовчого провадження у справі та призначено підготовче засідання. Доручено Крюківському районному суду м.Кременчука забезпечити проведення підготовчого засідання з розгляду адміністративної справи №420/5675/18.

04 лютого 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судових засіданнях щодо задоволення позовних вимог заперечували.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

10 квітня 2018 року між ТОВ «Торговий дім «Промсантехніка-1» (покупець) та TIANJIN GOLDEN HUGELINE CO., LTD (China) (продавець) було укладено контракт №10/04-1 (т.1 а.с. 40-46, т.2 а.с.90-96).

За умовами контракту продавець продає, а покупець приймає у власність та оплачує деталі трубопроводу (далі товар), вироблений в ОСОБА_3 на заводі TIANJIN GOLDEN HUGELINE CO., LTD (п.1.1). Кількість, асортимент товару, а також строки його виготовлення визначаються на кожну партію окремо та вказуються у специфікаціях, які додаються до кожної поставки (п.1.3). На момент укладання даного контракту сторони прийшли до згоди про те, що сума контракту складає 60000 доларів (п.1.4). Загальна вартість контракту може бути змінена за згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди до даного контракту (п.1.5). Товар поставляється на умовах FOB ОСОБА_3 (Інкотермс 2010).

Згідно додаткової угоди №1 від 04.05.2018 року до контракту №10/04-1 від 10.04.2018 року (т.1 а.с.49, т.2 а.с.89) викладено п.11 (реквізити продавця) у новій редакції.

З метою митного оформлення товару ТОВ «Торговий дім «Промсантехніка-1» для підтвердження його митної вартості до Одеської митниці ДФС була подана електронна митна декларація №UA500010/2018/013308 від 20.08.2018 року (т.2 а.с.15-19, 51-55), де було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту № 10/04-1 від 10.04.2018 року.

Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією №UA500010/2018/013308 від 20.08.2018 року декларант надав наступні документи:

1. контракт № 10/04-1 від 10.04.2018 року;

2. специфікацію № 1 від 10.04.2018 року до контракту № 10/04-1 від 10.04.2018 року (т.1 а.с.47-48, т.2 а.с.87-88);

3. додаткову угоду № 1 від 04.05.2018 року до контракту № 10/04-1 від 10.04.2018 року;

4. платіжні доручення в іноземній валюті: № 3 від 15.05.2018 року на суму 8497,03 долари США; № 4 від 21.06.2018 року на суму 9000,00 долари США; № 5 від 17.07.2018 року на суму 10826,40 долари США (т.1 а.с.83-85, т.2 а.с.78-80);

5. сертифікат якості на товар QD1806025-3 від 20.06.2018 року (т.1 а.с.50-52);

6. пакувальний лист від 26.06.2018 року до інвойсу GHL20180408F (т.1 а.с.63-68, т.2 а.с.69-71);

7. рахунок-фактуру (інвойс) GHL20180408F від 26.06.2018 року (т.1 а.с.69-74, т.2 а.с.72-74);

8. коносамент 177GACACXJEN2602 від 02.07.2018 року (т.1 а.с.75-78, т.2 а.с.75);

9. навантажувальний документ (наряд) № 3185 від 17.08.2018 року з номером контейнера САIU2304663 (т.1 а.с.80, т.2 а.с.76);

10. сертифікат про походження товару № 18C1200C2117/00008 від 10.07.2018 року (т.1 а.с.81-82, т.2 а.с.77);

11. комерційну пропозицію від 10.04.2018 року (т.1 а.с.33-35);

12. прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б\Н від 10.04.2018 року (т.1 а.с.36-39, т.2 а.с.83-86);

13. каталог виробника продукції (т.1 а.с.86-97);

14. опис товару від 26.06.2018 року (т.1 а.с.98, т.2 а.с.100);

15. технічні характеристики товару: ГОСТ 17375-2001 (ИСО 3419-81); ГОСТ 17376-2001 (ИСО 3419-81); ГОСТ 17378-2001 (ИСО 3419-81) (т.1 а.с.98-115);

16. копію митної декларації країни відправлення (ОСОБА_3) № 021720180000203535 від 28.06.2018 року (т.1 а.с.116);

17. калькуляцію товару (т.1 а.с.117-183).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією № UA500010/2018/013308 від 20.08.2018 року відповідачем було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності.

Київською міською митницею ДФС було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2018/00206 від 21.08.2018 року (т.1 а.с.25-26, т.2 а.с.49-50) та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2018/000008/2 (т.1 а.с.23-24, т.2 а.с.13-14, 47-48), у зв'язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом.

Так, у вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено: «У поданих до митного оформлення документах відсутні наявні розбіжності, у зв’язку з чим на їх підставі не є можливим перевірити правильність визначення митної вартості декларантом. Так, згідно відомостей зовнішньоекономічного інвойсу має бути передоплата у розмірі 100%. Банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують передоплату товарів у визначеному інвойсом розмірі, надано, при цьому сумарна вартість згідно пред’явлених до митного оформлення платіжних доручень відрізняється від суми зовнішньоекономічного інвойсу складає 19323,43 дол. США проти інвойсної ціни у розмірі 28323,43 дол. США. Також у сертифікаті про походження товарів наявні відомості про дату інвойсу, що не подавався до митного оформлення, відрізняється. Прайс-лист виробника товарів, що наданий, діє до 10.04.2018 року, тобто є нечинним, у зв’язку з чим він неспроможний підтвердити заявлену митну вартість товарів. Відповідно до частини 5 статті 54 Кодексу має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановленої ст. 53 Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визначення заявленої митної вартості. Згідно п.3 ст. 53 МКУ декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати ( за наявності) додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову відповідно до ст. 254 Митного кодексу України). Крім того, відповідно до ст. 43 Митного кодексу декларанту запропоновано надати для огляду митниці в оригіналі сертифікат про походження товарів. Також повідомлено про можливість надати інші додаткові документи за власним бажанням для підтвердження митної вартості. 21.08.2018 року декларант шляхом використання інформаційних технологій надіслав на адресу митниці листа, згідно якого повідомив про неможливість надання додаткових документів у зв’язку з довгим часом їх збору. Враховуючи, що у поданих декларантом документах містяться суперечливі дані та відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а у фіскального органу відсутня інформація щодо вартості операцій з Ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59,60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в фіскального органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) резервним методом. Між фіскальним органом та декларантом було проведено письмову консультацію стосовно обрання методу визначення митної вартості.. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ПІК «Інспектор-2006» та ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, є більшим: по товару № 1 - МД №UA110150/2018/219862 від 02.08.2018, - 2.17 дол. США за кг нетто, по товару № - 2 МД №UA110150/2018/214971 від 19.06.2018, - 2.17 дол. США за кг нетто Декларанту роз'яснено права, викладені у п.3 ст.52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів та зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів та зборів; у разі незгоди декларанта з рішенням органу доходів та зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному органом доходів та зборів відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ. Та роз'яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 цього МКУ або до суду».

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500010/2018/000008/2, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

В разі, якщо митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58-63 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості.

Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Так, під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за електронною митною декларацією, встановлено, що сумарна вартість згідно пред’явлених до митного оформлення платіжних доручень відрізняється від суми зовнішньоекономічного інвойсу, на що суд зазначає наступне.

В інвойсі №GHL20180408F від 26.06.2018 року зазначено сумарну вартість товару 28323,43 дол. США.

При цьому, позивачем як під час митного оформлення товарів, так і до суду було надано платіжні доручення в іноземній валюті № 3 від 15.05.2018 року на суму 8497,03 долари США, № 4 від 21.06.2018 року на суму 9000,00 долари США та № 5 від 17.07.2018 року на суму 10826,40 долари США (т.1 а.с.83-85, т.2 а.с.160-162).

Тобто, загальна сума, сплачена позивачем на виконання контракту №10/04-1 від 10.04.2018 року згідно вищевказаних платіжних доручень в іноземній валюті складає 28323,43 долари США, а відтак суд приходить до висновку про відсутність розбіжностей між сумарною вартістю товару згідно пред’явлених до митного оформлення платіжних доручень та сумою, зазначеною у зовнішньоекономічному інвойсі.

Суд зазначає, що згідно ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У зв’язку з вищевказаною нормою суд ставиться критично до твердження представника відповідача, висловленому у судовому засіданні, щодо ненадання позивачем під час митного оформлення платіжного доручення №4, також оскільки таке згідно картки відмови №UA500010/2018/00206 та митної декларації №UA500010/2018/013308 надавалось.

При цьому суд приймає до уваги надані у судовому засіданні пояснення представника позивача, що при поданні до митного органу документів позивачем помилково зазначено дату платіжного доручення в іноземній валюті №4, а саме « 22.06.2018» замість вірної « 21.06.2018».

Щодо посилання відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що прайс-лист виробника товарів діє до 10.04.2018 року, тобто є нечинним, у зв’язку з чим він неспроможний підтвердити заявлену митну вартість товарів, суд зазначає наступне.

Прайс-лист (прейскурант) це документ, що містить перелік товарів, робіт та послуг (із можливим зазначенням їх характеристик), та із вказівкою їх вартості.

Законодавчо не передбачено форми прайс-листа а також відомості, які підлягають включенню до нього. Таким чином Одеська митниця ДФС не мала жодних підстав визначати як порушення термін дії прайс-листа.

Як вбачається з постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 13 березня 2017 року «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» зроблено такі висновки щодо прайс-листа, зокрема: 13. з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв’язку з наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).

Суд зазначає, що станом на момент укладання контракту №10/04-1 від 10 квітня 2018 року прайс-листи виробника товару, діяли та були чинними. Формулювання у прайс-листах «ціни дійсні до 10.04.2018» (prices are valid until 10.04.2018) не є чітким та з нього неможливо встановити, чи такі діяли до 09.04.2018 року, чи до 10.04.2018 року включно. Суд зазначає, що у даному випадку підлягає застосуванню презумпція правомірності декларанта, яка полягає у тому, що оскільки відповідачем не надано до суду доказів, що конкретно 10 квітня 2018 року на момент укладання позивачем з контрагентом контракту №10/04-1 від 10.04.2018 року прайс-листи виробника товару не були чинними, суд приходить до висновку, що вони діяли.

Щодо посилання відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що у сертифікаті про походження товарів наявні відомості про дату інвойсу, що не подавався до митного оформлення, суд зазначає наступне.

Так, інвойс № GHL20180408F складений 26 червня 2018 року та подавався до митного оформлення, що підтверджується карткою відмови №UA500010/2018/00206.

Згідно сертифікату походження товару №18С1200С2117/00008 від 10.07.2018 року, який також подавався до митного оформлення, у графі 10 «номер та дата інвойсу» зазначено «GHL20180408F від 26 червня 2018».

Таким чином суд приходить до висновку про відсутність розбіжностей щодо дати інвойсу у сертифікаті походження товару, а посилання Одеської митниці ДФС в оскаржуваному рішення на вказану обставину є необґрунтованим.

Таким чином суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення, прийняте одеською митницею ДФС, є необґрунтованим.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Київської міської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промсантехніка-1» судовий збір у розмірі 9860,84 грн., сплачений згідно платіжних доручень №2500 від 23 жовтня 2018 року та №2554 від 14 листопада 2018 року.

04 березня 2019 року до суду за вх.№7645/19 від позивача надійшла заява, у якій просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Суд зазначає, що 05.03.2019 року до суду за вх.№7858/19 від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, у якій посилаючись на те, що дана справа належить до справ незначної складності та не потребує обов’язкової участі адвоката зазначає, що вказані витрати у розмірі 20000,00 грн. є неспівмірними. Вказує, що вивчення рішення, документів, відповіді, судової практики не є самостійною складовою витрат на правову допомогу. Просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши заяву позивача про стягнення з Одеської митниці ДФС витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

На підтвердження наявності витрат на правничу допомогу з боку позивача разом із позовною заявою та клопотанням про розподіл судових витрат по справі, надано до суду:

- копію договору про надання правової допомоги від 08 жовтня 2018 року №081018;

- квитанцію №67;

- ордер серії ПТ №007927 від 25.10.2018 року;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №518 від 06.04.2007 року ОСОБА_1;

- виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо адвокатського об'єднання «ПРАВО-ЛЕКС»;

- довіреність;

- розпорядження про прийняття на роботу №1 від 29.02.2018 року;

- копію рахунку на оплату №23 від 17.10.2018 року;

- копію платіжного доручення №2510 від 26.10.2018 року та №2757 від 25.02.2019 року;

- виписку по особовому рахунку за період з 26.10.2018 по 26.10.2018;

- виписку по особовому рахунку за період з 25.02.2019 по 25.02.2019;

- акт надання послуг №1 від 25.02.2019 року.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п’ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Суд зазначає, що позивач у заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу наводить детальний опис професійної правничої допомоги, наданої адвокатом ОСОБА_1 станом на 18.02.2019 року, загальна вартість якої становить 19169,42 грн.

При цьому як вбачається з договору про надання правової допомоги від 08 жовтня 2018 року №081018 сторони погодили, що з розрахунку вартості 1 (однієї) години роботи призначеного адвоката береться 35 % (відсотків) від прожиткового мінімуму на одну працездатну особу встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2018 рік», з липня 2018 року (1841 грн.), що в грошовому еквіваленті складає 644 грн. 35 коп. за 1 (одну) годину роботи адвоката.

Суд вважає необґрунтованим зазначення позивачем витрат на професійну правничу допомогу згідно пунктів 4, 5, 7 та 8 детального опису, зазначеного в заяві вх.№7645/19, виходячи з наступного.

Щодо витрат за складання адвокатського запиту від 13.11.2018 року про надання копій рішення про коригування митної вартості товарів та митної вартості товарів та митної декларації, адресованого до Одеської митниці ДФС 13.11.2018 року у відповідності до квитанції 3960017347440, щодо якого позивач зазначає час його складання 2 години та вартість 1288,70 грн., а також вартості адвокатських послуг щодо вивчення відповіді Одеської митниці ДФС № 1528/5/15-70-61 від 23.11.2018 року на адвокатський запит, а також надісланої митної декларації № UА500010/20181/3308 та рішення про коригування митної вартості товарів № UА 500010/2018/000008/2, суд зазначає наступне.

Копії вказаного адвокатського запиту позивачем до суду не надано, а відтак судом неможливо встановити обґрунтованість тривалості часу виконання вказаної правничої допомоги та відповідно обґрунтованості її вартості. Позивачем разом з позовною заявою 01.11.2018 року до суду були надані копію рішення про коригування митної вартості товарів № UА500010/2018/000008/2. Також з п.2 опису послуг вбачається, що адвокатом вже вивчались як митна декларація, так і оскаржуване рішення, а відтак суд вважає необґрунтованими розміри витрат за вказані послуги.

Щодо пунктів 7 та 10 наданих послуг по складанню клопотань від 11.12.2018 року (т.2 а.с.11-12) та від 16.01.2019 року (т.2 а.с.157-158) про приєднання доказів до справи позивач зазначає, що адвокатом на їх виконання було витрачено по 1 годині та зазначено суму по 644,35 грн.

Суд не вважає об’єктивним та обґрунтованим обсяг часу, потраченого адвокатом ОСОБА_1 на складання вказаних клопотань, оскільки такі займають не більше одної сторінки змісту клопотання без урахування переліку учасників справи, найменування суду імені головуючого судді, номеру справи та підпису керівника позивача.

Окрім цього законодавчо не передбачено обов’язок щодо складання письмового клопотання про приєднання доказів по справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання позивача про стягнення з відповідача 2899,58 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином суд вважає за доцільне стягнути з Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промсантехніка-1» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17100,42 грн., сплачених згідно платіжних доручень №2510 від 26 жовтня 2018 року та №2757 від 25 лютого 2019 року, оскільки вони підтверджені належними доказами.

Керуючись ст.ст. 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промсантехніка-1» – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500010/2018/000008/2 від 21.08.2018 року.

Стягнути з Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промсантехніка-1» судовий збір у розмірі 9860,84 грн., сплачений згідно платіжних доручень №2500 від 23 жовтня 2018 року та №2554 від 14 листопада 2018 року.

Стягнути з Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промсантехніка-1» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17100,42 грн., сплачених згідно платіжних доручень №2510 від 26 жовтня 2018 року та №2757 від 25 лютого 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промсантехніка-1» (вул.Свіштовська, 3-а, м.Кременчук, Полтавська обл., 39600, код ЄДРПОУ 23806668).

Відповідач - Одеська митниця ДФС (вул.Гайдара, 21-А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 39441717).

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна» (вул.Сабанєєв міст, буд.5/7, кв.6, м.Одеса, 65082, код ЄДРПОУ 34930385).

Повний текст рішення складено та підписано 15.03.2019 року.

Суддя О.А. Вовченко

.