Рішення № 80475699, 11.03.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2019 р. справа № 300/65/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю: секретаря судового засідання - Ткачук О.П.,

представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень №0017331306 та №0017351306 від 04.10.2018, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі, також - позивач), 04.01.2019, звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0017331306 та №0017351306 від 04.10.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень помилково відніс до додаткового блага суми різниці за основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті на дату зміни валюти зобов’язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню та сумою такого боргу, визначеного за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 залишено позовну заяву без руху (а.с.14-15). На адресу суду, 18.01.2019 надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви із доданими до неї документами (а.с.20-21). У зв'язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 23.01.2019 відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи призначено на 11.02.2019 о 10:00 год (а.с.1-2).

На адресу суду 11.02.2019 від представника позивача – ОСОБА_3 надійшло клопотання про визнання причини неявки останнього поважною та відкладення розгляду справи (а.с.38).

Представник відповідача проти відкладення розгляду справи не заперечила, однак судом, з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження наявності повноважень для представництва ОСОБА_3 інтересів позивача у суді, визнано першу неявку позивача без поважних причин. Розгляд справи відкладено до 21.02.2019, відповідно до вимог статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також – КАС України) (а.с.45).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 11.02.2019 (а.с.50-51). У відзиві проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 представник відповідача заперечила, вказала, що позивачем не подано декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, та не сплачено податку на доходи фізичних осіб і військовий збір з отриманого в 2017 році доходу у вигляді додаткового блага (суми боргу, прощеного ПАТ «ОСОБА_4 Аваль»), а тому, у відповідності до положень Податкового кодексу України відповідачем правомірно нараховано ОСОБА_2 штрафні санкції та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

На адресу суду 19.02.2019 від представника позивача – ОСОБА_3 надійшло клопотання про визнання поважною причину неявки останнього у судове засідання, призначене на 21.02.2019 о 10:00 год, та відкладення розгляду справи на інший час (а.с.58).

У судовому засіданні 21.02.2019 судом задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи до 11.03.2019 (а.с.61).

На судовий розгляд справи 11.03.2019 позивач та представник позивача не з’явились, причини такої неявки суду невідомі, жодних клопотань з даного приводу на адресу суду не надходило. Про належне повідомлення позивача стосовно дати, часу та місця розгляду даної адміністративної справи свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, із відміткою про особисте отримання судової повістки позивачем 26.02.2019 та власним підписом останнього (а.с.64).

Представник відповідача в судовому засідання наполягала на розгляді справи за відсутності позивача та його представника на підставі наявних у ній доказів.

Суд, керуючись положеннями частини 5 статті 205 КАС України, розглянув дану адміністративну справу за відсутності позивача, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Представник відповідача в судовому засідання вказала, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 немає, з огляду на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, встановив такі обставини.

За результатами проведеної Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих ОСОБА_2 доходів за 2017 рік, що оформлені актом від 06.09.2018 №751/09-19-13-06/НОМЕР_1, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164, підпункту 49.18.4, пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179, пункту 1.2, підпункту 1.6, пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України (а.с.22-26).

У відповідності до тверджень відповідача у відзиві на позовну заяву, на підставі проведеного аналізу відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів, наявних у ГУ ДФС в Івано-Франківській області щодо інформації про отримані доходи, відповідачем встановлено, що громадянином ОСОБА_2 у 2017 році отримано дохід у вигляді додаткового блага – анулювання основної суми кредитної заборгованості в розмірі 928 778, 73 грн.

З метою підтвердження даної інформації відповідачем до ОСОБА_5 обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» направлено запит від 22.05.2018 №6146/10/09-19-55-02-23. У відповідь на вказаний запит, на адресу відповідача надійшов лист від 25.06.2018 №д6-кбф19-1388, яким підтверджено те, що ОСОБА_2 у 2017 році отримано дохід у вигляді анулювання суми кредитної заборгованості, що становить 928 778,73 грн.

З огляду на те, що позивачем на час перевірки декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік не подано, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не сплачено, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0017331306 та №0017351306 від 04.10.2018.

Згідно зі змістом вказаних податкових повідомлень-рішень, відповідачем збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на доходи з фізичних осіб» на суму 167 180,17 грн, та нараховано штрафні санкції в розмірі 41 795,04, збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «військовий збір» на суму 13931,68 грн та нараховано штрафні санкції в розмірі 3 482,92 грн.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач з метою захисту своїх порушених прав звернувся із позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із такого.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та враховує приписи Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі, також – ПК України).

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно із абзацом другим пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту «д» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі шляхом повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

З наявної у матеріалах справи копії договору про припинення зобов’язань за кредитним договором №010/14-10-416G80 від 20.06.2007, укладеного між позивачем та ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» 04.05.2017 (а.с.27-29), вбачається, що станом на день укладення договору, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором складала 60 803 дол. США, з них: 35 017,30 дол. США заборгованості за основною сумою боргу, що станом на дату підписання договору становить 928 778, 73 грн; 17 439,17 дол. США – заборгованість за відсотками; 8 346, 53 дол. США – заборгованість за пенею.

ОСОБА_5 обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» 25.06.2018 №д6-кбф19-1388 (а.с.54) підтверджено нарахування банком ОСОБА_2 доходу у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором в сумі 928 778,73, яка є заборгованістю за основною сумою боргу.

Разом з цим, відповідно до пункту 1.5 договору про припинення зобов’язань від 04.05.2017 (а.с.29), позивача повідомлено про те, що сума анульованого основного боргу буде включена банком до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь позивача, за підсумками звітного періоду, в якому такий борг анульовано (прощено). Позивачу також роз’яснено, що на нього покладається обов’язок сплати податку на доходи фізичних осіб та інших зборів і платежів з суми анульованого (прощеного) основного боргу та відображення суми отриманого доходу у вигляді анульованого боргу у річній податковій декларації.

У позовній заяві позивач звертає увагу суду на приписи пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, відповідно до змісту якого, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Виходячи з аналізу наведеної норми, суд зазначає, що з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.

Враховуючи викладене, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України та оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

Таким чином, з огляду на те, що прощена (анульована) сума боргу позивача є саме основною сумою боргу (кредиту), застосування положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України до даних правовідносин є помилковим, а тому, доводи позивача стосовно відсутності підстав для включення до розрахунку загального річного оподатковуваного доходу суму прощеного (анульованого) боргу суд відхиляє.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у рішенні, ухваленому по справі №826/6896/17 (адміністративне провадження №К/9901/57674/18) 24 жовтня 2018 року.

Підсумовуючи наведене і враховуючи те, що прощена сума боргу (кредиту) позивача у розмірі 928 778,73 грн у розумінні підпункту «д» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, суд вважає правомірними дії відповідача щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.10.2018 №0017331306.

Стосовно правомірності збільшення відповідачем суми грошового зобов’язання позивача зі сплати військового збору, суд зважає на таке.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Отже, отримання фізичною особою доходу, зокрема у вигляді вищевказаного додаткового блага, обумовлює виникнення в неї обов'язку зі сплати військового збору з такої суми.

Разом з цим, правильним є і здійснений відповідачем розрахунок сум грошового зобов’язання позивача зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Так, у відповідності до пункту 167.1 статті 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, встановлено накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень судом встановлено, що відповідачем правомірно, у відповідності до вимог вищенаведених правових положень збільшено суму грошового зобов’язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 167 180, 17 грн (928 778,73*0,18) та військового збору у розмірі 13 931,68 (928 778,73*1,5) та нараховано штрафні санкції, суми яких становлять 41 795,04 (167 180, 17 *0,25) та 3 482,92 (13 931,68*0,25).

Відтак, враховуючи висновок суду про правомірність віднесення відповідачем прощеної суми боргу за кредитним договором до річного оподатковуваного доходу позивача, а також невиконання останнім обов’язку сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та не відображення суми доходу у річній податковій декларації, складені Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області податкові повідомлення-рішення №0017331306 та №0017351306 від 04.10.2018 відповідають вимогам чинних правових норм, а тому, правових підстав для задоволення позивних вимог ОСОБА_2 суд не вбачає.

З огляду на відмову суду у задоволенні позову, та відсутність доказів про понесення відповідачем будь-яких витрат, пов’язаних з розглядом справи, в силу вимог статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись частиною 5 статті 205, статями 241-246, 250, 255, 295, 297, 299, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2, адреса: АДРЕСА_1, 76018, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1;

Відповідач: Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ – 39394463.

Рішення складене в повному обсязі 15 березня 2019 р.

Суддя /підпис/ ОСОБА_6