Ухвала суду № 80474864, 14.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні заяви про встановлення

судового контролю за виконанням судового рішення

14 березня 2019 р. Справа №0540/7835/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про здійснення судового контролю у справі № 0540/7835/18-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,-

за участю представників сторін:

заявник – не з’явився

представника відповідача – ОСОБА_2, дов. від 16.01.2019 року №1371/08/34

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії – задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 22.08.2016 року по 31 травня 2018 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області виплатити заборгованість з пенсійних виплат ОСОБА_1 за період з 22.08.2016 року по 31 травня 2018 року. Звернуто до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць. В іншій частині позовних вимог – відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

05 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зобов’язання відповідача у двомісячний строк подати суду звіт про виконання судового рішення. В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням суду від 02 листопада 2018 року у справі № 0540/7835/18-а було відмовлено у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення по причині того, що позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду. Проте, станом на даний час, вказане рішення від 02 листопада 2018 року у адміністративній справі № 0540/7835/18-а до сих пір не було виконане управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську. Відповідач тривалий час ухиляється від виконання рішення суду, посилаючись на неповажні причини та на відсутність достатнього фінансування для виплати пенсії. Проте, зазначає, що право на пенсію є конституційним правом і не може бути обмежене, а згідно рішення Конституційного Суду України, відсутність достатнього фінансування не може бути підставою для невиконання судового рішення.

У судове засідання, призначене на 14 березня 2019 року з’явився представник відповідача, заявник не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні, представник відповідача проти задоволення поданої заяви заперечував. В письмовому відзиві відповідач зазначив, що 07 листопада 2018 року управлінням отримано рішення суду та передано до відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 2 для негайного виконання. 12 листопада 2018 року рішення суду у межах суми виплати пенсії за один місяць було виконано та сплачено у грудні 2018 року у сумі 8868,93 грн. через установу АТ «Ощадбанк». 09.11.2018 року управлінням направлено апеляційну скаргу на рішення суду. 02.01.2019 року управлінням отримано ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 року про повернення апеляційної скарги до управління у зв’язку з несплатою судового збору. Таким чином, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року набрало законної сили 26 грудня 2018 року. 03.01.2019 року ухвала Першого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 року передана до відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 2 для виконання. Згідно рішення від 11.01.2019 року та протоколу від 29.01.2019 року проведено нарахування заборгованості на загальну суму 182 838,78 грн. При цьому, зазначає, що територіальні управління Пенсійного фонду України не є розпорядниками коштів Пенсійного фонду. Фінансування пенсій, а також заборгованості за рішеннями суду, проводиться розпорядниками вищого рівня. Нараховану заборгованість по пенсії у розмірі 182 838,78 грн. управлінням включено до потреби у коштах на виплату за рішеннями суду та направлено 31.01.2019 року листом № 832/03/45 до головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для узгодження фінансування сум на виплату за рішеннями суду. Таким чином, управлінням в межах своєї компетенції відповідно до покладених судом зобов’язань виконано рішення суду в повному обсязі, а саме, нараховано заборгованість згідно рішення суду. Фінансування пенсій, а також заборгованості за рішеннями суду, контроль за виплатою проводиться розпорядниками вищого рівня.

Відповідач вважає, що в межах своїх повноважень управління здійснило всі необхідні заходи для виконання судового рішення.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Згідно правової позиції викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України» № 3 від 13.03.2017 вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Пленум Вищого адміністративного суду України наголосив, що вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналізуючи наведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття судового рішення у справі.

Під час ухвалення рішення суд не встановив судового контролю із поданням відповідного звіту, оскільки статтею 382 КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначена правова позиція кореспондується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 09.01.2013 року №28/12/13-13, ухвалі від 24.10.2013 року по справі №К/800/28965/13 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/34430237).

Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав виконавчий лист на примусове виконання рішення суду 10 січня 2019 року.

Разом з цим, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення.

Керуючись ст. 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про здійснення судового контролю у справі № 0540/7835/18-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала в повному обсязі складена 14 березня 2019 року та проголошена в присутності представника відповідача.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені ст. 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Донецького окружного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя Кочанова П.В.