Рішення № 80472093, 28.02.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа №175/510/17

Провадження №175/189/17

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

28 лютого 2019 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Реброва С.О.

при секретарі Ратушної Л.В.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

Позивач 26.12.2018 року звернувся до суду із вищевказаним уточненим позовом, зазначивши, що, 13.01.2016 року помер його батько ОСОБА_7 у зв’язку з чим відкрилась спадщина на належне його майно. У встановлений законом строк він прийняв спадщину, однак позбавлений можливості оформити свої спадкові права у зв’язку із відсутністю оригіналів документів, що посвідчують право власності на спадкове майно. Зазначені обставини унеможливлюють належне оформлення спадкових прав через державну нотаріальну контору у зв’язку з чим він вимушений звернутись до суду. Просив визнати за померлим ОСОБА_7 право власності на Ѕ частину у спільному сумісному майні подружжя на домоволодіння №3 по вул.Севастопольській у смт.Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області загальною площею 163.2 кв.м., житловою 71,1 кв.м та нежитлової будівлі №20 в м.Дніпро, І поз.1-9, ІІ поз.1-7,1, загальною площею 162 кв.м. Визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частину домоволодіння №3 по вул.Севастопольській у смт.Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області загальною площею 163.2 кв.м., житловою 71,1 кв.м; нежитлової будівлі №20 в м.Дніпро, І поз.1-9, ІІ поз.1-7,1, загальною площею 162 кв.м.; автомобілю НОМЕР_1, номер кузова WDВ9016621R483875, свідоцтво про реєстрацію AEC№124420 від 02.06.2007 року; автомобіль НОМЕР_2, номер кузова 2ТНКЗ1U39С123483, свідоцтво про реєстрацію АЕС №320787 від 09.01.2009 року; причепу марки «TABBERT», номерний знак НОМЕР_3, номер шасі WTA600340ND101636, свідоцтво про реєстрацію АЕС №322795 від 29.05.2009 року. Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на його користь грошову компенсацію за належну йому ј частину всього спадкового майна яка складається із Ѕ частини після смерті ОСОБА_7, померлого 13.01.2016 року в розмірі 723 380,42 грн., а також судові витрати у розмірі 23 538,36 грн.

Відповідачка пред’явила до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зустрічний позов, обґрунтовуючи вимоги тим, що автомобіль НОМЕР_1, номер кузова WDВ9016621R483875, свідоцтво про реєстрацію AEC№124420 від 02.06.2007 року не входить до складу спадкового майна, оскільки даний автомобіль є її особистою власністю, оскільки його придбали за її особисті кошти, виручені від продажу її квартири №134 в буд.6 по пров.Добровольцівв м.Дніпропетровськ, отриману нею у спадщину. Просить суд, визнати за нею право власності на автомобіль НОМЕР_1, номер кузова WDВ9016621R483875, свідоцтво про реєстрацію AEC№124420 від 02.06.2007 року, а також стягнути з ОСОБА_1 на її користь 8 818,91 грн. витрати на поховання спадкодавця ОСОБА_7

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, проти зустрічного позову заперечували, відповідачка та її представник зустрічний позов підтримують повністю, а первісний позов частково згідно відзиву на уточнену позовну заяву.

Третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_6 у судове засідання не з’явилась, однак надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцями першої черги після смерті – ОСОБА_7, померлого 13.01.2016 року (свідоцтво про смерть № 2016-1, порядковий номер 2, зареєстрованого в Мон-де-Лані 19.01.2016 року.

На момент смерті ОСОБА_7 був власником домоволодіння №3 по вул.Севастопольській у смт.Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області загальною площею 163.2 кв.м., житловою 71,1 кв.м; нежитлової будівлі №20 в м.Дніпро, І поз.1-9, ІІ поз.1-7,1, загальною площею 162 кв.м.; автомобілю НОМЕР_1, номер кузова WDВ9016621R483875, свідоцтво про реєстрацію AEC№124420 від 02.06.2007 року; автомобіль НОМЕР_2, номер кузова 2ТНКЗ1U39С123483, свідоцтво про реєстрацію АЕС №320787 від 09.01.2009 року; причепу марки «TABBERT», номерний знак НОМЕР_3, номер шасі WTA600340ND101636, свідоцтво про реєстрацію АЕС №322795 від 29.05.2009 року.

Відповідно до ст.ст.60,70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Будь-яких домовленостей між спадкодавцем та ОСОБА_5 судом встановлено не було. Отже, частка кожного з них у вищезазначеному майні складає по 1/2 частині.

ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у встановлений шестимісячний строк прийняли спадщину шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, а ОСОБА_8. відмовилась від спадщини на користь ОСОБА_4В, що відповідає вимогам ст.ст.1268-1270, 1274 ЦК України.

Згідно матеріалів спадкової справи, особи, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині відсутні.

Постановами приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу ОСОБА_6 від 23.12.2016 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на вищевказане спадкове майно у зв’язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на спадкове майно.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, тому відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на право власності на майно мого померлого не може бути перешкодою в реалізації її права на спадщину.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.23 (абз.3) своєї постанови № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 392 ЦК України , власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

ОСОБА_5 як дружина померлого має право на виділення належної їй 1/2 частки в спільному майні подружжя, то, відповідно, розподілу між спадкоємцями підлягає тільки 1/2 частка спадкового майна, а позивач, відповідно має право на 1/8 частку (1/2 : 4 = 1/8). Суд, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання права власності в порядку спадкування на 1/8 частку спадкового майна.

Відповідно до висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 17.09.2018 року, загальна маса спадкового майна із врахуванням 1/8 частини складає 723 380,42 грн. , та включає вартість часток: домоволодіння №3 по вул.Севастопольській у смт.Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області в розмірі 426 714 грн., нежитлової будівлі №20 в м.Дніпро в розмірі 168 987 грн., автомобіля НОМЕР_1 в розмірі 19 468,74 грн., автомобіля НОМЕР_2 складає в розмірі 85 405,02 грн., причепу марки «TABBERT», номерний знак НОМЕР_3 в розмірі 14 386,68 грн., автомобіля НОМЕР_4 в розмірі 8 418,96 грн.

28.02.2019 року позивач ОСОБА_1 надав заяву про відмову в частині позовних вимог, а саме визнання права власності на автомобіль НОМЕР_4, а тому його вартість судом не приймає\ться до уваги.

Таким чином, у зв’язку з відмовою в частині позовних вимог загальна сума спадкового майна складає 714 961,46 грн.

28.02.2019 року ОСОБА_9 надала до суду відзив на уточнену позовну заяву, в якій вказує, що визнає позовні вимоги ОСОБА_1, та просить в рахунок грошової компенсації спадкового майна визнати за позивачем право власності на автомобіль НОМЕР_2, номер кузова 2ТНКЗ1U39С123483, який згідно висновку експерта від 17.09.2018 року вартість складає 700 321 грн. 21 коп.(Т-2,а.с.66), оскільки на разі немає грошових коштів для виплати грошової компенсації спадкового майна.

Враховуючи заяву відповідача ОСОБА_9, суд приходить до висновку, що за позивачем ОСОБА_1 слід визнати право власності на 1/8 частину спадкового майна, а саме: домоволодіння №3 по вул.Севастопольській у смт.Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області загальною площею 163.2 кв.м., житловою 71,1 кв.м; нежитлової будівлі №20 в м.Дніпро, І поз.1-9, ІІ поз.1-7,1, загальною площею 162 кв.м.; автомобіля НОМЕР_1, номер кузова WDВ9016621R483875, свідоцтво про реєстрацію AEC№124420 від 02.06.2007 року; причепу марки «TABBERT», номерний знак НОМЕР_3, номер шасі WTA600340ND101636, свідоцтво про реєстрацію АЕС №322795 від 29.05.2009 року, врахувавши вартість цих часток перерахованого спадкового майна(714961 грн. 46 коп.) та визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль НОМЕР_2, номер кузова 2ТНКЗ1U39С123483 в рахунок грошової компенсації указаного спадкового майна, оскільки це не буде порушувати прав позивача за первісним позовом.

Таким чином різниця суми грошової компенсації спадкового майна складає 714 961,46 грн. (714 961,46 грн. - 700 321 грн. 21 коп. = 14 640,25 грн.), яку необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1

Враховуючи, що державним нотаріусом визначено, що частка ОСОБА_7І, померлого 13.01.2016 року, в праві спільної сумісної власності складає 1/2 частину, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання права власності на домоволодіння та нежитлове приміщення є передчасними, оскільки єдиною підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії була відсутність документів, що посвідчують право власності на спадкове майно.

Вирішуючи питання щодо зустрічних вимог відповідача, суд виходить з наступного.

Встановлено, що з 16.03.1991 року по день смерті 13.01.2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі (свідоцтво про укладення шлюбу серії ІV-КИ №428519, видане 16.03.1991 року Кіровським відділом РАЦС м.Дніпропетровська).

За життя спадкодавець ОСОБА_7 набув права власності на автомобіль НОМЕР_5, номер кузова WDВ9016621R483875, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АЕС 124420, дата реєстрації 02.06.2007 року.

Однак, вважає, що цей автомобіль є її особистою власністю не дивлячись на те, що він зареєстрований на ОСОБА_7, оскільки його було придбано за її особисті кошти, які виручені від продажу квартири у сумі 34 200 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу від 25.12.2006 року, засвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованим в реєстрі за №9031.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що розглядаючи спори, пов'язані зі спадкуванням частки в праві спільної сумісної власності, необхідно звертати увагу на те, що згідно зі статтею 368 ЦК (435-15) спільною сумісною власністю є не лише майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом, а й майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Суд, відмовляє в задоволені позовних вимог в цій частині, оскільки, виходить з того, що, кошти виручені від продажу квартири, є такими, що набуті у шлюбі у спільну сумісну власність і відповідно вважається, що вказаними грошима, набутими у шлюбі, подружжя розпорядилось у подальшому спільно, в інтересах сім'ї придбало вказаний автомобіль. Інших обставин позивачка не довила.

Таким чином, автомобілю НОМЕР_1, номер кузова WDВ9016621R483875, свідоцтво про реєстрацію AEC№124420 від 02.06.2007 року вважається спільною сумісною власністю, а одже входить до складу спадкового майна.

Вона також здійснила поховання чоловіка за власний рахунок. Загальні витрати, які вона понесла на поховання померлого чоловіка, складають 26 456,74 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 28.012016 року на суму 916,74 грн. та рахунком замовлення на придбання – оформлення предметів та послуг похоронного призначення від 28.01.2016 року на суму 25 540 грн., одже її компенсація складає 8 818,91 грн.,

Суд вважає, що вказані кошти позивачкою витрачені з дотриманням принципу розумності, як передбачено ч.1 ст. 1232 ЦК України, й вона правомірно претендує на часткове їх відшкодування відповідачем.

Згідно ч.1 ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

У зв’язку з тим, що сторони є спадкоємцями після смерті померлого, тому суд вважає можливим визнати розмір витрат, який підлягає стягненню в сумі 8 818,91 грн. (26 456,74:3=8 818,91).

Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_5 на користь позивача підлягає стягненню половина понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82,141,259,265,268,273 ЦПК України, ст.ст.60, 70 СК України, ст.ст.16, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частину домоволодіння №3 по вул.Севастопольській у смт.Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області загальною площею 163.2 кв.м., житловою 71,1 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частину нежитлової будівлі №20 в м.Дніпро, І поз.1-9, ІІ поз.1-7,1, загальною площею 162 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частину автомобілю НОМЕР_1, номер кузова WDВ9016621R483875, свідоцтво про реєстрацію AEC№124420 від 02.06.2007 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частину причепу марки «TABBERT», номерний знак НОМЕР_3, номер шасі WTA600340ND101636, свідоцтво про реєстрацію АЕС №322795 від 29.05.2009 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль НОМЕР_2, номер кузова 2ТНКЗ1U39С123483, свідоцтво про реєстрацію АЕС №320787 від 09.01.2009 року.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_6) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_7) 14 640,25 грн. різницю грошової компенсації спадкового майна.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_6) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_7) 11 769,18 грн. судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання права власності – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_7) на користь ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_6) 8 818,91 грн. витрат на поховання спадкодавця.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя С.О.Ребров