Рішення № 80471372, 04.03.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року Справа № 915/1902/18

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П.,

при секретарі судового засідання Степановій І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”, 54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14 (код ЄДРПОУ 01125608),

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ”, 54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/26 (код ЄДРПОУ 40618543),

про:

- встановлення господарських правовідносин шляхом визнання додаткової угоди № 5 до договору 229-Р від 30.12.2013 року між державним підприємством “Миколаївський морський торговельний порт” та товариством з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” укладеною в редакції позивача,

- стягнення 77506,07 грн.,

без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ.

28.12.2018 року державне підприємство “Миколаївський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом № 06/1926 від 28.12.2018 року до товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ”, в якому просить:

1) встановити господарські правовідносини шляхом визнання додаткової угоди № 5 до договору 229-Р від 30.12.2013 року між державним підприємством “Миколаївський морський торговельний порт” та товариством з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” укладеною в редакції позивача,

2) стягнути з відповідача 77506,07 грн., з яких:

- 64507,86 грн. – основна заборгованість за договором,

- 9766,14 грн. – пеня,

- 829,44 грн. – 3% річних,

- 2402,63 грн. – інфляційні втрати.

Як на підставу свого позову позивач посилається в тому числі на приписи ст.ст. 20, 189, 190, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 21 Закону України “Про морські порти України”, ст. 11 Закону України “Про ціни і ціноутворення”.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ.

Ухвалою суду від 02.01.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 04.02.2019 року

04.02.2019 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2019 року.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

01.03.2019 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

04.03.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Як на підставу свого позову позивач посилається в тому числі на приписи ст.ст. 20, 189, 190, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 21 Закону України “Про морські порти України”, ст. 11 Закону України “Про ціни і ціноутворення”.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що державне підприємство “Миколаївський морський торговельний порт” (ДП “ММТП”) надає послуги за тарифами, щодо яких не здійснюється державне регулювання цін. Розрахунки за роботи та послуги, на які не здійснюється державне регулювання цін проводяться за вільними цінами. Обов'язковою умовою визначення рівня вільних цін (тарифів) є покриття витрат, що забезпечують формування собівартості надання відповідних послуг та отримання прибутку. Вільні ціни (тарифи) встановлюються позивачем самостійно у відповідності з прийнятою на підприємстві політикою та затверджуються керівником. ДП “ММТП” встановлює ціни (тарифи) на товари, роботи, послуги, які не входять до державного переліку фіксованих та регульованих цін. У встановлених ДП “ММТП” тарифах враховано собівартість товарів, робіт, послуг, податок на додану вартість та прибуток від реалізації товарів, робіт, послуг.

Згідно статистичних даних протягом 2017 року відбулося значне зростання рівня індексу цін виробників (середнього рівня зміни цін на сировину, матеріали, енергоносії тощо) та індексу інфляції.

Відповідач відзив по суті спору не подав.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

30.12.2013 року між державним підприємством “Миколаївський морський торговельний порт”, як Власником мереж та товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 КОМПАНІЯ”, як Користувачем укладено договір №229-Р (далі - Договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 Договору є взаємовідносини сторін щодо відшкодування Користувачем Власнику мереж витрат на утримання технологічних електричних мереж Власника мереж та відшкодування витрат, понесених Власником мереж на ремонт технологічних електричних мереж, через які виконується передача електричної енергії Користувачу (далі - відшкодування витрат) (а.с. 26-28).

28.07.2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до Договору, відповідно до якої ТОВ “ОСОБА_1 КОМПАНІЯ” замінено на свого правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” (а.с. 31).

Розмір відшкодування витрат Власника мереж на утримання технологічних електричних мереж за місяць визначено у п. 2.1 Договору (з урахуванням внесених змін).

Відповідно до п. 2.3. Договору розрахунок з власником мереж щодо відшкодування витрат на утримання технологічних електричних мереж здійснюється Користувачем на підставі підписаного акту наданих послуг згідно виставленого Власником мереж рахунку до 20-го числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 2.5. Договору встановлено, що Власник мереж залишає за собою право на зміну вартості використання технологічних електричних мереж за цим Договором, письмово повідомивши про це Користувача, з подальшим укладенням ОСОБА_2 угоди до Договору.

Відповідно до п. 3.1.2 Договору Власник мереж зобов’язаний щомісяця, до 10-го числа місяця, наступного за звітним складати та видавати користувачу акти наданих послуг та рахунки на оплату.

Відповідно до п. 3.2.1 Договору користувач зобов’язаний протягом 2-х робочих днів підписувати та повертати Власнику мереж акти наданих послуг.

Згідно з п. 4.3. Договору за несвоєчасну оплати рахунків Власника мереж з Користувача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у термін прострочення, за кожний день прострочення, до повної сплати заборгованості.

Відповідно до п. 7.1 Договору цей договір набирає чинності з 01.01.2014 року та діє до дати укладання договору оренди технологічних електричних мереж.

Відповідно до п. 7.2 Договору одностороння відмова від виконання даного Договору (розірвання даного Договору) не допускаються.

Відповідно до п. 5.1.2. Статуту ДП “ММТП”, затвердженого в.о. Міністра інфраструктури України від 07.06.2013 року за № 365, підприємство реалізує свої послуги, продукцію, які не увійшли в державне замовлення або державне завдання на території України і за її межами, якщо інше не передбачене законом, за цінами що формуються відповідно до умов економічної діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, за фіксованими державними цінами та тарифами (а.с. 71-82).

Згідно з ч. 3. ст. 21 Закону України “Про морські порти України”, ст. 11 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, ст.ст. 189, 190 Господарського кодексу України, та п. 5.1.2. Статуту ДП “ММТП” в.о. директора ДП “ММТП” було прийнято наказ №360 від 27.12.2017 року “Про затвердження та введення в дію тарифів” (далі - Наказ). Цим наказом були затверджені та введені в дію з 01.01.2018 року тарифи ДП “ММТП”, у тому числі і за послуги, що є предметом Договору (а.с. 33-37).

Розрахунок статей витрат, включених до цих тарифів, проведено відповідно до тарифної політики ДП “ММТП”, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318.

Позивач 12.01.2018 року звернувся до відповідача з листом № 04/44 (а.с. 38), яким повідомив його про зміну тарифів на послуги та направив йому примірники додаткових угод по ряду договорів, в тому числі і по Договору від 30.12.2013 № 229-Р. Відповіді на вказаний лист не отримано.

Позивач повторно звернувся до Відповідача з листом від 13.02.2018 року № 04/271 (а.с. 39), в якому просив прискорити процес розгляду направлених угод про зміну тарифів та направити позивачу другий екземпляр. Відповіді на другий лист позивач також не отримав.

Позивачем були виставлені відповідачу наступні рахунки (а.с. 43-44, 47-55):

- № 27168331 від 31.12.2017 на суму 4824,86 грн.;

- № 02148331 від 31.01.2018 на суму 4824,86 грн.;

- № 03268331 від 28.02.2018 на суму 7167,54 грн.;

- № 04838331 від 31.03.2018 на суму 7167,54 грн.;

- № 07968331 від 30.04.2018 на суму 7167,54 грн.;

- № 09948331 від 31.05.2018 на суму 7167,54 грн.;

- № 12118331 від 30.06.2018 на суму 7167,54 грн.;

- № 14118331 від 31.07.2018 на суму 7167,54 грн.;

- № 16548331 від 31.08.2018 на суму 7167,54 грн.;

- № 18008331 від 30.09.2018 на суму 7167,54 грн.;

- № 20718331 від 31.10.2018 на суму 7167,54 грн.

Рахунки № 27168331 від 31.12.2017 та № 02148331 від 31.01.2018 було сплачено 27.02.2018 року, про що свідчить виписка по рахунку (а.с. 45-46).

Як зазначено вище відповідно до п. 2.3. Договору розрахунок з власником мереж щодо відшкодування витрат на утримання технологічних електричних мереж здійснюється Користувачем до 20-го числа місяця, наступного за звітним.

Таким чином за рахунками № 27168331 від 31.12.2017 та № 02148331 від 31.01.2018 відповідачем було допущено прострочення.

Всі інші рахунки на загальну суму 64507,86 грн. були виставлені за тарифами, затвердженими Наказом.

20.03.2018 року позивач направив відповідачу листом №03-10/68 акт №03268331 за лютий 2018 року (вручене 27.03.2018 року відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення) (а.с. 56, 57).

12.06.2018 року позивач направив відповідачу листом №03-10/120 акт №09948331 за травень 2018 року (вручене 13.06.2018 року відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення) (а.с. 58, 59).

11.07.2018 року позивач направив відповідачу листом №03-10/130 акт №12118331 за червень 2018 року (вручене 17.07.2018 року відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення) (а.с. 60, 61).

18.07.2018 року позивач звернувся до відповідача листом №03/995 щодо підписання виставлених раніше актів та повернення підписаних примірників позивачу (а.с. 62).

10.08.2018 року позивач направив відповідачу листом №03-10/151 акт №14118331 за липень 2018 року (а.с. 63).

12.09.2018 року позивач направив відповідачу листом №03-10/157 акт №16548331 за серпень 2018 року (вручене 19.09.2018 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення) (а.с. 64-65).

13.09.2018 року позивач звернувся до відповідача листом №03/1288 щодо підписання виставлених раніше актів та повернення підписаних примірників позивачу (а.с. 66).

11.10.2018 року позивач направив відповідачу листом №03-10/181 акт№ 18008331 за вересень 2018 року (а.с. 67).

17.10.2018 року позивач звернувся до відповідача листом №03/1423 щодо підписання виставлених раніше актів та повернення підписаних примірників позивачу (а.с. 68).

13.11.2018 року позивач направив відповідачу листом №03-10/197 акт №20718331 за жовтень 2018 року (вручене 22.11.2018 року відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення) (а.с. 70-71).

20.04.2018 року позивач звернувся до відповідача з претензією №06/555 на суму 7774,93 грн. по сплаті заборгованості та штрафний санкцій по Договору від 30.12.2013 року №229-Р (а.с. 40-41).

Листом від 23.05.2018 року №01-3/911 відповідач відмовився визнавати вказану у претензії заборгованість та сплачувати по ній штрафні санкції мотивуючи це тим, що ним не підписано додаткову угоду до Договору щодо зміни розміру вартості послуг на 2018 рік (а.с. 42).

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

ВИСНОВКИ СУДУ.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов’язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно з ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 20 ГК України права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в тому числі шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про встановлення господарських правовідносин шляхом визнання додаткової угоди №5 до договору 229-Р від 30.12.2013 року між державним підприємством “Миколаївський морський торговельний порт” та товариством з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” укладеною в редакції позивача, а також стягнення основної заборгованості за договором №229-Р від 30.12.2013 року в сумі 64507,86 грн. є обґрунтованими.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 9766,14 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.3. Договору за несвоєчасну оплати рахунків Власника мереж з Користувача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у термін прострочення, за кожний день прострочення, до повної сплати заборгованості.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 23.01.2018 року по 21.12.2018 року, по кожному окремому зобов’язанню.

Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем вірно.

Отже, вимога про стягнення пені в сумі 9766,14 грн. є обґрунтованою.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 829,44 грн. та інфляційних втрат в сумі 2402,63 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 23.01.2018 року по 21.12.2018 року, по кожному окремому зобов’язанню.

Розрахунок суми трьох відсотків річних є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Отже, вимога щодо стягнення 3% річних в сумі 829,44 грн. є обгрунтованою.

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за період з лютого по грудень 2018 року, по кожному окремому зобов’язанню. Розрахунок є арифметично правильним.

Детальний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (а.с. 15-25).

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір у сумі 3524,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 237, 238, 241 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Встановити господарські правовідносини шляхом визнання додаткової угоди №5 до договору 229-Р від 30.12.2013 року між державним підприємством “Миколаївський морський торговельний порт” та товариством з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” укладеною в наступній редакції:

ОСОБА_2 угода № 5

до Договору № 229-Р від 30.12.2013

м. Миколаїв “ ”_____ 201__

Державне підприємство “Миколаївський морський торговельний порт” (надалі - Власник мереж), в особі в.о. директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту, з одного боку, та товариство з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” (надалі - Користувач), в особі в.о. директора ОСОБА_4 та виконавчого директора ОСОБА_5, які діють на підставі Статуту, з іншого боку, (обидва надалі - Сторони), уклали дану ОСОБА_2 угоду до Договору №229-Р від 30.12.2013року (далі - Договір) про наступне:

1. Внести зміни в Пункт 2.1. Договору та викласти його в наступній редакції:

“ 2.1. Розмір відшкодування витрат Власника мереж на утримання технологічних електричних мереж за місяць складає 7167,54 грн. (Сім тисяч сто шістдесят сім грн. 54 коп.) в т.ч. ПДВ - 1194,59 грн. Стягнення податку на додану вартість здійснюється відповідно до чинного законодавства України.”

2. ОСОБА_2 угода є невід’ємною частиною Договору № 229-Р від 30.12.2013

та набирає чинності з 01.01.2018.

3. ОСОБА_2 угода до Договору складена і оформлена у двох примірниках (по одному для кожної зі Сторін), які мають рівну юридичну силу.

Від Користувача:

В.о. директора

ТОВ “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ”

______ ОСОБА_4

Виконавчий директор

ТОВ “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ”

______ ОСОБА_5

від Власника мереж:

В.о. директора ДП “Миколаївський морський торговельний порт”

______ ОСОБА_3

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” (54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/26, код ЄДРПОУ 40618543) на користь державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт” (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, код ЄДРПОУ 01125608):

- 64507,86 грн. – основна заборгованість за договором,

- 9766,14 грн. – пеня,

- 829,44 грн. – 3% річних,

- 2402,63 грн. – інфляційні втрати,

- 3524,00 грн. – судовий збір.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Південно-Західного апеляційного господарського суду в порядку визначеному главою 1 розділу 4 ГПК України із врахуванням його перехідних положень.

Рішення набирає законної сили згідно положень ст. 241 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 15.03.2019 року.

Суддя А.П. Алексєєв