Рішення № 80470343, 04.03.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2019 Справа №914/1716/18

За позовом: Приватного підприємства «ОЛЕРОМ», м. Львів, смт. Брюховичі,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЯ ТРАНСЛОГІСТИКА», с. Бережани Пустомитівського району Львівської області,

про: відшкодування збитків в розмірі 109 482, 23 грн.

Суддя Синчук М.М.

за участю секретаря судового засідання Лащ Х.Л.

Представники учасників процесу:

позивача: ОСОБА_1 – представник.

відповідача: ОСОБА_2 – представник.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/1716/18 за позовом Приватного підприємства “ОЛЕРОМ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “МОЯ ТРАНСЛОГІСТИКА” про відшкодування збитків в розмірі 109 482, 23 грн.

Ухвалою суду від 20.09.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі №914/1716/18 за правилами спрощеного позовного провадження. Проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.10.2018 р. В судовому засіданні 22.10.2018 р. оголошено перерву до 19.11.2018 р.

Ухвалою від 19.11.2018 р. суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/1716/18 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.12.2018 р. В судовому засіданні 17.12.2018 р. оголошено перерву до 14.01.2019 р. Ухвалою суду від 14.01.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №914/1716/18 на 30 днів. Розгляд справи відкладено на 28.01.2019 р. В судовому засіданні 28.01.2019 р. оголошено перерву до 04.02.2019 р. Ухвалою суду від 04.02.2019 р. розгляд справи відкладено на 18.02.2019 р.

Ухвалою суду від 18.02.2019 р. закрито підготовче провадження у справі №914/1716/18. Розгляд справи №914/1716/18 по суті призначено на 04.03.2019 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позиція позивача. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у зв’язку з порушенням відповідачем умов Договору № 25 про надання транспортних послуг автомобільного перевезення від 05.04.2018 р., позивачем понесено збитки в розмірі 3 584,88 Євро, що в гривневому еквіваленті становить 109 482,23 грн. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Позиція відповідача. Позовні вимоги заперечив в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити, оскільки позивачем не надано доказів понесення збитків в розмірі 109 482,23 грн.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

05.04.2018р. між Позивачем та Відповідачем було підписано Договір № 25 про надання транспортних послуг автомобільного перевезення. (а.с. 25-30)

Відповідно до умов даного Договору Відповідач (Експедитор) взяв на себе зобов’язання виконати та організувати виконання послуг по перевезенню та доставці вантажу автомобільним транспортом, а Позивач (Замовник) зобов’язався прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно п.1.2 та п.1.3. вказаного Договору конкретні умови по перевезенню оформлюються заявками Замовника, в яких передбачаються конкретні умови для належного виконання умов договору. Заявка на перевезення вантажу повинна бути складена в письмовій формі і скріплена печатками та підписами Замовника та Експедитора, та є невід’ємною частиною Договору.

Сторони Заявку на перевезення № 0504 не підписали та не скріпили підписами, про що свідчить її копія, долучена Позивачем до позовної заяви. (а.с. 31)

Як вбачається із долученої до матеріалів справи проекту заявки на перевезення №0504, вказана дата завантаження 19.04.2018 р., однак, Позивачем долучено до матеріалів справи Рахунок № 18128 від 03.07.2018р. (а.с. 32,33)

Крім того, з Рахунку № 18128 від 03.07.2018р., не вбачається хто є платником коштів, призначення платежу, відсутнє посилання на укладений між сторонами Договір.

Позивачем до матеріалів справи долучено квитанцію Фольксбанку від 05.07.2018 р. на суму 3 585,88 Євро, платник – Гунтер Дюргюфер, однак зі змісту якої не вбачається за що оплачені кошти та відсутнє призначення платежу, немає посилання на укладений між сторонами Договір чи виставлений рахунок. (а.с. 80, 81)

Позивачем скеровано на адресу відповідача претензію №17 від 20.07.2018 р. про відшкодування збитків. (а.с. 34-36)

Відповідачем на адресу позивача скеровано відповідь на претензію №01/08 від 06.08.2018 р., про визнання остатньої безпідставною. (а.с. 37-38)

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.1 та ч. 2 ст 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором (частини 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Слід зазначити, що саме згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, понесені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

При цьому, відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи;

- шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками;

- вини особи, яка заподіяла шкоду.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода – наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 7 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (в редакції чинній станом на час виникнення спірних відносин) у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.

Відповідно до абз.6 п.2 ст.16 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю” за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, до резидентів застосовується штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків.

Таким чином, єдиним законним способом розрахунків між експортером та імпортером являється виключно безготівковий розрахунок через уповноважений банк.

З огляду на вказане, належним доказом витрат понесених Позивачем, може бути платіжне доручення, виставлене уповноваженому банку та проведене ним згідно чинного законодавства України. При цьому, валюта мала бути попередньо закуплена на Українській міжбанківській валютній біржі через уповноважений банк. Вказане платіжне доручення не додане до матеріалів справи.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 05.04.2018р. між Позивачем та Відповідачем було підписано Договір № 25 про надання транспортних послуг автомобільного перевезення. Згідно п.1.2 та п.1.3. вказаного Договору конкретні умови по перевезенню оформлюються заявками Замовника, в яких передбачаються конкретні умови для належного виконання умов договору. Заявка на перевезення вантажу повинна бути складена в письмовій формі і скріплена печатками та підписами Замовника та Експедитора, та є невід’ємною частиною Договору.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами не підписано та не скріплено підписами Заявку на перевезення № 0504; Рахунок № 18128 від 03.07.2018р., виставлений контрагентом Позивача, не може бути належним підтвердженням понесених збитків, оскільки не є платіжним документом та не підтверджує фактичну оплату грошових коштів, квитанція Фольксбанку від 05.07.2018 р. на суму 3 585,88 Євро, платник – Гунтер Дюргюфер, зі змісту якої не вбачається за що оплачені кошти та відсутнє призначення платежу, немає посилання на укладений між сторонами Договір чи виставлений рахунок, та не може бути належним доказом понесення стороною збитків. Таким чином, відсутній причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та завданими збитками. Крім того, позивачем не надано та в матеріалах справи відсутні доказів вини Відповідача.

Підсумовуючи викладені вище обставини суд відзначає, що позивачем не доведено існування конкретних обставин, які завдали останньому збитки, що виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з їх відшкодування, відтак позовна вимога про стягнення з відповідача збитків у розмірі 109 482,23 грн задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі у розмірі 1 762,00 грн залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2,13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 14.03.2019 р.

Суддя Синчук М.М.