Рішення № 80469434, 05.03.2019, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/41/2019

Справа № 679/1003/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2019 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

судді Гавриленко О.М.,

секретарі судового засідання Василюк Л.С., Ткачук Т.А.,

номер справи 679/1003/18,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду м. Нетішин цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

за участю представника позивача ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі ПАТ «Універсал Банк»), яке є правонаступником ВАТ «Універсал Банк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

В обґрунтування позову зазначено, що між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 14 квітня 2008 року укладений кредитний договір №040-2008-1065 на придбання майна (далі Кредитний договір). Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав у порядку і на умовах зазначених у даному договорі ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 40 000 доларів США. Поряд з цим, з метою забезпечення вимог Банку 14 квітня 2008 року укладено договір іпотеки з ОСОБА_3, згідно якого останній виступив майновим поручителем ОСОБА_2 за зобов’язаннями по Кредитному договору. Предметом іпотеки є квартира, загальною площею 53,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу від 10 квітня 2008 року.

29 грудня 2010 року Нетішинським міським судом Хмельницької області у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, винесено рішення, згідно якого з ОСОБА_5 стягнуто на користь позивача 44303,41 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05 серпня 2010 року становить 349602,64 гривень, а з ОСОБА_3 звернуто стягнення на предмет іпотеки. Зазначеним рішенням стягнуто як тіло кредиту, так і нараховані відсотки та підвищені відсотки включно до 05 серпня 2010 року.

Позивач вказує, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст. 526, 599 ЦК України, що визначено у п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

В позові зазначається, що на момент звернення з таким до суду заборгованість відповідачами за Кредитним договором не погашена та станом на 01 червня 2018 року становить 47385,43 доларів США, однак позивач вважає за необхідне стягнути лише частину заборгованості у сумі 7744,97 доларів США.

Також позивач зазначає, що оскільки не виконано рішення суду Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29 грудня 2010 року, тому з ОСОБА_3 також необхідно стягнути заборгованість по нарахованим відсоткам та пенею за Кредитним договором, при цьому посилається на положення ст. 572 ЦК України, ст.ст. 1, 33, 38, 39, 41 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, позивач вважає, що з відповідачів також підлягає стягнення заборгованості у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми, при цьому посилається на вимоги ст. 625 ЦК України, які передбачають, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеного позивач просить, стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь заборгованість по нарахованим відсоткам та пені за Кредитним договором в сумі по 7744,97 доларів США з кожного, а також заборгованість по трьом процентам річних від простроченої суми в сумі по 31378,27 гривень з кожного.

Відповідачі відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову не надали.

Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 08 серпня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06 грудня 2018 року у справі закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав позов повністю та просив його задовольнити з підстав зазначених у ньому.

Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про місце, час та дату розгляду справи, в судове засідання не з’явилися.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подав заяву про розгляд справи у відсутності відповідача, в якій щодо позову заперечив та просив у такому відмовити, при цьому послався на висновок ОСОБА_7 Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №14/154цс18.

Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

Заслухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень на них, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що в позов слід задовольнити частково зважаючи на таке.

Судом установлено, що 14 квітня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №040-2008-1065 на придбання майна (арк. спр. 5-7).

Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав у порядку і на умовах зазначених у даному договорі ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 40 000 доларів США. Строк кредитування за цим договором становить період з дати надання кредиту по 10 квітня 2028 року, зі сплатою 12,45% річних за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначенні Кредитним договором.

З метою забезпечення вимог Банку, 14 квітня 2008 року укладено договір іпотеки з ОСОБА_3, який виступив майновим поручителем ОСОБА_2 за зобов'язаннями по Кредитному договору від 14 квітня 2008 року (арк. спр. 11-13).

Відповідно до п. 1.1. договору іпотеки від 14 квітня 2008 року предметом іпотеки є квартира, що має дві кімнати, загальною площею 53,7 кв. м, житловою площею 31,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 10 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Нетішинського міського нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_8

В зв’язку з тим, що ОСОБА_5 не виконував умови договору, платежі по кредиту надходили невчасно та не в повному обсязі, ПАТ «Універсал Банк» звернулося до відповідачів в Нетішинський міський суд Хмельницької області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по Кредитному договору та звернення стягнення на предмет іпотеки.

29 грудня 2010 року Нетішинським міським судом Хмельницької області у вказаній справі постановлено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача 44303,41 долларів США, що за курсом НБУ станом на 05 серпня 2010 року становить 349602,64 гривень, а з ОСОБА_3 звернуто стягнення на предмет іпотеки. Зазначеним рішенням стягнуто як тіло кредиту, так і нараховані відсотки та підвищені відсотки включно до 05 серпня 2010 року (арк. спр. 14, 15).

Зважаючи на невиконання відповідачами зазначеного рішення ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з даним позовом про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості по нарахованих відсоткам та пені, а також стягнення з останніх заборгованості по трьом відсоткам річних.

За таких обставин між сторонами вбачається спір у сфері кредитних правовідносин, який регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено ст. 599 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У пункті 5.2.5 Кредитного договору передбачено, що у випадку настання будь-яких обставин передбачених у даному пункті, зокрема, прострочення сплати чергового платежу та процентів за користування кредитом понад двох місяців, та направлення ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є позивач, на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за Договором кредиту протягом 30 календарних днів з дати відправлення вищевказаного повідомлення (вимоги), вважати термін повернення кредиту таким що настав на 31 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.

Відповідно до пункту 2.1.1 Договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов’язань за будь-яким з вищевказаних в Кредитному договорі , що обумовлюють остаточне зобов’язання, Банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі.

Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення сплати чергового платежу та процентів за користування кредитом понад двох місяців Банк, використав право вимагати дострокового повернення усієї суми несплаченого кредиту, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів та звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена ч. 1 ст. 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних встановлених обставин та наведених вимог закону суд дійшов висновку, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором.

У такому разі положення абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

З огляду на зазначене можна зробити такі висновки.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по трьом процентам річних, то на переконання суду така підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Приписами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, на момент розгляду справи ОСОБА_2 не сплатив заборгованості по Кредитному договору, а тому не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, в зв’язку з чим з нього підлягає стягнення три проценти річних від простроченої суми.

Водночас суд не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_3 трьох процентів річних від простроченої суми, оскільки останній є майновим поручителем і не є одночасно боржником в основному зобов’язанні. Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов’язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Між тим позивач, на думку суду, ототожнив майнового поручителя з поручителем як стороною договору поруки і, як наслідок, застосував до іпотечних правовідносин за участі майнового поручителя нормативні положення, що регулюють поруку.

При цьому суд враховує, що згідно зі ст. 546 ЦК порука та застава визначені як окремі види забезпечення зобов’язань. Поручитель і майновий поручитель є суб’єктами різних за змістом цивільних правовідносин. Поручитель є суб’єктом такого виду забезпечення виконання зобов’язання, як порука, а майновий поручитель є суб’єктом іншого виду забезпечення виконання зобов’язання – застави. Правовий статус поручителя й майнового поручителя врегульовано окремо, із суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення та для вирішення спорів за їхньої участі шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.

Оскільки договір іпотеки є різновидом договору застави та окремим способом забезпечення зобов’язань, регулювання якого здійснюється ст.ст. 572-593 гл. 49 ЦК України і спеціальним законом, то до іпотечних правовідносин за участі майнового поручителя не підлягають застосуванню положення § 3 гл. 49 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Тобто відповідальність майнового поручителя як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов’язанні, обмежується вартістю майна, переданого в іпотеку.

З цих же підстав суд вважає безпідставною і вимогу до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по нарахованим відсоткам та пені за Кредитним договором.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує вимоги ст. 141 ЦПК України та, зважає на часткове задоволення позову, що зумовлює покладення витрат, які поніс позивач при зверненні до суду, на відповідача пропорційно до задоволених вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» три проценти річних від заборгованості в розмірі 31 378 гривень 27 копійок.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по нарахованим відсоткам та пені за кредитним договором №040-2008-1065 від 14 квітня 2008 року в сумі 7744, 97 доларів США – відмовити.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до п.п. 15.5 п. 5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 акціонерне товариство «Універсал Банк», місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, ЄДРПОУ 21133352.

Відповідачі: ОСОБА_2, місце проживання: 30100, АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1;

ОСОБА_3, місце проживання: 30100, АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2.

Повне судове рішення складено 15 березня 2019 року.

Суддя О.М. Гавриленко