Постанова № 8046872, 22.02.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія № 2.11.15

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2010 року Справа № 2а-873/10/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Любімовій Г.Ю.

за участю представників

позивача: Цукера І.Б. (довіреність від 20.01.2010),

1 відповідача: не зявився

2 відповідача: Демідюкової О.М. (довіреність № 14-12/1-5 від 31.12.2009),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов приватного підприємства «Айленд» до державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська, Головного управління державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ за вересень 2009 року , -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2010 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Айленд» до державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська, Головного управління державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ за вересень 2009 року.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що приватним підприємством «Айленд», зареєстрованим відповідно до діючого законодавства платником податку на додану вартість (свідоцтво від 19.03.2003 № 253701690043169) було надано 20.10.2009 у податкову інспекцію в Жовтневому районі м. Луганська декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року.

Відповідачем 1 у період з 19.11.2009 по 02.12.2009 проводилась позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за серпень 2009 року та вересень 2009 року, результати якої були оформлені довідкою № 823/23-217/32418971 від 02.12.2009. Податкового повідомлення відносно декларації з ПДВ за вересень 2009 року відповідач 1 не приймав.

Таким чином, відповідач 1 повинен був до 09.12.2009 надати відповідачу 2 висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування, а відповідач 2 до 16.12.2009 повинен був видати позивачу суму бюджетного відшкодування, зазначену у висновку 99149,00 грн. До 25.01.2010 позивач від відповідача 2 в якості бюджетного відшкодування за вересень 2009 року не отримав.

Перевіркою підтверджена фактична сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2009 року у сумі 99149,00 грн. В ході перевірки порушень вимог податкового законодавства не встановлено. Станом на 25.01.2010 бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок не надійшло.

20.10.2009 першому відповідачу було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Отже, відповідач повинен був надати органу казначейства висновок на підставі проведеної перевірки у термін до 09.12.2009, позивач повинен був отримати за вересень 2009 року у сумі 99149,00 грн. бюджетне відшкодування з ПДВ на свій розрахунковий рахунок у термін до 25.01.2010.

У порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачами бюджетне відшкодування не здійснене.

У звязку з викладеним, позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не надання відповідачу 2 висновків з вказаними сумами бюджетного відшкодування по деклараціям ПДВ за вересень 2009 року у сумі 99149,00 грн. до 09.12.2009 та стягнути на його користь 99149,00 грн. в якості бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за вересень 2009 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача - державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська у судове засідання не зявився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Представник відповідача - Головне управління Державного казначейства України в Луганській області у судовому засіданні заявлений позов не визнав, зазначив, що позов не підлягає задоволенню, оскільки згідно з п.4.1. «Порядку відшкодування податку на додану вартість» встановленого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державним казначейством України № 200/86 від 21 травня 2001 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року № 489/5680 відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. До теперішнього часу на адресу Головного управління Державного казначейства України у Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити відшкодування податку на додану вартість позивачу. Тому просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами визначено Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997.

Згідно п.1.6 Закону «Про податок на додану вартість» податковим зобовязанням є сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді. Відповідно до п.1.7 податковим кредитом визначено суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду. Згідно з підпунктом 7.2.6 п.7.2. ст.7 зазначеного Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари на вимогу їх отримувача.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлені п.7.7 ст.7 зазначеного Закону.

Відповідно до підпункту 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон) сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми такої різниці вона підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету. При відємному значенні така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 ст.7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована відповідно до підпункту 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону встановлено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до підпункту 7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Як встановлено підпунктами 7.7.5., 7.7.6., 7.7.7. п..7.7 ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 1 відповідачу було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.10).

Відповідачем проведено позапланову перевірку приватного підприємства «Айленд», з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за вересень 2009 року , яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2008 по 31.07.2009 , з 01.07.2009 по 31.07.2009 за вересень 2009, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.08.2009 по 31.08.2009 за результатами якої 02.12.2009 складено довідку № 823/23-217/32418971 (а.с.12-24). Як зазначено у довідці фактів порушення розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ не встановлено.

Тобто, з викладеного вбачається, що відповідач не заперечує, що позивачем виконані всі вимоги Закону щодо нарахування бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Таким чином, податкові органи, як органи владних повноважень при здійсненні покладених на них функцій контролю за обчисленням та сплатою ПДВ, відповідно до Конституції України, мають діяти у спосіб, передбачений Законом. В даному випадку, з урахуванням того, що позивачем виконані всі вимоги Закону, відповідач повинен був видати висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Тобто, утримуючись від надання висновку, відповідач порушив вимоги Закону щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Питання по судових витратах вирішується наступним чином, відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.2, 11, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги приватного підприємства «Айленд» задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська щодо не надання Головному управлінню державного казначейства України в Луганській області до 09.12.2009 висновків з вказаними сумами бюджетного відшкодування по деклараціям податку на додану вартість за вересень 2009 року у сумі 99149,00 грн. (девяносто девять тисяч сто сорок девять грн. 00 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Айленд» (код ЄДРПОУ 32418971) заборгованість з відшкодування податку на додану вартість у сумі 99149,00 грн. (девяносто девять тисяч сто сорок девять грн. 00 коп.) у якості бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за вересень 2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Айленд» судові витрати у сумі 1703,40 грн. ( тисяча сімсот три грн. 40 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено та підписано 26 лютого 2010 року.

Суддя К.О. Пляшкова