Ухвала суду № 80467846, 15.03.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1790/19

Провадження № 1-кп/461/347/19

УХВАЛА

15.03.2019 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого - судді Радченка В.Є.

за участю:

секретаря Сидорак М.

прокурора Зеніна Г.К.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

при розгляді у підготовчому судовому засіданні кримінального провадження № 22018140000000084 від 07.12.2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_2, українці, громадянці України, одруженій, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимій, останнє місце реєстрації за адресою: м. Львів, вул. Кирилівська, 3а,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

14.03.2019 р. в провадження Галицького районного суду м. Львова надійшло кримінальне провадження № 22018140000000084 від 07.12.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні публічних закликів до зміни меж території України всупереч порядку, передбаченого Конституції України, повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.

15.03.2019 р. в підготовчому судовому засіданні прокурор подав клопотання про обрання обвинуваченій ОСОБА_1Б запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, без можливості заміни даного запобіжного заходу іншим, зважаючи на положення ч. 5 ст. 176 КПК України. В клопотанні прокурор зазначив про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, перелічивши останні. Також прокурор зазначив у клопотанні, що 07.12.2018 слідчим у кримінальному провадженні складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1, фактично проживаючій у м. Москва Російської Федерації, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, яке скероване на адресу її реєстрації, оскільки фактичне місце перебування ОСОБА_1 – не встановлене. Проведеними розшуковими заходами отримано інформацію про перебування ОСОБА_1 за межами України, а саме у Російській Федерації. 14.12.2018 підозрювану у кримінальному провадженні № 22018140000000084 ОСОБА_1 оголошено у розшук. 16.01.2019, після депортації з Російської Федерації, підозрюваній ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні публічних закликів до умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України та розповсюдження, за попередньою змовою групою осіб, матеріалів із закликами до таких дій, повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України та затримано на підставі ухвали Галицького районного суду м. Львова про надання дозволу на затримання з метою приводу. Цими обставинами прокурор мотивував існування ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрювана ОСОБА_1 переховувалася від органів досудового розслідування та суду, перебуваючи на волі може повторно вчинити інкриміноване їй або інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зокрема, маючи можливість користуватися мережею Інтернет може продовжувати вчиняти публічні заклики до вчинення злочинних дій.

Крім того, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, яке є тяжким злочином у розумінні ст. 12 КК України, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої. Строк покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання її винуватою, є додатковим мотивуючим особу фактором переховуватись від слідства і суду. В клопотанні прокурора зазначено, що ОСОБА_1 у 2015 році залишила місце реєстрації у м. Львів та тривалий час була відсутня, перебуваючи на території Російської Федерації, згідно паспорту громадянки України, прописана за місцем знаходження Центру обліку та нічного перебування бездомних громадян, що за адресою: м. Львів, вул. Кирилівська, 3а (на даний час ніде не прописана), не має постійного місця проживання, сталого джерела доходів, що свідчить про відсутність факторів соціального стримування та міцних соціальних зв’язків, підтверджує ризик переховування від слідства і суду. Також прокурор зазначив, що відповідно до п. 5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 110 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив задовольнити подане ним клопотання.

Обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора про обрання обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Пояснили, що ОСОБА_1 необґрунтовано підозрюється за ч. 2 ст. 110 КК України, вона перебуває у шлюбі та має п`ятеро дітей, не має можливості та не збирається переховуватись від суду, в неї значно погіршився стан здоров`я. Вона є особою пенсійного віку. Має де жити. Тому захисник подав клопотання про відмову в обранні запобіжного заходу у виді триманні під вартою та застосування до ОСОБА_1 електронного засобу контролю, обмеживши пересування межами м. Львова. Обвинувачена підтримала це клопотання.

Заслухавши учасників кримінального провадження суд прийшов до наступного висновку.

Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ст. 183 КПК України (яка знаходиться в розділі ІІ КПК України) тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).

Обґрунтованість підозри стверджується зібраними доказами, які разом з обґрунтованістю підозри перевірені слідчим суддею під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суду на підготовчому судовому засіданні не надані докази стороною обвинувачення і тому суд не може надати їм правову оцінку. В підготовчому судовому засіданні суд не має процесуальної можливості і повноважень перевірити ці докази та обґрунтованість підозри. Належність та допустимість доказів буде перевірена судом під час судового засідання, про що суд зробить відповідні висновки в остаточному процесуальному рішенні. Тому доводи обвинуваченої та захисника про відсутність доказів вини обвинуваченої - не є перешкодою для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 у 2015 році залишила місце реєстрації у м. Львів та тривалий час була відсутня, перебуваючи на території Російської Федерації. 14.12.2018 її оголошено у розшук. 16.01.2019, після депортації з Російської Федерації, ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні публічних закликів до умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України та розповсюдження, за попередньою змовою групою осіб, матеріалів із закликами до таких дій, повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України та затримано на підставі ухвали Галицького районного суду м. Львова про надання дозволу на затримання з метою приводу. ОСОБА_1 не має постійного місця проживання, сталого джерела доходів, що свідчить про відсутність достатніх факторів соціального стримування, підтверджує ризик переховування від суду.

Вищевикладені обставини свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 переховувалася від органів досудового розслідування, перебуваючи на волі, маючи можливість користуватися мережею Інтернет, може продовжувати вчиняти дії, в здійсненні яких вона обвинувачується.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, яке є тяжким злочином у розумінні ст. 12 КК України, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої. Строк покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання її винуватою, є додатковим мотивуючим особу фактором переховуватись від суду.

Вказані ризики є вагомими та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до п. 5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 110 КК України.

З урахуванням викладених ризиків, які існують, особи обвинуваченої, обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_1, суд вважає, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу і обвинуваченій ОСОБА_1 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою. Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню, а клопотання захисника та обвинуваченої про обрання більш м`якого запобіжного заходу – задоволенню не підлягають.

Розглядаючи клопотання захисника від 14.03.2019 р. про надання додаткового терміну на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і про визнання дій прокурора та слідчого такими, що спрямовані на обмеження та позбавлення права обвинуваченої на захист – суд виходить з наступного.

Захисник та обвинувачена просили задовольнити зазначене клопотання.

Прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання через його необґрунтованість.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду від 07.03.2019 р. підозрюваній ОСОБА_1 встановлений додатковий строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 12.03.2019 р. Ухвала слідчого судді набрала законної сили. Суд не має повноважень перевіряти законність даної ухвали слідчого судді.

Слідчим та процесуальним керівником здійснені всі необхідні заходи для належного ознайомлення обвинуваченої та її захисника з матеріалами досудового розслідування. Зокрема, прокурором складені відповідні протоколи від 13.03.2019 р. про вручення копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, якими в присутності понятих засвідчені факти відмови захисника та підозрюваної отримати обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування. За таких обставин суд вважає, що слідчий та прокурор не обмежували права обвинуваченої та її захисника на захист.

При цьому суд вважає, що проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду без повного ознайомлення обвинуваченої та її захисника з усіма матеріалами справи, з обвинувальним актом та реєстром матеріалів досудового розслідування – не буде сприяти повному та всебічному розгляду справи, забезпеченню права обвинуваченої на захист. Тому суд вважає необхідним частково задовольнити вищезазначене клопотання захисника та, з врахуванням обсягу матеріалів кримінального провадження з якими не ознайомились обвинувачена та її захисник, - оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні для надання обвинуваченій та її захиснику додаткового часу, достатнього для ознайомлення з усіма матеріалами кримінального провадження.

Керуючись ст.315 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про обрання обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовольнити.

В задоволенні клопотання обвинуваченої та її захисника про відмову в обранні запобіжного заходу у виді триманні під вартою та застосування до ОСОБА_1 електронного засобу контролю, обмеживши пересування межами м. Львова, - відмовити.

Обрати обвинуваченій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_2, українці, громадянці України, одруженій, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимій, останнє місце реєстрації за адресою: м. Львів, вул. Кирилівська, 3а, запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» на строк до 13.05.2019 року включно.

Частково задовольнити клопотання захисника від 14.03.2019 р. про надання додаткового терміну на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і про визнання дій прокурора та слідчого такими, що спрямовані на обмеження та позбавлення права обвинуваченої на захист.

Оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні до 15 годин 30 хвилин 11 квітня 2019 р. для надання додаткового терміну обвинуваченій та її захиснику на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

В задоволенні решти заявлених в клопотанні захисника від 14.03.2019 р. вимог – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.Є. Радченко