Рішення № 80466995, 04.03.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Провадження №2/333/18/19

Справа №333/1724/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2019 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої - судді Варнавської Л.О..,

за участю:

секретаря судового засідання Некрашевич Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся з позовом ОСОБА_1 в якому зазначив, що 20.03.2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір в якому відсутні істотні умови кредитного договору щодо умов виконання зобов’язання кредитодавця надати грошові кошти (кредит) позичальникові. Також, 20.03.2008 р. сторони кредитного договору №CNL-204/055/2008 не визначили та не узгодили у письмовій формі порядок надання кредиту відповідно до норм цивільного законодавства та нормативно-правових актів НБУ. Кредитний договір №CNL-204/055/2008 від 20.03.2008 р. є та залишається до цього часу безгрошовим зобов’язанням. Відповідно до п.п.2.1.1 цього кредитного договору банк зобов’язався надати позивачу 30000 доларів США, але не надав їх до теперішнього часу. Згідно п.п. 1.7.2 кредитного договору позичальник вважається таким, що отримав кредит, після зарахування банком кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, з позичкового рахунку позичальника, який попередньо дебетується банком. Кредитний договір №CNL-204/055/2008 вважає недійсним з моменту його підписання, тому що цей правочин здійснено з порушенням ЗУ «Про захист прав споживачів», з ненаданням кредиту у сумі 30000 доларів США в порушення вимог ЦК України, крім того банком використано нечесну підприємницьку практику та не було повідомлено позичальника про відсутність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій на час підписання кредитного договору. Вказує, що готівкова іноземна валюта у вигляді кредиту в сумі 30000 доларів США не була видана з операційної каси відділення «Соборне» ЗАТ «ОТП Банк» м. Запоріжжя з поточного рахунку фізичної особи за кредитним договором №CNL-204/055/2008 від 20.03.2008 р., в порушення «Інструкції про касові операції в банках України» затверджену Постановою Правління НБУ №337 від 14.08.2003 р. Банківський позичковий рахунок позичальнику не був відкритий та дебатування позичкового рахунку в сумі 30000 доларів США не було здійснено. Банк не виконав п. 1.7.2, 2.1. кредитного договору №CNL-204/055/2008 та не надав кредит в сумі 30000 доларів США. Жодного погашення кредиту ним не було здійснено. Просить визнати недійсним кредитний договір №CNL-204/055/2008 від 20.03.2008 р. підписаний ОСОБА_1

ПАТ «ОТП Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором №CNL-204/055/2008 від 20.03.2008 р. в сумі 22188,27 доларів США, що включає 21390,45 доларів США – сума заборгованості за тілом кредиту; 797,82 доларів США – сума заборгованості за нарахованими відсотками за період з 20.12.2015 р. по 24.03.2016 р. Посилається на таке. 20.03.2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений вказаний кредитний договір за яким позивач здійснив видачу кредитних коштів позичальнику в сумі 30000 доларів США шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок позичальника. Відповідно до п.1.1. частини №2 кредитного договору банк надає позичальнику кредит в розмірі та валюті, що визначений в частині №1 цього договору, а позичальник приймає кредит, зобов’язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також оплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати інші обов’язки, як це вказано в договорі. Згідно з пунктом 3 частини №1 кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованої процентної ставки у розмірі 5,99% річних та FIDR. Відповідно до п.1.5.1 частина №2 кредитного договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені в графіку повернення кредиту та сплати процентів, шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок. Датою остаточного повернення кредиту є 20 березня 2023 року. Станом на 25.03.2016 р. заборгованість відповідача за кредитним договором складає 21390,45 доларів США – сума заборгованості за тілом кредиту; 797,82 доларів США – сума заборгованості за нарахованими відсотками за період з 20.12.2015 р. по 24.03.2016 р. У зв’язку з невиконанням позивальником умов договору щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків на підставі п.1.9 кредитного договору банком було здійснено вимогу про дострокове виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором в повному обсязі. На адресу позичальника направлено досудову вимогу №200/12-4-7/264 від 28.03.2016 р. про погашення заборгованості за кредитним договором в строк не пізніше 30 календарних днів з дати відправлення банком відповідної вимоги.

В якості забезпечення наданого кредиту 20.03.2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 (відповідач-2) укладено договір поруки №SRCNL-204/055/2008 від 20.03.2008 р. згідно з яким відповідач-2 зобов’язалась відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання позичальником боргових зобов’язань за кредитним договором в повному обсязі таких зобов’язань. Відповідно до п.1.2 вказаних договорів поруки, поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, і банк може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов’язань як до боржника так і до поручителя чи до обох одночасно. На адресу відповідача-2 було направлено досудову вимогу №200/12-4-7/265 від 28.03.2016 р. про погашення заборгованості за кредитним договором, які були залишені без задоволення.

Ухвалою суду від 07.07.2016 року вказані позови були об’єднані в одне провадження.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат ОСОБА_3 первісний позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним.

Представник відповідача за первісним позовом АТ «ОТП Банк» за довіреністю ОСОБА_4 проти первісного позову заперечував, а позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором підтримав – надав пояснення аналогічні викладеним.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові матеріали, суд прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 20.03.2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №CNL-204/055/2008 за яким позивач здійснив видачу кредитних коштів позичальнику в сумі 30000 доларів США шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок позичальника. Відповідно до п.1.1. частини №2 кредитного договору банк надає позичальнику кредит в розмірі та валюті, що визначений в частині №1 цього договору, а позичальник приймає кредит, зобов’язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також оплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати інші обов’язки, як це вказано в договорі. Згідно з пунктом 3 частини №1 кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованої процентної ставки у розмірі 5,99% річних та FIDR. Відповідно до п.1.5.1 частина №2 кредитного договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені в графіку повернення кредиту та сплати процентів, шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок. Датою остаточного повернення кредиту є 20 березня 2023 року.

Станом на 25.03.2016 р. заборгованість відповідача за кредитним договором складає 21390,45 доларів США – сума заборгованості за тілом кредиту; 797,82 доларів США – сума заборгованості за нарахованими відсотками за період з 20.12.2015 р. по 24.03.2016 р.

У зв’язку з невиконанням позивальником умов договору щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків на підставі п.1.9 кредитного договору банком було здійснено вимогу про дострокове виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором в повному обсязі.

На адресу позичальника направлено досудову вимогу №200/12-4-7/264 від 28.03.2016 р. про погашення заборгованості за кредитним договором в строк не пізніше 30 календарних днів з дати відправлення банком відповідної вимоги.

За кредитним договором фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та ч. 6 ст. 203 цього Кодексу.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Результат аналізу указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними, але не в цілому договору.

Але суд вважає, що договір №CNL-204/055/2008 не суперечить нормам ЦК України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Закону України «Про захист прав споживачів» (ст. ст. 11, 18), оскільки ці положення не містять формули зі зміненими величинами при платі за обслуговування кредит. Посилання позивача на наведені ними постанови Верховного Суду України є безпідставними, оскільки у цій справі інші фактичні обставини та умови договору, ніж ті, що переглядались Верховним Судом України.

Позивач в позові вказує те, що документально є недоведеним факт видачі ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 30000 доларів США, оскільки відповідний особовий рахунок йому не відкривався, а тому видача кредиту в іноземній валюті є неможливою. Тобто, позивач наголошує фактично на неналежному, не у відповідності до умов кредитного договору, документальному оформленні банком факту видачі кредитних коштів та покладає ці обставини в основу своїх доводів щодо недоведеності його видачі.

Для з’ясування підтвердження цієї операції судом у справі призначалась судово-економічна експертиза, згідно з висновком якої така операція первинними бухгалтерськими документами не підтверджена.

Так, згідно з висновком судово-економічної експертизи №3/03-18 від 07.03.2018 р.: за результатами дослідження даних наданих експерту облікових регістрів встановлено, що зазначені регістри банку містять відомості проведення операції з видачі ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором №CNL-204/055/2008 від 20.03.2008 Соборним відділенням ЗАТ «ОТП Банк» в м. Запоріжжя в сумі 30000 доларів, які не підтверджені належним чином складеними первинними документами (в обсязі документів наданих для дослідження). Також наданими для дослідження первинними документами, які у відповідності до вимог п.5.1 Положення НБУ №254 від 18.06.2003 «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України» є підставою для відображення відомостей в означених регістрах, операція з видачі ОСОБА_1 готівкових коштів з каси банку за кредитним договором №CNL-204/055/2008 в сумі 30000 доларів США наданими для дослідження первинними бухгалтерськими документами не підтверджується. В результаті дослідження наданих експерту матеріалів справи встановлено відображення на рахунках банку видачі ОСОБА_1 кредитних коштів Соборним відділенням ЗАТ «ОТП Банк» в м. Запоріжжя в сумі 30000 доларів США при цьому зазначені відомості не підтверджені належним чином складеними первинними документами, які у відповідності до вимог чинного законодавства можуть бути прийняті для проведення дослідження в якості належних вихідних відомостей. Встановлено відображення в облікових регістрах бухгалтерського обліку банку – виписках по особовому рахунку №26209401798923 операцій з надання кредиту ОСОБА_1 за кредитним договором №CNL-204/055/2008. В результаті здійсненого дослідження встановлено, що за умови відповідності даних відображених в наданих виписках банку оригіналам первинних бухгалтерських документів випливає, що загальна сума здійснених позичальником ОСОБА_1 платежів на погашення зобов’язань в рамках кредитного договору №CNL-204/055/2008 складає -36659,01 дол. США, з них банком на погашення тіла кредиту спрямовано 8609,56 доларів США, на погашення відсотків за користування кредитом – 28050,01 дол. США. На підставі наданих для дослідження документів встановити відповідність (невідповідність) розрахунку заборгованості умовам кредитного договору №CNL-204/055/2008 експерту не надається можливим в зв’язку з відсутністю в матеріалах справи належних складених первинних документів (т.1 а.с. 186-199)

Суд прийшов до висновку, що оформлення видачі кредиту з відступленням від умов кредитного договору, на які посилається позивач, не свідчить про відсутність правовідносин між сторонами у справі, що виникли з оспорюваного кредитного договору.

З виписки по рахунку ОСОБА_1, який надав банк, вбачається, що з 17.04.2008 року по 18.12.2015 р. проводились виплати тіла кредиту, відсотків по кредитному договору №CNL-204/055/2008 (т.1 а.с. 26-71).

АТ «ОТП Банк» надані анкети-заяви фізичної особи на отримання іпотечного кредиту, а також інформаційний листок з Умовами кредитування по програмі «Кредит на відновлення капіталу» підписані 12.03.2008 року ОСОБА_1 (а.с.18, 20-21 т.1). Вказані обставини свідчать про те ОСОБА_1 погодився з умовами кредитного договору, істотні умови якого йому були зрозумілі, на що вказує його часткове виконання, що підтверджує отримання ним кредитних коштів. Також отримання кредитних коштів, які спрямовані на оплату будинку, підтверджується меморіальним валютним ордером №1 від 20.03.2008 р., кредитною заявкою від 20.03.2008 р. про видачу траншу в розмірі 30000 доларів сША шляхом перерахування кредитних коштів в повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок (а.с.13 т.2) та вищенаведеною сукупністю інших доказів, наявних у матеріалах справи.

Доводи представника позивача про те, що за умовами кредитного договору кредит мав надаватись позичальнику готівковою в іноземній валюті у вигляді кредиту в сумі 30000 доларів США з операційної каси відділення «Соборне» ЗАТ «ОТП Банк» м. Запоріжжя не можуть братися судом до уваги. Оскільки застосований банком порядок видачі кредитних коштів ОСОБА_1 базується на вищезазначеному нормативному акті НБУ, а тому, попри інший порядок оформлення видачі кредиту, ніж передбачений кредитним договором, це не свідчить про фактичне ненадання банком та неотримання позичальником кредитних коштів. Так, фактичне отримання позичальником передбачених договором кредитних коштів підтверджується одночасно також іншими доказами у справі.

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позову про те, що позивач не був ознайомлений з усіма умовами кредитного договору при його підписанні, оскільки це спростовується наданим договором та додатками до нього, які підписані позивачем.

Позивач ОСОБА_1 не навів суду доказів, які б могли свідчити про недійсність укладеного ним з відповідачем вказаного правочину.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що первісний позов необґрунтований та не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

В якості забезпечення наданого кредиту 20.03.2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 (відповідач-2) укладено договір поруки №SRCNL-204/055/2008 від 20.03.2008 р. згідно з яким відповідач-2 зобов’язалась відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання позичальником боргових зобов’язань за кредитним договором в повному обсязі таких зобов’язань. Відповідно до п.1.2 вказаних договорів поруки, поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, і банк може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов’язань як до боржника так і до поручителя чи до обох одночасно. На адресу відповідача-2 було направлено досудову вимогу №200/12-4-7/265 від 28.03.2016 р. про погашення заборгованості за кредитним договором, які були залишені без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Виконання зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч.1, 2 ст. 554 ЦК України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник ОСОБА_1 порушив графік погашення щомісячних платежів, а відтак у позивача виникло право на звернення з позовом про стягнення заборгованості.

Станом на 25.03.2016 р. у ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 22188,27 доларів США, що включає 21390,45 доларів США – сума заборгованості за тілом кредиту; 797,82 доларів США – сума заборгованості за нарахованими відсотками за період з 20.12.2015 р. по 24.03.2016 р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами, а за вимогами ст. 610 ЦК України - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов про солідарне стягнення з боржника і поручителя за кредитним договором підлягає задоволенню.

Позивачем ПАТ «ОПТ Банк» при поданні позову був сплачений судовий збір в сумі 8737,35 грн., оскільки позов задоволено в повному обсязі, судові витрати підлягають компенсації в повному обсязі, пропорційно з кожного з відповідачів.

Керуючись ст.ст.10-13, 77-80, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним – відмовити в повному обсязі.

Цивільний позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути солідарно зі ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) як з позичальника відповідно до умов кредитного договору та з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) як з поручителя згідно умов Договорів поруки на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» суми заборгованості за кредитним договором CNL-204/055/2008 від 20.03.2008 року в сумі 22188,27 доларів США, що включає 21390,45 доларів США – сума заборгованості за тілом кредиту; 797,82 доларів США – сума заборгованості за нарахованими відсотками за період з 20.12.2015 р. по 24.03.2016 р.

Стягнути зі ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» судовий збір 4368,67 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Відповідно до пп.15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 15.03.2019 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська