Рішення № 80460564, 21.02.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2019Справа № 910/12988/18

За позовомНаціонального банку УкраїнидоПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачаФонду гарантування вкладів фізичних осібпровизнання протиправними дій та зобов'язання перерахувати кошти у розмірі 5 463 014,64 грн. Суддя Бойко Р.В.

Секретар судового засідання Баринова О.І.

Представники сторін:

від позивача:Петроченко С.О.від відповідача:Погорєлов А.П.від третьої особи:Сидоренко Ю.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний банк України звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання протиправними дій та зобов'язання перерахувати кошти у розмірі 5 463 014,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог Національний банк України зазначає, що за наслідками реалізації прав вимоги (які перебували у заставі Національного банку України) за кредитними договорами №1332-10 від 28.09.2010 та №1349-10 від 28.12.2010, укладеними між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Ініціатор-Ріелті", відповідач зобов'язаний був перерахувати позивачу кошти у загальному розмірі 16 838 519,57 грн., однак ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було перераховано Національному банку України лише кошти у розмірі 11 375 504,93 грн.

У зв'язку з наведеним позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо не перерахування йому коштів в розмірі 5 463 014,64 грн. в рахунок погашення кредиторських вимог за Кредитним договором №24 від 24.03.2014, укладеним між Національним банком України та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та зобов'язати останнього перерахувати вказану суму коштів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2018 (після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою від 03.10.2018) відкрито провадження у справі №910/12988/18 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13.11.2018.

05.11.2018 через відділ діловодства суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача. Вказане клопотання мотивоване тим, що задоволення судом позовних вимог у даній справі може призвести до зміни черговості задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", а також може зумовити невиправдані видатки з Державного бюджету України, спричинення збитків для держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в великих розмірах. Таким чином, заявник вважає, що рішення суду у даній справі безпосередньо буде впливати на його права і обов'язки та фінансовий стан.

08.11.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого у задоволенні позовних вимог Національного банку України просив відмовити в повному обсязі, вказував на те, що: із позовних вимог та змісту позову Національного банку України не зрозуміло хто саме є відповідачем - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" чи уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"; належним відповідачем у даній справі є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки у спірних правовідносинах уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" діяла виключно від імені Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; спір щодо протиправності дій ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо не перерахування йому коштів в розмірі 5 463 014,64 грн. не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (непідвідомчий господарським судам); ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" не наділений самостійними повноваженнями здійснювати перерахування коштів в рахунок погашення вимог кредиторів; розрахунки Національного банку України щодо розміру коштів, які підлягали перерахуванню за наслідками реалізації прав вимоги за кредитними договорами №1332-10 від 28.09.2010 та №1349-10 від 28.12.2010 є безпідставними, оскільки здійснені за принципами розподілу, формулами та пропорціями, що не ґрунтуються на нормах законодавства, нормативних актах або договірних відносинах.

12.11.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні, яке обґрунтоване тим, що інформація, яка міститься в матеріалах справи №910/12988/18 відповідно до ст. 60 Закону України "Про банки та банківську діяльність" становить банківську таємницю.

13.11.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання Національним банком України відповіді на відзив на 5 робочих днів, яке мотивоване тим, що позивачем було отримано відзив 08.11.2018, в той час як 10 та 11 листопада 2018 року перепадають на неробочі дні (субота та неділя),а останній день строку 13.11.2018 перепадає на дату проведення підготовчого засідання у даній справі, у зв'язку з чим визначений судом строк на подання відповіді на відзив фактично склав не п'ять днів, а лише два.

13.11.2018 через відділ діловодства суду від Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" надійшла заява про залучення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, оскільки заявлені Національним банком України вимоги безпосередньо пов'язані із обставинами продажу активів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", що входить до повноважень провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2018 у справі №910/11288/18 залучено до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, задоволено клопотання Національного банку України та продовжено йому встановлений судом процесуальний строк на подання відповіді на відзив на п'ять робочих днів, в задоволенні клопотання Національного банку України про розгляд справи в закритому судовому засіданні відмовлено, відкладено підготовче засідання на 29.11.2018.

22.11.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, за змістом якої просив: визнати протиправними дії ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо неподання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог Національного банку України в розмірі 5 463 014,64 грн. та не перерахування 5 463 014,64 грн. Національному банку України в рахунок погашення кредиторських вимог за Кредитним договором №24; зобов'язати ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог Національного банку України в розмірі 5 463 014,64 грн. в рахунок погашення кредиторських вимог за Кредитним договором №24.

Також, 22.11.2018 через відділ діловодства суду представником позивача було подано письмові пояснення, у відповідності до яких останній з посилання на викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №910/8132/17 висновки зазначав про підвідомчість даного спору саме господарським судам та вірність обрання особи відповідача.

29.11.2018 через відділ діловодства суду представником третьої особи подано письмові пояснення на позовну заяву, у відповідності до яких проти позову заперечував, вказував на те, що задоволення позову зумовить порушення процедури задоволення вимог кредиторів, закріпленої в положеннях ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки заявлені ним кошти віднесено до сьомої черги погашення вимог кредиторів.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 29.11.2018: прийнято заяву Національного банку України про зміну предмету позову та ухвалено розглядати позовні вимоги в редакції відповідної заяви; оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 13.12.2018.

10.12.2018 через відділ діловодства суду представником позивача було подано відповідь на письмові пояснення, в яких вказував, що спірні відносини регулюються положеннями абз. 2 ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в той час як посилання третьої особи на судову практику вирішення подібних спорів є безпідставних, оскільки відносини, яких стосувалися такі справи регулювалися іншими положеннями законодавства.

10.12.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов з урахуванням зміни предмету позову, за змістом якого у задоволенні позовних вимог Національного банку України просив відмовити в повному обсязі, вказував на те, що сума коштів, перерахована на задоволення кредиторських вимог Національного банку України в результаті продажу прав вимоги за кредитами №1332-10 від 28.09.2010 і №1349-10 від 28.12.2010 є вірною, а розрахунки і вимоги Національного банку України - безпідставними.

13.12.2018 через відділ діловодства суду представником третьої особи подано письмові пояснення на позовну заяву, у відповідності до яких вказував на те, що: заявлені Національним банком України позовні вимоги є неефективними в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В судовому засіданні 13.12.2018 представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про: визнання протиправними дій відповідача щодо неподання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог позивача в розмірі 5 463 014,64 грн.; зобов'язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог позивача в розмірі 5 463 014,64 грн. в рахунок погашення кредиторських вимог за Кредитним договором №24, мотивоване тим, що такі вимоги можуть бути заявлені позивачем лише до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, співробітника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якій Фонд гарантування вкладів фізичних осіб делегував повноваження ліквідатора ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 13.12.2018 в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі відмовлено; закінчено підготовче провадження у справі №910/12988/18 та призначено її до розгляду по суті на 24.01.2019.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2019, враховуючи неможливість відповідачем надати в судовому засіданні відповіді на поставлені перед ними питання щодо обставин спірних правовідносин, відсутність документів, необхідних для встановлення повноцінної картини обставин відчуження спірних активів, з метою усунення сумнівів в можливій недобросовісності відповідача при виконання покладених на нього обов'язків в процедурі ліквідації та надання можливості підготувати відповіді на поставлені перед ним питання, судом на підставі приписів ст. 2 Господарського процесуального кодексу України вирішено витребувати у відповідача документи, пов'язані з підготовкою, проведенням та завершення реалізації спірних активів банку, у зв'язку з чим в судовому засіданні оголошено перерву на стадії вступних слів учасників судового процесу до 05.02.2019.

05.02.2019 через відділ діловодства суду представником третьої особи подано додаткові письмові пояснення на позовну заяву, в яких викладено відповіді на поставленні в судовому засіданні 24.01.2019 питання.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2019 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, мотивоване необхідністю додаткового часу для підготовки витребуваних документів, розгляд справи по суті відкладено на 12.02.2019.

В судовому засіданні 12.02.2019 представником відповідача було подано документи, які стосуються реалізації спірних майнових прав.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 21.02.2019.

20.02.2019 через відділ діловодства суду представником позивача подано письмові пояснення, у відповідності до яких просив звернути увагу на те, що заявлені в межах даного спору позовні вимоги було сформовано у відповідності до встановленого Положенням про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.08.2017 №3711, поряду задоволення вимог кредиторів банку.

В судове засідання 21.02.2019 з'явилися представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю, а відповідач та третя особа проти позовних вимог заперечують, в їх задоволенні просять відмовити.

В судовому засіданні 21.02.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2014 між Національним банком України (кредитор) та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (позичальник) було укладено кредитний договір №24, до якого в подальшому було внесено зміни та доповнення згідно укладених сторонами додаткових договорів №1 від 15.04.2014, №2 від 31.07.2014, №3 від 28.11.2014, №4 від 27.02.2015 (надалі разом - "Кредитний договір №24"), у відповідності до умов якого кредитором було надано позичальнику кредит для збереження ліквідності у сумі 1 000 000 000,00 грн. на строк з 24.03.2014 до 10.06.2015 (включно) із встановленням процентної ставки на рівні 19,5% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за Кредитним договором №24 24.03.2014 між Національним банком України (заставодержатель) та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав №24/ЗМП, до якого в подальшому було внесено зміни та доповнення згідно укладених сторонами додаткових договорів №1 від 15.04.2014, №2 від 31.07.2014, №3 від 27.02.2015 (надалі разом - "Договір застави №24/ЗМП").

Відповідно до п. 1.1 Договору застави №24/ЗМП предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними особами, перелік яких наведений у додатку №1 до цього договору (божники), що є його невід'ємною частиною. Станом на 24.03.2014 заборгованість за кредитними договорами становить 5 603 562 134,58 грн. Зобов'язання, що випливають з укладених кредитних договорів, забезпечуються договорами застави, іпотеки, поруки тощо.

Положеннями п. 1.2 Договору застави №24/ЗМП було встановлено, що майнові права сторони за домовленістю оцінюються у сумі 5 603 562 134,58 грн., що не перевищує незалежну експертну оцінку, яка здійснена 24.03.2014 суб'єктом оціночної діяльності - Приватним підприємством "Аналітичне бюро інновацій та консалтингу".

Згідно із п. 1.3 Договору застави №24/ЗМП надана застава забезпечує належне виконання заставодавцем вимог заставодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з Кредитного договору №24, а також з усіх окремих кредитних договорів (та змін до них), в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі щодо: повернення заставодавцем заставодержателю заборгованості за кредитом у сумі, на умовах та в строки, визначені Кредитним договором; сплати заставодавцем процентів за користування кредитом у розмірі 19,5% річних, в порядку та строки, визначені Кредитним договором; виконання заставодавцем інших зобов'язань, передбачених Кредитним договором, у повному обсязі, на умовах і в строки, визначені в Кредитному договорі (у тому числі при зміні строків виконання зобов'язань), у тому числі зобов'язань щодо сплати неустойок (пені та штрафів) та відшкодування збитків.

Відповідно до додатку №1 до Договору застави №24/ЗМП в забезпечення вимог заставодержателя за Кредитним договором №24 було передано в т.ч. майнові права за кредитними договорами №1332-10 від 28.09.2010 та №1349-10 від 28.12.2010, укладеними між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Ініціатор-Ріелті", основна сума заборгованості за якими станом на 24.03.2014 становила 43 971 272,87 грн.

На підставі постанови правління Національного банку України від 17.12.2017 №898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 №230 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні на два роки з 18.12.2015 до 17.12.2017.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.11.2017 №5175 продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" строком на два роки до 17.12.2019 включно.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2017 №5429: відкликано повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит", делеговані провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Валендюку В.С.; з 19.12.2017 призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Валендюка В.С. уповноваженою особою Фонду та делеговано повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме, пунктами 1, 2, 3, 4, 6, 7, 9 частини другої статті 37, статтею 38, пунктами 1, 3, 5, 6, 7 частини першої, частиною другою статті 48, статтями 49, 52, 52(1), 53 Закону та інші повноваження, що виходять з мети та суті Закону, відповідно до розподілу обов'язків; з 19.12.2017 призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Ірклієнка Ю.П. уповноваженою особою Фонду та делеговано повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит", визначені Законом, а саме пунктами 3, 5, 7, 8, 9 частини другої статті 37, пунктами 2, 4, 5, 6, 9 частини першої, частиною другою статті 48, статтями 50, 51, 53 Закону та інші повноваження, що виходять з мети та суті Закону, відповідно до розподілу обов'язків.

У відповідності до п.п. 1, 6, 8, 10 рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.01.2018 №5 "Про затвердження умов продажу активів АТ "Банк "Фінанси та Кредит" вирішено: визначити активи АТ "Банк "Фінанси та Кредит", що підлягають продажу (повторному) на відкритих торгах (аукціоні), а саме, права вимоги за кредитними договорами, що укладені з юридичними особами, частина з яких перебуває у заставі Національного банку України, зокрема, сформовано лот №1, до якого включено майнові права за кредитними договорами №1332-10 від 28.09.2010 та №1349-10 від 28.12.2010, передані в заставу Національному банку України згідно Договору застави №24/ЗМП; встановити відсоток зниження ціни реалізації зазначених активів (майна) на кожних наступних відкритих торгах (аукціоні) на 10% від затвердженої Фондом ціни реалізації, але сумарно не більше ніж на 30% від затвердженої Фондом ціни реалізації без необхідності повторного погодження даного питання з виконавчою дирекцією Фонду; уповноваженій особі Фонд на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" після отримання коштів від реалізації активів (майна) за ціною продажу на накопичувальний рахунок АТ "Банк "Фінанси та Кредит" забезпечити підписання договорів купівлі-продажу активів (майна) з переможцями торгів; розподіл коштів від реалізації активів (майна) здійснюється згідно Порядку здійснення ат розрахунку витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на утримання та продаж заставленого майна, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонд від 11.02.2016 №138.

Рішенням правління Національного банку України від 08.02.2018 №81-рш "Про погодження відчуження активів, переданих ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у заставу та втрату чинності розпорядчим актом Національного банку України" вирішено: погодити початкову ціну реалізації майнових прав за кредитними договорами, що додаються, у загальному розмірі 547 240 351,56 грн., затверджену рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.01.2018 №5, зокрема: майнових прав за кредитними договорами №1332-10 від 28.09.2010 та №1349-10 від 28.12.2010 з ціною реалізації у розмірі: 10 284 806,70 грн. та 8 903 388,06 грн., відповідно; погоджено спосіб і порядок реалізації уповноваженою особою Фонду майнових прав за кредитними договорами та граничний розмір уцінки майнових прав за кредитними договорами, а саме: реалізацію на відкритих торгах шляхом проведення електронних торгів за початковою ціною реалізації майнових прав за кредитними договорами на перших електронних торгах, з граничною уцінкою не більше ніж на 10 відсотків від початкової ціни реалізації майнових прав за кредитними договорами на повторних електронних торгах та їх граничною уцінкою на всіх наступних електронних торгах загалом не більше ніж на 30 відсотків від початкової ціни реалізації майнових прав за кредитними договорами.

За результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів №UA-EA-2018-03-19-000105-а від 25.04.2018, покупцем в т.ч. майнові права за кредитними договорами №1332-10 від 28.09.2010 та №1349-10 від 28.12.2010 у складі лоту №F07G9074 було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтегріті" із запропонованою ним ціною придбання у розмірі 152 002 000,00 грн.

01.06.2018 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтегріті" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (надалі - "Договір відступлення"), у відповідності до п. 2.1 якого за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступив шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору.

На підставі Договору відступлення 01.06.2018 відповідачем було передано, а ТОВ "ФК "Інтегріті" прийнято договори та документи, права вимоги за якими було відступлено відповідно до Договору відступлення, про що було складено та підписано акт приймання та передачі до Договору відступлення від 01.06.2018.

Листом №3-390000/4541 від 04.06.2018 "Про перерахування коштів, що надійшли від реалізації майнових прав за кредитними договорами" відповідач повідомив позивача про те, що: сума від реалізації прав вимоги за кредитними договорами, укладеними з ТОВ "Ініціатор-Ріелті" (кредитними договорами №1332-10 від 28.09.2010 та №1349-10 від 28.12.2010), за вирахуванням витрат на утримання та продаж активу (що відшкодовується заставодержателем в розмірі 7% від суми його реалізації) та судових витрат, що підлягає перерахуванню Національному банку України становить 11 375 504,93 грн.; позачергове задоволення кредиторських вимог Національного банку України, внесених до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит" було здійснено банком 30.05.2018 на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 29.05.2018 №1491 за рахунок коштів, що надійшли на накопичувальний рахунок АТ "Банк "Фінанси та Кредит" від реалізації прав вимоги за кредитними договорами, укладеними банком з ТОВ "Ініціатор-Ріелті", майнові права за якими надані в забезпечення Національному банку України.

Електронним повідомленням №12-0007/30846 від 05.06.2018 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому повідомляв про те, що ціна продажу майнових прав за заставленими кредитами складає 18 550 451,15 грн., а тому просив у термін до 11.06.2018 перерахувати залишок коштів від їх продажу у розмірі 5 463 014,64 грн.

Електронним повідомленням №12-0007/45597 від 22.08.2018 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому вимагав в термін до 31.08.2018 перерахувати залишок коштів від продажу майнових прав за заставленими кредитами у розмірі 5 463 014,64 грн.

Листом №3-243000/6269 від 05.09.2018 "Про перерахування коштів, що надійшли від реалізації майнових прав за кредитними договорами" відповідач повідомив позивача про те, що його вимоги не можуть бути задоволені, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства або звичаях ділового обороту та є суб'єктивною точкою зору на порядок розрахунку сум, належних до сплати Національному банку України за реалізований актив.

Спір у справі стосується розподілу коштів за наслідками реалізації переданих в заставу Національному банку України активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Положеннями ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

З огляду на викладені норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання та права вимоги його виконання є, зокрема, закон, що встановлює обов'язкові дії для того чи іншого суб'єкта.

Підставою позову позивачем визначено неналежне виконання відповідачем покладених на нього обов'язків в межах процедури ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в частині неподання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог Національного банку України в розмірі 5 463 014,64 грн. та не перерахування таких коштів в рахунок погашення кредиторських вимог Національного банку України за Кредитним договором №24 за наслідками реалізації переданих в забезпечення виконання такого кредитного договору активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" - майнових прав за кредитними договорами №1332-10 від 28.09.2010 та №1349-10 від 28.12.2010.

Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України; звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов'язковому зберіганню; здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону; здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом; повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов'язань перед банком). Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд чітко визначає межі повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.

За змістом ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також ліцензія, гудвіл. Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем (здійсненням правочинів за участі банку) предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси. Майно банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом. Перелік майна банку, що підлягає оцінці суб'єктами оціночної діяльності, встановлюється Фондом. Для проведення оцінки майна Фонд має право залучати суб'єктів оціночної діяльності з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси банку. Інвентаризація майна банку та формування ліквідаційної маси мають бути завершені у строк до шести місяців з дня прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії. Результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

У відповідності до ч.ч. 2, 3, 4, 6, 7 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк. Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації. Фонду заборонено відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду способу, порядку, складу та умов відчуження майна такого банку, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати чи пошкодження, а також у випадках, передбачених цим Законом. Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках). Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про: затвердження переліку майна банку, що не підлягає продажу; об'єднання майна банку або кількох банків у пули та/або продаж окремих інвентарних об'єктів; строки та заходи передпродажної підготовки майна; затвердження умов відкритих торгів (у тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема розмірів гарантійного внеску, лота та кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу; обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні й ті самі об'єкти або пули активів; проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржею тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків.

Із матеріалів справи вбачається, що у відповідності до зазначених положень, на підставі делегованих повноважень та у затверджений спосіб, відповідачем було оцінено, включено до ліквідаційної маси та реалізовано майнові права за кредитними договорами №1332-10 від 28.09.2010 та №1349-10 від 28.12.2010. При цьому, реалізація таких активів здійснювалася на електронних торгах шляхом відчуження їх в складі пулу активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (предметом лоту виступали майнові права за десятьма кредитними договорами, з яких лише два виступали предметом забезпечення вимог Національного банку України).

Суд відзначає, що з огляду на відсутність будь-яких заперечень до процедури підготовки та проведення відповідних електронних торгів фактичне вирішення спору у даній справі зводиться до непогодження позивача з розподілом відповідачем сум виручених від продажу спірного пулу активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" коштів, які підлягають перерахуванню Національному банку України як заставодержателю майнових прав за двома з десяти кредитних договорів, які були предметом такого продажу.

Зокрема, позивач зазначає, що вірним розрахунком належної до виплати йому частки коштів за наслідками відчуження спірних активів є застосування відсоткового співвідношення уцінки від загальної початкової ціни реалізації лоту до його фактичної ціни продажу, однак, відповідач заперечуючи проти цього вказує на те, що при розрахунку частки позивача за наслідками продажу спірних активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (доходу, отриманого від продажу майнових прав за кредитними договорами №1332-10 та №1349-10) слід виходити саме з відсоткового відношення суми заборгованості за такими спірними кредитними договорами до суми загальної кредитної заборгованості по лоту в цілому.

Отже, фактичне вирішення спору у даній справ зводиться до встановлення законного, справедливого та добросовісного порядку визначення розміру частки належних до перерахуванню заставодержателю коштів за наслідками відчуження предмету застави в складі одного пулу з іншими активами банку, які не є предметом застави.

У відповідності до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом. У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку. У разі якщо обсяг коштів від продажу Фондом заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом.

Аналогічні положення закріплено в приписах п. 14 Розділу VIII Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 №3711.

За змістом п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок здійснення та розрахунку витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на утримання та продаж заставленого майна, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.02.2016 №138, рівень витрат Фонду, що відшкодовуються Фонду, залежить від виду заставленого майна неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується, яке реалізується, а саме, при реалізації прав вимоги за заборгованістю за наданими банком, віднесеним до категорії неплатоспроможних або таким, що ліквідується, кредитами рівень витрат Фонду, що відшкодовуються заставодержателем, становить 7 відсотків від суми їх реалізації. Для розрахунку витрат Фонду використовується сума, отримана від реалізації заставленого майна за вирахуванням податку на додану вартість. Додатково до розрахованої суми витрат додається сума фактично сплаченого банком судового збору щодо такого майна, у тому числі для отримання такого майна (звернення стягнення на заставу тощо) для обліку на балансі неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується, а також сума сплаченого авансового внеску при пред'явленні виконавчого документа щодо відповідного майна за вирахуванням поверненої невикористаної суми такого авансового внеску.

З огляду на викладені положення вбачається, що за наслідками відчуження заставленого майна (активів), отримані від його реалізації кошти за вирахуванням витрат Фонду підлягають спрямуванню у визначеному порядку виключно на погашення вимог заставодержателя у розмірі основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням та нарахованими процентами.

Частиною 15 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що у разі продажу пулів активів кількох банків доходи і витрати, пов'язані з продажем, розподіляються між банками пропорційно до вартості майна (активів) відповідних банків у пулі.

Аналогічний порядок розподілу визначено в п. 5.14 Розділу 5 Глави V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2.

Суд враховує, що наведені положення регулюють дещо відмінні правовідносини в частині розподілу коштів за наслідками реалізації активів банку, однак, враховуючи: відсутність будь-яких інших чинних приписів, які б встановлювали порядок розподілу коштів у разі продажу пулу активів одного банку, в якому об'єднано необтяжені та заставлені активи; подібність правової природи такого розподілу (розмежування коштів за напрямками використання, що в даному випадку полягає у розмежуванні коштів, необхідних для задоволення вимог Національного банку України за рахунок заставлених майнових прав, від коштів, за рахунок яких здійснюється задоволення вимог кредиторів в загальної черговості, а у визначеному в наведеній нормі Закону випадку - у розмежуванні коштів, необхідних для задоволення вимог кредиторів одного банку, від коштів, за рахунок яких здійснюється задоволення вимог кредиторів іншого банку), тобто, з метою виокремлення коштів, які не можуть бути спрямовані на інші цілі; приписи ст. 11 Господарського процесуального кодексу України та ст. 8 Цивільного кодексу України вважає за можливе застосування визначеного в наведених положеннях порядку розподілу коштів за наслідками реалізації активів банку.

Отже, якщо реалізація заставленого майна здійснюється одним пулом з іншими активами, які не є предметом застави, то визначення частки належних до перерахуванню заставодержателю коштів здійснюється пропорційно до вартості заставленого майна (активів) у відповідному пулі.

Із матеріалів справи вбачається, що передумовою реалізації спірних активів на повторних торгах стало визначення умов та порядку їх реалізації (умов, строків, порядку оплати, місця, початкової ціни тощо) згідно рішення виконавчої дирекції Фонду від 04.01.2018 №5 та погодження цього Національним банком України постановою від 08.02.2018 №81-рш, у відповідності до яких, зокрема:

- рішенням від 04.01.2018 №5 визначено, що реалізації майнових прав за кредитними договорами №1332-10 та №1349-10 (заборгованість за якими станом на 01.11.2017 становила: 27 228 168,47 грн. та 27 868 672,80 грн., відповідно, (разом - 55 096 841,27 грн.); оціночна вартість станом на 01.04.2016 становила: 15 336 169,48 грн. та 9 170 841,04 грн. (разом - 24 507 010,52 грн.); початкова ціна (ціна за якою такі активи виставлялися на перші торги) становила: 16 325 090,00 грн. та 14 132 362,00 грн. (разом - 30 457 452,00 грн.) здійснюється за ціною реалізації: 10 284 806,70 грн. та 8 903 388,06 грн. (разом - 19 188 194,76 грн.) у складі одного лоту разом з майновими правами за іншими восьма кредитними договорами, які не є предметом застави Національного банку України, із загальною заборгованістю за кредитами по лоту у розмірі 655 687 280,03 грн. (сума майнових прав за 10-ма кредитними договорами) та загальною сумою ціни реалізації у розмірі 157 227 657,47 грн., із можливістю її уцінки не більше ніж на 30%;

- постановою від 08.02.2018 №81-рш погоджено реалізацію майнових прав за кредитними договорами №1332-10 та №1349-10 за початковою ціною реалізації у розмірі: 10 284 806,70 грн. та 8 903 388,06 грн. (разом - 19 188 194,76 грн.) та можливістю її уцінки не більше ніж на 30%.

Таким чином, в силу приписів ст.ст. 12, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Розділу IV Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 №388, ст. 17 "Про заставу" було встановлено, що спірні активи ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (майнові права за кредитними договорами №1332-10 та №1349-10) підлягали продажу за початковою ціною реалізації у загальному розмірі 19 188 194,76 грн. із можливістю їх уцінки не більше ніж на 30% від такої ціни.

При цьому, в положеннях п. 1 Розділу ІІ Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 №388, встановлено, що: початкова ціна - ціна активу (майна) на перших відкритих торгах (аукціоні), відображена у рішенні Фонду про затвердження умов продажу активу (майна); ціна продажу - фактична сума грошей, за яку актив(и) (майно) банку(ів), що ліквідується (ліквідуються), було реалізовано (продано); ціна реалізації - вартість активу (майна) на повторних торгах, відображена у затверджених Фондом пропозиціях на продаж.

Тобто, за змістом визначеної Фондом гарантування вкладів фізичних осіб термінології встановлена та погоджена у відповідності до приписів законодавства початкова ціна реалізації спірних активів у загальному розмірі 19 188 194,76 грн. і є вартістю таких активів, пропорційно до якої здійснюється згідно положень ч. 15 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п. 5.14 Розділу 5 Глави V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2, визначення частки доходу від їх продажу в складі пулу активів банку.

Відтак, враховуючи, що початкова ціна реалізації спірних активів у загальному розмірі складає 19 188 194,76 грн., а загальна ціна реалізації лоту, до складу якого вони були включені, становить 157 227 657,47 грн., то відсоткове відношення для подальшого визначення частки доходу від їх продажу в складі такого пулу активів банку становило 12,20408360002516%.

Як вбачається із матеріалів справи (протокол електронних торгів №UA-EA-2018-03-19-000105-4 від 25/04/2018) реалізація спірних активів у складі пулу активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (лот №1 за рішенням виконавчої дирекції Фонду від 04.01.2018 №5; лот №F07G9074 - номер лоту на електронному торговому майданчику "Прозорро") відбулася 27.03.2018 за ціною 152 002 000,00 грн., яку було сплачено в повному обсязі покупцем (переможцем відповідних торгів - ТОВ "ФК "Інтегріті") 25.05.2018.

За наведених обставин, з урахуванням визначеного законодавством порядку розподілу доходів за наслідками продажу активів банку у пулі та встановленого судом пропорційного співвідношення початкової ціни реалізації спірних активів із загальною ціною реалізації лоту (12,20408360002516%), вбачається, що дохід від продажу майнових прав за кредитними договорами №1332-10 та №1349-10 склав 18 550 451,00 грн. (152 002 000,00 грн. х 12,20408360002516%).

Аналогічна сума виходить і у випадку проведення розрахунків шляхом застосування фактичного відсотка уцінки вартості продажу активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у складі спірного лоту, який становить 3,32362483426117%, у зв'язку сума уцінка вартості майнових прав за кредитними договорами №1332-10 та №1349-10 становить 637 743,61 грн. (19 188 194,76 грн. х 3,32362483426117%), і відповідно, вартість доходу від продажу - 18 550 451,00 грн.

Згідно із п. 3 Розділу ІІ Положення про порядок здійснення та розрахунку витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на утримання та продаж заставленого майна, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.02.2016 №138, кошти, отримані від реалізації заставного майна, повинні обліковуватись Фондом/уповноваженою особою Фонду (у разі делегування їй повноважень) на окремому аналітичному рахунку. Такі кошти (за виключенням витрат Фонду, розрахованих відповідно до цього Положення) перераховуються заставодержателю у такі строки: протягом 5-ти банківських днів з дня затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується, та формування ліквідаційної маси (за винятком коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна протягом місяця, у якому затверджено результати інвентаризації майна неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується); надалі - щомісяця не пізніше десятого банківського дня після закінчення календарного місяця.

Таким чином, у відповідності до п.п. 2, 3 Розділу ІІ Положення про порядок здійснення та розрахунку витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на утримання та продаж заставленого майна, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.02.2016 №138, за вирахуванням витрат Фонду на утримання та продаж спірних активів у розмірі 1 298 531,58 грн. (7% від ціни продажу) та судового збору у розмірі 413 400,00 грн., сума доходу від реалізації майнових прав за кредитними договорами №1332-10 та №1349-10, яка підлягає перерахунку на користь Національного банку України як заставодержателя таких прав на підставі приписів ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" становить 16 838 519,57 грн.

В той же час, з долученого до матеріалів справи листа відповідача №3-390000/4541 від 04.06.2018 "Про перерахування коштів, що надійшли від реалізації майнових прав за кредитними договорами" та наданих відповідачем за час вирішення даного спору пояснень вбачається, що розраховуючи частку позивача за наслідками продажу спірних активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (доходу, отриманого від продажу майнових прав за кредитними договорами №1332-10 та №1349-10) відповідач виходив з відсоткового відношення суми заборгованості за такими договорами (58 501 672,72 грн.) до суми загальної кредитної заборгованості по лоту (701 499 029,95 грн.), встановлених на момент вчинення договорів про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги з переможцем відповідних торгів (станом на 29.05.2018), яке становило 8,339522967575559%.

Застосовуючи наведений відсоток відповідачем було визначено, що вартість продажу спірних активів становить 12 676 241,86 грн., вирахувавши з якої суми витрат Фонду (7% від ціни продажу) та судового збору у розмірі 413 400,00 грн., перерахував на користь Національного банку України коштів у розмірі 11 375 504,93 грн.

Однак, суд не може погодитися з вірністю визначених відповідачем розрахунків відповідача з огляду на наступне.

По-перше, такий порядок визначення частки належних до перерахуванню заставодержателю коштів не відповідає закріпленому в положеннях ч. 15 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п. 5.14 Розділу 5 Глави V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2, механізму, що в силу приписів ст. 11 Господарського процесуального кодексу України та ст. 8 Цивільного кодексу України підлягає застосуванню до регулювання спірних правовідносин.

До того ж, ґрунтується на невірному ототожненні вартості предмету продажу з самим предметом продажу, яким в даному випадку і виступала кредитна заборгованість.

Тобто, визначення частки доходу від продажу пулу активів за рахунок предметів об'єднаних в такому пулі активів, а не їх окремої вартості, є неможливим, оскільки не зважаючи на їх однакову природу (кредитна заборгованість) відповідні предмети не є ідентичними і їх фактична вартість залежить від низки критеріїв (в т.ч. таких як види та способи забезпечення виконання зобов'язань за ними).

В підтвердження чого можна звернути увагу на те, що виставлені на продаж в цьому ж пулі майнові права за кредитним договором №1282-09 (позичальник ПАТ "Київсоюзшляхпроект") при сумі заборгованості станом на 01.11.2017 у розмірі 222 420 824,01 грн. мали визначену початкову ціну реалізації на спірних торгах лише у розмірі 29 947 942,58 грн., тобто в 7,5 разів менше предмету, в той час, як сума заборгованості за кредитним договором №1332-10 (один, із спірних предметів застави Національного банку України) у розмірі 27 228 168,47 грн. виставлялася на продаж за ціною 10 284 806,70 грн., тобто, лише у 2.5 рази меншою за предмет. (наведені дані приведені з урахуванням визначених в рішенні виконавчої дирекції Фонду від 04.01.2018 №5 сум).

По-друге, в силу приписів ст.ст. 12, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Розділу IV Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 №388, та ст. 17 Закону України "Про заставу" правомочності відповідача щодо продажу спірних активів не є безумовними, адже їх реалізація має здійснюватися виключно на затверджених виконавчою дирекцією Фонду та погоджених Національним банком України умовах і порядку.

Як встановлено судом, в даному випадку було визначено та погоджено, що спіні активи ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (майнові права за кредитними договорами №1332-10 та №1349-10) могли бути продані за початковою ціною реалізації у загальному розмірі 19 188 194,76 грн. із можливістю їх уцінки не більше ніж на 30% від такої ціни.

Тобто, в будь-якому випадку продаж спірних активів міг бути здійснений не менше ніж за 13 431 736,33 грн. (19 188 194,76 грн. - 30%), а, відтак, відповідач був позбавлений будь-якої можливості вчиняти реалізацію (відчуження) спірних активів за ціною нижче визначеної.

Отже, у випадку визнання обґрунтованим порядку визначення відповідачем частки доходу від продажу майнових прав за кредитними договорами №1332-10 та №1349-10, переданих в заставу Національного банку України, має місце їх продажу з порушенням встановлених в силу приписів ст.ст. 12, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Розділу IV Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 №388, та ст. 17 "Про заставу" обмежень, що свідчитиме про незаконність відповідного продажу в цілому.

По-третє, згідно наявних в матеріалах справи документів (рішення виконавчої дирекції Фонду від 04.01.2018 №5 та публічних паспортів активів щодо прав вимоги за кредитами) вбачається, що визначення умов та встановлення вартості продажу (ціни реалізації) спірних активів, які в послідуючому було надано на погодження Національному банку України, здійснювалося виходячи із того, що станом на 01.11.2017 сума заборгованості по кредитному договору №1332-10 становила 27 228 168 грн. (26 931 858 грн. - тіло кредиту, 296 311 грн. - проценти), а кредитному договору №1349-10 - 27 868 673 грн. (16 958 311 - тіло кредиту, 10 910 361 грн. - проценти).

Відтак, погоджуючи вартість відчуження майнових прав за кредитними договорами №1332-10 та №1349-10 позивачем враховувалося, що згідно даних відповідача та третьої особи предметом такого продажу є виключно майнові права на отримання за кредитним договором №1332-10 коштів у розмірі 27 228 168 грн., а за кредитним договором №1349-10 - 27 868 673 грн., нарахованих станом на 01.11.2017, і їх ціною є 10 284 806,70 грн. та 8 903 388,06 грн., відповідно.

В той же час, здійснюючи в листі №3-390000/4541 від 04.06.2018 "Про перерахування коштів, що надійшли від реалізації майнових прав за кредитними договорами" розрахунок розміру вартості реалізації прав вимоги за кредитними договорами №1332-10 та №1349-10 відповідач вже виходив із того, що предметом продажу за ними були суми заборгованості у розмірі 28 399 613,52 грн. (по кредитному договору №1332-10) та 30 102 059,20 грн. (по кредитному договору №1349-10), визначені станом на 29.05.2018.

Більш того, відповідно до п. 2.1 Договору відступлення та реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, оформленого додатком №1 до Договору відступлення, вбачається, що на користь переможця спірних торгів було відступлено право вимоги отримання заборгованості за кредитним договором №1332-10 у розмірі 28 681 759,55 грн. (26 882 735,53 грн. - тіло кредиту; 1 541 131,38 грн. - проценти; 257 892,64 грн. - пеня) та за кредитним договором №1349-10 від 28.12.2010 у розмірі 33 908 896,68 грн. (16 958 311,40 грн. - тіло кредиту; 13 175 805,98 грн. - проценти; 3 774 779,30 грн. - пеня).

Отже, лише за період з 04-08.01.2018 по 01.06.2018 сума заборгованості за спірними кредитами змінювалася тричі: 04-08.01.2018 - визначена відповідачем, затверджена Фондом та погоджена Національним банком України; 29.05.2018 - визначена відповідачем та затверджена Фондом; 01.06.2018 - визначена відповідачем та придбана переможцем (визначена в Договорі відступлення).

При цьому, на запитання суду до представника відповідача: чому при розрахунку за його методикою спірної частки позивача ним було застосовано суми, станом на 29.05.2018, а не визначені в Договорі відступлення дійсні суми відчуження, останній не зміг пояснити причини таких дій, що, на думку суду, в перчу чергу зумовлено відсутністю врегулювання такого способу розрахунку в положеннях законодавства, яке регулює процедури виведення банку з ринку, що вкотре підтверджує його невірність.

Більш того, наведене свідчить, що в дійсності за наслідками спірних торгів (в частині продажу переданих в заставу Національного банку України майнових прав) відповідачем було відчужено розмір вимог за кредитними договорами №1332-10 та №1349-10 більший від погодженого як Фондом, так і позивачем на 7 493 814,96 грн.

Встановлені обставини можуть свідчити про наявність недоліків при проведенні процедури ліквідації банку, однак, враховуючи склад учасників даної справи (Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб), суд не вбачає за необхідне направлення на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб окремої ухвали з цього приводу, оскільки відповідні обставини йому повідомлені і останній має можливість врахувати їх при здійсненні подальшої діяльності у відповідності до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Суд враховує, що існування простроченої заборгованості за кредитним договором дає підстави для нарахування додаткових сум у вигляді процентів та штрафних санкцій, однак, в силу приписів ст.ст. 12, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Розділу IV Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 №388, та ст. 17 Закону України "Про заставу" такі нарахування могли бути предметом їх відчуження виключно за наслідками попереднього затвердження виконавчою дирекцією Фонду та погодження Національного банку України, доказів чого матеріали справи не містять.

Таким чином, визначаючи вартість продажу спірних активів відповідач виходив із більшої суми їх предметів, ніж було погоджено для продажу позивачем, що вказує як на невідповідність таких дій встановленим та погодженим умовам спірного продажу (адже предметом продажу за Договором відступлення було визначено майнові права ПАБ "Банк "Фінанси та Кредит", які взагалі не були предметом затвердження виконавчою дирекцією Фонду та погодження Національного банку України), так і не можливість визначення частки доходу позивача від продажу спірного лоту за рахунок відповідних сум.

По-четверте, суд враховує, що погоджуючи рішенням від 08.02.2018 №81-рш умови та ціну продажу спірних активів позивач не був обізнаний про розмір інших майнових прав, включених до спірного пулу активів, а відтак, і не міг орієнтуватися на можливу ціну отриманих коштів за наслідками продажу спірного лоту у випадку визначення його частки за рахунок саме предметів продажу, а не їх вартості, тобто, правомірно очікував, що таке визначення буде здійснюватися саме за рахунок вартості включених до спірного пулу активів, що в іншому випадку є порушенням принципів справедливості та розумності.

З огляду на викладене, неможливо визнати справедливим, правомірним та обґрунтованим наведений в листі відповідача №3-390000/4541 від 04.06.2018 "Про перерахування коштів, що надійшли від реалізації майнових прав за кредитними договорами" розрахунок частки позивача за наслідками продажу спірних активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (доходу, отриманого від продажу майнових прав за кредитними договорами №1332-10 та №1349-10), здійснений виходячи з відсоткового відношення суми заборгованості за такими договорами до суми загальної кредитної заборгованості по лоту, встановлених на момент вчинення Договору відступлення, а тому, з урахуванням визначеного законодавством порядку розподілу доходів за наслідками продажу активів банку у пулі та встановленого судом пропорційного співвідношення початкової ціни реалізації спірних активів із загальною ціною реалізації лоту, дійсною часткою доходу позивача від продажу майнових прав за кредитними договорами №1332-10 та №1349-10 за вирахуванням витрат Фонду на утримання та продаж спірних активів і судового збору є сума коштів у розмірі 16 838 519,57 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що в силу приписів ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідачем було перераховано на користь позивача отримані від реалізації спірних активів кошти у розмірі 11 375 504,93 грн., а відтак, доводи позивача про те, що невирішеним залишилося питання відносно не перерахування на користь Національного банку України коштів у розмірі 5 463 014,64 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Пунктом 13 Розділу VIII Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 №3711, встановлено, що у разі продажу майна (активів) банку, що є предметом застави за кредиторськими вимогами заставодержателя, здійснюється позачергове задоволення вимог такого заставодержателя. Уповноважена особа Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) на паперовому носії подає звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог такого заставодержателя до відповідного структурного підрозділу Фонду для подальшого винесення питання на розгляд виконавчої дирекції Фонду.

Тобто, вирішення питання про перерахування на користь Національного банку України коштів у розмірі 5 463 014,64 грн. за наслідками відчуження спірних активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" може бути здійснено не інакше як за наслідками подання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення відповідних вимог Національного банку України.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача зобов'язання з подання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення спірних вимог Національного банку України в розмірі 5 463 014,64 грн. в рахунок погашення кредиторських вимог за Кредитним договором №24, яке не спростовано відповідачем і доказів його виконання не надано.

За наведених обставин, суд приходить висновку, що обґрунтованою та підтвердженою належними і допустимими доказами є вимога Національного банку України до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про зобов'язання подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог Національного банку України в розмірі 5 463 014,64 грн. в рахунок погашення кредиторських вимог за Кредитним договором №24, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Посилання третьої особи на те, що відповідні вимоги позивача віднесено до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", а тому задоволення позову може зумовити порушення закріпленого порядку задоволення вимог кредиторів, судом відхиляється з огляду на те, що за системним аналізом приписів ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" віднесення вимог позивача до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів жодним чином не нівелює його права на позачергове задоволення своїх вимог як заставодержателя за рахунок майна банку, що є предметом застави, у встановленому чинним законодавством порядку.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дії ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо неподання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог Національного банку України в розмірі 5 463 014,64 грн. та не перерахування 5 463 014,64 грн. Національному банку України в рахунок погашення кредиторських вимог за Кредитним договором №24, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Така норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Разом з тим, належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).

Суд зазначає, що у кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

З метою встановлення ефективності способу захисту, який був обраний позивачем шляхом визначення позивачем предмету позову, суд повинен дослідити підстави позову та з'ясувати суть порушеного права.

Так, зважаючи на обґрунтування позовних вимог, спір між сторонами у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з подачі до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог Національного банку України в розмірі 5 463 014,64 грн. в рахунок погашення кредиторських вимог за Кредитним договором №24, за наслідками чого можливим було б здійснення відповідного перерахування.

Водночас заявлена позивачем вимога в частині визнання протиправними дій ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо неподання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідних звернення та супровідних документів та не перерахування 5 463 014,64 грн. Національному банку України в рахунок погашення кредиторських вимог за Кредитним договором №24, не зможе забезпечити їх поновлення, оскільки зводиться лише до встановлення судом обставин неправомірності дій такої особи, та у будь-якому випадку передбачає необхідність застосування додаткових засобів захисту шляхом звернення до суду з іншими вимогами для реального відновлення порушеного права позивача, а отже обраний позивачем спосіб захисту в будь-якому випадку є неефективним в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як є неповним (недостатнім), та не забезпечує таким чином мету здійснення правосуддя та дотримання принципу процесуальної економії.

Водночас, як встановлено судом, належним способом захисту, з урахуванням суті порушеного права (підстав позову) та специфіки правовідносин з яких виник спір (розподілу коштів в процедурі виведення банку з ринку), є зобов'язання відповідача вчинити дії, виконання яких на нього покладено законом та від виконання яких він ухиляється.

Суд зазначає, що вимога про визнання протиправними відповідних дій відповідача фактично є обставиною, якою позивач обґрунтовує свої інші вимоги - вимоги про зобов'язання з подачі до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог Національного банку України в розмірі 5 463 014,64 грн. в рахунок погашення кредиторських вимог за Кредитним договором №24, а тому не може бути визнана ефективною.

З огляду на викладене, позовні вимоги Національного банку України про визнання протиправними дії ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо неподання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог Національного банку України в розмірі 5 463 014,64 грн. та не перерахування 5 463 014,64 грн. Національному банку України в рахунок погашення кредиторських вимог за Кредитним договором №24, не підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Національного банку України задовольнити частково.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 60; ідентифікаційний код 09807856) подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; ідентифікаційний код 21708016) звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9; ідентифікаційний код 00032106) в розмірі 5 463 014 (п'ять мільйонів чотириста шістдесят три тисячі чотирнадцять) грн. 64 коп. в рахунок погашення кредиторських вимог за Кредитним договором №24. Видати наказ.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 60; ідентифікаційний код 09807856) на користь Національного банку України (01061, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9; ідентифікаційний код 00032106) судовий збір у розмірі 81 945 (вісімдесят одна тисяча дев'ятсот сорок п'ять) грн. 22 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 14.03.2019.

Суддя Р.В. Бойко