Рішення № 80453146, 12.03.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2019 р. Справа № 480/25/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1В.) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просив:

1) визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо не проведення перерахунку та виплати, починаючи з 1 січня 2016 року, пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900-VІІІ від 23 грудня 2015 року (далі - Закон №900-VІІІ), ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11 листопада 2015 року № 988 та «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268» від 18 листопада 2015 року №947;

2) зобов’язати ГУ ПФУ в Сумській області виплатити перерахунок пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 41988,72грн., відповідно до Закону №900-VІІІ, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11 листопада 2015 року № 988 та «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268» від 18 листопада 2015 року №947, починаючи з 1 січня 2016 року без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деякими іншими категоріями осіб” (далі - Постанова КМУ №103),

3) зобов’язати ГУ ПФУ в Сумській області виплати компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії.

Свої вимоги мотивував тим, що перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Сумській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Відповідач здійснив перерахунок йому пенсії з 01.01.2016 року, однак всупереч вимог закону не виплатив нараховані кошти за період з 01.01.2016 по 31.12.21017. Постанова КМУ №103, якою передбачено виплату перерахованих пенсій частинами, суперечить ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та значно звужує обсяг соціальних гарантій пенсіонерам. У зв'язку з порушенням строків здійснення перерахунку та виплати пенсії відповідач також зобов'язаний сплатити компенсацію втрати частини доходів.

Ухвалою суду від 08.01.2019 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву (а.с.16-17), в якому просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, оскільки відповідно до вимог Постанови КМУ №103 до ГУ ПФУ в Сумській області у березні 2018 року від ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області надійшла довідка про розмір грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії та позивачу в цьому ж місяці проведено перерахунок пенсії.

Щодо проведення виплати перерахованої пенсії, відповідач, з посиланням на Постанову КМУ №103 зазначив, що виплату за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 буде проведено з 01.01.2019 після виділення коштів на їх фінансування з Державного бюджету протягом 2019-2020 років.

Судом ухвалою від 18.02.2019 було витребувано у відповідача матеріали пенсійної справи, які були надані у строк, зазначений в ухвалі суду.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1997 року є пенсіонером органів внутрішніх справ, якому призначена пенсія за вислугу років згідно із Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, та з 01.01.2007 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області, що підтверджується копією висновку про призначення пенсії (а.с.28), копією пенсійного посвідчення (а.с.10), копією протоколу про призначення пенсії (а.с.23,32).

В березні 2018 року ліквідаційною комісією УМВС в Сумській області до ГУ ПФУ в Сумській області відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988, постанови КМУ №103 було надано довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення поліцейських від 19.03.2018 №11/197-598 (а.с.20, зворот а.с.40).

25.03.2018 відповідачем, з урахуванням вказаної довідки здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2016 на підставі Постанови КМУ №103, що вбачається з протоколу про перерахунок пенсії від 25.03.2018 (а.с.21,41) та розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії (а.с.22, зворот а.с.41).

Надаючи правову оцінку, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Згідно з ч. 3 ст. 63 вищевказаного Закону (в редакції на момент призначення пенсії відповідачем) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

29.12.2015 набув чинності Закон №900-VIIІ, яким вказану статтю 63 доповнено новою частиною такого змісту: «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських».

Відповідно до абзацу 2 п.15 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VІІІ за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Згідно із статтею 102 вказаного ж Закону пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Постановою Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 встановлено розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.

Враховуючи вказані норми, суд визнає, що позивач, як пенсіонер органів внутрішніх справ, має право на перерахунок пенсії у зв'язку із зміною розміру грошового забезпечення поліцейських.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393» (далі – Порядок №45). Так, як вбачається з матеріалів справи та копії матеріалів пенсійної справи, ліквідаційною комісією УМВС в Сумській області відповідно до п.п.3 Порядку №45 в березні 2018 року було надано до ГУ ПФУ в Сумській області довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 19.03.2018 №11/197-598, що свідчить про дотримання державним органом Порядку №45 в частині надання довідок до органу Пенсійного фонду.

Відповідно до ч.2 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Так, судом встановлено, що на виконання вказаної норми, 25.03.2018 ГУ ПФУ в Сумській області було здійснено перерахунок з 01.01.2016 пенсії ОСОБА_1 після надходження в березні 2018р. довідки від 19.03.2018 №11/197-598. Вказане підтверджується протоколом про перерахунок пенсії та розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії (а.с.21,41), а тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, як встановлено судом, та вбачається з відзиву, у березні 2018 року позивачу виплачено доплату пенсії за січень-березень 2018 року, а пенсія, перерахована за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачується з 01.01.2019 в порядку, передбаченому Постановою КМУ № 103, відповідно до п. 3 якої виплата перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводиться з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:

з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року;

з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно застосував вказану норму та не виплатив йому перераховані суми одним платежем одразу після здійснення перерахунку. Суд не погоджується з такою позицією позивача.

Відповідно до ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 21.01.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Зазначена постанова є нормативно-правовим актом, який з огляду, на положення ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ є обов'язковим у застосуванні органами Пенсійного фонду України при здійсненні обчислення перерахунку та виплати пенсії відповідній категорії осіб, на яких спрямована дія цієї постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач при проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачу не мав правових підстав для не врахування та не застосування до спірних правовідносин положення норм ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ і Постанови КМУ №103, та не мав права у інший спосіб здійснювати таку виплату перерахованої пенсії.

Доводи відповідача про те, що Постанова КМУ № 103 суперечить вимогам чинного законодавства суд не приймає до уваги, адже ні статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, ні Порядком №45 не встановлено строків виплати перерахованої пенсії, зазначене питання врегульовано лише положеннями п.3 Постанови КМУ №103. На момент виникнення спірних правовідносин п.3 Постанови КМУ №103 є діючим, та таким, що підлягає обов'язковому застосуванню в межах спірних правовідносин в силу положень ч.2 ст.19 Конституції України.

Крім того, судом враховано, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах «Аррас та інші проти Італії», «Сухобоков проти Росії»).

У рішенні Європейського суду з прав людини за заявою «Великода проти України» №43331/12 від 03 червня 2014 року щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19 січня 2010 року щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленому статями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» після внесення у 2011 році змін до законодавства, Європейський суд з прав людини констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав (п.21).

Цим же рішенням Європейський суд з прав людини підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26.12.2011 р. N 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

У цьому Рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004 (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).

Приймаючи до уваги, той факт, що за результатами проведеного перерахунку в 2018 році розмір пенсії позивачу було визначено у більшому розмірі, п.3 Постанови КМУ №103 є чинним, безпідставними є посилання позивача на звуження його прав, оскільки відповідачем не було вчинено дій, спрямованих на зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 у порівнянні з попереднім розміром, відтак, суд не знаходить підстав для визнання дій Управління, в контексті спірних правовідносин, протиправними, а тому у задоволенні вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання здійснити виплату перерахованої пенсії вбачається необхідним відмовити.

Також не підлягає задоволенню вимога про зобов'язання виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати. Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

З наведених норм вбачається, що компенсація втрати частини доходів нараховується лише на нараховані та фактично виплачені доходи, однак, станом на сьогодні доказів виплати таких коштів за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, суду не надано. Такі виплати відповідно до пункту 3 постанови КМУ № 103 проводяться з січня 2019 року після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету , позивач же з позовом звернувся у грудні 2018 року (а.с. 12). За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога про зобов'язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, згідно ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (41600, Сумська область, м.Конотоп, вул.Некрасова, буд.4/2, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, Сумська область, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 12.03.2019.

Суддя І.Г. Шевченко