Рішення № 80452949, 01.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2019 року справа № 823/5360/15

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Руденко А.В.,

за участю:

секретаря – Сачинської В.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача УМВС України в Черкаській області – ОСОБА_2 (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_3 управління Національної поліції в Черкаській області – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 управління МВС України в Черкаській області та ОСОБА_3 управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, зобов’язання працевлаштувати шляхом переведення на службу до Національної поліції та зобов’язання прийняти на службу в поліції на рівнозначну посаду, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, ОСОБА_3 управління Національної поліції в Черкаській області в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ УМВС в Черкаській області від 06.11.2015 року №312 о/с в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 “г” Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- поновити Позивача на посаді дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області;

- зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області працевлаштувати ОСОБА_4, шляхом переведення її на службу до поліції;

- зобов'язати ОСОБА_5 управління Національної поліції в Черкаській області прийняти ОСОБА_4 на службу в поліцію та надати рівнозначну посаду, на якій остання перебувала в Корсунь-Шевченківському РВ УМВС України в Черкаській області.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 29.11.2018 у справі №823/5360/15 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року – скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

20 грудня 2018 року адміністративна справа №823/5360/15 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Руденко А.В. від 26.12.2018 адміністративну справу №823/5360/15 прийнято до свого провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом УМВС в Черкаській області від 06.11.2015 №312 о/с позивача було звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 “г” (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114. Позивач вважає протиправним вказаний наказ та зазначає, що її звільнено зі служби в органах внутрішніх справ відбулось за відсутності правових підстав і з порушенням вимог законодавства, без врахування наявності пільг та гарантій позивача, як жінки, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною віком до 6-ти років. Зокрема, в порушення норм ст. 184 КЗпП України, при звільненні позивача з органів внутрішніх справ її не працевлаштували, не запропонували рівнозначну посаду в органах поліції, а в разі відсутності – переміщення на нижчу посаду.

Позивач зазначає, що її звільнення за скороченням штатів є незаконним з огляду на те, що УМВС України в Черкаській області не встановлено відсутність можливості подальшого використання її на службі, як того вимагає п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.

Водночас, позивач не відмовлялась від проходження служби в поліції, підтвердженням чого є її заява від 17.11.2015 про прийняття на службу в поліцію (з відміткою про отримання відповідачем).

14 січня 2019 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач УМВС України в Черкаській області заперечує проти задоволення позову та зазначає, що позивача звільнено зі служби в ОВС у зв’язку з ліквідацією УМВС України в Черкаській області, наслідком якого є абсолютне скорочення штатів ОВС. Тобто, мала місце повна ліквідація установи. Станом на 06.11.2015 від позивача не надходив рапорт про її звільнення з органів внутрішніх справ у зв’язку з переведенням до інших міністерств, установ чи організацій, в т.ч. і до ОСОБА_3 управління Національної поліції в Черкаській області. Тобто, альтернативи вибору підстав звільнення в УМВС не було. Позивач не просила звільнити її за іншими підставами.

УМВС України в Черкаській області не пропонувало позивачу посади для працевлаштування в органах Національної поліції, оскільки відповідно до п. 9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» останній протягом трьох місяців з дня публікації цього закону не скористалась своїм правом на працевлаштування та рапорту (заяви) про звільнення її з органів внутрішніх справ у зв’язку з переводом до інших міністерств, установ чи організацій, в т.ч. і до територіального підрозділу національної поліції – ОСОБА_3 управління Національної поліції в Черкаській області не подала.

14 січня 2019 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач ОСОБА_5 управління Національної поліції в Черкаській області заперечує проти задоволення позову та зазначає, що без волевиявлення особи про продовження служби в органах Нацполіції України протягом встановленого тримісячного строку з дня опублікування Закону України «Про Національну поліцію», перебування останньої у відпустці по догляду за дитиною не є перешкодою для звільнення з органів внутрішніх справ на підставі Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, а відтак відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування наказу УМВС в Черкаській області від 06.11.2015 №312 о/с в частині звільнення позивача в запас за п. 64 «г» (через скорочення штатів).

Відповідач зазначає, що Національна поліція України не є правонаступником органів внутрішніх справ. Враховуючи, що питання щодо подальшого проходження позивачем служби в органах Національної поліції не було вирішено в порядку, закріпленому в Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про Національну поліцію», а призначення на посади на службу в поліції проводиться за конкурсом, тому позовна вимога про прийняття в поліцію на рівнозначну посаду необґрунтована та безпідставна.

25 лютого 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що лише у разі коли буде встановлено, що особа відмовилась від усіх запропонованих їй посад в органах поліції, у роботодавця виникають підстави для застосування пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію». Позивач не відмовлялась від проходження служби в поліції, підтвердженням чого є її заява від 17.11.2015, згідно з якою позивач просила перевести її для подальшого проходження служби в поліцію. Крім того, позивачу перед звільненням не пропонували інші посади для подальшого працевлаштування.

Представник позивача в судовому засіданні 01.03.2019 відмовився від позовних вимог про поновлення позивача на посаді дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області у зв’язку з припиненням юридичної особи Корсунь-Шевченківського районного відділу УМВС України в Черкаській області та скороченням всіх штатних посад органів МВС України, в тому числі в Черкаській області. Решту позовних вимог підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідачів заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Заслухавши представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 16 липня 2010 року проходила службу в органах МВС України.

Згідно наказу УМВС в Черкаській області від 13.12.2015 №35о/с у період з 12.02.2015 по 10.08.2015 ОСОБА_4 було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, яку наказом УМВС в Черкаській області від 14.08.2015 №221 о/с (а.с. 40) продовжено до 10.02.2016.

Наказом УМВС в Черкаській області від 06.11.2015 №312 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 – дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Корсунь-Шевченківського районного відділу на підставі Закону України “Про Національну поліцію” було звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 “г” (через скорочення штатів) (а.с. 39).

Крім того, УМВС в Черкаській області 06.11.2015 було складено повідомлення №14/17-4388 про звільнення з органів внутрішніх справ (а.с. 42), згідно з яким позивача повідомлено про звільнення та запропоновано терміново прибути до ВКЗ УМВС для отримання особистих документів.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1388 «Про організаційно-штатні питання» наказано вважати такими, що втратили чинність штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з Переліком змін у штатах МВС.

07 листопада 2015 року позивачем до ОСОБА_3 управління Національної поліції в Черкаській області подано заяву, в якій просить прийняти її на службу до поліції та призначити на посаду інспектора поліції Корсунь-Шевченківського відділення Звенигородського відділу поліції ОСОБА_3 управління Національної поліції в Черкаській області.

Не погоджуючись з наказом про звільнення, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України №730 від 16 вересня 2015 року “Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ” було утворено ОСОБА_5 управління Національної поліції в Черкаській області; ліквідовано як юридичну особу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області та його структурні підрозділи.

Закон України від 02.07.2015 №580-VIII “Про Національну поліцію” (далі – Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до пункту 1 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 580-VIII він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; ч.7 ст.15 та ч.5 ст.21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Закон № 580-VIII опубліковано 6 серпня 2015 року та він набрав чинності 7 листопада 2015 року.

Водночас, пункти 1, 2, 3, 7 – 13, 15, 17– 18 розділу XI “Прикінцеві та Перехідні положення” цього Закону набрали чинності з наступного дня після опублікування – з 7 серпня 2015 року.

Відповідно до пункту 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно з пунктами 9, 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 11 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №580-VIII перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Згідно зі ст. 18 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 8 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі – Положення №114), дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв'язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Відповідно до пункту 64 "г" Положення N 114 звільнення у зв'язку із скороченням штатів допускається лише при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що звільнення працівника міліції зі служби в органах внутрішніх справ за скороченням штатів обумовлюється встановленням факту неможливості подальшого використання такої особи на службі.

В свою чергу, пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII передбачено, що особа, посада якої скорочена, може бути прийнята на службу до поліції шляхом видання наказу про призначення за її згодою (за умови її відповідності вимогам до поліцейських). При цьому, слід враховувати, що формою волевиявлення такої особи є надання згоди на призначення на посаду, якій, в свою чергу, має передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду за ініціативою керівника.

В даному випадку, суд наголошує, що згода особи є відповіддю на вищезазначену ініціативу, наслідком якої є призначення особи на посаду згідно з узгодженою пропозицією.

Відповідно, працівник міліції, попереджений відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII про звільнення за скороченням штатів у даному випадку не має можливості виявити ініціативу, а своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на пропозицію керівництва.

При цьому, важливо зазначати, що така ініціатива керівництва є обов’язковою, оскільки без пропозиції посад не може бути виявлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання на службі відповідно до підпункту “г” пункту 64 Положення №114.

Лише у разі, коли буде встановлено, що особа відмовилась від усіх запропонованих їй посад в органах поліції, у роботодавця виникають підстави для застосування пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII щодо звільнення особи за скороченням штатів.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, суд дійшов висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Під час судового розгляду справи встановлено, що УМВС України в Черкаській області не пропонувало позивачу посади для працевлаштування в органах Національної поліції, у зв’язку з тим, що позивач протягом трьох місяців з дня публікації цього закону не скористалась своїм правом на працевлаштування та рапорту (заяви) про звільнення її з органів внутрішніх справ у зв’язку з переводом до інших міністерств, установ чи організацій, в т.ч. і до ОСОБА_3 управління Національної поліції в Черкаській області не подала.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у УМВС України в Черкаській області підстав для застосування пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» щодо звільнення позивача за скороченням штатів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач з 11.08.2015 по 10.02.2016 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку.

З цього приводу суд звертає увагу, що питання вивільнення працівників, які мають певні пільги, зокрема вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда спеціальним законом не врегульовано, тому згідно із частиною шостою статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно з ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Аналіз частини третьої статті 184 КЗпП України дає підстави для висновку, що зазначена норма чітко встановлює гарантію обмеження звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років / шести років та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов'язкового працевлаштування.

Водночас, Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

За таких обставин і правового врегулювання суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу УМВС України в Черкаській області №312о/с від 06.11.2015 щодо звільнення позивача із займаної посади.

Стосовно наявності повноважень у ОСОБА_6 на звільнення позивача зі служби в ОВС, суд зазначає наступне.

Як вбачається з витягу оскаржуваного наказу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06.11.2015, звільнення ОСОБА_4 здійснено ОСОБА_5 ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області ОСОБА_6

Відповідно до п. 70 Положення №114 звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку провадиться: до полковника міліції, полковника внутрішньої служби включно - начальниками головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ; осіб вищого начальницького складу - відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.10.2015 №1314 «Про затвердження голів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по Черкаській області» утворено ліквідаційні комісії територіальних органів Міністерства внутрішніх справ у Черкаській області; затверджено головою ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області – начальника УМВС України в Черкаській області генерал-майора міліції ОСОБА_6.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по УМВС України в Черкаській області станом на 06.11.2015 голова ліквідаційної комісії – керівник мав право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності.

Таким чином, при вирішенні спору судом з’ясовано наявність повноважень у ОСОБА_5 ліквідаційної комісії ОСОБА_6 на звільнення осіб середнього начальницького складу в запас, в тому числі і позивача.

Водночас, слід зазначити, що порядок призначення на посади поліцейських визначений у статті 48 Закону України "Про Національну поліцію".

За змістом статті 52 Закону України "Про Національну поліцію" з метою добору осіб, здатних професійно виконувати повноваження поліції та посадові обов'язки за відповідною вакантною посадою, у випадках, передбачених цим Законом, проводиться конкурс на службу в поліції та/або на зайняття вакантної посади.

Конкурс проводиться відповідною поліцейською комісією.

Частиною першою статті 51 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що для забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об'єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції утворюються постійні поліцейські комісії.

Отже, Законом України "Про Національну поліцію" передбачено певну процедуру прийняття на службу в органи Національної поліції, що вимагає вчинення певних дій як осіб, які приймаються на службу в поліції (як таких, що приймаються на службу вперше, так і для колишніх працівників міліції, які виявили бажання працювати в поліції), а також посадових осіб органів (закладів, установ) поліції.

Слід зазначити, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № 21-3063а16 (800/323/16).

За такого правового врегулювання, адміністративний суд позбавлений можливості зобов'язати орган державної влади прийняти позивача на роботу, оскільки прийняттю на службу до Національної поліції передує встановлена законодавством процедура конкурсу та перевірки, яка може бути проведена лише вищезазначеним органом державної влади.

Таким чином, з метою захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов’язати Управління МВС України в Черкаській області вчинити дії щодо працевлаштування ОСОБА_4 на службу в ОСОБА_3 управлінні Національної поліції в Черкаській області.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 (вул. Леніна, 92, смт. Стеблів, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область, 19451) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління МВС України в Черкаській області №312о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України за п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Зобов’язати Управління МВС України в Черкаській області (вул. Смілянська, 57, м.Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 08592537) вчинити дії щодо працевлаштування ОСОБА_4 на службу в ОСОБА_3 управлінні Національної поліції в Черкаській області (вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, 18036).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 березня 2019 року.

Суддя А.В. Руденко