
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 березня 2019 р. Справа №480/4610/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соп'яненка О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що на виконанні у відповідача з 07.10.2016 перебуває виконавчий лист, кошти по якому не виплачено до часу звернення до суду. Відповідачем порушено встановлені законом строки виконання судового рішення, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є підставою для стягнення з відповідача компенсації в розмірі 3% річних від несплаченої суми. Протиправними діями відповідача, які полягали у довготрималому невиконанні судового рішення, завдана позивачу моральна шкода, яку він оцінює в 2 000 грн.
Просить визнати протиправними дії відповідача по невиконанню виконавчого документа про стягнення коштів згідно рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.07.2010; зобов'язати відповідача виплатити кошти за вказаним рішенням з урахуванням компенсації за порушення строку виконання рішення з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, яка на дату звернення до суду становить 8225,15 грн., моральну шкоду в сумі 2 000 грн.
Відповідач - Головне управління ДКСУ в Сумській області, подав відзив на позов, в якому зазначив, що в управлінні з 07.10.2016 на обліку за бюджетною програмою "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" перебуває рішення Ковпаківського районного суду м. суми та ухвала Апеляційного суду Сумської області у справі №2-5699/10 про зобов'язання УПФУ в Ковпаківському районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії та провести відповідні виплати.
До повноважень управління не належить безпосереднє виконання рішень суду, воно вживає заходи щодо опрацювання та взяття Казначейством на облік судового рішення. Ці дії відповідач вчинив. Перерахування коштів стягувачам відбувається у зв'язку з наявністю сформованої черги та обмеженими бюджетними асигнуваннями для погашення наявної заборгованості. Рішення у справі №2-5699/10 носить зобов'язальний характер, тому компенсація не може бути нарахована. Вимога про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних не може бути задоволена, оскільки правовідносини, пов'язані з виконанням судового рішення не є цивільно-правовими та на них не розповсюджуються вимоги ст. 625 ЦК України. Позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 04.02.2019 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державну казначейську службу України.
У відзиві на позовну заяву ДКСУ зазначила, що заборгованість погашається в порядку черговості з виділених бюджетних асигнувань на відповідний рік. Рішення суду за позовом ОСОБА_1 перебуває на обліку за бюджетною програмою "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою". Казначейство протягом 2013-2019 років неодноразово зверталось до Міністерства фінансів України з питання внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України". Питання виділення коштів віднесено виключно до прерогативи Верховної ради України, а не казначейства. Затримка під час перерахування коштів стягувача відбувається не у зв'язку з протиправними діями чи бездіяльністю казначейства.
Рішення суду носить зобов'язальний характер, тому компенсація відповідно до Закону України "Про нарантії держави щодо виконання судових рішень" не може бути нарахована. Також відсутні підстави для стягнення інфляційних збитків та 3% річних на підставі статті 625 ЦК України, оскільки спірні правовідносини не є договірними. Позивач не надала жодних доказів спричинення їй моральної шкоди. У зв'язку з цим просить відмовити в задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Судом встановлено, що рішенням Ковпаківського районного суду від 21.06.2010 у справі №2-5699/10 задоволено позов ОСОБА_1 до УПФУ в Ковпаківському районі м. Суми. Визнано протиправними дії та зобов'язано УПФУ в Ковпаківському районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за 2008 рік з 22.05.2008 по 31.12.2008 та за 2009 рік з 01.01.2009 по 31.12.2009 з врахуванням проведених виплат (а.с. 12). Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 14.08.2012 судове рішення залишено без змін (а.с. 13).
Рішення у зазначеній справі внесено 24.05.2016 до реєстру рішень, виконання яких гарантується державою (а.с. 14). Станом на день розгляду справи залишається не виконаним, що не заперечується сторонами у справі.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Відповідно до ч. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб’єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб’єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Заборгованість погашається в такій черговості:
у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, а також у зв’язку з втратою годувальника;
у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов’язаними з трудовими правовідносинами;
у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Частиною 4 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою. Зі змісту вказаного Порядку вбачається, що виконання рішень передбачених пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” здійснюється в три етапи: облік рішень в органах виконавчої служби, передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, Безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
На підставі зазначеного порядку виконавчий лист у справі був переданий з органів державної виконавчої служби до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, однак заборгованість за судовим рішенням не була погашена.
Відповідно до ст. 7 ч. 1 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: "Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26.10.2000 року). Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод"). У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини "Гордєєви і Гурбик проти України" від 17 січня 2006 року зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою протягом декількох років вжити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
Отже, відповідно до правової позиції Європейського суду, у тому числі у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005 року), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиконання протягом тривалого часу рішення Ковпаківського районного суду м. Суми за позовом ОСОБА_1 є протиправною, в зв’язку з чим позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання судового рішення визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вимога про зобов'язання відповідача виплатити кошти за рішенням є похідною від вимоги про визнання протиправною бездіяльності, а тому також підлягає задоволенню.
Позивач також просить зобов'язати відповідача сплатити компенсацію за порушення строку виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
З наведеної норми вбачається, що компенсація у разі порушення строків виплати коштів, виплачується у випадку, коли кошти за рішенням суду вже перераховані стягувачу. Враховуючи, що станом на день розгляду справи рішення суду залишається невиконаним, вимоги про зобов'язання виплатити компенсацію є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
Також відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання виплатити кошти з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведена норма визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов’язання. Відносини ж, що виникли між позивачем та органами Казначейства не є договірними грошовими зобов’язаннями, оскільки виникли з приводу виконання судового рішення. Тому до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання згідно Цивільного кодексу України.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в рахунок компенсації моральної шкоди в сумі 2 000 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Позивачем не надано суду доказів спричинення йому моральної шкоди, в чому вона полягає, не доведено причинних зв’язків між завданою шкодою та конкретними неправомірними діями відповідача. Тому в цій частині позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.06.2010, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 14.05.2012 по справі №2-5699/10.
Зобов'язати Державну казначейську службу України виплатити кошти за рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.06.2010 по справі №2-5699/10.
В частині вимог про зобов'язання виплатити компенсацію за порушення строку виконання рішення з урахуванням індексу інфляції за увесь час прострочення, трьох відсотків річних від простроченої суми, моральну шкоду в сумі 2 000 грн. відмовити в зв'язку з необгрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко
Судове рішення № 80452785, Сумський окружний адміністративний суд було прийнято 07.03.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 480/4610/18. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: