Рішення № 80452596, 12.03.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м.ПолтаваСправа № 440/251/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Удовіченка С.О.

за участю:

секретаря судового засідання – Кисличенко О.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

В С Т А Н О В И В:

21.01.2019 фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (надалі – ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі – ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.11.2018 №Ф-872-17 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 86196,08 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 13.11.2018 № Ф-872-17, винесена ГУ ДФС у Полтавській області є протиправною та підлягає скасуванню. За твердженням позивача, в оскаржуваній вимозі не вказано підставу винесення вимоги, що є порушенням статті 59 Податкового кодексу України. Також зазначено, що оскільки на підставі акта документальної перевірки від 29.05.2015 № 2024/16-01-17-01-10/НОМЕР_1 ДПІ у м. Полтаві вже було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2015 № Ф-0078231701 та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування ЄСВ від 18.06.2015 № НОМЕР_2 ще у 2015 році, то винесення повторно (вчетверте) рішень на підставі одного і того ж акта перевірки є підтвердженням помилковості оскаржуваної вимоги.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.02.2019.

12.02.2019 від відповідача надійшов відзив на позов у якому вказано, що вимоги № Ф-872-17 від 28.02.2017 та від 15.01.2018 вважаються відкликаними. Крім того, зазначено, що посилання позивача на кількість винесених вимог про сплату боргу (недоїмки) є безпідставні, оскільки жодна з попередніх вимог не створили для позивача правових наслідків /а.с. 103-104/.

У судовому засіданні 19.02.2019 оголошено перерву у розгляді справи до 28.02.2019, у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 28.02.2019 оголошено перерву до 12.03.2019.

У судовому засіданні 12.03.2019 представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити.

У судовому засіданні 12.03.2019 представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2018 ГУ ДФС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-872-17 згідно з якою нараховано позивачу до сплати недоїмку у сумі 77648,90 грн та штраф – 8547,18 грн, всього – 86196,08 грн /а.с. 11/.

Не погоджуючись із указаною вимогою позивач звернувся зі скаргою до ДФС України.

За результатами розгляду скарги позивача 03.01.2019 ДФС України прийнято рішення № 27616/99-99-11-05-02-25 відповідно до якого вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 № Ф-872-17 ГУ ДФС у Полтавській області залишено без змін, скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 30.11.2018 № б/н – без задоволення /а.с. 12-14/.

Не погоджуючись із вимогою ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-872-17 від 13.11.2018 позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі – Закон № 2464-VI) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до приписів частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У силу приписів норм частини четвертої статті 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка – сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частиною третьою статті 25 Закону № 2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449, (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (надалі – Інструкція № 449).

Згідно із вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції №449 на платника покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Приписами пункту 3 Розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Положеннями пункту 4 Розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина – літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Суд зазначає, що у період з 29.04.2015 по 22.05.2015 ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 29.05.2015 № 2024/16-01-17-01-10/2508104539 /а.с. 26-45/.

На підставі акта перевірки від 29.05.2015 № 2024/16-01-17-01-10/НОМЕР_1 ДПІ у м. Полтаві винесено, зокрема:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2015 № Ф-0078231701, якою ОСОБА_3 зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 79531,29 грн /а.с. 49/;

- рішення № НОМЕР_2 від 18.06.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_3 застосовано штрафні санкції у розмірі 8547,18 грн /а.с. 47/.

Позивач не погоджуючись вищезазначеною вимогою та рішенням звернувся до суду з позовом.

Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 у справі № 816/4646/15 позов ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області від 18.06.2015 № НОМЕР_3 в частині збільшення ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" в розмірі 30023 грн. 53 коп. (тридцять тисяч двадцять три гривні п'ятдесят три копійоки), з них: за основним платежем - в сумі 24018 грн. 83 коп. (двадцять чотири тисячі вісімнадцять гривень вісімдесят три копійки) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - в сумі 6004 грн. 70 коп. (шість тисяч чотири гривні сімдесят копійок); визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області від 24.09.2015 № НОМЕР_4 в частині збільшення ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в розмірі 30905 грн. 06 коп. (тридцять тисяч дев'ятсот п'ять гривень шість копійок), з них: за основним платежем - в сумі 20603 грн. 37 коп. (двадцять тисяч шістсот три гривні тридцять сім копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - в сумі 10301 грн. 69 коп. (десять тисяч триста одна гривня шістдесят дев'ять копійок); визнано протиправною та скасовано вимогу ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2015 № Ф-0078231701 в частині визначення ОСОБА_3 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 55563 грн. 57 коп. (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят три гривні п'ятдесят сім копійок); визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0084001701 від 18.06.2015 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штрафних санкцій в розмірі 5523 грн. 55 коп. (п'ять тисяч п'ятсот двадцять три гривні п'ятдесят п'ять копійок); в іншій частині позовних вимог відмовлено /а.с. 71-82/.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018 скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 та відмовлено у задоволенні позовних вимог, зокрема у частині щодо визнання протиправною та скасування вимоги ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2015 № Ф-0078231701 в частині визначення ОСОБА_3 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 55563 грн. 57 коп. (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят три гривні п'ятдесят сім копійок); визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0084001701 від 18.06.2015 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штрафних санкцій в розмірі 5523 грн. 55 коп. (п'ять тисяч п'ятсот двадцять три гривні п'ятдесят п'ять копійок) /а.с. 83-89/.

Згідно частини першої статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Враховуючи вищевикладене постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 08.05.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 816/4646/15 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018 у справі № 816/4646/15.

Крім того, указаною ухвалою Верховного Суду відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення дії оскаржуваних судових рішень /а.с. 90-91/.

Як вище зазначено, відповідно до пункту 3 Розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2015 ДПІ у м. Полтаві відповідно до статті 25 Закону України "Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" винесено вимогу про сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-0078231701 на суму боргу (недоїмки) 79531,29 грн /а.с. 49/.

Указана вимога винесена на підставі акта перевірки від 29.05.2015 № 2024/16-01-17-01-10/НОМЕР_1. Так указана вимога включає лише суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 79531,29 грн.

Водночас як зазначено вище, відповідно до пункту 3 Розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

28.02.2017 ГУ ДФС у Полтавській області винесено вимогу № Ф-872-17 про сплату боргу недоїмки.

За результатами адміністративного оскарження контролюючим органом залишено вказану вимогу без змін /а.с. 116/.

15.01.2018 ГУ ДФС у Полтавській області винесено вимогу № Ф-872-17 відповідно до якої визначено суму боргу 80894,19 грн /а.с. 17/.

Сума боргу зазначена у вказаній вимозі включає суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 76538,67 грн та суму штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 4355,52 грн.

За результатами адміністративного оскарження контролюючим органом залишено вказану вимогу без змін /а.с. 115/.

Також відповідно до інформації, яка зазначена у картках особових рахунків платника ЄСВ – ФОП ОСОБА_3 за позивачем рахується борг у загальній сумі 86196,08 грн /а.с. 51-70/.

З огляду на наявність боргу та збільшення суми боргу ГУ ДФС у Полтавській області 13.11.2018 винесено вимогу № Ф-872-17 відповідно до якої визначено суму боргу, що підлягає сплаті у розмірі 86196,08 грн /а.с. 11/.

Сума боргу зазначена у вказаній вимозі включає суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 77648,90 грн та суму штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 8547,18 грн.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 4 Розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Так вимоги від 28.02.2017, від 15.01.2018 та від 13.11.2018, які включають суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та суму штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску винесено під одним номером, а саме: № Ф-872-17.

Таким чином, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного внеску була визначена контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, у зв'язку із збільшенням суми боргу позивача, що відповідає положенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Явно необгрунтованими та безпідставними, в межах предмету розгляду даної справи, є й посилання позивача на те, що оскаржувана вимога не відповідає вимогам статті 59 Податкового кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 1.3 пункту 1 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Водночас згідно зі статтею 2 Закону 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Констатуючи означене суд звертає увагу позивача, що стаття 59 Податкового кодексу України не може застосовуватися до правил нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, які імперативно регулюються Законом 2464-VI.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що контролюючим органом винесено оскаржувану вимогу у порядку, визначеному Законом № 2464-VI та Інструкцією № 449.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_3

Враховуючи викладене, відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 36000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 39461639) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Повний текст рішення складено 14.03.2019.

Cуддя ОСОБА_4