Рішення № 80452543, 13.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4953/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соколенко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним та скасування рішення і зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_2В.) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (далі – відповідач, Центральне об’єднане УПФУ в м.Одесі, Управління), в якому позивач просить суд:

- визнати неправомірною відмову Центрального об’єднаного управління в м. Одесі у перерахунку пенсії ОСОБА_1 та у зарахуванні пільгового стажу;

- зобов'язати Центральне об’єднане управління в м. Одесі провести перерахунок пенсії ОСОБА_1, врахувавши період роботи з 24 серпня 1970 року по 3 листопада 1990 року, як трудовий стаж, отриманий в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік і шість місяців.

- зобов'язати Центральне об’єднане управління в м. Одесі здійснити такий перерахунок з 1 січня 2004 року.

Ухвалою суду від 01.10.2018 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали (в тому числі, якщо її копію отримано нарочно, засобами електронної пошти та факсимільного зв’язку) для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:

- уточненої позовної заяви із викладенням позовних вимог з урахуванням викладеного судом в ухвалі, та зазначенням у прохальній частині позовної заяви вірного найменування відповідача, до якого звернуті вимоги позивача, а також, із зазначенням інформації щодо електронної адреси позивача, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача (якщо такі відомі).

09 жовтня 2018 року за вх. №29886/18 через канцелярію суду від позивача надійшли уточнення до адміністративного позову із зазначенням позивачем визначної судом інформації (т.1 а.с.61-67), в яких позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі від 06.04.2018 року № 2065 “Про відмову в призначенні пенсії за віком з урахуванням стажу роботи в районах Крайньої Півночі у період з 25.08.1970 року по 17.09.1990 року у пільговому обчисленні 1 рік 6 місяців”;

- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити та виплатити ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року пенсію за віком, з урахуванням стажу роботи в районах Крайньої Півночі у період з 25.08.1970 року по 17.09.1990 року, у пільговому обчисленні 1 рік 6 місяців.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач, з посиланням на фактичні обставини справи, зазначає, що 19.01.2001 року, у віці 56 років він вийшов на пенсію «за вислугу років», та згідно протоколу призначення пенсії від 09.08.2001 року, загальний стаж його роботи складає 37 років 6 місяців 4 дні, стаж роботи в районах, прирівняних до Крайньої Півночі – 20 років 1 місяць 28 днів, державна служба – 10 років 7 місяців 25 днів, військова служба – 3 роки 5 днів.

Позивач вказує, що згідно розпорядження Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі №184827 від 16.01.2018 року, його переведено на інший вид пенсії, а саме на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із змінами та доповненнями згідно Закону №2148, та проведено розрахунок стажу без врахування стажу роботи в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі у пільговому обчисленні 1 рік 6 місяців, починаючи з 01 жовтня 2017 року.

29.01.2018 року позивач звертався із заявою до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі та надавав оригінали довідок про роботу та довідки про те, що період роботи з 25.08.1970 року по 17.09.1990 року розраховується в півтора кратному розмірі.

В свою чергу, 08.02.2018 року відповідач повідомив позивача про те, що 06.02.2018 року розпорядженням Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі здійснено перерахунок його пенсії та приведено пенсійну справу у відповідність.

При цьому, як вказує позивач, за наявності у відповідача довідок за період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, останнім не враховано пільговий стаж роботи позивача (1 рік роботи за 1 рік 6 місяців).

Водночас, як вказує позивач, у своєму листі відповідач зазначив, що з моменту надходження за запитом від 05.02.2018 року усіх документів, позивача буде запрошено для написання заяви про перерахунок пенсії.

05.04.2018 року позивач звернувся до Центрального об’єднаного УПФУ в м.Одесі із заявою щодо врахування стажу в пільговому обчисленні, з урахуванням отриманих відповідачем архівних довідок Архівного відділу м. Братськ Іркутської області від 02.03.2018 року.

Рішенням Центрального об’єднаного УПФУ в м.Одесі №2065 від 06.04.2018 року позивачу відмовлено у врахуванні його стажу у пільговому обчисленні, та відповідно у призначенні пенсії за віком у пільговому обчисленні.

Із посиланням на зміст даних довідок, позивач вказує, що факт його роботи у період з 25.08.1970 року по 17.09.1990 року у районах Крайньої Півночі підтверджується трудовою книжкою, наданими ним довідками та архівними довідками, у зв’язку із чим, на думку позивача, дії відповідача щодо неврахування при призначенні пенсії стажу роботи позивача з 25.08.1970 року по 17.09.1990 року роботи в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні 1 рік і 6 місяців за 1 рік роботи є протиправними, а рішення №2065 від 06.04.2018 року підлягає скасуванню.

Як вказує позивач, згідно записів в його трудовій книжці: 25.08.1970 року на підставі наказу № 580/к його прийнято на роботу 4-го розряду РММ управління Братского ЛПК, 28.07.1986 року на підставі наказу № 215-к його звільнено за переведенням до спеціального управління будівництва Братскгесстрой, 28.07.1986 року на підставі наказу № 278л його прийнято за переведенням на роботу до спеціального управління будівництва Братскгесстрой, 17.09.1990 року на підставі наказу № 230 його звільнено з роботи з 03.11.1990 року за переведенням до Ізмаїльської міськради м. Ізмаїл Одеської області.

Позивач зазначає, що за 20 років безперервного стажу роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, він нагороджений медаллю «Ветеран праці» (посвідчення від 05.02.1990 року), значком «Ударник дев’ятої п’ятирічки» (посвідчення від 24.11.1975 року), значком «За розвиток енергетики «Приангар’я».

Нормативно обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, та на яких поширюються пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі відповідно до положень ст.63, ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.1, п.5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 12 серпня 1993 р. N 637, указів Президії Верховної ОСОБА_3 Союзу РСР від 10 лютого 1960 року та від 26 вересня 1967 року, постанови ОСОБА_3 ОСОБА_3 СРСР від 10.02.1960 року №148, Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету ОСОБА_3 ОСОБА_3 СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28.

Як вказує позивач, з архівних довідок та його трудової книжки вбачається, що він працював в м. Братськ Іркутської області, яка відноситься до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, і отже позивач користувався пільгами, передбаченими указом Президії Верховної ОСОБА_3 Союзу РСР від 10 лютого 1960 року.

Таким чином, на думку позивача, у відповідача не було жодних підстав не враховувати стаж позивача, набутий до 01.01.1991 року, як пільговий, при обчисленні пенсії.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги (уточнені).

Оскільки позивачем у визначений судом строк усунено недоліки позовної заяви, ухвалою суду від 16.10.2018 року судом:

- прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (в редакції поданих уточнень від 09.10.2018 року);

- відкрито провадження у справі за даною позовною заявою та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України;

- встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Окрім цього, ухвалою суду від 16.10.2018 року судом витребувано з Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі належним чином засвідчену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1.

Копії даних ухвал отримано представником відповідача 24.10.2018 року.

30 жовтня 2018 року за вх. №32561/18 через канцелярію суду від відповідача на виконання вимог ухвали суду від 16.10.2018 року про витребування доказів, надійшли матеріали пенсійної справи ОСОБА_2 (т.1 а.с.77-90).

12 листопада 2018 року за вх. №34278/18 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву разом із відзивом Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі та доказами направлення його копії на адресу позивача (т.1 а.с.92-97).

Так, у відзиві на позовну заяву Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі зазначає, що не погоджується із позовними вимогами, з огляду на наступне.

Нормативно обґрунтовуючи відзив на позов положеннями: п.5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Указу Президії Верховної ОСОБА_3 Союзу PCP від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови ОСОБА_3 ОСОБА_3 Союзу PCP № 148 від 10.02.1960 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної ОСОБА_3 Союзу PCP від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної ОСОБА_3 Союзу PCP від 26.09.1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», відповідач вказує, що врахування стажу в пільговому обчисленні здійснюється в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року, і можливо лише у разі наявності:

- в трудовій книжці штампу, в якому зазначено, що стаж обчислюється в півтора кратному розмірі;

- копії трудового договору про роботу в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в разі їх переведення, направлення чи запрошення;

- копії строкового трудового договору про роботу в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі для осіб, які прибули на роботу в ці райони за власним бажанням;

- документу, який підтверджує бронювання житла на весь період дії трудового договору за місцем проживання.

Як стверджує відповідач, позивачем не було надано жодного з перелічених документів, у зв'язку з чим йому відмовлено у перерахунку пенсії по стажу роботу в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 у повному обсязі.

Суд зазначає, що враховуючи те, що копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, отримано відповідачем 24.10.2018 року, граничним строк для подання відзиву на позовну заяву було 08.11.2018 року.

При цьому, 16.11.2018 року за вх. №34947/18 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення (відповідь) на відзив на позовну заяву з доказами отримання їх копії відповідачем (т.1 а.с.98-103), в яких зазначено, що викладені у відзиві Центрального об’єднаного УПФУ в м. Одесі обставини суперечать діючому законодавству, з наступних підстав.

Як вказує позивач, відповідач на власний розсуд трактує положення п. 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Усі інші доводи, які зазначені у відповіді на відзив є ідентичними за своїм змістом доводам, які наведені у позовній заяві та в уточненнях до позовної заяви.

При цьому, у вказаній відповіді (запереченнях) на відзив, позивач не заперечував щодо прийняття до розгляду відзиву на позовну заяву.

Отже, оскільки позивачем надано відповідь на відзив та не зазначено у ній жодних заперечень щодо неприйняття до розгляду відзиву на позовну заяву, з метою повного та всебічного розгляду справи, при вирішенні даної адміністративної справи суд враховує відзив відповідача на позовну заяву як заяву по суті справи, незважаючи на його подання із пропуском встановленого судом строку.

Ухвалою суду від 14.12.2018 року судом: витребувано з Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі додаткові докази, запропоновано ОСОБА_2, у разі наявності, надати до суду письмову інформацію з доказами на її підтвердження; вирішено розглядати справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним та скасування рішення і зобов’язання вчинити певні дії в порядку загального позовного провадження; розпочато розгляд справи спочатку (зі стадії відкриття провадження у справі) та призначено підготовче засідання на 08.01.2019 року о 16:30 год.

04 січня 2019 року за вх. №426/19 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, згідно переліку, наведеному у ньому (т.1 а.с.125-130).

14 січня 2109 року за вх. №1199/19 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про залучення додаткових доказів згідно переліку, наведеному у ньому (т.1 а.с.131-134). При цьому, на вказаному клопотанні міститься вхідний штамп відповідача про отримання копій документів 14.01.2019 року.

У підготовчому засіданні 21.01.2019 року судом залучено до матеріалів справи додаткові докази, як надійшли до суду від сторін разом із вищевказаними клопотаннями, про що постановлено відповідні ухвали суду на місці, які занесені до протоколу судового засідання.

Разом з цим, ухвалою суду від 21.01.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву до 05.02.2019 року о 16:00 год.

24 січня 2019 року за вх. №ЕП/619/19 засобами електронної пошти та 28 січня 2019 року за вх. №3162/19 через канцелярію суду від позивача до суду надійшли додаткові пояснення до раніше поданого позивачем клопотання (т.1 а.с.140-144).

У підготовчому засіданні 05.02.2019 року судом залучено до матеріалів справи вказані додаткові пояснення позивача та копії: посвідчення №988 від 31.05.1975 року, посвідчення №1375 від 05.04.1978 року, листів-подяк, про що постановлено відповідні ухвали суду на місці, які занесені до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 05.02.2019 року судом закрито підготовче провадження в даній адміністративній справі та призначено справу №1540/4953/18 до судового розгляду по суті на 12.02.2019 року о 09:20 год.

У судове засідання 12.02.2019 року сторони не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується матеріалами справи. При цьому, від позивача 11.02.2019 року за вх. №ЕП/1107/19 засобами електронної пошти надійшла заява про розгляд справи його без участі. У вказаній заяві позивач зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

З боку відповідача жодних клопотань про причини неприбуття до суду не надходило.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, зважаючи на заяву позивача про розгляд справи без його участі, враховуючи неявку належним чином сповіщеного відповідача у судове засідання, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників процесу, судом ухвалено рішення про розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження відповідно ч.9 ст.205 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.193 КАС України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Розгляд справи по суті розпочато судом 12.02.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Зважаючи на викладене, враховуючи наведені приписи КАС України, суд розглядав дану справу у межах строку, визначеного для її розгляду із прийняттям рішення на 29-й день - 13.03.2019 року.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на адміністративний позов та відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються заяви по суті справи, та перевіривши їх доказами, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступні обставини.

Як встановлено судом, позивачу - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як державному службовцю на підставі його заяви від 18.07.2001 року відповідно до Закону України “Про державну службу”, призначено пенсію за віком з 19.07.2001 року, що підтверджується копією протоколу №362487 від 09.08.2001 року (т.1 а.с.36, 78).

Згідно вказаного протоколу, та розрахунку стажу, позивачу зарахований наступний стаж роботи:

- райони, прирівняні до Крайньої півночі – 20 років 1 місяць 28 днів;

- державна служба – 10 років 7 місяців 25 днів;

- військова служба – 3 роки 5 днів, та загальний трудовий стаж позивача (повний) складає 37 років 6 місяців та 4 дні.

У розрахунку стажу позивача, зокрема, зазначено, що періодами роботи ОСОБА_2 в районах Крайньої Півночі є періоди: з 24.08.1970 року по 28.07.1986 року – 15 років 11 місяців 5 днів; з 29.07.1986 року по 21.10.1990 року – 4 роки 2 місяці 23 дні (т.1 а.с.36 – зворотній бік, 79).

Судом встановлено, що з 01.10.2017 року позивача переведено на пенсію за віком як особу, що працювала в місцевостях Крайньої Півночі і районах, прирівняних до них відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується листом Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі від 08.02.2018 року №47/М-11 (т.1 а.с.43-45), розпорядженням № 184827 від 02.11.2017 року (т.1 а.с.126).

Датою перерахунку у розпорядженні зазначено 01.10.2017 року, вид перерахунку – перерахунок через перехід з одного виду пенсії на інший, зарахований стаж роботи (загальний) - 37 років 6 місяців та 17 днів (станом на 18.07.2001 року), з яких: робота на Крайній Півночі – 20 років 1 місяць 28 днів.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 (дата заповнення 31.08.1963 року) (т.1 а.с.23-31), вбачається, що позивач – ОСОБА_2:

- 24.08.1970 року на підставі наказу №580/к від 25.08.1970 року прийнятий на роботу слюсарем 4 розряду РММ Управління будівництва Братського ЛПК (лісопромислового комплексу) (запис №10);

- 15.07.1971 року на підставі наказу №484-к від 14.07.1971 року переведений майстром РММ Управління будівництва Братського ЛПК (запис №12);

- 01.02.1975 року на підставі наказу №27-к від 30.01.1975 року переведений завідуючим ремонтно-механічними майстернями Управлінням будівництва Братського ЛПК (запис №13);

- 17.06.1985 року на підставі наказу №220лс від 15.06.1985 року переведений начальником відділу праці і заробітної плати Управління будівництва Братського ЛПК (запис №14);

- 28.07.1986 року на підставі наказу №215-к від 28.07.1986 року звільнений за переведенням до Спеціального управління будівництва «Братскгесстрой» («Братскгэсстрой») відповідно до п.5 ст.29 КЗпП РРФСР (запис №15);

- 28.07.1986 року на підставі наказу №278лс від 23.07.1986 року прийнятий за переведенням на посаду заступника начальника відділу організації праці і заробітної плати Спеціального управління будівництва «Братскгесстрой» («Братскгэсстрой») (запис №16);

- 03.11.1990 року на підставі наказу №230лс від 17.09.1990 року звільнений за переведенням до Ізмаїльської міської ради народних депутатів на підставі п.5 ст.29 КЗпП РРФСР (запис №18);

Згідно запису №17 у трудовій книжці позивача, на підставі наказу №771 від 04.12.1987 року Міненерго СРСР Спеціальне управління будівництва «Братскгесстрой» («Братскгэсстрой») перетворено в державне виробниче об’єднання «Братскгесстрой» («Братскгэсстрой»).

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 29.01.2018 року (зареєстровано в Управлінні 29.01.2018 року за №47/М-11), в якій, зокрема, зазначив, що ним виявлено: по-перше, невідповідність розрахунку стажу з даними трудової книжки по строкам; по-друге, що 24 місяці для розрахунку заробітку взяті за період з 01.05.2012 року, та на підставі цього призначено нову пенсію, використовуючи попередню пенсію, а не від заробітку за будь-які 60 місяців підряд, до 01.07.2000 року, згідно Закону; по-третє, що за наявності довідок про заробітну плату за періоди роботи в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі та довідок, підтверджуючих такі умови, не врахований пільговий стаж та заробіток для розрахунку пенсії за віком, згідно законодавства.

У зв’язку із чим, позивач просив при розгляді матеріалів щодо пенсії позивача, зазначити конкретні підстави здійсненого розрахунку та надати посилання на відповідні нормативно-правові акти. Також, позивач просив направити запит в міський архів м. Братська щодо заробітку позивача з 01.11.1984 по 03.11.1990 роки, та щодо надання, за наявності, строкового договору про трудову діяльність з 1970 по 1990 роки.

До вказаної заяви позивачем були додані в копіях, зокрема, довідки від 06.12.1990 року №51, від 16.10.1990 року №040-15/2218 та від 11.11.1990 року №010-20/24, видані Державним виробничим об’єднанням «Братскгесстрой».

Копії вказаних довідок надані позивачем до позовної заяви та містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.46-49).

Так, у довідці від 11.11.1990 року №010-20/24, виданій державним виробничим об’єднанням «Братскгесстрой» зазначається, що вона видана ОСОБА_1 в тому, що він дійсно працював в підрозділах Братскгесстрой з 1970 по 1990 року, що знаходились в м. Братську, яке відноситься до місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі (т.1 а.с.46).

Довідки від 06.12.1990 року №51, від 16.10.1990 року №040-15/2218 (т.1 а.с.47-49) видані про заробіток ОСОБА_2, який враховується для нарахування пенсії.

Листом від 08.02.2018 року за №47/М-11 на звернення позивача від 29.01.2018 року (яке зареєстровано 29.01.2018 року за №47/М-11) відповідачем надано відповідь (т.1 а.с.43-45), у якій зокрема, позивачу повідомлено, що пенсії, призначені згідно Закону України «Про державну службу», розмір яких розрахований за матеріалами пенсійних справ за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 рр. та величини оцінки одного року страхового стажу – 1%, був більший, проводилося автоматичне переведення (без звернення пенсіонера) на пенсію на умовах, передбачених законом №1058.

Також, у цьому листі зазначається, що з огляду на те, що розмір пенсії ОСОБА_2 станом на 01.09.2017 року склав 3006,79 грн., заявника переведено на інший вид пенсії – пенсію за віком особи, що працювала в місцевостях Крайньої Півночі і районах, прирівняних до них відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 із змінами та доповненнями згідно Закону України «Про внесення змін до деяких актів України відносно підвищення пенсій» №2148, яку ОСОБА_2 отримує.

Стосовно першого порушеного у зверненні питання, у листі 08.02.2018 року повідомлено, що згідно запису в військовому білеті від 28.10.1964 р. серії НТ №4153166, Управлінням згідно розпорядження від 06.02.2018 року здійснено перерахунок та приведено пенсійну справу у відповідність, а саме уточнено строк військової служби за період з 03.12.1964 по 08.12.1967 р.р., та період роботи в «Братскгесстрой» з 29.07.1986 по 03.11.1990 роки згідно записів трудової книжки від 31.09.1963 року серії БТ-І №3676600.

Стосовно третього порушеного питання, у відповіді від 08.02.2018 року повідомлено, що додані до звернення від 29.01.2018 року копії довідок від 06.12.1990 року №51, від 16.10.1990 року №040-15/2218 та від 11.11.1990 року №010-20/24, видані Державним виробничим об’єднанням «Братскгесстрой», раніше позивачем не надавались та в пенсійній справі відсутні.

Як зазначено у листі, Управлінням здійснено попередній розрахунок пенсії з урахуванням перелічених довідок, згідно якого зарахування вказаних довідок є доцільним.

Таким чином, як вказано у листі №47/М-11 від 08.02.2018 року, для зарахування вище перелічених довідок, ОСОБА_2 необхідно надати заяву встановленого зразка про перерахунок пенсії та надати оригінал вказаних довідок.

Також, вказаним листом доведено до відома позивача, що врахування стажу в пільговому обчисленні здійснюється в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року і можливо лише у разі наявності:

- в трудовій книжці штампу, в якому зазначено, що стаж обчислюється в півторакратному розмірі;

- копії трудового договору про роботу в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в разі їх переведення, направлення чи запрошення;

- копії строкового трудового договору про роботу в Районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі для осіб, які прибули на роботу в ці райони за власним бажанням;

- документ, який підтверджує бронювання житла на весь період дії трудового договору за місцем проживання.

Окрім цього, у вказаному листі зазначено, що на прохання ОСОБА_2 Управлінням надісланий запит від 05.02.2018 року №370/03 до архівного відділу організаційно-контрольного управління адміністрації м. Братськ про витребування копій трудових договорів та довідки про заробітку плату за період роботи в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за період з 01.01.1970 р. по 31.12.1990 р.

Разом з цим, у листі зазначено, що з моменту надходження на адресу Управління усіх документів, вказаних у запиті, ОСОБА_2 буде запрошено для написання заяви про перерахунок пенсії. При цьому, роз’яснено, що згідно з ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, перерахунок буде проводитися з 1 числа місяця, в якому подається заява про перерахунок з усіма необхідними документами, якщо ця заява подана до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами буде подано після 15 числа.

В свою чергу, з боку відповідача до суду було надано копію відповідного запиту від 05.02.2018 року №370/03, направленого до архівного відділу (т.1 а.с.126).

Судом встановлено, що 05.04.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок його пенсії, в якій просив врахувати його стаж роботи в районах Крайньої Півночі у півторакратному розмірі (т.1 а.с.83-84, 126 – зворотній бік).

Заява позивача зареєстрована в Управлінні 05.04.2018 року за №2065 (т.1 а.с.84).

До вказаної заяви позивачем було додано в копіях архівні довідки про стаж №А-1298 від 01.03.2018 року, №А1320 від 02.03.2018 року, №А-1308 від 01.03.2018 року, №А-1319 від 02.03.2018 року, довідку про перейменування №А1320, що не заперечувалось відповідачем, та вбачається з матеріалів пенсійної справи позивача.

До суду з боку позивача та з боку відповідача надані засвідчені копії відповідних довідок (т.1 а.с.50-53, 85-89).

Як вбачається з матеріалів справи, Центральним об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Одесі 06.04.2019 року прийнято розпорядження №184827, в якому зазначено: умови призначення пенсії – робота на Крайній Півночі, дата перерахунку – 05.04.2018 року, вид перерахунку – перерахунок через зміну надбавки, призначено пенсію – з 01.04.2018 року, зарахований стаж (загальний, повний) – 38 років 2 місяці та 5 днів, з нього: робота на Крайній Півночі – 20 років 2 місяці 10 днів (т.1 а.с.38, 80, 126 – зворотній бік).

Згідно розрахунку стажу позивача до вказаного розпорядження, вбачається, що позивачу зараховано до стажу період роботи на Крайній Півночі у загальному розмірі 20 років 2 місяці 10 днів, а саме, з 24.08.1970 по 28.07.1986 року – 15 років 11 місяців 5 днів, та з 29.07.1986 по 03.11.1990 року – 4 роки 3 місяці 5 днів (т.1 а.с.38 – зворотній бік, 81).

Також, як вже встановлено судом, у листі відповідача від 08.02.2018 року було зазначено, що пенсійний органом уточнено період роботи позивача в «Братскгесстрой» з 29.07.1986 по 03.11.1990 роки згідно записів трудової книжки від 31.09.1963 року серії БТ-І №3676600.

Як вбачається з матеріалів справи, за підсумками розгляду заяви позивача №2065 від 05.04.2018 року та доданих до неї документів (копій архівних довідок про стаж №А-1298 від 02.03.2018 року, №А1320 від 02.03.2018 року, довідки про перейменування) щодо перерахунку пенсії по стажу роботи в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, Центральним об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Одесі прийнято рішення від 06.04.2018 року за №2065 «Про відмову у перерахунку пенсії» (т.1 а.с.39, 82).

У вказаному рішенні доведено до відома позивача, що врахування стажу в пільговому обчисленні здійснюється в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року і можливо лише у разі наявності:

- в трудовій книжці штампу, в якому зазначено, що стаж обчислюється в півтора кратному розмірі;

- копії трудового договору про роботу в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в разі їх переведення, направлення чи запрошення;

- копії строкового трудового договору про роботу в Районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі для осіб, які прибули на роботу в ці райони за власним бажанням;

- документу, який підтверджує бронювання житла на весь період дії трудового договору за місцем проживання.

Як вказано у рішенні Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України від 06.04.2018 року №2065, оскільки ОСОБА_2 не було надано жодного з перелічених документів, Управлінням неможливо здійснити розрахунок стажу, що застосовується до розрахунку пенсії позивача у пільговому обчисленні.

Також, у рішенні Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України від 06.04.2018 року №2065 «Про відмову у перерахунку пенсії» зазначено, що у разі незгоди з ним, воно може бути оскаржене, зокрема, в судовому порядку.

В свою чергу, вважаючи рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 06.04.2018 року № 2065 «Про відмову у перерахунку пенсії» протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою (враховуючи подані до неї уточнення).

Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абзац сьомий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2001 року № 10-рп/2001).

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (із змінами, внесеними Законом № 2148-VIII), далі – Закон №1058-IV, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Як вже встановлено судом, відповідачем зараховано позивачу до стажу роботи період роботи на Крайній Півночі у загальному розмірі 20 років 2 місяці 10 днів, а саме, з 24.08.1970 по 28.07.1986 року – 15 років 11 місяців 5 днів, та з 29.07.1986 по 03.11.1990 року – 4 роки 3 місяці 5 днів (т.1 а.с.38 – зворотній бік, 81).

Відповідно до статті 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року, громадяни сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.

Статтею 4 цієї Угоди встановлено, що при обчисленні пенсії або частини, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, до 1 січня 1991 року, на підставі статті 1 цієї Тимчасової Угоди на території України визначення загального трудового стажу роботи, середньомісячного заробітку і розміру пенсії здійснюється згідно її законодавства.

Суд зазначає, що частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Абзацом 2 даного пункту визначено, що пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної ОСОБА_3 Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови ОСОБА_3 ОСОБА_3 Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної ОСОБА_3 Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної ОСОБА_3 Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абз.3 п.5 р. XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV).

В свою чергу, умови та порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до цих районів, в тому числі, питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, перелік районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, встановлено:

- Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим постановою ОСОБА_3 ОСОБА_3 СРСР від 03 серпня 1972 року № 590;

- Указами Президії Верховної ОСОБА_3 СРСР: від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі»;

- ОСОБА_4 ОСОБА_3 СРСР: від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної ОСОБА_3 Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі»; від 10.11.1967 року № 1029 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної ОСОБА_3 СРСР від 26 вересня 1967 р. "Про розширення пільг для осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (із змінами, внесеними ОСОБА_5 ОСОБА_3 СССР від 03.01.1983 року №12 «Про внесення змін і доповнень до Переліку районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженого постановою ОСОБА_3 ОСОБА_3 СРСР від 10 листопада 1967 р. N 1029»);

- ОСОБА_5 Президії ВЦРПС Державного ОСОБА_6 ОСОБА_3 СРСР з питань праці і заробітної плати від 16 грудня 1967 року № 530/П-28, якою затверджено Інструкцію про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

ОСОБА_5 ОСОБА_3 СССР від 10.11.1967 року № 1029 (із змінами, внесеними ОСОБА_5 ОСОБА_3 СССР від 03.01.1983 року №12 «Про внесення змін і доповнень до Переліку районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженого постановою ОСОБА_3 ОСОБА_3 СРСР від 10 листопада 1967 р. N 1029») затверджено «Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які поширюється дія Указів Президії Верховної ОСОБА_3 СРСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року про пільги для осіб, які працюють в цих районах і місцевостях», згідно якого до місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі належить, в тому числі, Іркутська область: Братський район та м. Братськ з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Братської міської ради народних депутатів.

Як вже встановлено судом, позивач працював в підрозділах «Братскгесстрой» з 1970 по 1990 роки, що знаходились в м. Братську, яке відноситься до місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі.

Підпунктом «д» пункту 16 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ОСОБА_3 ОСОБА_3 СРСР від 03.08.1972 року № 590 визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію по старості: робітники і службовці, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше20 років.

Відповідно до підп. «д» п.91 вказаного Положення, на пільгових умовах, зазначених в пункті 16 цього Положення, або в пільгових розмірах мають право на пенсію по старості: робітники і службовці, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Згідно з п.92 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ОСОБА_3 ОСОБА_3 СРСР від 03.08.1972 року № 590 пенсії по старості на пільгових умовах відповідно до підпункту "д" пункту 16 цього Положення призначаються незалежно від місця останньої роботи, якщо не менше 15 календарних років стажу, необхідного для призначення пенсії по старості, припадає на роботи в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років - в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, або не менше 20 календарних років в цілому припадає на роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

При цьому застосовується чинний до дня звернення за призначенням пенсії перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затверджений ОСОБА_3 ОСОБА_3 СРСР.

Пунктом 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ОСОБА_3 ОСОБА_3 СРСР від 03.08.1972 року № 590 встановлено, що робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 р зараховується до стажу в півтора кратному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної ОСОБА_3 СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пунктом «д» статті 5 Указу Президії Верховної ОСОБА_3 СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10.02.1960 року передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі та у місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладання ними трудових договорів про роботу цих районах на строк п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надаються додаткові пільги, а саме, зараховується один рік роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців роботи при обчисленні стажу, що надає право на отримання пенсії по старості та по інвалідності.

Пільги, передбачені зазначеною статтею, надаються також особам, які прибули до районів Крайньої Півночі та у місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з власної ініціативи та уклали строковий трудовий договір про роботу в цих районах.

Пунктом 3 ОСОБА_5 ОСОБА_3 СРСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної ОСОБА_3 Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» визначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожен рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 р. зараховується за два роки роботи при обчисленні стажу для отримання пенсії по старості, по інвалідності та за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу для отримання пенсії по старості і по інвалідності.

Водночас, частиною 2 Указу Президії Верховної ОСОБА_3 СРСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» визначено, що робітникам і службовцям, які пропрацювали в районах Крайньої Півночі не менше 15 календарних років, а в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, - не менше 20 календарних років, пенсії по старості призначати чоловікам - після досягнення 55 років і жінкам – по досягненні 50 років.

При цьому, ч.3 даного Указу визначено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної ОСОБА_3 СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", з п'яти до трьох років. Надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості за власною ініціативою, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

В свою чергу, частина третя статті 3 даного Указу втратила чинність на підставі Указу Президії Верховної ОСОБА_3 СРСР N 5336-X від 23.07.1981 року.

Пунктом 4 ОСОБА_5 ОСОБА_3 СРСР від 10 лютого 1960 року № 148 доручено Державному комітету ОСОБА_3 ОСОБА_3 СРСР з питань праці і заробітної плати спільно з ВЦРПС видати Інструкцію про порядок надання пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

ОСОБА_5 Президії ВЦРПС Державного ОСОБА_6 ОСОБА_3 СРСР з питань праці і заробітної плати від 16 грудня 1967 року № 530/П-28 затверджено Інструкцію про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Відповідно до пункту 1 Розділу І «Загальні положення» Інструкції про порядок надання пільг, пільги, встановлені Указами Президії Верховної ОСОБА_3 СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" та від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", надаються всім робітникам і службовцям (в тому числі місцевим жителям та іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Пільги надаються на територіях, включених до складу районів, передбачених Переліком районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженим постановою ОСОБА_3 ОСОБА_3 СРСР від 10 листопада 1967 р N 1029 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної ОСОБА_3 СРСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", за адміністративно-територіальним поділом на 10 листопада 1967 року.

Згідно з п.2 даної Інструкції, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року та статтею 3 Указу від 26 вересня 1967 року, надаються додатково працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни (включаючи осіб, які прибули з власної ініціативи), при умові укладення ними трудових договорів, про роботу в цих районах і місцевостях на термін три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Пунктом 42 розділу VI «Пільги при призначенні державних пенсій» Інструкції про порядок надання пільг, всім робітникам і службовцям, які пропрацювали в районах Крайньої Півночі не менше 15 календарних років. а в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, або в цілому в зазначених місцевостях і в районах Крайньої Півночі не менше 20 календарних років, пенсії по старості призначаються: чоловікам - після досягнення 55 років при загальному стажі роботи не менше 25 років; жінкам – за досягненні 50 років при загальному стажі роботи не менше 20 років, незалежно від місця останньої роботи, а також місця і часу звернення за пенсією.

Обчислення 15 і, відповідно, 20 календарних років роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, проводиться за правилами, встановленими Положенням про порядок призначення та виплати державних пенсій.

Згідно з пп.а) п.43 розділу VI «Пільги при призначенні державних пенсій» Інструкції про порядок надання пільг, загальний стаж роботи, що дає право на отримання пенсії обчислюється за період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в наступному порядку: пенсії за віком та по інвалідності - за період з 1 березня 1960 р один рік роботи зараховується за один рік і шість місяців роботи особам, зазначеним у пунктах 2, 3 і 4 цієї Інструкції.

Як вже зазначалось судом, пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абз.3 п.5 р. XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV).

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом ОСОБА_3 України.

Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 12.08.1993 року № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При цьому, відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Таким чином, з системного аналізу наведених вище законодавчих норм вбачається, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, в якій має бути зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, або на підставі трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування відповідними пільгами.

Отже, за відсутності записів у трудовій книжці особи про користування вищенаведеними пільгами, трудовий договір не є єдиним документом, який може підтверджувати роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та користування відповідними пільгами, оскільки такими документами можуть бути й інші документи, зокрема, довідки, архівні довідки, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Як вже зазначено судом, з трудової книжки позивача вбачається, що він працював з 24.08.1970 по 03.11.1990 року в підрозділах «Братскгесстрой», що знаходилось на території м.Братська Іркутської області, який віднесено до місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Згідно з п.4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого ОСОБА_5 правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Як вже встановлено судом, 05.04.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок його пенсії, в якій просив врахувати його стаж роботи в районах Крайньої Півночі у півторакратному розмірі (т.1 а.с.83-84, 126 – зворотній бік). Заява позивача зареєстрована в Управлінні 05.04.2018 року за №2065 (т.1 а.с.84).

До вказаної заяви позивачем було додано в копіях архівні довідки про стаж №А-1298 від 01.03.2018 року, №А1320 від 02.03.2018 року, №А-1308 від 01.03.2018 року, №А-1319 від 02.03.2018 року, довідку про перейменування №А1320, що не заперечувалось відповідачем, та вбачається з матеріалів пенсійної справи позивача.

До суду з боку позивача та з боку відповідача надані засвідчені копії відповідних довідок (т.1 а.с.50-53, 85-89).

Так, в архівній довідці від 01.03.2018 року №А-1298, виданої архівним відділом адміністрації м.Братськ Іркутської області Російської Федерацій, ОСОБА_2 (т.1 а.с.50,85), зазначається, що в документах по особовому складу управління будівництва Братського лісопромислового комплексу управління будівництва «Братскгесстрой» значаться накази: №850/к від 25.08.1970 року про прийняття на роботу з 24.08.1970 року ОСОБА_2 слюсарем 4 розряду в РММ; 215-к від 28.07.1986 року про звільнення з роботи з 28.07.1986 року ОСОБА_1 у зв’язку із переведенням до УБ БГС.

У вказаній довідці також зазначено, що управління будівництва Братського лісопромислового комплексу управління будівництва «Братскгесстрой» знаходилось на території м.Братська Іркутської області, який на підставі постанови РМ СРСР від 10.02.1960 року №148, в редакції постанов РМ СРСР від 10.11.1986 року №1029, від 03.01.1983 року №12 віднесено до місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі з районним коефіцієнтом, установленим централізовано до заробітної плати для працівників виробничих галузей – 1,40, невиробничих галузей – 1,30, північної надбавки до 50%.

Водночас, згідно вказаної довідки, у ній зазначається, що ОСОБА_2 дійсно користувався пільгами, передбаченими Указом Президії Верховної ради СРСР від 10.02.1960 року з доповненнями від 30.06.1962 року «Про державні гарантії і компенсації особам, які проживають в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до них».

Також, в цій архівній довідці вказано, що трудовий договір ОСОБА_2 не зберігся у зв’язку із ліквідацією підприємства.

В свою чергу, в архівній довідці від 02.03.2018 року №А-1320, виданої архівним відділом адміністрації м.Братська Іркутської області Російської Федерацій, ОСОБА_2 (т.1 а.с.53,86), зазначається, що в документах по особовому складу державного виробничого об’єднання «Братскгесстрой» Міністерства енергетики та електрифікації СРСР м.Братська Іркутської області значаться накази: №278ос від 23.07.1986 року про прийняття на роботу з 27.07.1986 року ОСОБА_1 заступником начальника ВОПІЗ; №230 ос від 17.09.1990 року про звільнення з роботи з 03.11.1990 року ОСОБА_1 за п.5 ст.29 КЗпП РРФСР.

У цій довідці також зазначено, що державне виробниче об’єднання «Братскгесстрой» в 1986-1990 роках знаходилось на території м.Братська, територія якого віднесена до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі згідно з Указом Президії Верховної ради СРСР від 10.02.1960 року, Законом Російської Федерації «Про державні гарантії і компенсації для осіб, проживаючих в районах Крайньої півночі та прирівняних до них місцевостях» від 19.02.1993 року №4520-1. Працівники організацій м.Братська відповідно до Указів Президії Верховної ради СРСР від 10.02.1960 року з доповненнями від 30.06.1962 року, від 26.09.1967 року, а також Закону Російської Федерації «Про державні гарантії і компенсації для осіб, проживаючих в районах Крайньої півночі та прирівняних до них місцевостях» від 19.02.1993 року отримують північні надбавки до 50%, районний коефіцієнт - 40% по м.Братську.

Також, у іншій довідці від 02.03.2018 року №А-1320, виданої архівним відділом адміністрації м.Братська Іркутської області Російської Федерацій, ОСОБА_2 (т.1 а.с.52,87), зазначається про перейменування та реорганізацію управління будівництва гідроелектростанції «Братскгесстрой» з січня 1956 року.

У довідках від 01.03.2018 року №А-1308, від 02.03.2018 року №А-1319, виданих архівним відділом адміністрації м.Братська Іркутської області Російської Федерацій (т.1 а.с.51,88-89) зазначається про заробіток ОСОБА_2, який враховується для нарахування пенсії на державному виробничому об’єднанні «Братскгесстрой» Міністерства енергетики та електрифікації СРСР м. Братська Іркутської області, за періоди 1982-1986 роки та 1986-1990 роки. Також, у довідках зазначено, що з вказаних сум проведені відрахування до Пенсійного фонду.

Разом з цим, як вже встановлено судом, до заяви, поданої позивачем до відповідача 29.01.2018 року, були додані в копіях, зокрема, довідки від 06.12.1990 року №51, від 16.10.1990 року №040-15/2218 та від 11.11.1990 року №010-20/24, видані Державним виробничим об’єднанням «Братскгесстрой».

Так, у довідці від 11.11.1990 року №010-20/24, виданій державним виробничим об’єднанням «Братскгесстрой» зазначається, що вона видана ОСОБА_1 в тому, що він дійсно працював в підрозділах Братскгесстрой з 1970 по 1990 року, що знаходились в м. Братську, яке відноситься до місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі (т.1 а.с.46).

Довідки від 06.12.1990 року №51, від 16.10.1990 року №040-15/2218 (т.1 а.с.47-49) видані про заробіток ОСОБА_2, який враховується для нарахування пенсії.

Отже, зі змісту даних довідок, зокрема вбачається, що:

- трудовий договір ОСОБА_2 не зберігся у зв’язку із ліквідацією підприємства,

- ОСОБА_2 дійсно користувався пільгами, передбаченими Указом Президії Верховної ради СРСР від 10.02.1960 року з доповненнями від 30.06.1962 року «Про державні гарантії і компенсації особам, які проживають в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до них».

Тобто, наданими довідками не спростовано факт укладання з позивачем трудового договору, а обґрунтовано неможливість надання його копії, у зв’язку із ліквідацією підприємства.

Отже, факт роботи позивача за строковим договором (строковими договорами) у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі у період з 24.08.1970 року по 03.11.1990 року в підрозділах «Братскгесстрой» м.Братська Іркутської області та користування ним пільгами, передбаченими Указом Президії Верховної ради СРСР від 10.02.1960 року, підтверджено записами у його трудовій книжці, копіями архівних довідок та довідок від 01.03.2018 року, від 02.03.2018 року, які надані до суду, в яких зазначено про розповсюдження на позивача пільг, передбачених Указом Президії Верховної ОСОБА_5 Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указом Президії Верховної ОСОБА_5 Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Таким чином, записами у трудовій книжці позивача, вищевказаними довідками та архівними довідками підтверджується право позивача на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а саме, право на пільгове обчислення страхового стажу, за яким робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 1 березня 1960 року зараховується до стажу в півтора кратному розмірі (один рік роботи зараховується за один рік і шість місяців роботи).

При цьому, як встановлено судом, за запитом відповідача від 05.02.2018 року №370/03 (т.1 а.с.126), ним від архівного відділу адміністрації м.Братська Іркутської області Російської Федерацій були отримані довідки та архівні довідки від 20.03.2017 року №А-1728, №А-1727, від 21.03.2018 року №А-1786, №1787, №1787а (т.1 а.с.127-129).

Суд зазначає, що дані, які зазначені у вищевказаних довідках є повністю ідентичними даним довідок та архівних довідок, які були надані позивачем разом із заявою про перерахунок пенсії від 05.04.2018 року.

В той же час, при вирішенні даної адміністративної справи суд враховує правові висновки, які викладені у постановах Верховного суду. Зокрема у постанові Верховного суду від 24.01.2019 року по справі №184/665/17, суд касаційної інстанції зазначив, що з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

В той же час, аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 7 червня 2018 року у справі №173/637/17, від 3 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, від 24 липня 2017 року у справі №351/1207/15-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 554/1723/17.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з огляду на наведені судом вище положення законодавства, що регулює спірні відносини, враховуючи правові висновки, які викладені у постановах Верховного суду, суд вважає нормативно необґрунтованими посилання відповідача у спірному рішенні від 06.04.2018 року та у відзиві на позов на те, що врахування стажу в пільговому обчисленні можливо лише у разі наявності:

- в трудовій книжці штампу, в якому зазначено, що стаж обчислюється в півтора кратному розмірі;

- копії трудового договору про роботу в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в разі їх переведення, направлення чи запрошення;

- копії строкового трудового договору про роботу в Районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі для осіб, які прибули на роботу в ці райони за власним бажанням;

- документу, який підтверджує бронювання житла на весь період дії трудового договору за місцем проживання.

Тобто, відповідач на власний розсуд трактує положення законодавства.

Таким чином, доводи відповідача у рішенні від 06.04.2018 року №2065 про те, що Управлінням неможливо здійснити розрахунок стажу, що застосовується до розрахунку пенсії позивача у пільговому обчисленні, оскільки ОСОБА_2 не було надано жодного з перелічених документів, - є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, у зв’язку із тим, що записами у трудовій книжці позивача, вищевказаними судом довідками та архівними довідками підтверджується право позивача на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а саме, право на пільгове обчислення страхового стажу.

Також, суд зазначає, що у наданих позивачем 28.01.2019 року до суду додаткових поясненнях зазначено, що 25.08.1970 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, був прийнятий на постійну роботу до спеціального управління будівництва «Братскгесстрой» (наразі - Державне виробниче об’єднання «Братскгесстрой») на посаду слюсаря, про що свідчить запис в трудовій книжці. З 15.07.1971 року по 03.11.1990 року позивач працював на посаді інженера також на постійній основі, про що свідчать записи в трудовій книжці.

Оплата праці проводилась за нормами 8-ми годинного робочого часу, 5-ти денної робочої неділі, вихідні - субота, неділя, про що свідчить посвідчення «Ветеран праці» від 05.02.1990 року. Заробітна плата, як вказує позивач, нараховувалась відповідно до окладу згідно штатного розкладу із доплатами, пільгами відповідно до умов праці в районах Крайньої Півночі.

Позивач також зазначає, що факт того, що він постійно пропрацював на підприємстві - спеціальне управління будівництва «Братскгесстрой» (нині - Державне виробниче об’єднання «Братскгесстрой») додатково підтверджується військовим білетом, в якому міститься запис про те, що 21.09.1970 року він поставлений Братським військкоматом на облік та 12.10.1990 р. - знятий з обліку.

При цьому, суд зазначає, що згідно пункту 5.9 «Основних положень про вахтовий метод організації робіт», затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31.12.1987 №794/33-82 встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, з врахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.

Верховний Суд України при тлумаченні вище згаданих норм у постанові від 27 жовтня 2015 року (справа №21-3324а15) прийшов до висновку, що на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком, не поширюються.

Аналогічна правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.07.2018 року у справі №351/1207/15-а.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, зазначено позивачем, та не спростовано відповідачем, позивач не працював за вахтовим методом у період з 1970 по 1990 роки в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Окрім того, з боку позивача на підтвердження даної обставини щодо того, що він не працював за вахтовим методом роботи надано у копіях до суду:

- посвідчення від 05.02.1990 року про нагородження позивача медаллю «Ветеран праці» згідно рішенням виконкому Іркутської обласної ради народних депутатів від 26.12.1989 року №551 (т.1 а.с.40);

- посвідчення від 24.11.1975 року, яке видано ОСОБА_1 про те, що його нагороджено значком «Ударник 9-тої п’ятирічки» на підставі постанови колегії Міненерго СРСР та Президіума ЦК профспілки (т.1 а.с.41);

- посвідчення від 22.12.1986 року, яке видано ОСОБА_1 про те, що його нагороджено значком «За розвиток енергетики Приангарья» (т.1 а.с.42);

- посвідчення від 15.05.1986 року №917 про проходження позивачем підвищення кваліфікації (т.1 а.с.134);

- листи-подяки, видані ОСОБА_1 11.09.1979 року, у 1980 році за високі виробничі показники (т.1 а.с.147-148).

Таким чином, за встановлених судом обставин та висновків суду, враховуючи, що факт роботи позивача за строковим договором (договорами) у місцевості, прирівняній до Крайньої Півночі у період з 24.08.1970 року по 03.11.1990 роки на «Братскгесстрой» підтверджено записами у його трудовій книжці та архівними довідками, виданими архівним відділом адміністрації м.Братська Іркутської області Російської Федерацій, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу в пільговому обчисленні його стажу за період з 24.08.1970 року по 03.11.1990 року з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців, з підстав: ненадання позивачем копій строкового трудового договору, трудового договору про роботу в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, документу, який підтверджує бронювання житла на весь період дії трудового договору за місцем проживання, відсутності в трудовій книжці штампу, в якому зазначено, що стаж обчислюється в півтора кратному розмірі, є неправомірними, у зв’язку із чим рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 06.04.2018 року № 2065 «Про відмову в перерахунку пенсії» є протиправним та підлягає скасуванню.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 07.02.2018 року у справі № 590/871/17, у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 263/13671/16-а, в якій зазначається: « 20. Враховуючи, що факт роботи позивача за строковими договорами у місцевостях Крайньої Півночі у період з 17 вересня 1980 року по 6 листопада 1985 року на Сусуманському автотранспортному підприємстві Магаданського територіального об'єднання автомобільного транспорту підтверджено записом у його трудовій книжці та архівною довідкою, виданою архівним відділом адміністрації Сусуманського міського округу від 10 серпня 2016 року № Ш-29, дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу в пільговому обчисленні його стажу за період з 17 вересня 1980 року по 6 листопада 1985 року з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців, з підстав ненадання строкового трудового договору, є протиправними».

Таким чином вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі від 06.04.2018 року № 2065 “Про відмову в призначенні пенсії за віком з урахуванням стажу роботи в районах Крайньої Півночі у період з 25.08.1970 року по 17.09.1990 року у пільговому обчисленні 1 рік 6 місяців” підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі від 06.04.2018 року за №2065 «Про відмову у перерахунку пенсії», оскільки оскаржуване рішення має саме таку назву: «Про відмову у перерахунку пенсії».

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Як вже встановлено судом, Центральним об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Одесі 06.04.2019 року прийнято розпорядження №184827, в якому зазначено: умови призначення пенсії – робота на Крайній Півночі, дата перерахунку – 05.04.2018 року, вид перерахунку – перерахунок через зміну надбавки, призначено пенсію – з 01.04.2018 року, зарахований стаж (загальний, повний) – 38 років 2 місяці та 5 днів, з нього: робота на Крайній Півночі – 20 років 2 місяці 10 днів (т.1 а.с.38, 80, 126 – зворотній бік).

Згідно розрахунку стажу позивача до вказаного розпорядження, вбачається, що позивачу зараховано до стажу період роботи на Крайній Півночі у загальному розмірі 20 років 2 місяці 10 днів, а саме, з 24.08.1970 по 28.07.1986 року – 15 років 11 місяців 5 днів, та з 29.07.1986 по 03.11.1990 року – 4 роки 3 місяці 5 днів (т.1 а.с.38 – зворотній бік, 81).

Таким чином, відповідачем зарахований до стажу позивача період роботи у районах, прирівняних до Крайньої Півночі період з 24.08.1970 по 03.11.1990 року (однак, не як пільговий, з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців).

За таких обставин, зважаючи на встановлені судом обставини та висновки суду, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача згідно з ч.2 ст.9 КАС України, та з метою повного захисту прав та інтересів позивача, зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі зарахувати стаж роботи позивача за період з 24.08.1970 року по 03.11.1990 року в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні, з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців.

Вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_2 в частині зобов'язання Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити та виплатити ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року пенсію за віком з урахуванням стажу роботи в районах Крайньої Півночі у період з 25.08.1970 року по 17.09.1990 року у пільговому обчисленні 1 рік 6 місяців, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1.7 Порядку №22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Згідно з п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з ч.2 ст.45 Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Відповідно до ч.5 ст.45 Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Отже, за наявності законодавчо визначених підстав для перерахування пенсії у зв’язку із підвищенням, особі здійснюється перерахунок призначеної пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, за результатами якої відповідачем прийнято спірне рішення – 05.04.2018 року.

Як вже встановлено судом підставою для відмови у перерахунку ОСОБА_2 пенсії слугували висновки відповідача про ненадання позивачем відповідних документів, які зазначені у рішенні №2065.

При прийнятті рішення №2065 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_2 Центральним об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Одесі не було встановлено інших підстав для відмови у перерахунку пенсії позивачу.

Тобто, відповідач – Центральне об’єднане управлінням Пенсійного фонду України в м.Одесі розглянув заяву позивача по суті, та за її розглядом прийняв рішення про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_2 з підстав, які визнані судом необґрунтованими та такими, що не можуть бути застосовані у даних правовідносинах, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства.

Отже, в даному випадку, за встановлених судом обставин, оскільки Центральне об’єднане управлінням Пенсійного фонду України в м.Одесі розглянуло заяву позивача по суті та прийняло рішення по суті заяви ОСОБА_2, відповідні повноваження відповідача щодо здійснення перерахунку призначеної позивачу пенсії в даних спірних правовідносинах не є дискреційними повноваженнями.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного судом, перерахунок призначеної позивачу пенсії, зважаючи на подання ним заяви 05.04.2018 року разом із усіма належними доказами, що підтверджують підстави здійснення такого перерахунку, має бути здійснений відповідачем саме з 01.04.2018 року (з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії).

При цьому, доводи позивача про зобов’язання відповідача здійснити такий перерахунок з 01.10.2017 року суд вважає безпідставними, оскільки 01.10.2017 року позивача було переведено на інший вид пенсії – пенсію за віком як особи, яка працювала в місцевостях Крайньої Півночі і районах, прирівняних до них (автоматичне переведення без звернення пенсіонера), і станом на вказану дату позивачем не були надані та в матеріалах пенсійної справи позивача не містились усі необхідні докази, що підтверджують право позивача на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а саме, право на пільгове обчислення страхового стажу.

Такі докази, зокрема, архівні довідки від 01.03.2018 року та від 02.03.2018 року, в яких, окрім іншого, зазначено про розповсюдження на позивача пільг, передбачених Указом Президії Верховної ОСОБА_5 Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указом Президії Верховної ОСОБА_5 Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», були надані позивачем лише із заявою про перерахунок пенсії 05.04.2018 року.

Також, позивач просить в прохальній частині позовної заяви саме призначити йому пенсію з 01.10.2017 року, при цьому, зазначаючи у тексті позовної заяви про її перерахунок. Як вже встановлено судом з 01.10.2017 року пенсію позивачу вже призначено.

Водночас, як вже встановлено судом, відповідачем зарахований до стажу позивача період роботи у районах, прирівняних до Крайньої Півночі період з 24.08.1970 по 03.11.1990 року, який відповідає даним, зазначеним у трудовій книжці позивача (однак, не як пільговий, з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців).

Таким чином, при вирішенні даної позовної вимоги суд, одночасно, із відмовою у її задоволенні в частині здійснення перерахунку з 01.10.2017 року, вважає за необхідне, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог, згідно з ч.2 ст.9 КАС України, в частині зазначення стажу роботи позивача з 24.08.1970 року по 03.11.1990 року.

Отже, позовна вимога про зобов’язання Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити та виплатити ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року пенсію за віком з урахуванням стажу роботи в районах Крайньої Півночі у період з 25.08.1970 року по 17.09.1990 року у пільговому обчисленні 1 рік 6 місяців, підлягає частковому задоволенню шляхом:

- зобов’язання Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з 01 квітня 2018 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи ОСОБА_2 в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі у період 24.08.1970 року по 03.11.1990 року, у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців, із врахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Решта доводів позивача та відповідача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги ОСОБА_6 ОСОБА_3 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним та скасування рішення і зобов’язання вчинити певні дії є частково обґрунтованою як нормативно, так і документально, у зв’язку із чим підлягає частковому задоволенню.

Суд зазначає, що в уточненій позовній заяві від 09.10.2018 року ОСОБА_2 також просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду зазначає наступне.

Відповідно до ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, суд вважає, що зобов'язання відповідача надати такий звіт, - це право суду, а не його обов'язок, а тому при розгляді даної справи, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, так як відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення у цій справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок), згідно квитанції № ПП 1249 від 26.09.2018 року (т.1 а.с.6).

Частиною 3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Отже, позивачем при подачі даної позовної заяви (з урахуванням уточнень позовних вимог) заявлено одну вимогу немайнового характеру (про визнання протиправним та скасування рішення відповідача) та одну похідну від неї вимогу.

Оскільки вимога позивача зобов’язального характеру є похідною, то судовий збір обраховується за подання позову немайнового характеру, який містить одну немайнову вимогу, і отже судовий збір за такі вимоги сплачується як за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 704,80 грн.

Таким чином, оскільки вимогу позивача про визнання протиправним та скасування спірного рішення судом задоволено та частково задоволено позовну вимогу про зобов’язання відповідача вчинити певні дії, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого позивачем судового збору у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2,9,72,77,90,120,139,193,194,241-246,205,255,295,382 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним та скасування рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі від 06.04.2018 року № 2065 “Про відмову в призначенні пенсії за віком з урахуванням стажу роботи в районах Крайньої Півночі у період з 25.08.1970 року по 17.09.1990 року у пільговому обчисленні 1 рік 6 місяців” та зобов'язання Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити та виплатити ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року пенсію за віком, з урахуванням стажу роботи в районах Крайньої Півночі у період з 25.08.1970 року по 17.09.1990 року, у пільговому обчисленні 1 рік 6 місяців - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі від 06.04.2018 року за №2065 «Про відмову у перерахунку пенсії».

Зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (ідентифікаційний код юридичної особи: 41248812, адреса: вул.Ільфа і Петрова, 4а, м.Одеса, 65121) зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1, 65058) за період роботи з 24.08.1970 по 03.11.1990 в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні, з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців.

Зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (ідентифікаційний код юридичної особи: 41248812, адреса: вул.Ільфа і Петрова, 4а, м.Одеса, 65121) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2, 65058) з урахуванням стажу роботи ОСОБА_2 в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі у період 24.08.1970 року по 03.11.1990 року, у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців, - з 01 квітня 2018 року, із врахуванням раніше виплачених сум пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (ідентифікаційний код юридичної особи: 41248812, адреса: вул.Ільфа і Петрова, 4а, м.Одеса, 65121) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2, 65058) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Соколенко

.