Рішення № 80452455, 05.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/6175/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом акціонерного товариства “Укртрансгаз” філія “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство “Укртрансгаз” філія “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” (далі – позивач, АТ “Укртрансгаз” філія “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз”) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі – відповідач, ГУ Держпраці у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 29.11.2018 № ЛВ2877/457/АВ/ФС.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає її безпідставною, оскільки відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності згідно з абз.4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Зазначив, що позивачем 16.11.2018 здійснено ОСОБА_3 виплату коштів за надурочні години, що належали йому при звільненні, підтвердженням чого є розрахунково-платіжні відомості, а також сплачено компенсацію за затримку виплати, що підтверджується платіжним дорученням. На переконання позивача, вказанні обставини свідчить про наявність підстав для звільнення позивача від відповідальності за допущене порушення встановлених строків виплат сум при звільненні. Окрім того, позивач звертає увагу, що виплати працівнику проведені роботодавцем до дати отримання припису 19.11.2018, в якому були визначені терміни усунення виявлених порушень до 23.11.2018. Стверджує, що притягнення позивача до відповідальності за порушення ч. 1 та ч. 3 ст. 106 КЗпП України, з врахуванням факту усунення позивачем виявленого порушення є неспівмірним видом фінансової відповідальності у співвідношенні до виявленого порушення законодавства про працю. Окрім того, на думку позивача, за встановлене відповідачем порушення передбачена відповідальність у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, тоді як відповідач безпідставно застосував штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Просив позов задовольнити.

23 січня 2019 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що оскаржувана постанова прийнята відповідно до припису про усунення виявлених порушень, який виданий відповідно до акта інспекційного відвідування. Водночас, однією із підстав проведення інспекційного відвідування в акті зазначено пункти 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295. Проте, у вказаному акті не вказано конкретну норму Порядку, яка стала причиною проведення перевірки та проведено таку перевірку без дотримання встановленого порядку. Також, позивач зазначив, що перед початком здійснення перевірки посадові особи відповідача не надали позивачу копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Вказує, що інспекційне відвідування позивача було проведено інспектором суб’єкта владних повноважень без погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю) та без надання копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу нагляду (контролю). На переконання позивача, під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю), що передбачено Законом, однак інспектором, який проводив перевірку зазначеного не було дотримано. Позивач стверджує, що відповідач не надав належних доказів правомірності проведення інспекційного відвідування, безпідставно застосував норму ст. 106 КЗпП України та визначив розмір штрафу, який є неспіврозмірним із виявленим порушенням законодавства про працю, наслідки якого були добровільно, у строки встановлені приписом, усунуті роботодавцем. Просив позов задовольнити.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що підставою для проведення інспекційного відвідування у позивача стало звернення працівника «Укратрансгаз» про порушення вимог законодавства про працю. На підставі даного звернення було видано наказ про проведення інспекційного відвідування та направлення. У період часу із 08.11.2018 по 12.11.2018 відповідачем проведено інспекційне відвідування AT «Укратрансгаз». За результатом проведеного контрольного заходу складено акт інспекційного відвідування та припис на усунення порушень. Відповідач зазначив, що в ході інспекційного відвідування встановлено ряд порушень, зокрема порушення вимог ч. 1, 3 ст. 106 КЗпП, а саме при звільненні з роботи ОСОБА_3 26.10.2018 не проведено оплату праці останньому за роботу в надурочний час в подвійному розмірі годинної ставки. Відповідач вказує, що на виконання вимог припису позивач надав відповідачу відомості про оплату ОСОБА_3 надурочних та виплату компенсації за затримку виплати надурочних, яка проведена банком 16.11.2018. Проте, у відповідності до п. 29 Порядку № 295, передбачено, що заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Відповідач стверджує, що посилання позивача на те, що спірні правовідносини, розмір штрафних санкцій за порушення порядку індексації, механізм їх застосування одночасно регулюються різними нормативно-правовими актам є безпідставним, оскільки ч. 11 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не поширює свою дію на контрольні заходи, які здійснює Управління за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення. Вважає, що позивач безпідставно застосовує одночасно різні норми законодавства та вважає їх спірними, оскільки законом чітко врегульований порядок накладення штрафу, підстави та механізм їх застосування за недотримання мінімальних держаних гарантій оплаті праці. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

4 лютого 2019 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначив, що посилання позивача на те, що в акті зазначено п.19, 31 Порядку як на одну із підстав проведення інспекційного відвідування, є безпідставним, оскільки зазначений акт є форми затвердженої Міністерством соціальної політики, а пункти Порядку визначають на підставі яких правових норм складається акт інспекційного відвідування, а не підстава проведення контрольного заходу. Відповідач звертає увагу, що доводи позивача про те, що обліковий період для ОСОБА_3 є один рік, є надуманими, оскільки із працівником були припинені трудові відносини, тому відповідно до вимог ст.116 КЗпП підприємство має виплатити в день звільнення всі суми, які належать працівнику і в тому числі надурочні, які є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці. Щодо покликань позивача щодо недотримання відповідачем принципу співмірності при кваліфікації порушення, то відповідач зазначив, що такий принцип було дотримано, оскільки за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці фінансова санкція визначена абзацом 4 ч.265 КЗпП України. При цьому, зазначений принцип в даному випадку не міг бути застосований до суми штрафу, оскільки в чинному законодавстві, не встановлено, у яких випадках і яка максимальна та яка мінімальна сума штрафу може бути застосовна до порушників, натомість законодавством визначено фіксований розмір, сума якого обраховується у співвідношенні до мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, тобто безальтернативний розмір фінансової санкції. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

5 лютого 2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач зазначив, що відповідач при проведенні інспекційного відвідування вчинив ряд порушень вимог нормативно-правових актів. Зазначив, що підставою інспекційного візиту у філію УМГ «Львівтрансгаз» стало звернення заявника, що є працівником Стрийського виробничого управління підземного зберігання газу, який поскаржився на покладення на нього безпосереднім керівником функцій та робіт, не передбачених його посадовими обов’язками. Проте, в наказі відповідача вирішено провести інспекційне відвідування позивача на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці у Філії. На думку позивача, є підстави стверджувати про те, що при визначенні предмета інспекційного відвідування відповідач вийшов за межі обставин та фактів, викладених у заяві та визначив предметом перевірки питання оплати праці, робочого часу, часу відпочинку у філії «УМГ «Львівтрансгаз». Зазначив, що відповідач не надав доказів щодо винесення та вручення припису №ЛВ2877/257/АВ/П. Просив позов задовольнити.

14 лютого 2019 року від представника відповідача надійшли заперечення, в яких відповідач зазначив, що наведені позивачем доводи не спростовують факту встановлених порушень. Зазначив, що доводи позивача про те, що відповідач вийшов за межі дослідження питань, які викладені у звернені не заслуговують на уваги. Вказує, що у відповідності до Конвенції МОП №81 інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм. Окрім того, у зверненні зазначається, що неправомірно нараховується та виплачує іншому працівнику заробітна плата за виконання роботи заявником. Отже, головний державний інспектор досліджуючи питання, яке порушується у зверненні зобов’язаний був дослідити ряд наступних документів, а саме, відомості по нарахуванню, виплати заробітної плати, табелі обліку робочого часу, штатні розписи та інші, а відтак цілком правомірним було включено в направленні до предмету проведення контрольного заходу питання оплати праці, робочого часу, часу відпочинку. При цьому, при огляді зазначених документів головним державним інспектором було встановлено порушення в частині недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, що було зафіксоване в акті інспекційного відвідування. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях, відповіді на відзив, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених у відзиві на позов, письмових поясненнях та запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що 26.12.2018 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 05.02.2019 суд протокольною ухвалою закінчив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду.

Заслухавши пояснення сторін та показання свідка, з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Суд встановив, що на підставі звернення працівника позивача від 24.09.2018 було видано наказ ГУ Держпраці у Львівській області про проведення інспекційного відвідування від 08.11.2018 року № 2648-П та направлення від 08.11.2018 № 2452.

9 листопада 2018 року ГУ Держпраці у Львівській області було видано наказ № 266611-П, відповідно до якого було внесено зміни до п. 1 наказу ГУ Держпраці у Львівській області від 08.11.2018 № 2648-П в частині продовження термінів проведення інспекційного відвідування, зокрема до 12.11.2018.

У період з 08.11.2018 по 12.11.2018 уповноваженою посадовою особою ГУ Держпраці у Львівській області, а саме головним державним інспектором Климчук Н.Я. проведено інспекційне відвідування AT «Укратрансгаз».

За результатом проведеного контрольного заходу складено акт інспекційного відвідування від 12.11.2018 № ЛВ2877/457/АВ та припис на усунення порушень від 12.11.2018 № ЛВ2877/457/АВ/П.

19 листопада 2018 року ГУ Держпраці у Львівській області прийняло рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЛВ2877/457/АВ.

20 листопада 2018 року ГУ Держпраці у Львівській області скерувало на адресу АТ “Укртрансгаз” філія “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” виклик на розгляд справи про накладення штрафу, що відбудеться 29.11.2018 о 12:00 год.

29 листопада 2018 року ГУ Держпраці у Львівській області прийняло постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ2877/457/АВ/ФС, відповідно до якої на АТ “Укртрансгаз” філія “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” накладено штраф у розмірі 37230, 00 грн за порушення ч. 1, 3 ст. 106 КЗпП України.

Проте, позивач не погоджується із такими рішеннями відповідача, вважає його протиправним, тому звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України; постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 26.04.2017 № 295, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі – Порядок № 295), постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 “Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення”.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 Держпраці є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Згідно п. 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

ГУ Держпраці у Львівській області є територіальним органом Держпраці і було утворене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 “Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України”.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 26.04.2017 року № 295, якою, зокрема, затверджено Порядок №295.

Пунктом 2 Порядку №295 передбачено Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пп.1 п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Суд встановив, що 24 вересня 2018 року працівник позивача звернувся до Державної служби України у справах війни та учасників антитерористичної операції із заявою, в якій повідомив про порушення вимог законодавства про працю.

8 жовтня 2018 року до Державної служби України з питань праці надійшов лист від Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, в якому було надіслано копію заяви від 24.09.2018 та зазначено, що необхідно вжити заходи реагування для вирішення порушеного питання.

18 жовтня 2018 року Державна служба України з питань праці скерувала на адресу ГУ Держпраці у Львівській області лист № 4881/4/4.1-3в-18, в якому зазначила, що надсилає для розгляду та вжиття заходів реагування у межах повноважень звернення від 24.09.2018, яке надійшло від Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції від 04.10.2018 № 4162/03/05.1-18 щодо можливого порушення законодавства про працю.

Як вже зазначалося судом та не заперечується сторонами, саме на підставі зазначеного звернення працівника позивача від 24.09.2018 було видано наказ ГУ Держпраці у Львівській області про проведення інспекційного відвідування від 08.11.2018 року № 2648-П та направлення від 08.11.2018 № 2452.

9 листопада 2018 року ГУ Держпраці у Львівській області було видано наказ № 266611-П, відповідно до якого було внесено зміни до п. 1 наказу ГУ Держпраці у Львівській області від 08.11.2018 № 2648-П в частині продовження термінів проведення інспекційного відвідування, зокрема до 12.11.2018.

У період з 08.11.2018 по 12.11.2018 уповноваженою посадовою особою ГУ Держпраці у Львівській області, а саме головним державним інспектором Климчук Н.Я. проведено інспекційне відвідування AT «Укратрансгаз».

За результатом проведеного контрольного заходу складено акт інспекційного відвідування від 12.11.2018 № ЛВ2877/457/АВ та припис на усунення порушень від 12.11.2018 № ЛВ2877/457/АВ/П.

Як встановив суд із наявних в матеріалах справи доказів, за результатами перевірки АТ “Укртрансгаз” філія “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз”, ГУ Держпраці у Львівській області було встановлено наступні порушення:

- ч. 3 ст. 32 КЗпП України, зокрема у Філії має місце застосування зміни істотних умов праці в частині зміни режиму роботи, зокрема, для оператора з добування нафти й газу 5 розряду ОСОБА_4, який до січня 2018 року включно працював при змінному режимі роботи з тривалістю зміни 12 годин, із встановленням підсумованого обліку робочого часу. Однак, з 22.02.2018 для ОСОБА_4 застосовано зміну режиму робочого часу, а саме, встановлено 40-годинний робочий тиждень з понеділка по п’ятницю. При цьому, про зміну істотних умов праці ОСОБА_4 не повідомлено не пізніше ніж за 2 місяці.

- ч. 2 ст. 65 КЗпП України, ч. 1, 3 ст. 106 КЗпП України, зокрема для працівників Філії, які працюють при змінному режимі роботи з тривалістю зміни 24 години, встановлено підсумований облік робочого часу з обліковим періодом один рік, зокрема, з 01.01.2017, відповідно до наказу ПАТ «Укртрансгаз» від 31.10.2016 №655, та з 01.01.2018, відповідно до наказу ПАТ «Укртрансгаз» від 01.12.2017 №837. При підсумованому обліку робочого часу час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується згідно зі статтею 106 КЗпП України. Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин за цей період. При підрахунку нормальної кількості робочих годин облікового періоду виключаються дні, які за графіком або розпорядком, роботи припадають на час, упродовж якого працівник відповідно до законодавства був звільнений від виконання своїх трудових обов'язків (відпустка, виконання державних або громадських обов'язків, тимчасова непрацездатність тощо). Однак, адміністрацією Філії при звільненні з роботи ОСОБА_3 26.10.2018 (згідно з наказом від 22.10.2018 №65-ос) не здійснено обліку його надурочних годин за обліковий період з 01.01.2018 до дня звільнення та не проведено оплати праці ОСОБА_3 за роботу в надурочний час в подвійному розмірі годинної ставки.

- ч. 1 ст. 106 КЗпП України, зокрема при звільненні ОСОБА_3 26.10.2018 (згідно з наказом від 22.10.2018 №65-ос) не виплачено всіх сум, що належать йому від підприємства (оплати праці за роботу в надурочний час) в день звільнення.

- п. 10 розділу ІV ПКМУ № 100, зокрема у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення слід коригувати на коефіцієнт їх підвищення. Однак, при розрахунку середнього заробітку працівників Філії, зокрема ОСОБА_3, вищезазначене коригування не застосовується.

Як слідує із змісту припису від 12.11.2018 № ЛВ2877/457/АВ/П, АТ “Укртрансгаз” філія “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” повинно в строк до 23.11.2018 виконати такий припис та надати письмове повідомлення із долученням копій первинних документів за підписом уповноваженої особи об’єкта відвідування до ГУ Держпраці у Львівській області.

Суд встановив, що АТ “Укртрансгаз” філія “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” 20 листопада 2018 року скерувала на адресу ГУ Держпраці у Львівській області лист щодо виконання припису.

Як слідує із змісту зазначеного листа АТ “Укртрансгаз” філія “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” повідомило відповідача, що виявленні порушення усунені та надано підтверджуючі документи.

При цьому, суд звертає увагу, що ні позивачем, ні відповідачем не заперечується факт виконання позивачем припису в повному обсязі.

Так, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17 липня 2013 року (із змінами внесеними згідно постанови Кабінету Міністрів України №55 від 03 березня 2016 року) встановлено механізм накладення фінансових санкцій у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення штрафи накладаються Головою управління Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлені трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до пунктів 3-7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляд.

Як встановив суд з матеріалів справи, у період з 08.11.2018 по 12.11.2018 ГУ Держпраці у Львівській області було проведено інспекційне відвідування позивача за результатами якого складено акт від 12.11.2018 № ЛВ2877/457/АВ.

Одночасно з актом інспекційного відвідування складено припис про усунення виявлених порушень від 12.11.2018 № ЛВ2877/457/АВ/П.

19 листопада 2018 року ГУ Держпраці у Львівській області прийняло рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЛВ2877/457/АВ.

20 листопада 2018 року ГУ Держпраці у Львівській області скерувало на адресу АТ “Укртрансгаз” філія “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” виклик на розгляд справи про накладення штрафу, що відбудеться 29.11.2018 о 12:00 год.

Отже, рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу було прийнято в межах десяти днів з дня складення акту інспекційного відвідування.

20.11.2018 позивачу було надіслано виклик на розгляд справи, розгляд, якої призначено на 29.11.2018 о 12:00 год, отже таке надіслано за п'ять днів до дати розгляду.

За результатами розгляду справи 29 листопада 2018 року ГУ Держпраці у Львівській області прийняло постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ2877/457/АВ/ФС, відповідно до якої на АТ “Укртрансгаз” філія “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” накладено штраф у розмірі 37230, 00 грн за порушення ч. 1, 3 ст. 106 КЗпП України.

Як вбачається із матеріалів справи штраф на АТ “Укртрансгаз” філія “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” був накладений першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_5, а підставою для накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про працю був акт перевірки відповідного суб'єкта господарювання.

Суд дійшов висновку, що справу про накладення штрафу на АТ “Укртрансгаз” філія “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” розглянуто в порядку та у спосіб визначений законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що безпідставними є доводи позивача щодо не зазначення відповідачем конкретної норми Порядку, яка стала причиною проведення перевірки та проведення перевірки без дотримання встановленого порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 № 813/1170/17, в якій суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач при здійсненні перевірки та приймаючи постанову про накладення штрафу від 16 березня 2017 року №13291380418-0185 діяв в межах наданих йому повноважень, з підстав встановлених чинним законодавством.

По суті виявленого порушення, суд встановив такі фактичні обставини.

Як слідує із змісту оскаржуваної постанови на АТ “Укртрансгаз” філія “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” накладено штраф у розмірі 37230, 00 грн за порушення ч. 1, 3 ст. 106 КЗпП України.

Так, у відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Проте, як вбачається із змісту оскаржуваної постанови АТ “Укртрансгаз” філія “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” всупереч вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 106 КЗпП України для працівників Філії, які працюють при змінному режимі роботи з тривалістю зміни 24 години, встановлено підсумований облік робочого часу з обліковим періодом один рік, зокрема, з 01.01.2017, відповідно до наказу ПАТ «Укртрансгаз» від 31.10.2016 №655, та з 01.01.2018, відповідно до наказу ПАТ «Укртрансгаз» від 01.12.2017 №837. При підсумованому обліку робочого часу час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується згідно зі статтею 106 КЗпП України. Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин за цей період. При підрахунку нормальної кількості робочих годин облікового періоду виключаються дні, які за графіком або розпорядком, роботи припадають на час, упродовж якого працівник відповідно до законодавства був звільнений від виконання своїх трудових обов'язків (відпустка, виконання державних або громадських обов'язків, тимчасова непрацездатність тощо). Однак, адміністрацією Філії при звільненні з роботи ОСОБА_3 26.10.2018 (згідно з наказом від 22.10.2018 №65-ос) не здійснено обліку його надурочних годин за обліковий період з 01.01.2018 до дня звільнення та не проведено оплати праці ОСОБА_3 за роботу в надурочний час в подвійному розмірі годинної ставки.

Водночас, суд звертає увагу, що позивач не заперечує факту порушення останнім вимог законодавства про працю, що підтверджується виплатою ОСОБА_3 компенсації за затримку виплати, що підтверджується платіжним дорученням.

Проте, позивач вважає, що неспівмірними є заходи застосування до останнього штрафних санкцій у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Так, на переконання позивача, відповідач безпідставно прийняв оскаржувану постанову про накладення штрафу, оскільки позивач ще до отримання припису усунув встановлені порушення, а саме нарахував та виплатив надурочні та компенсацію за затримку виплати надурочних ОСОБА_3

На переконання позивача, у відповідача не було підстав для застосування до позивача фінансових санкцій, тому вважає оскаржувану постанову протиправною.

Однак, суд не погоджується із такими доводами позивача, з наступних підстав.

26 квітня 2017 року Кабінет Міністрів України постановою № 295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Зокрема, вказаний Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об’єкт відвідування).

Так у розділі “Застосування заходів впливу у зв’язку з порушенням законодавства про працю, оскарження припису або вимоги” встановлено підстави за яких заходи притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності вживаються, та підстави за яких такі не застосовуються.

Пунктом 28 зазначеного Порядку встановлено, що у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Проте, необхідно звернути увагу на пункт 29 такого Порядку, відповідно до якого заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Таким чином, з наведеного слідує, що заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, якщо встановлено:

- використання праці неоформлених працівників;

- несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати;

- недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Отже, з наведеного слідує, що норми оплати праці і гарантії в оплаті праці за роботу в надурочний час є мінімальними державними гарантіями.

З огляду на викладене, з врахуванням положень Порядку № 295, суд наголошує, що виконання позивачем встановлених у приписі порушення, а саме нарахування та виплата позивачем надурочних, а також компенсації за затримку виплати надурочних ОСОБА_3 не може слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

Окрім того, суд відхиляє доводи позивача, що притягнення позивача до відповідальності за порушення ч. 1 та ч. 3 ст. 106 КЗпП України, з врахуванням факту усунення позивачем виявленого порушення є неспівмірним видом фінансової відповідальності у співвідношенні до виявленого порушення законодавства про працю. А також твердження позивача, що за встановлене відповідачем порушення передбачена відповідальність у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, тоді як відповідач безпідставно застосував штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Суд оцінюючи зазначенні доводи позивача виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З огляду на те, що суд встановив, що порушення відповідачем ч. 1, 3 ст. 106 КЗпП України полягало у не проведенні оплати праці ОСОБА_3 за роботу в надурочний час в подвійному розмірі годинної ставки, що у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про оплату праці» є мінімальною державною гарантією, то суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи рішення про застосування до позивача штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення діяв правомірно, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Що стосується посилань позивача, що при визначенні предмета інспекційного відвідування відповідач вийшов за межі обставин та фактів, викладених у заяві та визначив предметом перевірки питання оплати праці, робочого часу, часу відпочинку у філії «УМГ «Львівтрансгаз», то суд відхиляє зазначенні доводи, оскільки у відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 3 Конвенції МОП № 81 завданнями системи інспекції праці є забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як наприклад, норм щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров'я і добробуту, використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань, у тій мірі, в якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, ЄСПЛ нагадав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи оскаржувану постанову діяв обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотримання пропорційності, з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до приписів частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”.

Проте, позивачем не надано суду достатніх та належних доказів щодо обґрунтованості своїх позовних вимог, натомість відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а позовні вимоги про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу від 29.11.2018 № ЛВ2877/457/АВ/ФС з мотивів та підстав, наведених у позовній заяві, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при відмові у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.03.2019.

Суддя Р.М. Брильовський