Рішення № 80452452, 04.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/6395/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп’як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Укргазпромбанк” ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства “Укргазпромбанк” ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства “Укргазпромбанк” щодо не включення позивача до переліку вкладників публічного акціонерного товариства “Укргазпромбанк”, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов’язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства “Укргазпромбанк” надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо збільшення кількості вкладників за рахунок ОСОБА_2, яким необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві “Укргазпромбанк” за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов’язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до загального реєстру вкладників публічного акціонерного товариства “Укргазпромбанк””, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 березня 2015 року за договором дарування ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 90 805,07 грн., які знаходяться на рахунку ОСОБА_4 (№ НОМЕР_1). 30 березня 2015 року ОСОБА_4 надав директору відділення ПАТ «Укргазпромбанк» заяву, в якій, покликаючись на договір дарування № 454 від 27.03.2015 року просив перерахувати та/або видати позивачу подаровані кошти в сумі 90 805,07 грн. Листом №1600 від 12 травня 2015 року ПАТ «Укргазпромбанк» у видачі коштів відмовив, оскільки кошти на рахунок надійшли після запровадження тимчасової адміністрації. Вважає таку відповідь протиправною, оскільки тимчасову адміністрацію ПАТ «Укргазбанк» введено 07 березня 2015 року за рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 70 «Про введення тимчасової адміністрації в ПАТ «Укргазбанк», тоді як дарування коштів відбулося 27 березня 2015 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.01.2016 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.01.2016 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

26.01.2016 року на адресу суду надійшли письмові заперечення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

10.02.2016 року до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог.

24.02.2016 року до суду надійшли заперечення на позов уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Укргазпромбанк» ОСОБА_3

30.03.2016 року на адресу суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, яка прийнята до провадження 12.04.2016 року.

06.06.2016 року представником відповідача подано додаткові пояснення.

Ухвалою від 29.06.2016 року зупинено провадження у справі до 12.07.2016 року.

Ухвалою від 14.07.2016 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 14.07.2016 року зупинено провадження у справі до 30.08.2016 року.

Ухвалою від 30.08.2016 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 30.08.2016 року закрито провадження у справі.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року про закриття провадження у адміністративній справі №813/6395/15 – без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року.

01 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року справу № 813/6395/15 за позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії передано на розгляд ОСОБА_5 Верховного Суду.

Ухвалою ОСОБА_5 палати Верховного суду від 02 липня 2018 року справу прийнято до розгляду та призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Постановою ОСОБА_5 палати Верховного суду від 12 вересня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року скасовано, справу направлено до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

За результатами автоматизованого розподілу справ визначено головуючого суддю Карп’як О.О.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року суддя Карп’як О.О. прийняла справу до провадження, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

06 грудня 2018 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства “Укргазпромбанк” ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, де зазначив наступне. 27 березня 2015 року між ОСОБА_4 та позивачем було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 за реєстровим номером № 454, яким ОСОБА_4 подарував позивачу грошові кошти у сумі 90 805,07 грн., у зв’язку з чим позивач вважає себе вкладником банку ПАТ «Укргазпромбанк», який має право на відшкодування коштів за вкладами. Виходячи з норм Закону України № 4452-IV, позивач у розумінні цього закону не є вкладником ПАТ «Укргазбанк». Разом з тим, ОСОБА_2 не є вкладником банку відповідно до статті 1058 Цивільного кодексу України, оскільки банк не уклав відповідний договір із нею, відомості про те, що у позивача були відкриті рахунки у банку відсутні. Відповідно до частини 1 статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму або проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Проте, у межах подарованої суми позивач не є вкладником, а кредитором банку.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 11.02.2019 року заслухано вступне слово представника позивача та представника відповідача, досліджено наявні в матеріалах справи докази та оголошено перерву до 04.03.2019 року.

В судове засідання 04.03.2019 року відповідачі явки повноважних представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоч були належним чином повідомлені про час, місце та дату розгляду справи.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з’ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

27.03.2015 року між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдарована) укладено договір дарування грошових коштів. У відповідності до п. 1 вищезазначеного договору дарувальник дарує, а обдарована прийняла у дар грошові кошти у сумі 90 805,07 грн., які знаходяться на картковому рахунку №1406015058 відкритому у відділенні ПАТ «Украгазпромбанк» у м. Львів відповідно до Договору №1406015058 про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки від 16 січня 2015 року між ПАТ «Укргазбанк» і ОСОБА_4 та довідки виданої Відділенням ПАТ «Укргазбанк» у м. Львів 27.03.2015 року за вх. № 25/05 (а.с.8).

30 березня 2015 року ОСОБА_4 надав директору відділення ПАТ «Украгазпромбанк» заяву, в якій покликаючись на договір дарування № 454 від 27.03.2015 року просив перерахувати та/або видати ОСОБА_2 подаровані кошти в сумі 90 805,07 грн. (а.с.9).

Листом № 1600 від 12 травня 2015 року ПАТ «Украгазпромбанк» у видачі коштів відмовив з тих підстав, що кошти на рахунок надійшли після запровадження тимчасової адміністрації (а.с.10).

Відповідно до свідоцтва від 03.12.2015 року приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, в порядку ст. 84 Закону України «про нотаріат» посвідчено, що ним 20.05.2015 року заяву ОСОБА_2 передано ПАТ «Укргазпромбанк», заява містила відомості про перерахування банком належних ОСОБА_2 коштів на підставі договору дарування від 27.03.2015 року в сумі 90805,07 грн. (а.с.11).

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 07 квітня 2015 року № 217 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Укрпромгазбанк» до категорії неплатоспроможних» (а.с.114-115), виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 07.04.2015 року № 70 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Укрпромгазбанк», згідно з яким з 08.04.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Укргазпромбанк» (а.с.112-113).

З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ «Укргазпромбанк» запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною 4 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 128 від 06 липня 2015 року про продовження строку здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Укргазпромбанк» до 07 серпня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Укргазпромбанк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 до 07 серпня 2015 року.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 14 вересня 2015 року № 602 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» (а.с.111), виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 вересня 2015 року № 168 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Укрпромгазбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» (а.с.110).

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Укрпромгазбанк» з 15 вересня 2015 року до вересня 2017 року, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Украгазпромбанк», визначені статтями 37,38,48, 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 строком на 2 роки до 14 вересня 2017 року включно.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернулася до суду.

Даючи правову оцінку викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Отже, Закон № 4452-VI пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу (рахунку) за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Тобто однією з умов виникнення у фізичної особи права на отримання відшкодування коштів за рахунок ФГВФО є наявність на дату прийняття Національним Банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних відкритого банківського рахунку (вкладу) відповідно до договору, укладеного між банком та фізичною особою.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Частиною першою статті 2 Закону № 4452-VI вклад визначено, як кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Пунктом 4 частиною першою статті 2 Закону № 4452-VI передбачено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з положеннями частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, вкладні (депозитні) рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів. При цьому, вкладником вважається саме та особа, яка має відкритий на своє ім'я рахунок у банку.

Частинами першою, другою статті 38 Закону встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною третьої статті 38 Закону закріплено підстави, з яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Відповідно до частини сьомої статті 38 Закону, протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана провести інвентаризацію банківських активів і зобов'язань. Під час інвентаризації перевіряється наявність і відповідність балансової вартості фактичній вартості таких активів та зобов'язань неплатоспроможного банку.

Таким чином, Закон закріплює обов'язок уповноваженої особи Фонду, з метою збереження активів банку, провести інвентаризацію активів і зобов'язань банку та забезпечити перевірку правочинів вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків (стаття 2 Закону № 4452) .

У відзиві на позов відповідач вказує, що позивач не звертався до уповноваженої особи Фонду або Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування.

За умовами договору вкладу № F-UAN-2802/5 від 16/01/2015, укладеного між ПАТ «Укргазпромбанк» та ОСОБА_4, банк відкрив депозитний рахунок 26306058183 (картковий рахунок НОМЕР_1), тобто саме ОСОБА_4 є вкладником банку у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI (а.с.86-87).

Стосовно позивача, то така є вкладником того ж банку по іншому рахунку, відкритому згідно договору № F-UAN-2729/5 від 17.12.2014 року - №26307233811 (а.с.98-99).

В матеріалах справи наявна заява позивача про визнання її кредитором від 26.10.2015 року та від 29.09.2015 року.

Судом враховуються пояснення відповідача про те, що постановою правління НБ України від 22.01.2015 року №42/БТ віднесено ПАТ «Укргазпромбанк» до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку. Даною постановою заборонено ПАТ «Укргазпромбанк» проводити будь – які операції, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб ФГВФО. Оскільки договір дарування між ОСОБА_4 та позивачем був укладений 27.03.2015 року, тобто після прийняття вказаної Постанови Правління НБ України, то відкриття рахунку на ім’я позивача та зарахування на нього коштів по договору дарування було неможливим.

З огляду на вищезазначене, позивач не є вкладником банку у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI відносно коштів за договором дарування, відтак, положення абзацу 1 частини першої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на неї не поширюються, тобто позивач не є тією особою, яка набула право на відшкодування суми коштів за рахунок ФГВФО, тобто відсутні правові підстави для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Укргазпромбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З огляду на вищенаведене, судом враховуються заперечення відповідачів та те, що у межах подарованої суми по вказаному договору дарування позивач не є вкладником, а кредитором банку, тому подала заяву про визнання її кредитором банку. Таким чином, позивач лише набула право вимоги на кошти за вкладом згідно договору дарування від 27.03.2015 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.11.2018 року справа №826/6337/15.

Відповідно до пунктів 6, 8, 11 розділу І Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за №1548/21860 (далі - Положення №14), Фонд гарантує відшкодування коштів за вкладом, який вкладник має в банку, який в подальшому реорганізувався шляхом перетворення, на тих самих умовах, що і до реорганізації. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами в день внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Згідно з п. 2 розділу IV Положення №14, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Тобто, загальний реєстр вкладників формується відповідачем, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, виключно на підставі переліку вкладників, складеного відповідачем, Уповноваженою особою Фонду, а виплати відшкодування коштів вкладникам відповідачем, Фондом, здійснюються на підставі затвердженого реєстру.

На час постановлення даного судового рішення відсутні спірні правовідносини безпосередньо між позивачем та Фондом щодо включення позивача до загального реєстру вкладників, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Фонд не допустив будь-якої протиправної бездіяльності стосовно не включення даних про позивача до загального реєстру, оскільки відповідач не володів і не повинен був володіти додатковою інформацією про позивача, окрім тієї що міститься у переліку вкладників.

Суд зазначає, що єдиною підставою для включення позивача до загального реєстру є наявність інформації про позивача у складеному Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників або у наданій відповідачем-1 додатковій інформації про вкладників.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності вчинених дій та прийнятих рішень виконав у повному обсязі.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

В порядку ст.139 КАС України, оскільки суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, тому підстав для стягнення судових витрат немає.

Керуючись статтями 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Укргазпромбанк” ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.03.2019 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна