Рішення № 80451687, 12.03.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/794/19

Провадження №2/235/688/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Бородавки К.П.,

за участю секретаря судового засідання Григор’євої С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ПрАТ «ШУ «Покровське» (далі - відповідач) на свою користь моральну шкоду, заподіяну в результаті трудового каліцтва, у розмірі 90 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з відповідачем перебував у трудових відносинах з 12.11.1997 по 20.07.2017, був прийнятий машиністом підземних установок 2 розряду з повним робочим днем у шахті, наказом від 19.05.2006 переведений гірником очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем у шахті, звільнений наказом від 25.07.2017 на підставі п.2 ст.40 КЗпП України через невідповідність виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я.

Протягом усього періоду трудової діяльності позивача, яка постійно проходила лише на підприємстві відповідача, під час виконання трудових обов’язків з ним двічі траплялись нещасні випадки.

Вперше його було травмовано 30.12.2013, в результаті травми спричинено відкритий уламковий перелом нігтьової фаланги 2 пальця лівої кисті зі зміщенням, розмноженням м’яких тканин; з 31.12.2013 по 15.01.2014 він перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Димитровської ЦМЛ, де йому було ампутовано 2 палець лівої кисті на рівні н/з середньої фаланги.

За даним фактом 03.01.2014 було складено акт по формі Н-5 про розслідування нещасного випадку, відповідно до якого нещасний випадок був взятий на облік, як пов’язаний з виробництвом, та акт №2 по формі Н-1 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом.

Вдруге позивача було травмовано 19.12.2016, у зв’язку з чим він з 20.12.2016 по 30.12.2016 перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Покровської ЦРЛ з діагнозом: ЗЧМТ - струс головного мозку; посттравматичний артрит потилично-нижньощелепового суглобу зліва; забій біля вушнопотиличної області зліва з наявністю садна.

За даним фактом 23.12.2016 було складено акт по формі Н-5 про розслідування нещасного випадку, відповідно до якого нещасний випадок був взятий на облік, як пов’язаний з виробництвом, та акт №76 по формі Н-1 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом.

20.07.2017 позивач був первинно-повторно оглянутий на МСЕК (первинно за трудовим каліцтвом 2016 року, повторно - за трудовим каліцтвом 2013 року). Йому встановлено 50% втрати професійної працездатності, з них первинно 40% - за трудовим каліцтвом 19.12.2016, повторно 10% - за трудовим каліцтвом 30.12.2013 безстроково, встановлена 3 група інвалідності за трудовим каліцтвом.

01.11.2018 позивач повторно оглянутий на МСЕК де йому встановлено повторно 50% втрати професійної працездатності за сукупністю з 01.11.2018 довічно; визначена потреба у медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні, протипоказана важка фізична праця, робота в підземних умовах; рекомендовані «Д» спостереження у невролога.

Позивач зазначає, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем більше 19 років, отримав дві травми, які суттєво вплинули на його подальше життя. Кожна травма, отримана під час виконання трудових обов’язків, позначилась на його фізичному стані та його здібностях. У зв’язку з нещасними випадками на виробництві він тривало лікувався, наслідки травм відчуває і до теперішнього часу - став роздратованим, у нього порушився сон, відчуває загальну слабкість, хиткість при ходьбі, постійні виражені болі та обмеження рухів у шийному відділі хребта, оніміння в руках, слабкість в лівій руці. Через майже постійні головні болі не може нормально спілкуватись з людьми. В результаті неодноразового травмування на виробництві змінився стан здоров’я позивача та його загальний фізичний стан, що позначається і на його родині, яку раніше позивач забезпечував на високому рівні.

Все це спричиняє позивачу моральні страждання та суттєво погіршує якість його життя, спричинену моральну шкоду, яка була завдана йому вказаними трудовими каліцтвами, оцінює в 90 000 грн.

В судове засідання позивач не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю та про задоволення позовних вимог.

Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, мотиви незгоди навів у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 19.02.2019, відповідно до якого зазначив таке. Пунктом 1 ч.2 ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Посилаючись на ст.105 ЦПК України, вказує, що призначення експертизи судом є обов’язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами або за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров’я; 2) психічний стан особи. На думку відповідача, у позивача відсутній достатній та обов’язковий доказ, який підтверджує правомірність його вимоги.

Відповідач вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 90 000 грн., враховуючи обставини та ступінь втрати працездатності (50%), не відповідає вимогам розумності і справедливості та практиці, що склалась в судах Донецької області, зазначаючи, що достатнім розміром грошових коштів, якою можуть бути відшкодовані моральні страждання позивача є 25 000 грн.

В судове засіданні представник відповідача не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі.

В силу приписі ч.1 ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе здійснити розгляд справи по суті за відсутністю учасників справ.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Сторонами визнано, копією трудової книжки серії АЕ № 007051 на ім'я позивача підтверджується, що останній перебував з відповідачем у трудових відносинах з 12.11.1997 по 20.07.2017; звільнений з посади гірника очисного вибою 5 розряду підземного з повним робочим днем в шахті згідно з наказом від 25.07.2017 у зв’язку з виявленою невідповідністю робітника виконуваній ним роботі внаслідок стану здоров’я згідно з п.2 ст.40 КЗпП України (а.с.4-5).

За результатами проведення розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 30.12.2013, складено відповідний Акт за Формою Н-5, затверджений 03.01.2014 директором ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» ОСОБА_2 (а.с.8-9), за висновками якого комісія з розслідування нещасного випадку оглянула місце нещасного випадку, ознайомилася з пояснювальними записками осіб, які мають відношення до даного нещасного випадку; ознайомилася нормативно-технічною та організаційно-розпорядчою документацією; ознайомилася з медичним висновком про характер травми і прийшла до висновку, що відповідно до п.15, пп.1 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011 №1232, даний нещасний випадок пов’язаний з виробництвом, підлягає обліку на підприємстві і по ньому необхідно скласти акт за формою Н-1.

Комісія також дійшла висновку, що особами, що допустили порушення нормативних актів з питань охорони праці, невиконання яких призвело до даного нещасного випадку є:

ОСОБА_1 – гірник очисного вибою дільниці №6 ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»;

ОСОБА_3 – гірничий майстер дільниці №8 ПАТ «Шахтоуправління «Покровське».

Відповідно до п.4 акту визнані організаційні причини нещасного випадку:

- невиконання вимог інструкцій з охорони праці: неприведення робочого місця в безпечний стан, порушення вимог п.1.11 «Інструкції з охорони праці, безпечному виконанню робіт і поводженню в шахті гірника очисного вибою», ст.14 Закону України «Про охорону праці», п.2.11 «Колективного договору підприємства на 2013-2015р.р.»;

- невиконання посадових обов’язків: відсутність належного нагляду за безпечним виконанням робіт на даній дільниці з боку осіб нагляду дільниці; порушення п.4.1 «Посадової інструкції гірничого майстра з видобутку вугілля», ст.14 Закону України «Про охорону праці», п.2.11 «Колективного договору підприємства на 2013-2015р.р».

За даним випадком складено акт №2 за Формою Н-1 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, затверджений 03.01.2014 директором ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» ОСОБА_2 (а.с.6-7).

В результаті травми позивачу спричинено відкритий уламковий перелом нігтьової фаланги 2 пальця лівої кисті зі зміщенням, розмноженням м’яких тканин.

З 31.12.2013 по 15.01.2014 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Димитровської ЦМЛ, де йому була виконана ампутація 2 пальця лівої кисті на рівні н/з середньої фаланги (а.с.23).

Крім того, 19.12.2016 з позивачем стався нещасний випадок, за результатами проведення розслідування якого, складено відповідний Акт за Формою Н-5, затверджений 23.12.2016 директором ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» ОСОБА_2 (а.с.15-19), згідно з яким комісія дійшла висновку, що даний нещасний випадок пов’язаний з виробництвом, підлягає обліку на підприємстві і по ньому необхідно скласти акт за формою Н-1.

Комісія також дійшла висновку, що особами, що допустили порушення нормативних актів з питань охорони праці, невиконання яких призвело до даного нещасного випадку є:

ОСОБА_1 – гірник очисного вибою дільниці №10 ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»;

ОСОБА_4 – гірничий майстер дільниці №10 ПАТ «Шахтоуправління «Покровське».

Відповідно до п.4 акту причинами нещасного випадку визнані:

Технічні:

- незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, будівель, споруд інженерних комунікацій.

Організаційні:

- невиконання вимог інструкцій з охорони праці;

- невиконання посадових обов’язків.

За даним випадком складено акт №76 за Формою Н-1 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, затверджений 23.12.2016 директором ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» ОСОБА_2 (а.с.10-14).

З 20.12.2016 по 30.12.2016 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Покровської ЦРЛ з діагнозом: ЗЧМТ (травма на виробництві 19.12.2016) струс головного мозку, посттравматичний артрит потилично-нижньощелепового суглобу зліва, забій біля вушнопотиличної області зліва з наявністю садна (а.с.24). Зі стаціонару був виписаний на амбулаторне доліковування до невропатолога.

20.07.2017 позивач був первинно, повторно оглянутий на МСЕК (первинно за трудовим каліцтвом 2016 р., повторно за трудовим каліцтвом 2013 р.). Йому встановлено 50% втрати професійної працездатності, з них первинно 40% - за трудовим каліцтвом 19.12.2016, повторно 10% - за трудовим каліцтвом 30.12.2013 безстроково, з 17.07.2017 до 01.08.2018. Первинно, повторно встановлена 3 група інвалідності за трудовим каліцтвом. Визначена потреба у медикаментозному лікуванні, санаторно-курортному лікуванні за наслідками виробничої травми 2016 р. (а.с.20).

Огляду на МСЕК передувало надання позивачу ОСОБА_5 висновку спеціаліста від 06.06.2017, яким підтвердився діагноз, з яким позивач з 20.12.2016 по 30.12.2016 перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Покровської ЦРЛ (а.с.25).

01.11.2018 позивач повторно оглянутий на МСЕК та йому встановлено повторно за сукупністю 50% втрати професійної працездатності з 01.11.2018 довічно, повторно встановлена 3 з 01.08.2018 група інвалідності за трудовим каліцтвом. Визначена потреба у медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні, протипоказана важка фізична праця, робота в підземних умовах, рекомендовано «Д» спостереження у невролога (а.с.21, 22).

Позивач перебуває в шлюбі з 26.06.1999, має двох дітей – сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку Поліну, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.26-28).

Зважаючи на наведені обставини та зміст спірних правовідносин, суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Приписами ст.173 КЗпП України за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Обов’язки роботодавця з управління охороною праці визначені ст.13 Закону України «Про охорону праці», за змістом якої роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Положеннями ч.1 ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до частин першої – третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п.13 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

В своєму Рішенні від 27.01.2004 №2 Конституційний Суд України визначив, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що факт встановлення позивачу трудового каліцтва, отриманого на підприємстві відповідача, яке призвело до втрати його професійної працездатності на 50%, спричинило йому фізичний біль, вимусило двічі перебувати на стаціонарному лікуванні, звільнитись з роботи через невідповідність займаній посаді, апріорі свідчить про спричинення позивачу моральних страждань, заподіяння моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №3, відповідно до яких, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Відповідно до наслідків що наступили, які підтверджуються наведеними вище медичними документами, а саме, ампутація 2 пальця лівої кисті на рівні н/з середньої фаланги, встановлення позивачу 50% втрати професійної працездатності, глибину фізичних та моральних страждань позивача, на яку впливає тяжкість отриманих ним травм, постійний головний біль, втрата місця роботи та можливості працювати за професією, та одночасно, враховуючи часткову провину позивача в отриманні таких трудових каліцтв, а також те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен приводити до його збагачення, суд доходить висновку, що розмір моральної шкоди, завданий каліцтвом під час виконання трудових обов’язків на підприємстві відповідача, дорівнює 35 000 грн.

Наведені відповідачем доводи не спростовують наведених висновків суду.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд зазначає, що згідно з пп.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.

Відтак, стягнута за рішенням суду моральна шкода в зв'язку із ушкодженням здоров'я не є об'єктом оподаткування доходу платника податку.

Окремо суд відмічає, що за змістом ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 300 грн., тобто пропорційно розміру задоволених вимог (39% від 768,40 грн.).

Керуючись ст. ст.13, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання - Донецька область, м.Покровськ, м-н Шахтарський, 25 «б»/52) до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (ЄДРПОУ 13498562, місцезнаходження - Донецька область, м.Покровськ, пл.Шибанкова, 1а) про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок трудового каліцтва, 35000 (тридцять п’ять тисяч) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судові витрати у виді судового збору в розмірі 300 (триста) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд.

Суддя К.П.Бородавка