Ухвала суду № 80449217, 19.02.2019, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/2155/19

Справа № 754/15425/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2019 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді Зотько Т.А.,

за участі секретаря судового засідання - Гайворонського В.М.,

представника позивача Диби Є.С.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа №754/15425/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 14.08.2018 року було скасовано ухвалу суду від 10.04.2018 року про залишення вищевказаного позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» без розгляду та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 33 ЦПК України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана вище права була передана на розгляд судді Зотько Т.А.

Ухвалою від 27.08.2019 року прийнято до провадження Деснянського районного суду м. Києва у складі головуючої судді Зотько Т.А. цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3., про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Викликано сторін по справі в судове засідання, що було призначене на 23.10.2018 року та направлено сторонам по справі копію вказаної вище ухвали.

23.10.2019 року розгляд справи не відбувався у зв'язку з перебуванням судді у відпустці, про що в матеріалах справи міститься довідка секретаря судового засідання, датована 23.10.2019 року. Справа призначена до розгляду на 29.11.2018 року, про що судовою повісткою завчасно повідомлено представника позивача та повідомлено представника відповідача ОСОБА_4, про що свідчить власноруч написана ним розписка.

При цьому варто зауважити, що представник Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» для слухання справи 23.10.2019 року до суду не з'явився.

В судовому засіданні, що відбулось 29.11.2018 року був присутній представник відповідача - ОСОБА_4, однак відсутній представник позивача, у зв'язку з чим розгляд справи було перенесено на 30.01.2019 року. Крім того, зобов'язано представника позивача з'явитись до суду, для дачі своїх особистих пояснень стосовно наданої представником відповідача інформації, щодо відсутності заборгованості за кредитним договором на момент розгляду справи.

В судове засідання, що відбулось 30.01.2019 року представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, отримані представником позивача особисто 07.12.2018 року.

У зв'язку з вищевикладеним ухвалою від 30.01.2019 року судом явку представника позивача в судові засідання по вказаній справі визнано обов'язковою, для надання особистих пояснень.

Копію резолютивної частини вказаної ухвали отримано представниками позивача та відповідача 31.01.2019 року, про що в матеріалах справи міститься відповідна розписка. Також під розписку повідомлено представників позивача та відповідача про наступну дату судового засідання, що мало відбутись 19.02.2019 року.

В судове засідання, що відбулось 19.02.2019 року з'явився представник позивача та представник відповідача. Зокрема, представник позивача - Диба Є.С. заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитись з матеріалами справи.

У зв'язку із заявленим клопотанням представника позивача судом роз'яснено останньому, що 31.01.2019 року ним отримано ухвалу про визнання його явки обов'язковою в судове засідання для дачі своїх особистих пояснень, міркувань та подання документів на спростування позиції представника відповідача. Роз'яснено представнику позивача про те, що справа перебуває в провадження суду досить тривалий час, а саме з грудня 2016 року та те, що представник позивача систематично порушує пункт десятий, одинадцятий частини третьої статті 2 ЦПК України, згідно яких, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Не зважаючи на вищевикладене представник позивача наполягав на перенесенні розгляд управи у зв'язку з тим, що він не ознайомлений з матеріалами справи та йому необхідний час для визначення своєї позиції.

При цьому представник відповідача в судовому засіданні наполягав на розгляді справи за наявними в ній доказами.

У відповідності до ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; з'являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно положень ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суб'єктивні процесуальні права мають здійснюватися в найбільш економічний спосіб. Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню правильного рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються на зовні законній юридичній підставі. Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний юридичний результат, вчиняє процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на ті юридичні факти, з якими пов'язується настання необхідного результату.

Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом, (ч. 4 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК України, головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Відповідно до принципу 2 Рекомендацій № К (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення функціонування правосуддя, ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 367 засіданні заступників міністрів 28 лютого 1984 року, коли в ході судового провадження сторона поводиться недобросовісно і явно зловживає процедурою з очевидною метою затягти провадження, суд має бути наділений повноваженнями або невідкладно винести рішення по суті справи, або застосувати санкції, такі як накладення штрафу, відшкодування завданих збитків або позбавлення права на процесуальну дію; в особливих випадках суд має бути у змозі стягнути судові витрати з адвоката.

У ч. 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ застосовує положення, передбачене частиною третьою статті 35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.

Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується Судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15.09.2009 року), про зловживання правом у розумінні пункту третього статті 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ.

Крім того, варто зауважити, що положенням пункту 32 Копенгагенської Декларації, схваленої 12-13 квітня 2018 року у Комітеті міністрів Ради Європи, згідно з яким схвалюється суворе та послідовне застосування критеріїв стосовно прийнятності заяви у судовому процесі та в повному обсязі використання можливості оголосити заяву неприйнятною, якщо заявники не постраждали від значної шкоди.

Згідно позиції ЄСПЛ, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Colder v. the United Kingdom» від 21.02.1975 року № 4451/70. пункт 57 рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» від 28.05.1985 року № 8225/78. пункт 37 рішення у справі «Guerin v. France» від 29.07.1998 року № 25201/94. пункт 96 рішення у справі «Krombach v. France» від 13.02.2001 року № 29731/96, пункти 53, 55 рішення у справі «Воловік проти України» від 06.12.2007 року № 15123/03, пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20.05.2010 року № 24402/02, пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21.12.2010 року № 45783/05, ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України»); такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах «Osman v. The United Kingdom» від 28.10.1998 року № 23452/94 та «Kreuz v. Poland» від 19.06.2001 року № 28249/95).

На думку суду, дії представника Банку, а саме: його систематичні неявки в судові засідання, будучи завчасно та належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляд справи, його обізнаність про те, що судом його явка визнана обов'язковою для дачі своїх особистих пояснень та міркувань стосовно заявленого позову та заявлене наразі клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з не ознайомленням з матеріалами справи, зважаючи на терміни перебування справи в провадженні суду понад усі розумні строки, спрямовані лише на свідоме невиправдане затягування судового процесу, всупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи, порушує права інших учасників судового процесу, суперечить вимогам статей 6, 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку та недопустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про достатність підстав для постановлення ухвали про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в дохід державного бюджету України штрафу в розмірі 576,30 грн.

При цьому, на підставі ч. 6 ст. 148 ЦПК України суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 43, 44, 143, 148, 214 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в дохід державного бюджету України штраф в розмірі 576,30 грн.

Стягувач Державна судова адміністрація України - м. Київ, вул. Липська, 18/5, Код ЄДРПОУ 26255795.

Боржник Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» код ЄДРПОУ 00039019, м. Київ, вул. Білоруська, 11.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи.

Суддя: