Рішення № 80449000, 13.03.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1727/16-ц

Провадження № 2/752/184/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13.03.2019 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.

за участю секретаря - Безверхої К.В.

за участю представників позивача - ОСОБА_1

ОСОБА_2

за участю представників - ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Міністерства освіти і науки України та Київського національного торгово-економічного університету, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі, Кабінет Міністрів України про скасування наказу та поновлення на роботі, суд -

Встановив

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив скасувати наказ Міністерства освіти та науки України від 29.01.2016 № 31-к «Про звільнення ОСОБА_5.», поновити ОСОБА_5 на посаді ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі чи на іншій відповідній керівній посаді та зобов'язати Міністерство освіти і науки України та Київський національний торговельно-економічний університет нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову представник вказував, що позивач з 16.06.2015 року, відповідно до наказу Міністра освіти та науки України від 16.06.2015 № 246-к «Про призначення на посаду ректора» був призначений ректором Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі строком на п'ять років, як обраного за конкурсом, Згідно ст. 42 Закону України «Про вищу освіту», на умовах, визначених у контракті. 15.06.2015 року Міністерством освіти та науки України з позивачем підписано Контракт № 1-134.

29.01.2016 року позивачу вручили наказ т.в.о. Міністра освіти та науки України Совсун І.Р. «Про звільнення ОСОБА_5.» від 29.01.2016 № 31-к», відповідно до якого останнього було звільнено з посади ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі у зв'язку з невиконанням ним умов Контракту від 15.06.2015 року № 1-134 (п. 6, п.п. 21, 22) на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України. Як зазначено у тексті наказу, приводом для звільнення стала службова записка директора Департаменту персоналу МОН Кабанова О.О. від 22.01.2016 № 5/2-31-16.

Представник позивача вказує, що в порушення п. 18 укладеного між сторонами контракту позивача ніхто не попереджував, зі службовою запискою, яка стала приводом для його звільнення не знайомили.

Крім того, представник зазначив, що позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до першої категорії осіб, постраждалих від цієї аварії. 21.01.2016 за № 26/01-80 на ім'я Міністра освіти та науки України ОСОБА_5 була подана заява про погодження відпустки як учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС за 2016 рік, та невикористаної чергової відпустки за 2014 та 2015 роки. Отримавши 25.01.2016 року вказану заяву Міністерство освіти та науки України 29.01.2016 року звільнило позивача з посади, порушивши законодавство про соціальний захист постраждалих від Чорнобильської катастрофи.

На думку представника позивача, не є встановленим фактом порушення ОСОБА_5 вимог контракту, оскільки службове розслідування цього факту не проводилось, з результатом перевірки, якщо така мала місце, позивача не знайомили, ніяких попереджень чи стягнень з боку Міністерства освіти та науки України позивач не отримував. Жодного разу не ставилось питання про невиконання чи неналежне виконання позивачем вимог чинного бюджетного чи іншого законодавства.

В судовому засіданні представники позивача вимоги позову підтримали у повному обсязі.

Представники відповідачів та третіх осіб в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, просили суд позовні вимоги залишити без задоволення.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15 червня 2015 року між ОСОБА_5 та Міністерством освіти та науки України в особі Міністра Квіта Сергія Мироновича укладено контракт № І-134 відповідно до якого позивач призначається на посаду ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі на строк з 16 червня 2015 року по 16 червня 2020 року.

На підставі вказаного контракту 16.06.2015 року наказом Міністра освіти і науки України № 246-к призначено ОСОБА_5 ректором Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі з 16 червня 2015 року на строк п'ять років, по 16 червня 2020 року на умовах, викладених в контракті.

Відповідно до наказу Т.в.о. Міністра освіти і науки України від 29 січня 2016 року № 31-к ОСОБА_5 звільнено з посади ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі з 29 січня 2016 року у зв'язку із невиконанням ним умов контракту від 15 червня 2015 року № 1-134 (пункт шостий, підпункти 21, 22).

Підставою для видання такого наказу слугувала службова записка директора департаменту персоналу Міністерства освіти і науки України Кабанова О.О. від 22.01.2016 року.

Судом встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1223-р від 25 листопада 2015 року реорганізовано Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі (далі - УДУФМТ) шляхом приєднання до Київського національного торговельно-економічного університету з утворенням на його базі структурного підрозділу.

На виконання вказаного розпорядження Міністерством освіти і науки України видано відповідний наказ № 1309 від 17 грудня 2015 року створено комісію з реорганізації Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі і визначено перелік питань щодо реорганізації вказаного університету.

З листа голови комісії з реорганізації УДУФМТ Мазаракі А.А. від 25.12.2015 року № 3356/28, вбачається, що комісією встановлено, що в порушення листа Міністерства освіти та науки України № 1/9-382 від 29.07.2014 року «Про особливу відповідальність педагогічних та науково-педагогічних працівників» в 2015 році прийняв на посаду завідувача кафедри ОСОБА_10, який ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2014 року по кримінальній справі № 757/21457/14-к був звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 111 КК України (державна зрада), оскільки він визнав свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Порушення вказаного листа полягають у тому, що керівникам навчальних закладів доручено при комплектовані кадрів педагогічних та науково-педагогічних працівників, укладанні та переукладанні контрактів забезпечити, щоб навчально-виховний процес в системі освіти України забезпечували особи, що не заплямували себе в терористичних організаціях чи пособництвом їм.

Крім того, з листа голови комісії з реорганізації УДУФМТ Мазаракі А.А. від 25.12.2015 року № 3357/28 вбачається, що ОСОБА_5 не виконується п. 7 наказу Міністерства освіти та науки України № 1309 в частині забезпечення збереження службових документів, зокрема комісією виявлена відсутність статуту зі змінами, свідоцтва про державну реєстрацію, сертифікату про акредитацію, довідки про внесення ВНЗ до державного реєстру, ліцензії, витягу з ЄДРПОУ, сертифікату про акредитацію.

Також відповідно до листа голови комісії з реорганізації УДУФМТ Мазаракі А.А. від 30.12.2015 року № 3413/28 комісією встановлено, що ОСОБА_5 припустив незаконне звільнення доцента кафедри фінансів та фінансово-економічної безпеки ОСОБА_11 з 23.12.2014 року, якого поновлено на роботі відповідно до рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28.09.2015 року. Вказане рішення не виконано в частині поновлення на роботі, внаслідок чого Державний бюджет України поніс збитки, що в сумі перевищують 35 000 грн.

Комісією з реорганізації УДУФМТ виявлено нецільове використання приміщення їдальні в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1, а саме за вказівкою ОСОБА_5 без укладення договору з 17 грудня 2014 року сторонніми особами приміщення їдальні використовувалось для виготовлення та реалізації продовольчих товарів. Витрати за комунальні послуги і використання їдальнями цими особами не відшкодовувались. Оплату електроенергії, водопостачання, водовідведення та інші послуги здійснювались УДУФМТ за рахунок коштів державного бюджету, розрахункова сума витрат з бюджету за 2015 рік становить 65 000 грн. Крім того, розмір орендної плати, яку мав би сплачувати орендар з приміщення площею 282 кв.м. за 2015 рік становить 491 000 грн., з яких 50% до державного бюджету, а 50% до УДУФМТ. В результаті чого нанесено збиток на суму 245 000 грн., державному бюджету в частині недоотримання доходів, так і університету в сумі 310 000 грн. в частині нецільового використання приміщення та понесених витрат на комунальні послуги, про що йдеться в листі голови комісії з реорганізації УДУФМТ Мазаракі А.А. від 06.01.2016 року № 9/01.

Крім того, з листа голови комісії з реорганізації УДУФМТ Мазаракі А.А. від 14.01.2016 року № 52/19 вбачається, що при здійсненні комплексу заходів щодо забезпечення трудових прав працівників комісією встановлено, що має місце порушення ст. 35, 43, 55 Закону України «Про вищу освіту» в частині конкурсного відбору науково-педагогічних працівників, а саме останній конкурс на заміщенні науково-педагогічних посад оголошувався в липні 2014 року, як наслідок 60 % науково-педагогічних працівників зараховано на основі укладення трудових договорів (контрактів) без проведення конкурсного заміщення.

Вказані обставини також встановлені в Звіті про заходи на виконання наказу Міністерства освіти і науки України від 17.12.2015 року № 1309 «Про реорганізацію Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі» у період з 17.12.2015 року по 15.01.2016 року, надісланий Міністру освіти і науки України Квіту С.М. листом від 14.01.2016 року № 58/01.

Листом Директора департаменту персоналу Міністерства освіти і науки Кабанова О.О. від 13.01.2016 року № 5/1-33 ОСОБА_5 попереджено про звільнення з посади ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі у зв'язку із невиконанням ним умов контракту від 15 червня 2015 року № 1-134 (пункт шостий, підпункти 21, 22).

З акту про відмову отримати лист Департаменту персоналу Міністерства освіти і науки України від 13.01.2016 року № 5/1-33 складеного 13.01.2016 року о 12 годині 20 хвилин, головою комісії з реорганізації УДУФМТ Мазаракі А.А., заступником голови комісії з реорганізації УДУФМТ Шаповал Л.Г. та членом комісії з реорганізації УДУФМТ Івасиним О.Р. вбачається, що ОСОБА_5 відмовився отримати під підпис вказаний лист такого змісту «У зв'язку із невиконанням Вами умов контракту від 15 червня 2015 року № 1-131(пункт шостий, підпункти 21, 22) попереджаю Вас про те, що ви будете звільнені з посади ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі 29 січня 2016 року на підставі пункту 8 частини 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України», після чого вказаний лист йому зачитано вголос.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що відповідачем порушено вимоги п. 18 вказаного контракту в частині попередження позивача про розірвання контракту за два тижні.

Відповідно до п. 6 пп. 21, 22 Контракту № І-134 від 15 червня 2015 року укладеного між позивачем та відповідачем, ОСОБА_5 зобов'язався забезпечити цільове та ефективне використання коштів державного бюджету і своєчасне та у повному обсязі виконання вищим навчальним закладом зобов'язань перед державним бюджетом, органами Пенсійного фонду України, державними соціальними фондами.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Відповідно до вимог п. 8 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Відповідно до п. 15.2.4 контракту укладеного між сторонами дія цього контракту припиняється до закінчення строку дії контракту у зв'язку з невиконанням керівником обов'язків, покладених на нього контрактом.

Враховуючи встановлені комісією з реорганізації Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі порушень, які полягають у нецільовому та неефективному використання коштів державного бюджету, не у повному обсязі виконання вищим навчальним закладом зобов'язань перед державним бюджетом суд приходить до висновку про наявність у Міністерства освіти і науки України підстав для розірвання контракту та звільнення позивача.

Суд не може посилатися як на підставу для задоволення позову, посилання представників позивача на те, що позивач всупереч вимогам ч. 3 ст. 40 КЗпП України був звільнений в день відпустки, оскільки звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці не допускається з підстав, передбачених ст.ст. 40, 41 КЗпП України, та в інших випадках, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства проводиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тоді як з позивачем припинено трудовий договір на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України, а саме з підстав передбачених контрактом.

Згідно висновку, який міститься в рішенні Верховного Суду України від 11 листопада 2009 року в справі № 6-17077сво09, усупереч установленій практиці застосування Верховним Судом України положень ч.ч. 2, 3 ст. 40 КЗпП України, відповідно до якої заборона на звільнення працівника в період відпустки чи тимчасової непрацездатності стосується лише розірвання трудового договору з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу (ст.ст. 40, 41 КЗпП України) і не поширюється на випадки припинення трудового договору з інших підстав, зокрема з підстав, передбачених п. 2 ст. 36 КЗпП України, суди у цій справі поширили дію ч.ч. 2, 3 ст. 40 КЗпП України й на ці випадки.

Як вказано у правовому висновку, зазначеного в постановах Верховного Суду України від 26 грудня 2012 року по справі № 6-156цс12 та від 23 січня 2013 року по справі № 6-127цс12, у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз'яснення про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП України), які стосуються як передбачених ст.ст. 40, 41 КЗпП України випадків, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Разом з тим, зміст поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито законодавцем у п. 4 ст. 36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених ст.ст. 40, 41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в ст.ст. 40, 41 КЗпП України або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, виходячи з нормативного (а не сутнісного) тлумачення п.п. 4, 8, 9 ст. 36, ч. 3 ст. 40, ч. 3 ст. 41, ст.ст. 40, 41 КЗпП України та враховуючи те, що між сторонами виник спір із приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених контрактом, а не у зв'язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, норми ч. 3 ст. 40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюються.

За таких обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд не встановив порушень відповідачем трудових прав ОСОБА_5, за захистом яких останній звернувся до суду, а тому приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини, якими спростовуються вимоги позивача підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 261, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

Вирішив

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Міністерства освіти і науки України та Київського національного торгово-економічного університету, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі, Кабінет Міністрів України про скасування наказу та поновлення на роботі - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва. До утворення апеляційних судів в апеляційних округах апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до вимог, встановлених ст. 353-356 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя